Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1183/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
23 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 279/1183/25 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Івашкевич О.Г. у місті Коростені,
У лютому 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», Товариство, Позивач) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4420970 від 26 лютого 2024 року у загальному розмірі 152 634,81 грн, яка складається із: 16 599,99 - заборгованість за основним боргом; 91 214,82 грн - заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором; 44 820,00 грн - заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Стягнути з відповідачки 2422,4 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивувались тим, що 26 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна», первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4420970 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
За умовами даного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати відповідачці на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти, а відповідачка зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Представник вказував, що за взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до пункту 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 16 600,00 грн. Згідно з пунктом 1.3 Договору строк кредиту 350 днів (з 26 лютого 2024 року по 10 лютого 2025 року). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в пункті 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надала відповідачці кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачкою було вказано особисто під час укладання Договору, тобто свої зобов'язання перед виконало у повному обсязі.
Даний договір було укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7» та підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «11753».
Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідачки відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12 березня 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».
За інформацією в листі ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», відповідно до зазначеного договору № 4420970 від 26 лютого 2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 16 600,00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі.
25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до чинного законодавства укладено договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4420970, від 26 лютого 2024 року.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в межах строку кредитного договору у період з 26 жовтня 2024 року по 10 лютого 2025 року здійснено нарахування процентів за 108 календарних днів у розмірі 44 820,00 грн.
25 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило найменування на нове ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4420970 від 26 лютого 2024 року у період з 26 лютого 2024 року по 25 жовтня 2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 96 692,82 грн.
Тому до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4420970 від 26 лютого 2024 року загальна сума заборгованості склала 116 114,81 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 16 599,99 грн, заборгованості за процентами - 91 214,82 грн, штрафні санкції 8300 грн.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4420970 строк кредиту 350 днів: з 26 лютого 2024 року по 10 лютого 2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024, строк дії Договору № 4420970 від 26 лютого 2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачкою, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26 жовтня 2024 року по 10 лютого 2025 року (108 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 44 820,00 грн.
Отже, заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 136 34,82 грн та складається із: нарахованих процентів первісним кредитором у сумі 91 214,82 грн та процентів нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 44820 грн.
За умовами п. 6.4. Договору Первісним кредитором було нараховано штрафні санкції в розмірі 8300 грн. Проте, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи норми чинного законодавства, Позивач вважав такими, що не підлягають стягненню з Відповідачки штрафні санкції за Договором в розмірі 8300 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 152 634,81 грн, яка складається із: 16 599,99 - заборгованість за основним боргом; 91 214,82 грн - заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором; 44 820,00 грн - заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 4420970 про надання споживчого кредиту від 26 лютого 2024 року у розмірі 152 634,81 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та 3000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що розрахунок заборгованості не містить інформації про те, за який період виникла спірна заборгованість, не зазначено відсоткову ставку та відсутня інформація про щомісячну заборгованість за усіма складовими боргу, відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості зі сплати відсотків не можна вважати належним доказом наявності такої заборгованості. Інших доказів на підтвердження розміру заборгованості зі сплати відсотків надано не було.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
У відзиві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» апеляційну скаргу не визнала, просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Крім того, представник позивача просить стягнути із ОСОБА_1 витрати позивача, які понесені на правову допомогу в апеляційному суді в розмірі 8 000 грн.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена останньою добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 3000 грн, оскільки на думку суду саме такий розмір є співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та є пропорційним до задоволених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою було укладено договір № 4420970, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти в розмірі 16 600,00 грн, строк кредиту 350 днів, з 26 лютого 2024 року по 10 лютого 2024 року з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Договір підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) - «11753» у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с.24-34).
Позикодавець виконав свої зобов'язання, а саме 26 лютого 2024 року передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 16 600,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , який вона особисто вказала під час укладення договору, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» сервісу онлайн платежів iPay.ua № 1333-0111 від 01 листопада 2024 року (а.с.18) .
25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого останній набув право грошової вимоги, зокрема, за вищезазначеним кредитним договором (а.с.82-86).
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування зазначеного товариства на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10 грудня 2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10 грудня 2024 року № 1000681070010062201 (а.с.76, 98).
За таких обставин відбулась реорганізація підприємства - позивача, внаслідок чого змінилася його назва з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», реєстраційні дані - код ЄДРПОУ 44559822 залишився попередній.
Отримавши кредит, відповідачка належним чином взяті по договору зобов'язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалась, що призвело до утворення заборгованості, яка склала 152 634,81 грн, в тому числі 16 599,99 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 91 214,82 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 44 820,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 108 днів.
Тобто, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за зазначеним кредитним договором, що вбачається з витягу з Реєстру боржників за Договором факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитним договором складає: 16 599,99 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 91 214,82 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 44 820,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 108 днів (а.с.42-46, 47-48 відповідно).
За таких обставин загальна сума заборгованості за зазначеним кредитним договором склала 152 634,81 грн, яку відповідачка у добровільному порядку не сплатила.
Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги, зауважує наступне.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 ЦК України).
Суд першої інстанції правильно констатував, що 26 лютого 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 4420970 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачці надано 16 600,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки на строк 350 днів (до 10 лютого 2025 року).
Договір № 4420970 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписано відповідачкою електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «11753», відповідно до частин 6, 8 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом частини 13 статті 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.
Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
При цьому судом надано належну оцінку довідці ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 01 листопада 2024 року № 1333-0111, що 26 лютого 2024 року о 10:08:09 годині ТОВ «Авентус Україна» виконано свої зобов'язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 16 600,00 грн (а.с.18).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.
Виходячи з наведеного, апеляційним судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 16 600,00 грн.
Відтак вказаний доказ з врахуванням пункту 2.1. кредитного договору є достатнім для підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання за договором щодо надання 16 600,00 грн кредиту.
Також позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.
Так, умовами договору споживчого кредиту передбачено нарахування відсотків.
Пунктом 1.4. Договору визначено тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти за таких умов: стандартна процентна ставка становить - 2.50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в пункт 1.3 цього договору (350 днів) (підпункт 1.4.1.Договору).
За пунктом 1.4.2. Договору передбачена знижена процентна ставка, яка становить 1.50% в день та застосовується на таких визначених цим пунктом умовах.
Періодичність платежів за сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені у Графіку платежів (пункт 1.3. Договору).
Відтак згідно наданого розрахунку заборгованість за кредитним договором відповідачки становить: 16 599,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 136 034,82 грн - нараховані відсотки.
Відповідно до договору факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» та додатків до нього, позивач набув статусу нового кредитора відповідачки за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 лютого 2024 року № 4420970.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодних фінансових документів з приводу відступлення (продажу) на умовах визначених договором факторингу суму боргу перед первісним кредитором не заслуговують на увагу, оскільки позивачем надано розрахунок заборгованості, виконаний станом на 25 жовтня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» щодо боргу ОСОБА_1 та витяг з реєстру боржників, зокрема, що передачі боргових зобов'язань ОСОБА_1 .
Крім того, ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, та відповідно позбавлена можливості відкривати будь-які рахунку для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Також, матеріали справи не містять даних про те, що відповідачка оспорювала цей договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 лютого 2024 року № 4420970 з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов'язання у зв'язку з повним виконанням тощо.
Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» придбало право вимоги за цим договором до ОСОБА_1 .
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Отже, з урахуванням відсутності спростування відповідачкою презумпції правомірності договору на рівні закону або судового рішення, не можливості учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог.
Аргументи скарги про те, що позивачем неправильно нараховані проценти за користування кредитними коштами з огляду на приписи Закону України «Про споживче кредитування», де передбачено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов'язань по споживчому кредиту, не може перевищувати подвійної суми, по договору кредитування та не може бути збільшена є неприйнятними з огляду на таке.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
У пункті 1.4.1. Договору встановлено стандартну процентну ставку, яка сладає 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 Договору.
Згідно пункту 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1.50 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в пункті 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в пункті 4.3. Договору.
Згідно даних поденного розрахунку заборгованості у період з дати укладання Договору, а саме: з 26 лютого 2024 року по 25 жовтня 2024 року, у відповідачки перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 91 214,82 грн.
Беручи до уваги норми діючого законодавства України, а також те, що за Договором факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024 до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідачки, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідачки є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 91 214,82 грн.
Відповідно до пункту 1.1. Договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно пункту 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 26 лютого 2024 року по 10 лютого 2025 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 25 жовтня 2024 року № 25/10/2024, строк дії Договору від 26 лютого 2024 року № 4420970 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26 жовтня 2024 року по 10 лютого 2025 року (108 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 44 820,00 грн
16 599,99 грн * 2,5% = 415 грн*108 календарних днів = 44 820,00 грн.
У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в пункті 1.3. Договору, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідачки у сумі 136 034,82 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі - 91 214,82 грн, проценти нараховані ТОВ «ФК «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі - 44 820,00 грн).
Отже, до суми заборгованості по процентам за умовами договору позивачем не були зараховані ні пеня, ні штрафи.
Слід наголосити, що кожна кредитна справа має свої ознаки та характеристики, які її відрізняють. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статтею 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування статті 1048 та статті 625 ЦК України.
Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.
В даному випадку нараховані проценти не носять штрафного характеру - не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
При цьому необхідно зауважити, що відповідно до пункту 9.9. Договору, відповідно до якого підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, зокрема, що:
- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в частині 1,2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування;
- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Лінеура Україна», актуальна на дату укладення Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).
Доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім іншого, у відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача -адвокат Крюкова М.В. просила стягнути із ОСОБА_1 витрати, які понесені позивачем на правову допомогу в апеляційному суді в розмірі 8 000 грн.
Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Договору від 07 липня 2022 року № 07/07-2022 надавала стороні правничу допомогу при розгляді справи в апеляційному суді. Відповідно до звіту про надання правової допомоги від 17 жовтня 2025 року згідно Договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року ОСОБА_2 здійснювала правову експертизу документів та складала і подавала відзив на апеляційну скаргу на загальну суму 8000 грн. А згідно платіжної інструкції № 8104 від 17 жовтня 2025 року Товариство сплатило Крюковій М.В. 8000 грн за написання та подання відзиву у даній справі.
Таким чином, з урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений на їх виконання, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача підлягає до задоволення. У зв'язку з чим, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягнення 8000 грн витрат на правничу допомогу понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року - без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 8000 грн витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді справи в апеляційному суді.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді