22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 755/18869/21
провадження № 61-17549св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВОЛЗ КЕПІТАЛ»,
третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕЙВІ ІНВЕСТМЕНТ»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом
до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» (далі - АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕЙВІ ІНВЕСТМЕНТ» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «ЕЙВІ ІНВЕСТМЕНТ»), про захист прав споживача, визнання пункту договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 02 квітня 2021 року між нею та АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» був укладений договір купівлі-продажу деривативу № 38/6Б6, відповідно до якого продавець (відповідач) зобов'язується передати покупцю (позивач), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити дериватив: Форвардний контракт від 02 лютого 2021 року № 38LL6 з поставкою базового активу, форма: документарна, продавець за форвардним контрактом - ТОВ «ЕДВАНС БУД», яке зобов'язується у майбутньому в установлений форвардним контрактом строк передати у власність покупця базовий актив, а покупець зобов'язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену форвардним контрактом, на визначених в форвардному контракті умовах. Об'єкт - житлова квартира в будинку, номер 38, поверх 5, кількість кімнат 1, проектна площа 27,99 кв. м.
Вказувала, що зазначеним договором було передбачено оплату частинами, які були нею сплачені.
Після отримання всіх платежів, АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» було направлено на її електронну адресу вимогу про сплату пені за прострочення виконання зобов'язання за 15 днів серпня 2021 року у сумі 56 803,05 грн, що було еквівалентно 2 127,75 доларів США, відповідно до пункту 7.2. договору, згідно з яким за порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує продавцю суму боргу та неустойку у розмірі 0,5 % від розміру ціни договору, визначеної в гривнях на момент укладення цього договору та встановленої у пункті 3.2 договору, за кожний день такого порушення (прострочення) строків виконання грошових зобов'язань.
Позивачка зазначила, що така вимога є незаконною, проте нею виконана, але вказаний пункт договору підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає нормам матеріального права, та несправедливим згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», а сума коштів у розмірі 56 803,05 грн відповідачем отримана безпідставно.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати пункт 7.2. договору від 02 квітня 2021 року № 38/6Б6 недійсним та стягнути з АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» на свою користь безпідставно отримані кошти у розмірі 56 803,05 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, позов ОСОБА_1 до АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» про захист прав споживача, визнання пункту договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів задоволено.
Визнано недійсним пункт 7.2. договору купівлі-продажу деривативу №38/6Б6
від 02 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ».
Стягнуто з АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 56 803,05 грн, як таких, що набуті без достатньої правової підстави, та 10 500 грн судового збору, а всього стягнуто 67 303 грн 05 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що пункт 7.2. договору суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору та вимогам частини першої статті 203, статті 549 ЦК України.
Вимогу про стягнення безпідставно набутих коштів суди вважали похідною від вимоги про визнання недійсним пункту 7.2. договору і застосували, як наслідок визнання правочину (у частині пункту 7.2. договору) недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2024 року до Верховного Суду, АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки предметом спірного договору було не нерухоме майно (квартира для особистого користування), а дериватив - форвардний контракт, а продавцем за цим контрактом - ТОВ «ЕДВАНС БУД». Тобто АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» не є власником майна чи виконавцем робіт за спірним договором, тому позивач не може вважатися споживачем. Помилковими є й висновки судів про те, що до договору купівлі-продажу деривативу від 02 квітня 2021 року № 38/6Б6 застосовуються положення закону щодо кредитування, оскільки такий договір не є споживчим кредитом.
Щодо висновків судів про невідповідність пункту 7.2. договору нормам ЦК України, посилається на принцип свободи договору і те, що сторони були вільні та на власний розсуд виклали таку редакцію вказаного пункту договору. Посилається на відповідну практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чугуєнко Д. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а наведені заявником доводи були предметом дослідження судами, які надали їм правильну правову оцінку, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
27 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» укладено договір купівлі-продажу деривативу № 38/6Б6.
Відповідно до пункту 2.1. договору, продавець (відповідач) зобов'язується передати покупцю (позивач), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити дериватив: Форвардний контракт № 38LL6 від 02 лютого 2021 року з поставкою базового активу, форма: документарна, продавець за форвардним контрактом - ТОВ «ЕДВАНС БУД» Код в ЄДР 42750580, строк дії форвардного контракту відповідно до статті 2 розділу IV форвардного контракту, строк виконання зобов'язань за деривативом - відповідно до пунктів 5.1. 5.2 статті 5 розділу 11, пунктів 4.3, 4.4 статті 4 розділу III форвардного контракту.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 договору, дериватив - форвардний контракт, який визначено в пункті 2.1 цього договору, далі також - форвардний контракт, який являє собою цивільно-правовий договір, за яким ТОВ «ЕДВАНС БУД», ідентифікаційний код юридичної особи 42750580, що є продавцем форвардного контракту, зобов'язується у майбутньому в установлений форвардним контрактом строк передати у власність покупця базовий актив, а покупець зобов'язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену форвардним контрактом, на визначених в форвардному контракті умовах.
