Справа № 524/9428/15-ц Номер провадження 22-ц/814/1346/25Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
13 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.
секретар:Горбун К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 11 грудня 2024 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить поновити строк на оскарження дій державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці; визнати незаконними дії державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 93486,96 грн., що складає 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2020 року по березень 2023 року згідно постанови про накладення штрафу від 11.07.2024 року у виконавчому провадженні № 49725502 та скасувати вказану постанову.
Скарга обґрунтована тим, що 11.07.2024 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 49725502, що входить в склад зведеного виконавчого провадження № 67551510, винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 93486,96 грн., що складає 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2020 року по березень 2023 року.
Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника, а з вини державного виконавця.
Зазначає, що з березня 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України, проте виконавчий документ направлений на виконання до військової частини лише в березні 2023 року. Боржник не приховував від органу ДВС свої доходи на які може бути проведено стягнення за виконавчим документом. Також, в добровільному порядку сплачував аліменти стягувачу на утримання дитини, перераховуючи кошти на банківський рахунок дитини.
Жодних дій щодо спрямування виконавчого документу за місцем служби боржника у період з квітня 2022 року по березень 2023 року державним виконавцем не здійснювалось.
Вважає, що постанова про накладення штрафу винесена державним виконавцем безпідставно, оскільки боржника жодного разу не було повідомлено про розмір заборгованості, не направлялось та не вручалось жодних викликів та вимог, а державний виконавець своєчасно не направив виконавчий документ до виконання за місцем служби боржника.
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 11 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення зі скаргою на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_2 - задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з винесення постанови від 11.07.2024 року у виконавчому провадженні № 49725502 щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 93486,96 грн., що складає 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2020 року по березень 2023 року згідно постанови про накладення штрафу від 11.07.2024 року.
Скасовано постанову державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.07.2024 у виконавчому провадженні № 49725502 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 93486,96 грн., що складає 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2020 року по березень 2023 року.
В апеляційному порядку вказану ухвалу оскаржив Автозаводський ВДВС у м.Кременчуці. Скарга мотивована тим , що ухвала прийнята без належного дослідження доказів .
Апелянт вказує, що постанова про накладення на боржника штрафу на користь стягувача винесена 11.07.2024 року з метою найкращого забезпечення інтересів дитини та не порушення інтересів стягувача. Заборгованість встановлена відповідно до розрахунку заборгованості від 01.04.2024 року. Вказаний розрахунок не оскаржувався, не скасований. Враховуючи зазначене, стягувач має право отримати суму штрафу з недобросовісного боржника.
Відділ не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що у державного виконавця станом на 11.07.2024 року були відсутні підстави для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів передбачені ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів на відповідну дату не перевищував суму відповідних платежів за три роки, оскільки, відповідно до п.3 частини 5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Заборгованість зі сплати аліментів понад три роки існувала, сплата такої заборгованості в подальшому не може ніяким чином впливати на винесення штрафу, оскільки дана норма Закону була прийнята з метою застосування санкцій до боржників і перешкоджанню випадків коли боржники не сплачують заборгованість роками.
Зважаючи на вказане скаржник посилається на те , що ухвала прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі.
Судом встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 03.12.2015 року позовні вимоги позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до суду з 20.11.2015 року і до досягнення дитиною віку повноліття.
На виконання вищевказаного рішення Автозаводським районний судом м.Кременчука видано виконавчий лист № 524/9428/15 17.12.2015 року.
В Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 67551510, до складу якого входить виконавче провадження № 49725502 з примусового виконання виконавчого листа № 524/9428/15, виданого 17.12.2015 року Автозаводським районним судом міста Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 20.11.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
11.07.2024 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 93486,96 грн., що складає 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2020 року по березень 2023 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 01.09.2024 року: станом на 01.01.2020 року сума заборгованості боржника ОСОБА_1 відсутня;
станом на березень 2023 року загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим документом становила 186 937,91 грн.;
станом на 11.07.2024 року (дата винесення оскаржуваної постанови) загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 49 377,49 грн.;
заборгованість боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим документом станом на 01.09.2024 року відсутня.
Згідно листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.09.2024 р. № 198683 в ході примусового виконання виконавчого листа № 524/9428/15 встановлено, що боржник ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , тому відповідно до ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем 20.02.2023 року направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в розмірі 50 % до погашення заборгованості по аліментам, яка на 01.02.2023 складала 115 102,95 грн., відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам з січня 2020 року по січень 2023 року. 04.07.2024 року до відділу на запитувану інформацію державного виконавця надійшли звіти про здійсненні відрахування та виплати. 11.07.2024 року державним виконавцем на підставі звітів військової частини НОМЕР_1 здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01.07.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 49 377,49 грн. Відповідно до платіжної інструкції № 39502 від 16.07.2024 року на користь стягувача було перераховано заборгованість в сумі 49 377,49 грн., таким чином у боржника станом на липень 2024 року включно відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
За ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення правовідносин, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення державним виконавцем оспорюваної постанови, строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що достатньою підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів є встановлення факту наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, які обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) зазначила, що «положення абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов'язано визначення розміру штрафу».
Подібна за своїм змістом правова позиція висловлена у постанові ВС у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 569/17794/22.
Судом встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 03.12.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до суду з 20.11.2015 року і до досягнення дитиною віку повноліття.
На виконанні Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 67551510, до складу якого входить виконавче провадження № 49725502 з примусового виконання виконавчого листа № 524/9428/15, виданого 17.12.2015 року Автозаводським районним судом міста Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 20.11.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно розрахунку заборгованості від 01.09.2024 року встановлено, що станом на липень 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 49 377,49 грн.
Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2025 року відсутня .
11.07.2024 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 93 486,96 грн., що складає 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2020 року по березень 2023 року.
Згідно листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.09.2024 р. № 198683 вбачається, що станом на липень 2024 року включно у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
Суд постановляючи оскаржувану ухвалу вірно зазначив, що норми ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» вказують на те, що накладення на боржника штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів можливе лише за наявності заборгованості зі сплати аліментів на момент винесення виконавцем такої постанови, альтернативному тлумаченню стаття не підлягає.
Вищенаведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів, оскільки на момент винесення постанови державним виконавцем про накладення штрафу така фактично була відсутня, що підтверджено розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, який міститься у матеріалах справи (т.1 а.с.29-30).
Таким чином, у державного виконавця на час винесення оспорюваної постанови були відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 штрафу, який передбачено ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення скарги є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов