Справа № 991/10600/25
Провадження 1-кс/991/10685/25
20 жовтня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
детектива ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна у межах кримінального провадження № 52024000000000101 від 05.03.2024,
1. Зміст поданого клопотання та позиції сторін
До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання, у якому прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене 09.10.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000101 від 05.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК.
Досудовим розслідуванням встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_11 (анкетні дані особи змінені на підставі постанови слідчого про застосування заходів безпеки).
ОСОБА_11 протягом 2024 року, побоюючись, що може бути безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності, обговорював деякі обставини кримінального провадження із своїм знайомим - адвокатом ОСОБА_12 .
10.02.2025 та 24.02.2025 ОСОБА_12 ініціював зустрічі з ОСОБА_11 , під час яких запропонував останньому декілька варіантів уникнення кримінальної відповідальності. Один з таких варіантів передбачав участь знайомих ОСОБА_12 прокурорів Офісу Генерального прокурора, які за надання неправомірної вигоди та залучення третіх осіб обіцяли допомогти із вирішенням питання про закриття кримінального провадження.
18.03.2025 ОСОБА_12 організував зустріч та познайомив ОСОБА_11 з одним із прокурорів Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_13 , таким чином залучивши його до процесу вирішення питання про закриття вказаного кримінального провадження. ОСОБА_13 запевнив учасників зустрічі, що зможе допомогти із закриттям вказаного кримінального провадження, оскільки має знайомства серед суддів ВАКС. Також ОСОБА_13 презентував ОСОБА_11 свій план закриття кримінального провадження, який полягав у необхідності подання до ВАКС скарги, яка має потрапити на розгляд заздалегідь обумовленому слідчому судді. Слідчий суддя повинен ухвалити рішення, яким буде з констатовано факт закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та фактично зобов'язано орган досудового розслідування прийняти рішення у порядку ст. 284 КПК України.
09.06.2025 під час розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , останній повідомив, що уточнив у ОСОБА_13 остаточні умови для вирішення питання із закриттям кримінального провадження. ОСОБА_14 необхідно буде надати неправомірну вигоду у розмірі 3,5 млн. доларів США. При цьому 1,5 млн. доларів США необхідно надати прокурорам САП. Вказаними діями повинен зайнятися ОСОБА_12 , а 2 млн. доларів США необхідно буде надати, як неправомірну вигоду, суддям ВАКС. Половину зазначеної суми, тобто 1 млн. доларів США, необхідно надати до винесення рішення суддею ВАКС, а ще 1 млн. доларів США - після винесення такого рішення. При цьому, якщо прокурори САП не погодяться на отримання неправомірної вигоди, то за 1,5 млн. доларів США, залучені ОСОБА_13 особи, готові забезпечити у ВАКС винесення необхідного кінцевого рішення на користь ОСОБА_11 .
Під час зустрічі 10.06.2025, ОСОБА_13 , у присутності ОСОБА_12 , підтвердив ОСОБА_11 вказаний порядок надання неправомірної вигоди та повідомив, що саме він буде почергово отримувати неправомірну вигоду для подальшої передачі особам, які безпосередньо разом з ним працюватимуть над вирішенням питання про закриття кримінального провадження.
26.06.2025 ОСОБА_13 організував зустріч ОСОБА_11 з адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , які, з його слів, займаються юридичним супроводом вирішенням питання ОСОБА_11 . Під час зустрічі, присутні обговорили стратегію захисту та необхідність отримання всіх матеріалів кримінального провадження, а також підписали договір про представництво інтересів ОСОБА_11 в суді.
Окрім того, після зустрічі з адвокатами, ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_11 , що ОСОБА_4 , маючи особисті тісні зв'язки з суддями ВАКС, окрім юридичного супроводу, надав свою згоду у допомозі з вирішенням питання про закриття кримінального провадження за обумовлену вище суму неправомірної вигоди.
16.07.2025 на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 передав ОСОБА_13 частину обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 100000 доларів США, для її подальшої передачі суддям ВАКС та пояснивши, що решту він розмістить у банківській чарунці визначеного банку.
Тобто, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у період з 10.02.2025 до 03.10.2025, діючи за попередньою змовою групою осіб, підбурили ОСОБА_11 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, за прийняття рішення в інтересах ОСОБА_11 .
09.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК.
09.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук під час якого виявлено і вилучено: мобільний телефон, планшети та грошові кошти.
Вилучене в ході обшуку може бути предметом спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання та має значення речового доказу, містить інформацію, що досліджується у кримінальному провадженні, необхідне для з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Захисники в судовому засідання проти задоволення клопотання заперечували, просили долучити до матеріалів справи письмові заперечення та докази походження грошових коштів, вилучених у ОСОБА_4 . Зазначили, що підозра є необґрунтованою, грошові кошти, вилучені під час обшуку у ОСОБА_4 не є предметом кримінального правопорушення, посилаючись на виступ прокурора у судовому засіданні під час обрання підозрюваному запобіжного заходу. Вилучені кошти необхідні для оплати навчання неповнолітніх дітей у приватних закладах. Щодо телефону та планшета, вказали, що ці пристрої містять інформацію, яка становить адвокатську таємницю, таким чином їх вилучення суперечить ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. Крім того, планшет Аррlе Ipad Pro, model MVVDLL/A, належить неповнолітній доньці підозрюваного, яка використовує його для навчання.
Представник власника майна ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення клопотання, підтримала доводи сторони захисту. Посилалася на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Детектив в судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримав з наведених у ньому мотивів, просив задовольнити. Зазначив, що під час огляду планшета Аррlе Ipad Pro не виявлено інформації, яка може мати значення для кримінального провадження, у зв'язку із чим вказаний пристрій було повернуто власнику.
2. Мотиви слідчого судді
Питання щодо підсудності слідчому судді ВАКС клопотань у межах кримінального провадження № 52024000000000101 від 05.03.2024 вирішувалось під час розгляду клопотання про проведення обшуку по справі № 991/10302/25.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити з таких підстав.
2.1. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя.
Згідно з пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення чи підлягає спеціальній конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 1 цієї статті визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
2.2. Щодо правової підстави для арешту майна та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000101 від 05.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК.
Досудовим розслідуванням встановлено обставини того, що ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у період з 10.02.2025 до 03.10.2025, діючи за попередньою змовою групою осіб, підбурили ОСОБА_11 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, за прийняття рішення в інтересах ОСОБА_11 .
09.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК.
Відповідно до протоколу обшуку від 09.10.2025 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 06.10.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 ; планшет Аррlе Ipad, model А2229, з/п DMPCNC6DPV03 ; планшет Аррlе Ipad Pro, model MVVDLL/A, s/n DT9QRWQYVH; грошові кошти у сумі 121900 доларів США та 30 000 Євро.
Постановою старшого детектива НАБУ ОСОБА_9 від 10.10.2025 майно, вилучене 09.10.2025 під час проведення обшуку, а саме: мобільний телефон Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 ; планшет Аррlе Ipad, model А2229, з/п DMPCNC6DPV03 ; планшет Аррlе Ipad Pro, model MVVDLL/A, s/n DT9QRWQYVH; грошові кошти у сумі 121900 доларів США та 30 000 Євро визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки орган досудового розслідування дійшов висновку, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, постановою детектива ОСОБА_17 від 14.10.2025 призначено комп'ютерно-технічну експертизу мобільного телефону Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, та планшета Аррlе Ipad, model А2229, з/п DMPCNC6DPV03 .
Таким чином, вказані речі та документи можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Водночас, слідчий суддя відмовляє у накладенні арешту на планшет Аррlе Ipad Pro, model MVVDLL/A, s/n DT9QRWQYVH, з огляду на те, що цей пристрій, зі слів детектива, повернутий власнику та не містить інформації щодо вказаного кримінального провадження.
Щодо посилання детектива на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, слід зазначити, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Тому, слідчий суддя, з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку, що на мобільний телефон Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 та планшет Аррlе Ipad, model А2229, з/п DMPCNC6DPV03 , може бути накладено арешт з метою збереження речових доказів, а на грошові кошти у сумі 121900 доларів США та 30 000 Євро з метою конфіскації майна як виду покарання.
Водночас, зазначення детективом про накладення арешту на грошові кошти з метою можливої подальшої спеціальної конфіскації, слідчий суддя вважає недостатньо мотивованим, оскільки у повідомленні про підозру ОСОБА_4 не зазначається про отримання ним будь-яких грошових коштів.
2.3. Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Частиною 4 статті 173 КПК визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).
Оскільки йдеться про речові докази, слідчий суддя вважає, що незастосування заборони користуватись, розпоряджатись майном призведе до втрати, знищення доказів.
Під час розгляду клопотання не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який у цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності ОСОБА_4 .
Оскільки йдеться про обґрунтовану підозру, в тому числі у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування заборони користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики знищення, приховування, псування майна, яке може бути предметом конфіскації майна як виду покарання та є речовим доказом у кримінальному провадженні № 52024000000000101 від 05.03.2024.
Щодо посилання сторони захисту на навчання дитини у приватних закладах та необхідності оплати за таке навчання, слід зазначити таке. Стороною захисту не доведено, що внаслідок накладення арешту на вилучені грошові кошті підозрюваний буде позбавлений можливості сплачувати за навчання дитини, оскільки жодних доказів того, що витрати на приватні навчальні заклади перевищують розмір щомісячного доходу ОСОБА_4 слідчому судді не надано. Таким чином накладення арешту на грошові кошти не призведе до надмірного обмеження або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).
Щодо зазначення про спільну сумісну власність подружжя на майно, вказане у клопотанні детектива, слід зазначити, що під час розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні слідчий суддя не вирішує цивільно-правові спори та позбавлений можливості виділення часток у майні, набутому під час шлюбу.
Накладення арешту на майно не є припиненням або позбавленням права власності на нього. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності.
Оскільки сторона обвинувачення очевидно має намір огляду вмісту носіїв інформації (мобільного телефону та планшета), на які накладено арешт з метою збереження речових доказів, слідчий суддя звертає увагу на таке.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.
Дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_4 був отриманий у слідчого судді за клопотанням заступника Генерального прокурора із визначенням чіткого переліку речей, речей і документів, дозвіл на відшукання яких надавався.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що законодавець передбачив участь представника ради адвокатів регіону під час обшуку з метою дотримання законодавчої вимоги про неможливість вилучення речей та документів, які становлять виключно адвокатську таємницю і не містять відомостей, що мають значення для досудового розслідування та не можуть бути отримані іншим шляхом. Зважаючи на те, що під час вилучення технічних пристроїв з'ясувати повний зміст даних, на місці є неможливим, відповідні завдання представника ради адвокатів регіону не були реалізовані у повному об'ємі з об'єктивних причин.
Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд комп'ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).
Відповідно до ч. 3 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.
На підставі викладеного, з огляду на те, що дані, які містяться на вилучених технічних пристроях можуть містити адвокатську таємницю, детектив, прокурор можуть проводити огляд даних, що вони вміщують, виключно з участю представника ради адвокатів регіону з метою виокремлення відомостей, що становлять адвокатську таємницю та не містять обставин, що мають значення для досудового розслідування. У випадку виникнення будь-яких сумнівів щодо відношення тих чи інших даних виключно до адвокатської таємниці, такий огляд має бути припинений для надання можливості власникам майна звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна з метою вирішення належності до адвокатської таємниці та відповідно відсутності потреби у подальшому арешті майна. Вказане відповідає практиці ЄСПЛ (Wieser and Bicos Beteiligungen GmbH v. Austria (заява № 74336/01) п.57-62).
З огляду на таке, слідчий суддя вважає за необхідне встановити заборону стороні обвинувачення здійснювати огляд зазначених носіїв інформації без присутності ОСОБА_4 або його представника та представника ради адвокатів регіону.
Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною володіння, користування та розпорядження на майно, вилучене 09.10.2025, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 ;
- планшет Аррlе Ipad, model А2229, з/п DMPCNC6DPV03 ;
- грошові кошти у сумі 121900 доларів США та 30 000 Євро;
Заборонити стороні обвинувачення здійснювати огляд мобільного телефону Аррlе iPhone 14 Рrо МАХ, model А2894, з сім карткою «Reglo Mobile», НОМЕР_1 ; планшета Аррlе Ipad, model А2229, з/п DMPCNC6DPV03 , а також скопійованої з них інформації, без присутності під час проведення такої процесуальної дії ОСОБА_4 або його представника та представника ради адвокатів регіону, крім випадку, коли цих осіб повідомлено про дату, час і місце її проведення у порядку, передбаченому для повідомлення про проведення обшуку в адвоката, але вони не прибули для участі в ній.
У решті клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1