Справа № 638/9682/25
Провадження № 3/638/3205/25
23 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
притягуваний: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовець,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02.05.2025 серії ЕПР1 № 318061 02.05.2025 о 15:49 на автодорозі Чугуїв -Печеніги - Великий Бурлук було зупинено транспортний засіб Land Rover Freelander, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . При спілкуванні водій мав прояви алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 та в медичному закладі відмовився під відеозапис нагрудної відеокамери, чим порушив п.2.5 ПДР, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
09 жовтня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова через "Електронний суд" надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він пояснив, що займає посаду старшого сержанта Збройних Сил України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 . Зупинка відбулася 02.05.2025 року о 16:17 на автодорозі Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук 25 км, Харківська область, Чугуївський район, селище Печеніги. У своїх поясненнях ОСОБА_1 щиро розкаюється за те, що сів за кермо транспортного засобу, враховуючи, що він був позбавлений права керування транспортним засобом на 1 рік. Проте сів за кермо автомобіля у зв'язку із необхідністю виконати термінове бойове завдання. ОСОБА_1 є військовослужбовцем, зазначає, що коли він сідає за кермо автомобіля, то ніколи не вживає алкогольних напоїв. Разом із цим, напередодні ввечері (01.05.2025 року) він з іншими військовослужбовцями святкували свято та випивали. Зранку запах алкоголю ще залишився. При огляді, поліцейські зафіксували залишковий ефект алкоголю в організмі, а саме алкогольний запах з ротової порожнини. Проте, як зазначає ОСОБА_1 координація руху та мова не були порушені, руки не тремтіли та взагалі були відсутні будь-які інші ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 проходить службу в військовій частині НОМЕР_3 . Його посада передбачає щоденне виконання бойових завдань. Водійське посвідчення є обов'язковим та необхідним для виконання цих завдань, і його позбавлення призведе до неможливості виконувати обов'язки, ризику для підрозділу та загрози національній безпеці в умовах воєнного стану. З урахуванням викладених обставин, що пом'якшують його відповідальність (щире каяття, служба в лавах ЗСУ та критична необхідність в наявності водійських прав для захисту країни), ОСОБА_1 просить пом'якшити відносно нього відповідальність, обмежившись штрафом без позбавлення права керування транспортним засобом.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою провину визнав, розкаявся у скоєному, шкодує про свій вчинок, проте сів за кермо автомобіля у зв'язку із необхідністю виконати термінове бойове завдання. Просив не позбавляти його прав керування транспортними засобами, оскільки його посада передбачає щоденне виконання бойових завдань. Водійське посвідчення є обов'язковим та необхідним для виконання цих завдань і його позбавлення призведе до неможливості виконувати обов'язків, ризику для підрозділу та загрози національній безпеці в умовах воєнного стану.
Захисник Шестопал К.Є. у судовому засідання свої письмові пояснення, які були долучені у попередньому судовому засіданні, підтримала, просила суд при вирішенні винуватості ОСОБА_1 не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки наявність права керування транспортними засобами пов'язана з використанням службових обов'язків і його позбавлення призведе до неможливості виконувати обов'язків, ризику для підрозділу та загрози національній безпеці в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника Шестопал К.Є., дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, доходить таких висновків.
Положеннями пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України передбачена статтею 130 КУпАП.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №318061 від 02 травня 2025 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу - ОСОБА_1 від 02.05.2025 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- рапортом інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Куліша Євгенія від 02.05.2025;
- відеозаписами з бодікамери №113057280/325 відповідно до протоколу серії ЕПР 1 №318061;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4636852, відповідно до якого призначено штраф у розмірі 20 400 грн.;
- копією постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 13.11.2024, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАп на накладено штраф у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування строком на 1 рік.
- довідкою Інспектора САП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Тетяни Павлової від 09.05.2025, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 03.12.2011.
Виходячи з аналізу вказаної норми Закону, вбачається, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, містить декілька кваліфікуючих ознак, за наявності якої/яких, особі може бути інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Так, згідно з диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказаною нормою Закону може наступати за повторні протягом року:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, протоколи складені в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» №1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (з внесеними змінами).
Вимогами статті 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 130 КУпАП
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчинених правопорушень, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують адміністративну відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, суд визнає щире розкаяння винного. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
Відповідно до положення ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року). В рішенні у даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення. Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року). У рішенні ЄСПЛ по справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року).
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Зміст положення ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Суд враховує, що у КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 21.01.2011 р. у справі «Корнєв та Карпенко проти України» адміністративні правопорушення, закріплені норми КУпАП, за які передбачена відповідальність у виді позбавлення певних прав, не є незначними, у зв'язку з чим вони відносяться до норм, які регулюються кримінальним законодавством і таким, що вимагає застосування всіх гарантій статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, відповідно до ст. 69 КК України винній особі може бути призначене покарання більш м'яке, ніж передбачене законом.
Враховуючи, що КУпАП прийнятий Верховною Радою УРСР 07.12.1984 року і він не включає поняття призначення стягнення нижче, передбаченого статтею КУпАП, то в даному випадку відповідно до ст. 7 КУпАП суд вважає за можливе застосувати норми статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і призначити стягнення більш м'яке, ніж передбачене санкцією статті 130 КУпАП, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене вказаною санкцією КУпАП.
К аналогічним висновкам прийшов Харківський апеляційний суд в постанові від 22.01.2025 по справі № 643/11374/24.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України, проходить службу у військовій частини НОМЕР_3 . Посада ОСОБА_1 передбачає щоденне виконання бойових завдань. Водійське посвідчення є обов'язковим та необхідним для виконання цих завдань, і його позбавлення призведе до неможливості виконувати обов'язки, ризику для підрозділу та загрози національній безпеці в умовах воєнного стану. Позбавлення його права керування транспортним засобом суттєво ускладнить виконання службових обов'язків, що свідчить про те, що його службова діяльність пов'язана з необхідністю керування транспортним засобом.
За таких умов, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до вчиненого, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом'якшують відповідальність, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
У разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, згідно з ч. 1 ст. 40-1 КУпАП сплачується судовий збір, який становить 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 130, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячи) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок без позбавлення права керування транспортними засобами (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху»).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня винесення такої постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О. В. Поляков