Справа № 161/6969/20 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С.
Провадження № 22-ц/802/3/25 Доповідач: Осіпук В. В.
14 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
представника 'позивача Самчука Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про поновлення на квартирній черзі, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2021 року,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на те, що з 03 серпня 1984 року проходив військову службу в складі Збройних Сил України. 07 серпня 1989 року його було поставлено на чергу у військовій частині НОМЕР_2 для отримання житла, а з 03 лютого 1995 року, на підставі поданого ним у зв'язку зі зміною місця служби рапорту, його було прийнято на квартирний облік на загальну чергу.
Також вказував, що в грудні 2004 року, у зв'язку з розформуванням військової частини НОМЕР_3 та скороченням штату, він був звільнений з військової служби в запас. Будь-яких повідомлень про зняття його з квартирної черги він не отримував, а тому вважав, що перебуває на квартирному обліку, оскільки його звільнення зі служби відбулося з підстави, коли за особою зберігається право на перебування на обліку для отримання житла.
Крім того зазначав, що у вересні 2019 року, надіславши запит до військової частини НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_3 , отримав відповідь про те, що він не перебуває на квартирному обліку для отримання житла у даній військовій частині.
Вважаючи дії відповідача щодо виключення його з квартирного обліку незаконними та такими, що порушують його конституційне право на житло, позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд:
- зобов'язати відповідача поновити його на квартирній черзі у військовій частині НОМЕР_1 в складі сім'ї ОСОБА_1 , 1966 року народження, дочки ОСОБА_2 , 1993 року народження, внука ОСОБА_3 , 2016 року народження;
- зобов?язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 включити його в списки осіб, які перебувають у загальній черзі на отримання житла з 26 травня 1990 року, а в черзі на позачергове отримання житла з 10 грудня 2004 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, не було надано належну правову оцінку встановленим обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. На думку позивача, факт його перебування на квартирному обліку в житлово-побутовій комісії військової частини НОМЕР_1 доведений належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим висновок місцевого суду про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог є помилковим.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Розглядаючи цей спір в порядку цивільного судочинства та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір за своєю предметною, суб'єктною та територіальною юрисдикцією йому підсудний.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03 серпня 1984 року по 10 грудня 2004 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії протоколу № 2 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 27 вересня 1995 року ОСОБА_1 було поставлено на чергу для отримання житла 07 серпня 1989 року (а. с. 22-23).
З копії довідки військової частини НОМЕР_2 № 232 від 16 грудня 1999 року слідує, що з 20 вересня 1993 року по 15 грудня 1999 року позивач перебував на черзі для отримання житла у в/ч НОМЕР_2 , зі складом сім'ї: дружина - ОСОБА_4 , 1969 року народження; дочка - ОСОБА_5 , 1993 року народження (а. с. 29).
Також встановлено, що 03 березня 2000 року ОСОБА_1 було подано рапорт голові житлової комісії військової частини НОМЕР_4 про взяття на квартирний облік в загальну чергу для отримання жилого приміщення в/ч НОМЕР_4 . На підставі вказаного вище рапорту, довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) № 139 від 20 квітня 2000 року та довідки про перевірку житлових умов від 23 квітня 2000 року позивача було зараховано на квартирний облік у в/ч НОМЕР_4 на загальну чергу з 03 лютого 1995 року, що підтверджується копією витягу з протоколу № 9 засідання житлової комісії в /ч НОМЕР_4 від 24 квітня 2000 року (а .с. 32, 33-35).
Як слідує з копії листа начальника Луцького гарнізону № 1588 від 03 серпня 2004 року, наявного в матеріалах справи, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 322 від 27 серпня 2004 року позивачу ОСОБА_1 було надано спеціальний ордер № 174 серії А від 06 вересня 2004 року, яким останньому на сім'ю з чотирьох осіб було виділено службове житло за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 43-45).
З наявної в матеріалах справи копії послужного списку позивача вбачається, що у зв?язку з розформуванням військової частини НОМЕР_3 , 10 грудня 2004 року останнього було звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпуктом «в» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (у зв'язку зі скороченням штатів) (а. с. 21).
