Справа №:755/19621/25
Провадження №: 1-кс/755/3800/25
"16" жовтня 2025 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погодженого прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003186 від 04.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,
старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчої судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке вилучено в результаті проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення, в тому числі й збереження речового доказу, з забороною використання, розпорядження, відчуження вказаного майна, а саме на: сифон з ванної вилученого в квартирі; сифон з умивальника ванної кімнати; кофту світлого кольору; штани спортивного типу чорного кольору; кросівки білого кольору; ноутбук марки «Apple» s/n: FUFWA-4MH29; ноутбук марки «Asus» s/n: s7nocv2125-18318; ноутбук «Acer» сірого кольору; ноутбук марки «Lenovo» s/n: PF35W6HT; ноутбук марки «Lenovo» s/n: PF4KOC3Y.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003186 від 04.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.10.2025 приблизно о 03 год 55 хв., за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 18, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб вчинили умисне вбивство невстановленої особи чоловічої статті.
04.10.2025 у період часу з 13 год 35 хв. по 14 год 33 хв. слідчим слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 у відповідності до ч. 3 ст. 233 КПК України, проведеного обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час обшуку виявлено та вилучено: сифон з ванної; сифон з умивальника ванної кімнати; кофту світлого кольору; штани спортивного типу чорного кольору; кросівки білого кольору; ноутбук марки «Apple» s/n: FUFWA-4MH29; ноутбук марки «Asus» s/n: s7nocv2125-18318; ноутбук «Acer» сірого кольору; ноутбук марки «Lenovo» s/n: PF35W6HT; ноутбук марки «Lenovo» s/n: PF4KOC3Y.
04.10.2025 вилучені предмети визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що перелічені вище предмети мають значення речових доказів в значенні ст. 98 КПК України, а саме являються матеріальними об'єктами, які могли бути знаряддям вчинення злочину та/або могли зберегти на собі його сліди, можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, необхідно накласти арешт шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження майна.
Прокурор Дніпровської оружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі.
Представник власника майна- адвокат ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, причини неявки та їх поважність не повідомив.
Власник майна ОСОБА_6 у судове засідання не доставлений конвойною службою.
З огляду на положення ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідча суддя, ознайомившись з клопотанням, дослідивши матеріали, яким обґрунтовується клопотання, дійшла такого висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Відповідно до ч. 5,7 ст. 237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
04 жовтня 2025 року слідчим слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , проведеного обшук, під час якого вилучено: сифон з ванної вилученого в квартирі; сифон з умивальника ванної кімнати; кофту світлого кольору; штани спортивного типу чорного кольору; кросівки білого кольору; ноутбук марки «Apple» s/n: FUFWA-4MH29; ноутбук марки «Asus» s/n: s7nocv2125-18318; ноутбук «Acer» сірого кольору; ноутбук марки «Lenovo» s/n: PF35W6HT; ноутбук марки «Lenovo» s/n: PF4KOC3Y.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 5 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
Постановою старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 04.10.2025 вилучене під час обшуку майно, визнано речовими доказами.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що вищезазначене майно є тимчасово вилученим, а тому з урахуванням наведених прокурором підстав на зазначене майно може бути накладений арешт на підставі ст. 170 КПК України, так як існує сукупність розумних підозр вважати, що дані речі мають значення доказів вчинення кримінального правопорушення, а отже з метою збереження доказів.
За таких обставин, слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, тому підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на вищевказане майно.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.
Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Найменш обтяжливим способом арешту майна за даних обставин, зважаючи на необхідність у даному кримінальному провадженні, є заборона відчуження, розпорядження та користування майном.
Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 26, 40, 100, 167, 168, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідча суддя
клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погодженого прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003186 від 04.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно-задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речового доказу, а саме: на: сифон з ванної; сифон з умивальника ванної кімнати; кофту світлого кольору; штани спортивного типу чорного кольору; кросівки білого кольору; ноутбук марки «Apple» s/n: FUFWA-4MH29; ноутбук марки «Asus» s/n: s7nocv2125-18318; ноутбук «Acer» сірого кольору; ноутбук марки «Lenovo» s/n: PF35W6HT; ноутбук марки «Lenovo» s/n: PF4KOC3Y, із забороною відчуження, розпорядження та користування майном.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя: ОСОБА_1