23.10.2025 Єдиний унікальний номер 205/5865/22
Провадження №2/205/1365/25
23.10.2025 року м.Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Вольф В.М.,
представника позивача Незамай А.Д.
відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір № 4104256 (далі - Кредитний договір). Оскільки відповідач порушив умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 30.11.2021 року (дата відступлення права вимоги) за Кредитним договором № 4104256 від 04.05.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 34768 грн. 00 коп., з яких: 10600 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 24168 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 0 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею, штрафами. 30.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 30112021 (далі - Договір відступлення права вимоги), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4104256 від 04.05.2021 року у розмірі 34768 грн. 00 коп., а також, судовий збір у розмірі 2481 грн. 00 коп.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Незамай А.Д., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того зазначила, що 04.05.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4104256. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України та також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування кредитних коштів, ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитним договором щодо яких виник спір з тих причин, що позивач не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. У відповідності до умов кожного з укладених кредитних договорів, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитним справам, які були передані первинними кредиторами до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладених договорів факторингу. Відповідно до 1.3. сума кредиту(загальний розмір) складає: 10 600,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Відповідно до п.1.4. строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком No1 до цього договору. Відповідно до п.1.5.1. стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору. Звертає увагу суду, на подану разом з позовною заявою картку обліку, яка оформлена, видана та підписана первісним кредитором - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», і яка свідчить про те, про беззаперечним факт укладання договору, отримання коштів та прийняття умов договору № 4104256. Відповідно до п.3.1. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи період пролонгації та автопролонгації),виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Відповідно до п.4.3. порядок автопролонгації строку кредиту. Відповідно до п.4.3.1 сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2 - відповідно до п. 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Відповідно до п. 4.3.2. споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2.договору. Відповідно до картки обліку (розрахунок заборгованості) вбачається наступне: в період з 04.05.2021 р. по 03.06.2021 р. - кредит є активним; нарахована стандартна процентна ставка (1,90 %); загальна нарахована заборгованість за даний період: 16642,00 грн.; в період з 04.06.2021 р. по 01.09.2021 р. - кредит є простроченим; нарахована стандартна процентна ставка (1,90%) (90 днів прострочки відповідно до п.4.3.1); загальна нарахована заборгованість за даний період: 34768,00 грн.; в період з 02.09.2021 р. по 29.11.2021 р. - кредит є простроченим; нарахована стандартної процентної ставки - зупинено; загальна нарахована заборгованість за даний період: 34768,00 грн. (10600,00 грн. - основний борг; 24168,00 грн. - проценти).
Таким чином, на підставі розділу 4 кредитного договору відбувалась пролонгація договору, з правом нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які не були вчасно повернуті відповідачем. Згідно позовної заяви, поданої позивачем до суду на стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , жодна вимога про стягнення заборгованості, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). Оригінал повідомлення про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості за кредитним договором були направлені на адресу відповідача простою кореспонденцією, а в ТОВ «ФК «ЄАПБ» залишилися зразки вказаних повідомлень. Слід зазначити, що даний лист ніяким чином не змінює умов кредитного договорору, а носить лише інформаційний характер. При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила, що позивачем не доведено факт укладання договору з відповідачем та його істотних умов, єдиним доказом чого може бути оригінал примірнику такого договору в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі - підписами сторін, згідно зі ст. 100 ЦПК України та ч. 1ст. 5, абз. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", який дозволить перевірити наявність електронних цифрових підписів обох сторін договору у дату його укладання, щоб встановити достовірний незмінний зміст підписаного сторонами договору і застосувати його умови до правовідносин сторін при прийнятті судом рішення. Позивачем не надано доказів надання відповідачу його примірнику оригіналу договору ні під час, ні після його укладення, у редакції, яка б забезпечувала його цілісність та незмінність. Отже, відповідач не може бути зобов'язаний виконувати умови, з якими він не був фактично ознайомлений, і такий правочин згідно з ч. 1 ст.8 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 2, 6 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» не є підставою виникнення обов'язків у Відповідача як споживача кредитних послуг. Позивачем не доведено факту видачі кредиту та розміру заборгованості загального та по її складовим (основному боргу, відсоткам, неустойці, які не були погоджені у письмовій формі). Нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України та заявленим самим позивачем у наданих копії договору та графіку платежів умов кредитування і є непропорційно великою сумою, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно-правових відносин. Відповідач не заперечує договір виключно через те, що він міг бути укладений в електронній формі, але заперечує його через те, що він не був укладений і в електронній формі, тому що відсутній його підписаний обома сторонами у дату укладання оригінал. Договір позики у наданій паперовій копії електронного документа не дозволяє встановити, ким саме він був підписаний і як саме. У графі «підпис кредитора» наявна копія «паперової» печатки і підпису керівника, хоча вказано про укладення договору в електронній формі. У графі «підпис позичальника» зазначено про підпис одноразовим ідентифікатором, але самий підпис також відсутній. Графік платежів до договору - взагалі наявна копія «паперової» печатки і підпису керівника, хоча вказано про укладення договору в електронній формі. Тому неможливо встановити, що цей текст був погоджений і підписаний сторонами у наданій суду редакції. Заявка на отримання кредиту є роздруківкою з електронної системи позивача та не підписана у жодний спосіб. Під обома документами відсутні не тільки підписи відповідача, а і електронні цифрові підписи та електронна цифрова печатка самого кредитора. Оскільки кредитний договір є двостороннім, він мав бути підписаний у дату його укладання в оригіналі обома його сторонами. За відсутності оригіналу кредитного договору не можна встановити достовірно, які його умови, у тому числі розміри процентної ставки та неустойка були погоджені сторонами, а до текстів документів, односторонньо виготовлених та наданих позивачем у копіях для подання до суду, могли бути внесені будь-які відомості, вигідні позивачу, саме тому такі копії, не підписані обома сторонами, підлягають відхиленню.
Дослідивши зміст наданих позивачем паперових копій електронних доказів: заявки, договору, графіку платежів та платіжного доручення, встановлено відсутність на них підписів і печаток сторін. Тобто, або надані позивачем копії не відповідають оригіналу, або підписи і печатки відсутні і на оригіналі і не додержана обов'язкова письмова форма правочину. За таких умов відсутність у позивача оригіналів доказів по кредитним правовідносинам має наслідком правомірну відмову у позові як недоведеному. Надані позивачем паперові копії електронного документа без електронних цифрових підписів обох сторін у дату їх підписання не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, тому що ні суд, ні відповідач не може перевірити її достовірність та незмінність змісту, що згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України має наслідком відхилення цього електронного доказу.
Позивачем долучено до матеріалів справи заявку відповідача, у якій зазначено наступні умови кредитування: сума кредиту: 10600,00 грн.; сума для виплати: 16642,00 грн.; строк: 30 днів. Ніяких інших умов кредитування відповідачем заявлено та погоджено не було, у тому числі не було погоджено неустойку, підвищені відсотки, комісії. Не надано жодних підтверджень підписання цієї заявки відповідачем у формі, що унеможливлює зміну її змісту. Також позивач не надає доказів надання позивачу особистих (персональних) даних відповідача та створення Особистого кабінету, надання позивачем погодження шляхом направлення письмового підтвердження позичальнику. Вважає, що , у випадку електронного договору, копія якого не видається стороні під підпис у момент його укладення, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Оскільки особа не може приєднатися до того, з чим вона не ознайомлена, і бути зобов'язаною виконувати умови, про які вона не знала у момент укладання договору, у даному випадку - сплачувати неустойку, підвищені відсотки, комісії чи будь-які інші непогоджені у заявці платежі. Законодавство зобов'язує кредитодавня надати оригінал договору споживу невідкладно після підписання сторонами і покладає саме на кредитодавця обов'язок доведення того, що такий оригінал було фактично передано споживачу (а не могло бути отримано ним у теорії). Довідка-розрахунок заборгованості, яка надана суду позивачем, не є доказом наявності заборгованості, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом. А жодного доказу видачі кредиту на рахунок відповідача та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі позивачем не подано. Надана позивачем копія довідки / платіжного доручення на переказ грошових коштів іншою фінансовою компанією не є належним та допустимим доказом перерахування грошових коштів відповідачу у зазначеному позивачем розмірі суми кредиту 10600 грн. і саме за договором про надання кредиту № 4104256 4.05.2021року, оскільки в наданому документі відсутні повні реквізити отримувача та даний документ не є доказом фактичного перерахунку коштів з банківського рахунку саме від кредитора за договором, а не якоїсь іншої особи. Адже кошти через LiqРау та інші сервіси переказів з картки на картку можуть перераховуватись будь-якою особою, особу відправника встановити неможливо. «Карта/рахунок» містить лише перші та останні цифри 16-значного карткового рахунку, що не є достатнім для ідентифікації карткового рахунку відповідача.
При оцінці доказів відповідач просить суд надати перевагу саме виписці по рахунку, оскільки до довідок фінансових компаній, які видаються односторонньо зацікавленою особою для подання до суду, можуть бути внесені будь-які вигідні позивачу відомості. Якщо застосовувати до правовідносин сторін умови кредитного договору та графіку платежів, копії яких надав позивач, то строк кредитування визначений сторонами становить 30 днів, процентна ставка 1,9% на день, сума процентів за весь період договору - 6042,00грн., до сплати всього 16642,00 грн. - саме так зазначено в графіку платежів і заявці. Відповідачем не погоджувалось жодного продовження визначеного строку кредитування чи інших його умов. Відповідач не погоджував, що за кожен день прострочення поза межами строку кредитування будуть нараховуватись відсотки, підвищені відсотки чи неустойка, і не погоджував продовження нарахування процентів понад строк зазначений у графіку платежів. У тому числі відсутні такі відомості у наданій позивачем паперовій копії заявки. Оскільки сам позивач визнає, що підвищені проценти нараховуються відповідачу за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в договорі та графіку платежів, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, де-юре така умова повністю підпадає під визначення пені. Як і з кредитним договором, так і з умовою про неустойку за відсутності оригіналу підписаного сторонами договору, така умова є нікчемною в силу закону.
Безпідставним є продовження нарахування договірних процентів, комісій та неустойки після завершення строку кредитування всупереч ч. 1 ст. 530, ст. 1048, 1050 ЦК України, який був встановлений договором. Строк, за який проводиться стягнення заборгованості, визначений поза межами строку кредитування, який відповідно до наданих позивачем копій заяви відповідача, кредитного договору та графіку платежів становив - 30 днів, а строк, за який позивач відповідно до розрахунку заборгованості нараховує визначені у кредитному договорі відсотки становить - 180 днів. Після настання строку виконання зобов'язань у повному обсязі позикодавець не мав права продовжувати нараховувати проценти та неустойку, а мав право лише на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України. Розрахунки позивача показують, що ним відповідачу було надано неповну, недостовірну інформацію про ціну фінансової послуги, суму абсолютного значення подорожчання кредиту до та під час подання заявки, а продовження нарахування процентів після закінчення строку дії кредитування та поза межами ціни договору вказаної у урафіку платежів є безпідставним. Вважає, що вимоги позивача не відповідають ст. 551 ЦК України, ч. 2, пунктам 5,10 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у чинній на час розгляду справи редакції), як і не відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості.
З 12 березня по цей час в Україні запроваджено карантин через спалах у світі короновірусної інфекції Постановами Кабінету Міністрів України № 211 та № 392 та іншими, з подальшими змінами та доповненнями. В період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (СОVID 19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором. Таким чином, враховуючи обмеження, встановлені спеціальним законодавством, позивач не мав права застосовувати до відповідача в період карантину з 01.03.2020 р. по даний час неустойку (штраф, пеню), підвищені відсотки та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором, і не мав права взагалі підвищувати процентну ставку (якщо він вважає це процентами, а не пенею). Надані позивачем копії Правил надання грошових коштів у кредит, з огляду їх мінливий характер як внутрішнього правового акту кредитора, не можна вважати складовою кредитного договору. Відповідач не ознайомлений і ніколи не був ознайомлений з внутрішніми Правилами надання послуг позивача. Вважає, що пеня має бути погоджена сторонами у письмовій формі. Надані самим же позивачем роздруківки щодо процесу оформлення заявки на видачу кредиту у жодному місці не вказують про погодження позичальником, чи принаймні повідомлення йому, якоїсь пені або штрафів. Позивач вимагає стягнути з відповідача пені, але не надає жодного доказу того, що така неустойка була погоджена в письмовій формі сторонами.
Позивачем надано суду копію повідомлення про відступлення права вимоги але жодних доказів його отримання відповідачем, як і доказів його відправлення відповідачу, суду не надано. Відповідач вперше дізнався про існування позивача, отримавши ухвалу суду та ознайомившись з матеріалами даної справи. До отримання відповідачем повідомлення про відступлення прав вимоги має місце прострочення кредитора, тому за відсутності доказів, що відповідач взагалі був повідомлений про вимоги позивача до моменту звернення останнього до суду з позовом, права позивача не є порушеними відповідачем і вимоги до останнього у судовому порядку є передчасними та має місце прострочення кредитора. Крім того, відповідач зазначила, що позовна заява позивача подана більш ніж через три роки після дати укладення кредитного договору та спливу строку кредитування, вказаних у наданій позивачем копії кредитного договору та графіку платежів. Оскільки інші види платежів (проценти, комісія, пеня) мають за базу нарахування тіло кредиту, строк давності на стягнення якого сплив, відповідно до ст. 266 ЦК України позовна давність сплила і до цих додаткових вимог. Просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовити повністю.
Вислухавши сторони, вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 04.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4104256, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М622797 04.05.2021 р. 17:10:21.
Відповідно до 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 600,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Відповідно до п.1.4 кредитного договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується:
- у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору;
- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору;
- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи період пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п.4.3 кредитного договору порядок автопролонгації строку кредиту.
Відповідно до п.4.3.1 кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- відповідно до п. 4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Відповідно до п. 4.3.2 кредитного договору споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2 договору.
Також позивач додав Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту №4104256 від 04.05.2021 р. та паспорт споживчого кредиту від 04.05.2021 р., у якому зазначено умови для кредитних продуктів, а також узгоджено реальну річну процентну ставку за користування кредитними коштами та за порушення умов кредитування, які підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М622797 04.05.2021 р. 17:10:21.
Відповідно до Картки обліку (розрахунку заборгованості) вбачається наступне:
- в період з 04.05.2021 р. по 03.06.2021 р. - кредит є активним; нарахована стандартна процентна ставка (1,90 %); загальна нарахована заборгованість за даний період: 16642,00 грн.
- в період з 04.06.2021 р. по 01.09.2021 р. - кредит є простроченим; нарахована стандартна процентна ставка (1,90%) (90 днів прострочки відповідно до п.4.3.1); загальна нарахована заборгованість за даний період: 34768,00 грн.
- в період з 02.09.2021 р. по 29.11.2021 р. - кредит є простроченим; нарахована стандартної процентної ставки - зупинено; загальна нарахована заборгованість за даний період: 34768,00 грн. (10600,00 грн. - основний борг; 24168,00 грн. - проценти).
Таким чином, на підставі розділу 4 кредитного договору відбувалась пролонгація договору, з правом нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які не були вчасно повернуті відповідачем.
Згідно довідки про переказ кредитних коштів за кредитним договором № 4104256 від 04.05.2021 року вих. № 2325 від 04.01.2023 р., ТОВ «ФК «Контрактовий дім» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє про успішну проведену транзакцію: тип транзакції: видача номер транзакції: 940308593; сума транзакції: 10600,00 грн.; дата та час проведення транзакції: 04.05.2021 р. 17:11 год.; номер карти: НОМЕР_1 .
Крім того, при укладенні кредитного договору № 4104256 від 04.05.2021 року, відповідачем власноруч було зазначено реквізити платіжної банківської картки: НОМЕР_1 на яку і було перераховано кредитні кошти.
Крім того, відповідачкою ОСОБА_1 надано суду виписку на її ім'я АТ КБ «Приватбанк» від 19.06.2024 р. №FAJ0CJ9730M47CQ2, згідно якої 04.05.2021 р. о 17:11 год. зараховано переказ на карту НОМЕР_1 в сумі 10600,00 грн.
Судом також встановлено, що 30.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 30112021 (далі - Договір відступлення права вимоги), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Витягу із Реєстру боржників до Договору факторингу № 30112021 від 30.11.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 10600 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 24168 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 0 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею.
Відповідно п. 1.3. договору факторингу клієнт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором про споживчий кредит фактору, повідомляє боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору та надає інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» та передбачений договором про споживчий кредит.
Згідно п. 3.9. договору факторингу, у разі отримання коштів від боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього договору, клієнт зобов'язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок фактора, вказаний в розділі 10 даного Договору. При перерахуванні коштів клієнт зобов'язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні боржників: Прізвище, Ім'я, По батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору.
Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки TOB «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки TOB «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 4104256 від 04.05.2021 р. в становить розмірі 34768,00 грн., з яких: 10600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24168,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами кредитного договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни.
У свою чергу, відповідач будь-яких доказів на спростовування наведених в них відомостей, суду не надав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримала вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги по вказаному кредитному договору та необхідності сплати заборгованості, яка була надіслана на адресу відповідача по справі.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до Відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З інформації бази даних Державного реєстру фінансових установ, яка є у відкритому доступі, встановлено, що позивач є внесеним до такого реєстру, а відтак така особа має право на здійснення відповідних факторингових послуг.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID_19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України N 530-IX від 17.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").
Законом України від 30.03.2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21.
Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24.02.2022 року строком на 30 діб, у подальшому його було не одноразово продовжено.
15.03.2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.257-259,362, 559, 681,728, 786,1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Таким чином, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX) розширив обставини зупинення позовної давності. Тепер не тільки перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведених на воєнний стан, є обставиною зупинення позовної давності, а сам факт впровадження воєнного стану. Причому, незалежно від того перебувають чи не перебувають позивачі або відповідачі у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведені вони на воєнний стан чи ні. Тобто, це стосується будь-яких осіб, зацікавлених вирішити матеріально-правовий спір у судовому порядку.
Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX) зупинка перебігу передбачено для: загальної та спеціальної позовної давності (ст. 257, 258 ЦК України); зміненої (збільшеної за домовленістю сторін) позовної давності (ст. 259 ЦК України); позовної давності в один рік, встановленої для захисту переважного права купівлі співвласником частки у праві спільної часткової власності та переведення на нього прав та обов'язків покупця (ст.362 ЦК України); позовної давності, встановленої до вимог у разі припинення поруки (ст.559ЦК України); позовної давності, що застосовується до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681ЦК України); позовної давності, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України); позовної давності, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму (ст. 786 ЦК України); позовної давності, встановленої до вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 4104256 від 04.05.2021 р. було продовжено на строк дії воєнного стану.
Як буле зазначено вище 30.11.2021 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 30112021, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 30.11.2021 р. до договору факторингу № 30112021 від 30.11.2021р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34768,00 грн., з яких: 10600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24168,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Таким чином, керуючись нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання договору факторингу № 30112021 від 30.11.2021 року, так як з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов'язань.
Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 4104256 від 04.05.2021 р. має часові рамки з 04.05.2021 р. по 04.05.2024 р.
Відтак позивач, звернувшись до суду у серпні 2022 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності, тому підстав для застосування норм статей пропуску строку позовної давності відсутні, а висновки відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем не обґрунтовані.
Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язалася прийняти грошові кошти, та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.
Зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, позивач набув внаслідок укладення договорів факторингу право вимоги від первісних кредиторів, суд вбачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №4104256 від 04.05.2021 р. в розмірі 34768 грн. 00 коп., з яких 10600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24168,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не визнаючи позовні вимоги, заперечуючи проти наявності у неї кредитних відносин та відповідно зобов'язань, із зустрічним позовом чи окремими позовними вимогами про визнання таких кредитних договорів та зобов'язань недійсним та припиненими, до суду не зверталась.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №4104256 від 04.05.2021 р. у розмірі 34768 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп., з яких: 10600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24168,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Н.М.Курбанова
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1