Крім того з відповіді на адвокатський запит № 2/55 від 01 листопада 2019 року наданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 08 листопада 2019 року за № 350/425/32/427/пс слідує, що ОСОБА_1 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 не перебував, документи, які підтверджують його перебування на квартирному обліку в частині відсутні (а. с. 47).
З копії відповіді начальника КЕВ м. Володимир-Волинський № 22/5091 від 12 листопада 2019 року на адвокатський запит № 2/56 від 01 листопада 2019 року, приєднаної до матеріалів справи вбачається, що облікова справа позивача ОСОБА_1 в КЕВ м. Володимир-Волинський не передавалась (а. с. 49).
З копії архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, надісланої у відповідь на адвокатський запит № 1-П від 17 березня 2020 року, слідує, що відповідно до Директиви Міністра оборони України від 29 січня 2004 року № l15/1/01, Головнокомандувача Військово-Повітряними Силами України Збройних Сил України від 02 лютого 2004 року № 122/1/02 30 жовтня 2004 року військова частина НОМЕР_3 була розформована, правонаступником визначено в/ч НОМЕР_1 . Згідно іменного списку, який знаходиться в ліквідаційному акті в/ ч НОМЕР_1 , особовий склад (в тому числі підполковник ОСОБА_1 ), переведений до в/ НОМЕР_1 для подальшого проходження служби. Також вказано, що згідно книги обліку особових справ офіцерів, прапорщиків в/ ч НОМЕР_3 за 2003-2004 роки 1-й примірник особової справи ОСОБА_1 передано до в/ч НОМЕР_5 (Акт від 29 жовтня 2004 року № 1162) та документи в/ ч НОМЕР_1 на зберігання до архіву не надходили (а. с. 89).
Відповідно до частини 2 статті 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом для захисту своїх житлових прав, однак при цьому суд залишив поза увагою, що в обґрунтування позовних вимог останній посилався на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, а саме невиконання відповідачем обов'язку забезпечення його житлом, які є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, Статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Наведені норми права передбачають, що військова служба належить до служби публічної.
Відповідно до п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, яким унормовано забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.
Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті МО України, в Генеральному штабі ЗС України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку (п. 1 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Інструкції житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі (абзац перший пункту 8 Розділу ІІ Інструкції).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 08 червня 2022 року в справі № 362/643/21 для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, викладеного у її постановах від 06 червня 2018 року в справі № 752/5881/15-ц, від 29 серпня 2018 року в справі № 488/1176/14-а, від 20 вересня 2018 року в справі № 815/2551/15, від 23 січня 2019 року в справі №8 06/5217/15, від 04 вересня 2019 року в справі № 826/17556/16, у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 127/15109/18 і від 24 вересня 2021 року в справі № 748/303/20, а також у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2139цс15 і від 02 березня 2016 року в справі № 6-14цс16а та сформувала новий правовий висновок про те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв'язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Виходячи з вищевикладеного, у спірних правовідносинах відповідач Військова частина НОМЕР_6 наділена повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем ОСОБА_1 соціальних гарантій забезпечення жилим приміщенням в силу особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження останнім військової служби.
Оскільки у справі, що переглядається, спір стосується проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, а відповідач у цих правовідносинах виконує публічно-владні управлінські функції, спір, що виник між сторонами, є адміністративно-правовим, а тому така справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами існує спір саме з публічно-правових відносин, який з врахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між ними, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У частинах 1, 2, 4 статті 377 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтям 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Оскільки порушення правил юрисдикції загальних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги, а висновки по суті вирішення спору мають бути зроблені судом належної юрисдикції (судом встановленим законом), колегія суддів не дає оцінки доводам апеляційної скарги щодо правильності вирішення спору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а провадження у цій справі закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої ст. 255 ЦПК України та частиною першою ст. 377 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2021 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про поновлення на квартирній черзі, закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді