Справа №:755/20384/25
Провадження №: 1-кс/755/3915/25
"16" жовтня 2025 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003273 від 13.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, про накладення арешту на майно,
прокурор Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до слідчої судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучено в результаті особистого обшуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Nokia» моделі «RM-1187», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003273 від 13.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14 жовтня 2025 року приблизно о 17 годині 50 хвилин у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння та знаходився за місцем свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , виник раптовий протиправний умисел, направлений на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади.
Реалізуючи вказаний протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючись раптовим умислом на здійснення завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, тобто вчинення дій, які загрожують загибеллю людей чи іншим тяжким наслідкам, шляхом поширення неправдивих відомостей, що створюють обстановку загального страху, ОСОБА_4 за допомогою власного мобільного телефону марки «Nokia» моделі «RM-1187», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , використовуючи абонентський номер НОМЕР_4 , приблизно о 17 годині 55 хвилин здійснив виклик на лінію екстреного зв'язку «112» та під час розмови з оператором здійснив завідомо неправдиве, однак за своїм змістом таке, яке могло бути сприйняте як реальне, усне повідомлення про наявність у нього вибухового пристрою та про намір застосування даного вибухового пристрою з метою підриву будівлі чи споруди, що забезпечує діяльність органу державної влади, а саме Національної поліції України та спричинив психологічний тиск на оператора з метою примушення останньої діяти відповідно до його вимог створюючи потенційно загрозу громадській безпеці.
Одночасно з цим, ОСОБА_4 точно і достовірно знав, що поширена ним інформація є неправдивою і розумів, що такі повідомлення порушують громадську безпеку та дестабілізують нормальний ритм життя населення міста Києва.
Під час проведення особистого обшуку, в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України ОСОБА_4 за адресою: м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, 2, 14.10.2025 року в період часу з 00 години 44 хвилин по 00 годину 57 хвилин слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, виявлено та вилучено речі та предмети, які мають значення для розслідування зазначеного кримінального провадження та могли бути використанні у протиправній діяльності, а саме: мобільний телефон марки «Nokia» моделі «RM-1187», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з абонентськими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Постановою слідчого від 14.10.2025 року вищезазначений мобільний телефон визнаний речовим доказом.
Прокурор Дніпровської оружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, однак подала до суду заяву про розгляд клопотання без її участі.
Власник майна ОСОБА_4 подав до суду заяву, з якої вбачається, що він не заперечує щодо накладення арешту на майно та просить розглянути клопотання без його участі.
З огляду на положення ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідча суддя, ознайомившись з клопотанням, дослідивши матеріали, яким обґрунтовується клопотання, дійшла такого висновку.
Уповноважена службова особа, яка здійснила затримання, здійснює особистий обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 цього Кодексу (ч. 6 ст. 298-2 КПК України).
Згідно положень ч. 7 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.
Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, крім особливостей, встановлених статтею 615 цього Кодексу.
14.10.2025 з 00 год 44 хв по 00 год 57 хв старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 у присутності понятих проведено особистий обшук затриманого, у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , під час якого вилучено: мобільний телефон марки «Nokia» моделі «RM-1187», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 5 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
Постановою старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Київ ОСОБА_5 від 14.10.2025 вилучене під час обшуку майно визнано речовим доказом.
Відтак, у судовому засіданні слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Приймаючи до уваги правову підставу для арешту майна, тобто виключення можливості втрати слідів злочину, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, суд вважає доведеним наявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного слідчим у клопотанні майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 26, 98, 100, 170-173, 175, 309, 369-372, 392, 395, 532 КПК України, слідча суддя
клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003273 від 13.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, про накладення арешту на майно-задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучено в результаті проведення особистого обшуку затриманого у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Nokia» моделі «RM-1187», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 , із забороною відчуження, розпорядження та користування майном.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя: ОСОБА_1