21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 209/382/22
провадження № 51- 4017ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2025 року щодо неї.
Обставини справи
1. Оскарженими судовими рішеннями закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Доводи касаційної скарги
2. У касаційній скарзі ОСОБА_4 вважає, що районний суд, з яким погодився апеляційний суд, передчасно закрив кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК з нереабілітуючих підстав. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що відносно неї мав бути ухвалений виправдувальний вирок у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення та її вини, оскільки ніяких протиправних дій вона не вчиняла, кримінальне провадження було сфабриковане.
3. Апеляційний суд не усунув порушень допущених судом першої інстанції та безпідставно залишив її апеляційну скаргу без задоволення.
Оцінка суду
4. Перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, Суд не встановив підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
5. Щодо доводів ОСОБА_4 про безпідставне закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_5 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, то колегія суддів зауважує таке.
6. Як убачається із судових рішень, до суду першої інстанції надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12020045430000017 щодо ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
7. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
8. 26 листопада 2024 року під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 подав заяву про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК у зв'язку із його відмовою від обвинувачення.
9. Згідно з п. 7 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення під час судового провадження, з постановленням судом ухвали про закриття кримінального провадження.
10. Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
11. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 288/1158/16, критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного та приватного інтересу як об'єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв'язання без застосування заходів кримінальної репресії.[1]
12. Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч. 1 ст. 477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних із домашнім насильством). Тож, законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмову потерпілого від такого обвинувачення.
13. Таким чином, коли кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення ініціюється потерпілим або представником потерпілого, то і ініціатива закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення перед судом належить саме потерпілому чи представнику потерпілого.
14. При цьому закон не передбачає згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з зазначеної підстави, оскільки відмова потерпілого чи його представника від обвинувачення тягне за собою обов'язкове закриття кримінального провадження. Виключень з цього правила чинний КПК не містить.
15. Отже, рішення суду першої інстанції про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення ОСОБА_4 у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
16. Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в апеляційному порядку, мотивовано залишив ухвалу районного суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_4 , аналогічних доводам у її касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
17. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2025 року щодо неї.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №288/1158/16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998245; Постанова Верховного Суду 08 жовтня 2025року у справі №755/2434/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/130956431.