Відповідно до пункту 1.2. договору, об'єкт - житлова квартира у будинку, номер 38 (тридцять вісім), поверх 5 (п'ять), кількість кімнат 1 (один), проектна площа 27,99 кв. м.
Згідно з пунктом 3.1. договору, за придбання деривативу покупець сплачує продавцю вартість деривативу, що складає суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються цим розділом договору.
На дату укладення цього договору сторони визначили ціну договору 789 600,42 грн, що на дату укладення цього договору еквівалентно 28 369,69 доларам США, згідно з офіційним курсом української гривні до долару США, встановленим Національним банком України станом на 02 квітня 2021 року (27,8324 грн.).
Відповідно до пункту 3.2.1. договору сторони дійшли згоди що, за цим договором допускається розстрочка оплати і погодили графік чергових платежів, відповідно до якого 25 квітня 2021 року позивач сплатила 400 810,22 грн, а до 10 серпня 2021 року була зобов'язана сплатити 10 000 доларів США.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що за порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує продавцю суму боргу та неустойку у розмірі 0,5 % від розміру ціни договору, визначеної в гривнях на момент укладення цього договору та встановленої у пункті 3.2 договору, за кожний день такого порушення (прострочення) строків виконання грошових зобов'язань.
09 серпня 2021 року позивач сплатила на користь відповідача грошові кошти у сумі 72 395,52 грн, що становило 2 697,84 доларів США.
26 серпня 2021 року позивач зняла кошти у сумі 8 101,84 доларів США з депозиту та в той же день зарахувала їх на рахунок відповідача.
У день зняття коштів з депозиту, 26 серпня 2021 року, та на наступний день, позивач сплатив на користь відповідача 248 876,81 грн, що становило 9 316,29 доларів США.
Після отримання платежів відповідачем направлено на електронну адресу позивача вимогу про сплату пені за прострочення виконання зобов'язання за 15 днів серпня 2021 року у сумі 56 803,05 грн, що було еквівалентно 2 127,75 доларів США, відповідно до пункту 7.2. договору
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 06 серпня 2024 року у справі № 272/12297/23,
від 31 жовтня 2024 року у справі № 757/13313/23, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Положеннями статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного за недійсним правочином та повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання пункту договору недійсним, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, пункт 7.2. договору купівлі-продажу деривативу від 02 квітня 2021 року № 38/6Б6 щодо стягнення неустойки, виходячи з ціни договору, а не простроченої суми, у розмірі 0,5 % від розміру ціни договору за кожний день такого порушення (прострочення) строків виконання грошових зобов'язань, суперечить положенням 203, 215, 549 ЦК України, а також є несправедливим.
Повертаючи сплачені на виконання вказаного пункту договору кошти, суди обґрунтовано застосували наслідки визнання правочину недійсним.
Доводи касаційної скарги з посиланням на принцип свободи договору та неможливість застосування до спірних правовідносин положень щодо справедливості договору, є безпідставними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні правовідносини так, що кожен із учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права та інтереси інших учасників, зокрема, передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших учасників.
Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання.
Верховний Суд зазначає, що спірний пункт договору суперечить, як нормам матеріального права щодо поняття неустойки, так і загальним принципам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність, розумність, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання його недійсним та повернення позивачу коштів, які були нею сплачені на виконання цього пункту договору, як наслідок недійсності правочину.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин, крім норм ЦК України норми Закону України «Про захист прав споживачів».
В статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3); виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар (пункт 4); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (пункт 18); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг) (пункт 20); робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 21); споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22).
Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
З огляду на положення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу деривативу, предметом договору є не нерухоме майно (квартира), а форвардний контракт від 02 лютого 2021 року № 38LL6 з поставкою базового активу, а продавець за форвардним контрактом - ТОВ «ЕДВАНС БУД», яке зобов'язується у майбутньому в установлений форвардним контрактом строк передати у власність покупця базовий актив. Тобто АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» не є власником нерухомого майна, виконавцем робіт або надавачем послуг, тому ОСОБА_1 не може вважатися споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» за оспорюваним договором, а, відповідно, суди попередніх інстанцій помилково застосували до цих правовідносин норми вказаного закону.
Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення слід змінити, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте вказане порушення не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.
Згідно із частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Щодо судових витрат
Незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги АТ «ЗНВ КІФ «ВОЛЗ КЕПІТАЛ», зміну оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд не змінює розподіл судових витрат та залишає за заявником витрати за подання касаційної скарги, оскільки на вирішення спору по суті вказані зміни не вплинули.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВОЛЗ КЕПІТАЛ» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року змінити, виключивши з мотивувальних частин судових рішень посилання на Закон України «Про захист прав споживачів».
У іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець