Справа № 554/3096/20 Номер провадження 22-ц/814/2725/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
14 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів Пікуля В.П., Одринської Т.В.
при секретарі Філоненко О.В.
за участю представника позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» Кузнєцової М.І., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марченко Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» Корнієнко Наталії Юріївни на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 рокуухваленого у складі головуючого судді Материнко М.О., повний текст судового рішення виготовлено - 31 березня 2025 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 4 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» в особі Полтавської філії Відкритого Акціонерного Товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» у відповідності до п.1 Статуту в редакції зареєстрованій 11.09.2009 року та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №617 К-Ф про надання споживчого кредиту в сумі 134000,00 доларів США на строк з 4 липня 2008 року по 3 липня 2036 року.
За умовами вищевказаного кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 134000,00 доларів США, що підтверджується випискою з позичкового рахунку № НОМЕР_1 .
За умовами п.3.3.3.-п.3.3.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язується здійснювати повернення суми отриманого кредиту щомісячного з 1-го по 10-е числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту в розмірі не менше 1/336 від суми отриманого кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 14,8% річних не пізніше 10- го числа кожного місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п.1.1. цього Договору.
Станом на 13.09.2016 року Позичальником в порушення встановлених строків повернення кредиту за договором №617 К-Ф від 4.07.2008 не виконані зобов'язання по поверненню кредиту в сумі 305,99 доларів США, а також прострочена сплата процентів за користування кредитом в сумі 4637,48 доларів США.
Станом на 9.03.2020 року залишок кредиту за кредитним договором №617 К-Ф від 4.07.2008 року строк повернення якого не настав становить суму 69227,92 доларів США та заборговаість зі сплати процентів за користування кредитом 41296,02 доларів США. Загальна заборгованість за кредитом складає 110523,94 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості. Загальна сума пені за порушення строків сплати кредиту складає 663109,15 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 617 К-Ф від 4.07.2008 року у загальній сумі 74137,59 доларів США, з них: залишок кредиту, який підлягає достроковому стягненню 97540,86 доларів США; заборгованість за несплаченими процентами в сумі 4637,48 доларів США; пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом 663109,15 гривень. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 50964,23 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розрахунок заборгованості не відповідає заявленим позовним вимогам, позовна заява не підтверджена належними доказами
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» Корнієнко Н.Ю.подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» є доведеними належними та допустимими доказами які підтверджують заборгованість, яку просить стягнути банк.
23.06.2025 року Полтавському апеляційному суду представник ОСОБА_1 адвокат Марченеко Г.І. надала відзив на апеляційну скаргу в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши представника позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» Кузнєцову М.І., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марченко Г.І., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 4 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» в особі Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №617 К-Ф про надання споживчого кредиту в сумі 134000,00 доларів США на строк з 4 липня 2008 року по 3 липня 2036 року.
За умовами п.3.3.3.-п.3.3.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язується здійснювати повернення суми отриманого кредиту щомісячного з 1-го по 10-е числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту в розмірі не менше 1/336 від суми отриманого кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 14,8% річних не пізніше 10- го числа кожного місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п.1.1. цього Договору.
19.08.2016 року за вих. № 129/9268/2016 ПАТ АБ «Укргазбанк» надіслало на поштову адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту в якій керуючись ч.2 ст. 1050 ЦК України вимагало у тридцятиденний строк з моменту отримання даної вимоги достроково повернути всю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у загальному розмірі 72 643,17 дол. США
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позов підписаний не уповноваженим представником, розрахунок заборгованості не відповідає заявленим вимогам, крім того, до заявлених вимог підлягає застосуванню строк позовної давності.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду частково не вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зокрема, зобов'язання вникають з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статі 1048 ЦК України).
Частиною другої статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Разом з тим, згідно з положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2019 по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Тобто, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 09.03.2020 відповідач має заборгованість у розмірі 110 523,94 дол США з яких 69 227,92 дол США залишок кредиту строк повернення якого не настав та 41 296,02 дол США заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, та загальна сума пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 663 109,15 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №129/9268/2016 якою в наслідок прострочення сплати за кредитним договором, вимагав достроково повернути позику в зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та позивач зазначив, що у тридцяти денний строк з моменту отримання даної вимоги відповідачу необхідно повернути всю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у загальному розмірі 72 643,17 дол США.
Тобто, надіславши відповідачу вимогу щодо дострокового повернення кредитних коштів, банк змінив строк повернення кредиту, тобто істотні умови кредитування.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач поза межами зазначеного строку неправомірно провів нарахування відсотків та штрафних санкцій за користування кредитом в розмірі і на умовах передбачених цим Договором після 19.08.2016, тобто після вимоги про дострокове повернення кредиту.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено у повній мірі розмір заборгованості та правомірність розрахунку цієї заборгованості.
Досліджуючи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 617 к-ф від 04.07.2008 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати саме ОСОБА_1 платежів від 29.08.2016 та 24.11.2017 в сумі 9,50 дол США та 0,01 дол США відповідно оскільки як пояснила представник банку під час розгляду справи в апеляційному суді, вказані кошти були списані банком самостійно з рахунку відповідача, а не сплачені ним особисто в банку.
Представником позивача в судовому засіданні не було наданого обґрунтованого пояснення вище зазначеному.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відсотків і пені через недоведеність розміру заборгованості відповідача у цій частині за кредитним договором.
У свою чергу, з урахуванням часу проведення відповідного останнього платежу за кредитом і звернення до суду з позовом у квітні 2020 року банк пропустив трирічний строк позовної давності щодо стягнення за борг по тілу кредиту.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином розрахунок заборгованості наданий позивачем, колегія суддів відхиляє, адже як вбачається, судом окремо досліджено питання розміру заборгованості відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі розрахунку заборгованості за кредитом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обгрутовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди апелянта з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
З огляду на викладене оскаржуване судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини у зазначеній редакції з урахуванням вищенаведених положень законодавства.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Щодо судових витрат
За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині мотивів, не скасовуючи рішення суду, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374,п.3, 4 ч.1 ст. 376,382, ЦПК України суд
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» Корнієнко Наталії Юріївни- задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року- змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 рокув резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді В.П. Пікуль
Т.В. Одринська