Справа №295/1160/17
Категорія 20
1-кп/295/33/25
24.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретарів судового
засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Приморським районним судом м. Одеси кримінальне провадження № 12017060360000249 від 17.01.2017 про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, маючого малолітнього сина 2016 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
засудженого:
22.04.2022 Приморським районним судом м. Одеси за ст. ст. 289 ч.2? 289 ч.3, 70 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, без конфіскації майна,
засудженого 17.06.2024 Приморським районним судом м. Одеси за ст. ст. 186 ч.1, 70 ч.4 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, без конфіскації майна, -
за ст. 187 ч.2 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
24.11.2016 близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_7 перебував неподалік кафе «Маріо», що за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 13, де помітив раніше йому незнайомого ОСОБА_10 , який перебував за вказаною адресою.
В цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на вчинення нападу на ОСОБА_10 з метою заволодіння будь-яким цінним майном, яке належить останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом ОСОБА_7 вчинив розбійний напад, застосувавши заздалегідь підготовлений предмет, зовні схожий на ніж за наступних обставин. ОСОБА_7 підійшов спереду до ОСОБА_10 та діставши вищевказаний предмет, ззовні схожий на ніж, спрямував до його тулуба, при цьому словесно почав останньому погрожувати застосуванням насильства, демонструючи ОСОБА_10 тим самим реальність своїх злочинних намірів, наказав віддати йому належне майно, а саме: золоті прикраси та мобільний телефон.
В подальшому, ОСОБА_10 , перебуваючи під психологічним впливом нападника, що виразився у можливому застосуванні насильства з боку ОСОБА_7 , сприймаючи погрози останнього як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, віддав ОСОБА_7 належні йому: золотий ланцюжок 585 проби вагою 24, 65 г вартістю 24221 грн., золотий хрестик 585 проби вагою 5, 07 г вартістю 4983 гривень, золоту каблучку 585 проби вагою 7 г вартістю 6881 гривень, мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі» моделі «S3» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ : НОМЕР_1 , ІМЕІ : НОМЕР_2 , вартістю 7000 грн., в якому містились сім-карти мобільних операторів «Life» та «Київстар», що для потерпілого матеріальної цінності не становлять.
В подальшому, ОСОБА_7 , утримуючи викрадене майно при собі, місце вчинення кримінального правопорушення залишив, розпорядившись ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив розбійний напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_10 , в ході якого незаконно заволодів чужим майном, що належить останньому, чим спричинив потерпілому матеріального збитку на загальну суму 43085 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що був вдома, до нього зателефонувала сестра, сказала що натовп близько 30 чоловік намагається їх побити. Викликавши таксі приїхав на місце події, разом зі своїм товаришем ОСОБА_11 , якого зустрів у дворі будинку, який погодився на його прохання поїхати разом з ним. Коли приїхали, побачив, що на парковці, біля входу до кафе стоять четверо здорових чоловіків і біля них поруч натовп молодих хлопців, які їх оточили. Почав з'ясовувати, що сталося, один з хлопців його відштовхнув, сказав не лізти вони самі все владнають. Потерпілий та його друзі були в стані алкогольного сп'яніння. Бачив як потерпілий відійшов в сторону, разом із один азербайджанцем, якого зі слів хлопців звали ОСОБА_12 . Після чого він разом зі своїм товаришем сіли до того ж самого автомобіля таксі «Волга», білого кольору, яке привезло і поїхав з місця події. Поїхав на місце події, оскільки там була його сестра, яка могла бути в небезпеці. Не бачив, як потерпілий знімав золото. Ствердив, що жодних неправомірних дій не вчиняв. Після цього їх двічі викликали до відділу поліції. Під час допиту всі свідки говорили, що його не було. Потерпілий при проведенні впізнання ствердно не вказував на нього, як на особу яка вчинила на нього напад.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведена безпосередньо дослідженими під час судового розгляду отриманими в законному порядку допустимими доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_10 показав, що подія сталася взимку, ближче до закінчення року, на дворі було холодно, близько 22 год. Разом із товаришем ОСОБА_13 , йшли в напрямку кафе «Маріо». На парковку заїхав автомобіль, який його мало не збив, зачепив його ногу, у відповідь штовхнув машину. З вказаного авто вийшло декілька осіб. Зробив їм зауваження, останні у відповідь також висловили свої претензії. Далі під'їхала ще одна машина, з якої вийшли ще хлопці та дівчата, близько семи чоловік. Між ними зав'язалася перепалка. Компанія молодиків почала на нього давити своєю кількістю, шарпали, намагався дати їм відсіч. Хтось з компанії почав ще комусь телефонувати. Через деякий час приїхав автомобіль, з якого вийшов чоловік, який зупинив групу молоді, почав з'ясовувати, що сталося, після чого запропонував йому відійти в сторону, в темну зону. Вони разом з невідомим відійшли за кут будинку. Невідомий чоловік почав погрожувати предметом схожим на ніж і вимагав зняти коштовності. Оскільки він відчував небезпеку своєму життю та здоров'ю, він зняв золоті прикраси, а саме ланцюжок, хрестик, каблучку, які віддав нападнику, а також мобільний телефон. Нападник був фізично менший за нього, однак він був з великою кількістю інших чоловіків та погрожував предметом схожим на ніж. Уточнив, що особа яка приїхала пізніше, була не слав'янської зовнішності, невеликого зросту. Він зрозумів, що цей чоловік мав вплив на компанію, був авторитетом. Останній демонстративно їх зупинив, почав з'ясовувати що сталося, після чого запропонував відійти в сторону, в темну зону, щоб вирішити питання. Відійшли трохи далі від «Маріо», ближче у двори, де було темно. Діставши якийсь предмет, дана особа почала йому погрожувати, демонструючи предмет ззовні схожий на ніж. Які саме погрози вже не пам'ятає, оскільки пройшов значний час з події. Відчував загрозу своєму життю та здоров'ю, також розумів що вони мають перевагу в їх кількості. Бачив, що нападник передав його телефон водієві автомобіля, зрозумів, що вони знайомі. В подальшому, товариш ОСОБА_14 викликав поліцію. Ствердив, що вони намагалися уникнути конфлікту. Не пам'ятає чи були того вечора присутніми ще особи, не слов'янської зовнішності. Як тільки певна частина з компанії відійшла, намагався затримати того хто лишився. Тих кого вдалося затримати, доставили до відділу поліції. Обвинуваченого затримали не одразу. Після події мобільний телефон йому повернули. Тілесних ушкоджень йому не спричинили, взяли більшістю і погрозою ножом. В його товариша нічого не забрали, оскільки конфлікт виник лише між ним та компанією. Під час проведення впізнання, впізнав особу нападника. Ствердно зазначив, що під час проведення впізнання впізнав саме нападника, який заволодів його майном, у зв'язку з тим, що пройшов тривалий час він вже не пам'ятає його обличчя. Заперечив, що по вказівці працівників поліції показав на особу нападника, він дійсно його впізнав, про що і засвідчив під час проведення цієї слідчої дії. Щодо міри покарання, покладається на розсуд суду.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що обвинуваченого не знав до події, потерпілий ОСОБА_16 його шкільний товариш. Наприкінці листопада, близько 22 год. разом з потерпілим та його колегою відпочивали, йшли до кафе «Маріо». В цей час, повз них, на великій швидкості пролетів автомобіль ВАЗ, який їх мало не зачепив. Підійшли до паркувального майданчику, аби з'ясувати таку поведінку водія. Між ними виник словесний конфлікт. В машині було близько чотирьох осіб, потім ще підійшли близько десяти чоловіків. Від компанії молодиків почалися погрози, останні намагалися розпочати бійку. Потім підійшов ще один чоловік, не слов'янської зовнішності. Цей чоловік разом з потерпілим відійшли в сторону, за ріг будівлі, що між ними відбувалося не бачив. Вони були відсутні близько 15 хвилин. Потім зі слів потерпілого дізнався, що чоловік погрожуючи ножом забрав золоті прикраси і мобільний телефон. Викликали поліцію, в цей час особа, яка спілкувалася з потерпілим та заволоділа його майном швидко зникла. Не пам'ятає чи ще потім хтось з тієї компанії, до них підходив, але вони всі залишилися до приїзду поліції. Стверджує, що бачив особу нападника, він був невеликого зросту, в кепці, яка була насунута на обличчя. Не може сказати, чи присутній обвинувачений та особа, що була на місці події, одна і та ж сама особа, оскільки пройшов значний час з часу події. У нього особисто з рук вирвали мобільний телефон, але вдалося його забрати назад, з цього приводу заяву до поліції не писав. Зазначив, що до події, бачив на потерпілому золоті вироби. Після події, ОСОБА_16 перебував в пригніченому стані.
Допитати безпосередньо свідків ОСОБА_17 , та ОСОБА_18 в судовому засіданні даним складом суду не надалося можливим, оскільки вони були мобілізовані до лав ЗСУ та на даний час рахуються безвісти зниклими. У зв'язку з цим, за погодженням з учасниками судового провадження, судом було оголошено покази вищевказаних свідків, наданих під час досудового розслідування.
Так свідок ОСОБА_17 показав, що в жовтні 2016 по вул. Старовільській, в м. Житомирі в нього винаймав квартиру ОСОБА_7 , іноді приходила його дівчина ОСОБА_19 , яку останній називав своєю дружиною. З ОСОБА_20 познайомився у дворі по АДРЕСА_2 , де проживала ОСОБА_19 . На той час ОСОБА_20 йому повідомив, що в них в кватирі проживає значна кількість людей, а тому запропонував йому винаймати в нього квартиру по АДРЕСА_3 , де останній проживав з жовтня. Будь яких документів, що підтверджують особу ОСОБА_20 не надавав, сказав що втратив, зазначав що родом з м. Одеса, йому 22 роки. Також ОСОБА_20 говорив, що ніде не працює, грає в ігрові автомати, однак гроші в нього були постійно. Підозрював, що ОСОБА_20 , займається незаконною діяльністю, якось повідомив, що «намутив телефон». На початку грудня 2016 ОСОБА_20 приїхав до нього на зустріч, в районі музикальної фабрики. Приїхав на якомусь автомобілі, в якому перебували ще троє невідомих чоловіків, впізнати їх не зможе, оскільки не запам'ятав. ОСОБА_20 запитав, чи має він паспорт, на що відповів що має. Після чого ОСОБА_20 попросив проїхати разом з ним та здати в ломбард золоті ланцюжки. Ломбард мав назву «Скарбниця», знаходився за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні. На що погодився, разом з ОСОБА_20 під'їхали за вказаною адресою, де він на свій паспорт здав золотий ланцюжок, наданий йому ОСОБА_20 . Зазначив, що 06.12.2016 ОСОБА_20 знову попросив його здати до ломбарду хрестик, який був на золотому ланцюжку, який здав попередньо, на що погодився та разом з ОСОБА_20 здав хрестик до ломбарду. Також зазначив, що запитував у ОСОБА_20 звідки ці речі, останній повідомив, «що намутив телефон», а тому зрозумів, що той займається незаконною діяльністю.
Свідок ОСОБА_18 показав, що 23.11.2016 близько 23 год. 30 хв. до нього зателефонував ОСОБА_21 та повідомив, що потрібна допомога їх товаришам. Через декілька хвилин ОСОБА_22 приїхав за ним на таксі, вони поїхали до кінотеатру «Україна» по вул. Київській. Приїхали на місце, стояли. Через декілька хвилин почалася конфліктна ситуація, всі голосно кричали на підвищених тонах. Пізніше підійшов незнайомий хлопець, який запропонував свою допомогу який був не слов'янської зовнішності, назвався ОСОБА_23 чи ОСОБА_24 . Потім цей невідомий чоловік відібрав мобільний телефон у невідомого хлопця та пішов з ним за будинок, що було між ними не бачив. Через декілька хвилин чоловік не слов'янської зовнішності повернувся і пішов. А невідомий чоловік, з яким розмовляв чоловік не слов'янської зовнішності, повернувшись повідомив, що потрібно викликати поліцію, оскільки у нього забрали золото, а саме ланцюжок, обручку і телефон. Приїхала поліція і їх доставили до райвідділу.
26.11.2016 внесені відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією ст. 187 ч.2 КК України, за фактом, що 24.11.2016 близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_7 перебуваючи неподалік кафе «Маріо» по вул. Київській в м .Житомирі, з погрозою застосування насильства, здійснив розбійницький напад на ОСОБА_10 , в результаті чого заволодів його майном на загальну суму 43000 грн. (т.2 а.с.7).
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення 25.11.2016, потерпілий ОСОБА_10 повідомив, що 24.11.2016 близько 22 год. 30 хв. невідома особа, погрожуючи застосуванням фізичної сили, перебуваючи поруч з кафе «Маріо», по вул. Київській, в м. Житомир, відкрито заволоділа його майном (т.2 а.с.8).
Протоколом огляду місця події від 27.11.2016 за участю користувача ОСОБА_25 , оглянуто мобільний телефон «Самсунг» в чохлі чорного кольору, з акумуляторною батареєю, ІМЕІ : НОМЕР_1 , ІМЕІ : НОМЕР_2 , який повідомив, що 25.11.2016 близько 14 год. за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 15, поряд з ломбардом «Скарбниця», придбав вказаний телефон, у невідомого йому чоловіка, на вигляд років 30, якого зможе впізнати (т. 2 а.с.11).
Згідно відомостей НБУ про закупівельні ціни на банківські метали, станом на 24.11.2016 ціна золота, за грам металу в чистоті без ПДВ, становила 983 грн. (т. 2 а.с.14).
Згідно довідки ФОП ОСОБА_26 , станом на 24.11.2016 орієнтована вартість бувшого у користуванні мобільного телефону марки «Samsung S3», становить 7000 гривень. (т.2 а.с.15).
Наданими потерпілим ОСОБА_10 документами про придбання золотих прикрас: обручки, ланцюжка, підвіски, їх вага, вартість, які виготовлені з металу - золото (т.2 а.с.17)
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04.01.2017 свідок ОСОБА_27 вказав на особу під № 3, який 24.11.2016 близько 22 год. приїхав до кафе «Маріо» де наодинці спілкувалася з потерпілим ОСОБА_10 . Під № 3 знаходиться ОСОБА_7 (т.2 а.с.19).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04.01.2017 свідок ОСОБА_28 вказала на особу під № 3, який 24.11.2016 близько 22 год. 30 хв. приїхав на таксі до кафе «Маріо» в м. Житомирі, по вул. Київській та спілкувався з потерпілим ОСОБА_10 . Під № 3 знаходиться ОСОБА_7 (т.2 а.с.25).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04.01.2017 потерпілий ОСОБА_10 вказав на особу під № 3, який 24.11.2016 близько 22 год. 30 хв. поблизу «Маріо» в м. Житомирі, погрожуючи предметом схожим на ніж заволодів його золотими виробами та мобільним телефоном. Під № 3 знаходиться ОСОБА_7 (т.2 а.с.31).
За повідомленням директора «Ломбард» «Заставно-кредитний дім», ОСОБА_17 06.12.2016, звертався до ломбарду, з приводу закладу майна, а саме: золотого ланцюга 583 проби, вагою 24,65 г., золотого хрестика 583 проби вагою 5,07 г. (т.2 а.с.37).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.01.2017 свідок ОСОБА_17 вказав, що золоті вироби зображені на фотознімку №1, є тими виробами, які здав до ломбарду на прохання ОСОБА_7 (т.2 а.с.38).
Суд критично оцінює доводи обвинуваченого щодо його непричетності до вчиненого і розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності також у зв'язку з наступним.
Так, вина обвинуваченого доведена послідовними та незмінними показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків, дослідженими доказами. Зокрема, потерпілий ОСОБА_10 під час проведення впізнання вказав на ОСОБА_7 , як на особу, який 24.11.2016 здійснив напад, погрожував ножом та заволодів його речами, про що підтвердив під час безпосереднього допиту в суді. Також потерпілий ствердно зазначив, що під час впізнання він впізнав саме ту особу, яка здійснила на нього напад. У зв'язку з тим, що з- часу події пройшов дуже значний час він зараз вже не пам'ятає обличчя нападника.
Також, вина обвинуваченого підтверджується протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.01.2017, з участю свідка ОСОБА_17 , який вказав золоті вироби, як такі, що на прохання ОСОБА_7 здав до ломбарду. Зазначені обставини також підтверджено повідомленням ломбарду, що 06.12.2016 ОСОБА_17 здавав до ломбарду вироби із золота - ланцюжок та хрестик,
Під час судового розгляду не здобуто доказів про те, що потерпілий ОСОБА_10 обмовляє ОСОБА_7 . Що також підтверджено і протоколом впізнання з участю свідка ОСОБА_29 , яка вказала на ОСОБА_7 , яка особу, яка приїхала на таксі до кафе «Маріо» та спілкувалася на одинці з потерпілим ОСОБА_10 .
Отже твердження ОСОБА_7 про те, що він не був місці події і його сплутали з іншою невідомою особою спростовано вищевказаними належними та допустимими доказами.
Твердження сторони захисту, що потерпілий в судовому засіданні не зміг впізнати ОСОБА_7 , а тому останній не є тією особою причетною до події, суд відкидає. Так, з часу події пройшло понад вісім років, а тому потерпілий може й не пам'ятати обличчя, однак останній ствердно зазначив, що під час впізнання в 2016 він конкретно вказав на ОСОБА_7 , як на особу, якав чинила напад і заволоділа його майном.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ст. 187 ч.2 КК України з кваліфікуючою ознакою вчиненого особою, яка раніше вчиняла розбій.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 розбій кваліфікується за ч.2 ст. 187 КК України коли винна особа раніше вчинила розбій, і була засуджена за це (за умови, що ця судимість не була знята чи погашена).
Отже основною умовою для цієї кваліфікуючої обставини є засудження особи за раніше вчинений розбій.
Згідно ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
У кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 за ст. 187 ч.2, 187 ч.3 КК України, події від 23.11.2016, його вину не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
З огляду на наведене, з урахуванням засад кримінального провадження презумпції невинуватості, дії ОСОБА_7 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 187 КК України, виключивши кваліфікуючу ознаку вчиненому особою, яка раніше вчиняла розбій..
Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченого доведеною повністю та кваліфікує його умисні ді за ст. 187 ч.1 КК України, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого (розбій).
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно з ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При цьому, суд враховує, що обвинувачений раніше судимий, має непогашені судимості, не перебуває на обліках в спеціалізованих установах, має малолітнього сина.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому обирає йому покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі.
Процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Питання про речові докази, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
До набрання вироком законної сили, для забезпечення належної процесуальноїї поведінки, за наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховуватися від суду, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в певний проміжок доби.
Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України і призначити йому покарання за цим законом у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку покарання рахувати з дня затримання.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_7 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в певний проміжок доби, а саме з 22 години вечора до 08 год. ранку наступного дняза місцем його прорживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Речовий докази: мобільний телефон, який повернуто потерпілому ОСОБА_10 , залишити його володільцю.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_1