22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 947/31940/23
провадження № 61-16509св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Гудзимою Олександром Васильовичем, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Назарової М. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить нежитлова будівля, загальною площею 139,9 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
01 лютого 2019 року між нею та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаного нежитлового приміщення до 31 січня 2022 року. ФОП ОСОБА_3 було прийнято вказане приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкту нерухомості від 01 лютого 2019 року.
У зв'язку з укладенням шлюбу, ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Після 31 січня 2022 року орендар не звільняла приміщення, ключі не віддала, акт про передачу об'єкта оренди у належному стані (про повернення об'єкта оренди) сторони не складали та не підписували, а навпаки відповідач продовжувала користуватися отриманим в оренду об'єктом, її чоловіком сплачувалась орендна плата, що з урахуванням умов договору оренди, свідчить про пролонгацію договору оренди.
02 березня 2022 року у вказаній нежитловій будівлі сталася пожежа, за наслідком чого будівля знищена. Причиною пожежі зазначено аварійний режим роботи електричної печі.
Майнова шкода, яку їй завдано, складає 3 110 869 грн.
Крім завдання майнової шкоди, внаслідок вказаної пожежі, їй завдано також моральну шкоду, яка полягає у тому, що внаслідок пожежі, належне їй нерухоме майно фактично повністю знищено, для його відновлення необхідно докласти багато зусиль та часу. Відповідач у добровільному порядку не відшкодувала завдані збитки, внаслідок чого об'єкт протягом вже двадцяти місяців неможливо використовувати за цільовим призначенням або продати. Стверджувала, що орендна плата за оренду зазначеного приміщення була джерелом її доходу. Вона зазнала та досі зазнає сильних душевних страждань у зв'язку зі знищенням об'єкта оренди з вини відповідача. Враховуючи зазначене, посилаючись на релевантну судову практику, позивач оцінювала завдану їй моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
Керуючись частиною першою статті 785 ЦК України та зазначаючи про сплив строку дії договору 31 січня 2022 року, неповернення відповідачем об'єкту оренди, за наслідком чого за період з дати закінчення договору та до подання позову, розмір неустойки складає 40 000 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду у розмірі 3 110 869 грн, неустойку за договором оренди нежитлового приміщення від 01 лютого 2019 року у розмірі 40 000 грн; моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі, яка мала місце 02 березня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти у розмірі - 3 110 869 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за договором оренди нежитлового приміщення від 01 лютого 2019 року в сумі 40 000 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо сплати судового збору.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач зазнала збитків внаслідок пожежі, яка сталася з вини відповідача, що підтверджується належними і допустимими доказами, між збитками позивача і протиправною поведінкою відповідача є причинний зв'язок, тому суд вважав наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявлену суму збитків, яка відповідає повній кошторисній вартості капітального ремонту нежитлової будівлі та вартості завданих похідних збитків внаслідок пожежі.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки за договором оренди, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за договором оренди нежитлового приміщення від 01 лютого 2019 року за період з лютого 2022 року до жовтня 2023 року.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд врахував характер та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалість, виходив із засад розумності та справедливості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення неустойки за договором оренди нежитлового приміщення скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення неустойки за договором оренди нежитлового приміщення відмовлено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди змінено, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди зі 100 000 грн до 10 000 грн.
В іншій частині позовних вимог рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи в частині вимог про відшкодування майнової шкоди, обґрунтовано відхиливши доводи відповідача про те, що пожежа сталася не з її вини.
Щодо стягнення неустойки за неповернення об'єкту оренди, апеляційний суд вказав, що було встановлено факт продовження договору оренди на той самий строк, а вказана у статті 785 ЦК України неустойка стягується тільки у разі припинення договірних відносин, тому ця вимога є безпідставною.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції належно не врахував, що грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Приймаючи до уваги обсяг моральних переживань позивача у зв'язку з пошкодженням нерухомого майна нежитлового приміщення, необхідність звернення до суду за захистом своїх прав, з'явлення почуття розпачу, тривоги та страху, апеляційний суд з урахуванням засад розумності і справедливості, глибини заподіяних позивачу моральних страждань, вважав, що ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Гудзима О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили правила юрисдикції спору, вважає, що спір повинен був розглядатися господарським судом, оскільки, після укладення договору оренди приміщення від 01 лютого 2019 року, ОСОБА_1 зареєструвалася як ФОП з видом економічної діяльності 68.20 - надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна. Тобто, вона використовувала приміщення в господарській діяльності, для здачі його в оренду. Даних про те, що ОСОБА_1 має у власності якесь інше нерухоме майно, яке здає в оренду, як ФОП, матеріали справи не містять, тому, на думку заявника, очевидний є факт того, що договір оренди укладався для здійснення господарської діяльності, а правовідносини у цій справі виникли між двома ФОП, тому спір відноситься до господарської юрисдикції.
Вказує, що суди встановили обставини у справі на підставі неналежних і недопустимих доказів, а саме, до матеріалів справи позивачем було долучено висновок експерта від 19 жовтня 2023 року № 29-06/23, проте таке експертне дослідження було проведено на підставі договору між експертом ОСОБА_5 та адвокатом Рябоконем К. Ю., але адвокат не має повноважень на укладення договорів в інтересах третіх осіб від свого імені.
Суди безпідставно відхилили надані стороною відповідача докази, які, на думку заявника, підтверджують відсутність вини відповідача у виниклій пожежі. Посилається на дані, встановлені експертним висновком від 08 березня 2022 року № 15/15/02/03.2022 щодо причин виникнення пожежі, зокрема, про те, що у приміщенні була прокладена алюмінієва та мідна проводка, що є небезпечним, а також те, що у день пожежі спостерігалися перепади напруги.
Зазначає, що стороною відповідача у суді апеляційної інстанції заявлялося клопотання про призначення судової пожежно-технічної експертизи, на вирішення якої пропонувалося поставити питання причин виникнення пожежі та дотримання будівельних норм у приміщенні, проте апеляційним судом без обґрунтувань у мотивувальній частині таке клопотання було відхилено.
Вважає, що позивач також не довела завдання її моральної шкоди відповідачем.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рябоконь К. Ю., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення судами спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
14 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником нерухомого майна нежитлової будівлі, загальною площею 139,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1400708951101, номер запису про право власності від 03 листопада 2017 року № 23233236, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 07 серпня 2023 року № 341769752.
01 лютого 2019 року між ОСОБА_1 (орендодавець), як фізичною особою, та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення загальною площею 139,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення для розміщення кафе. Строк оренди становить два роки одинадцять місяців від дня підписання договору.
Пунктом 3 договору оренди передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої становить 1 000 грн. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісяця, з 1-го по 11-е число поточного місяця. Вартість комунальних послуг за спожиті орендарем електроенергію та воду не включається до орендної плати та сплачується орендарем окремо за чинними тарифами відповідних організацій. У разі підвищення тарифів на ці комунальні послуги орендар оплачує повну вартість (передоплату за необхідності) зазначених послуг відповідно до тарифів організацій-постачальників.
Пунктами 4.2, 4.3 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний забезпечити належне збереження, експлуатацію та санітарний стан об'єкта оренди та не допустити його пошкодження й псування. Орендар зобов'язаний відповідно до вимог Закону України «Про пожежну безпеку» розробити комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта оренди. Забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог розпоряджень та постанов органів державного пожежного нагляду. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту та зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням. Проводити службове розслідування у разі пожеж, надавати орендодавцю документи розслідування.
Відповідно до пункту 4.8 договору оренди, орендар зобов'язаний забезпечити утримання в належному стані інженерних комунікацій (систем водопостачання, каналізації, електропостачання та опалення, переданих в оренду разом з об'єктом оренди). У разі аварій та проведення планових ремонтних робіт повідомляти про це орендодавця.
Пунктом 6.2 договору оренди передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцю збитки, завдані неналежними ремонтними роботами або експлуатацією об'єкта оренди. У разі погіршення стану або знищення об'єкта оренди з вини орендаря він відшкодовує орендодавцю збитки в розмірі вартості ремонту або відновлення майна. Відшкодування збитків, передбачене цим пунктом договору, здійснюється лише за умови, що зазначені ризики не застраховано або розмір страхового відшкодування менше розміру завданих збитків.
Пунктом 10 договору оренди передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання приміщення та діє до 31 січня 2022 року. Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються у письмовій формі та набирають чинності з моменту підписання обома сторонами. Договір припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено договір; втрати об'єкта оренди. Договір може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірвано у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.
01 лютого 2019 року між ОСОБА_1 , як фізичною особою, та ФОП ОСОБА_3 укладено акт приймання-передавання об'єкту нерухомості до договору оренди від 01 лютого 2019 року, яким сторони засвідчили передання з боку ОСОБА_1 , та отримання з боку ФОП ОСОБА_3 нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , з відсутністю будь-яких приміток стосовно, зокрема технічного стану: стель; вікон; внутрішній дверей, у тому числі замків; підлоги; вхідних дверей, у тому числі замків; внутрішніх комунікацій, водопостачання та каналізації; котла; умивальників; кранів; змішувачів; унітазів; електричних мереж; розеток; вимикачів; телефонної мережі; фасаду.
ФОП ОСОБА_3 , змінила прізвище на « ОСОБА_4 » за наслідком реєстрації шлюбу.
Після закінчення строку договору оренди, орендар продовжував користуватися орендованими приміщеннями на умовах визначених договором оренди, тому відповідно до положень статті 764 ЦК України договір оренди укладений між сторонами від 01 лютого 2019 року, вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, а саме строком до 31 грудня 2025 року.
02 березня 2022 року о 06:08 год. у нежитловому приміщенні належному ОСОБА_1 , кафе за адресою: АДРЕСА_1 , сталася пожежа.
Відповідно до акту про пожежу від 02 березня 2022 року, складеного комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання НС по Київському району ОМТГ ОРУ ГУ ДСНС України в Одеській області, лейтенанта служби цивільного захисту: Петренчука Ю. П., ОСОБА_8, ОСОБА_6 , засвідчено виникнення вказаної пожежі. Зазначено, що місцем виникнення пожежі є приміщення кухні. Пожежею знищено: електричну техніку, піч, комп'ютер, витяжку, кондиціонери, камери відео-спостереження, аудіо системи. Пошкоджено: стіни, стелі, дах, на площі 100 кв. м. Встановлені побічні збитки вказаною пожежею становлять 188 318 грн.
Причиною пожежі зазначено аварійний режим роботи електричної печі.
У звіті про причину виникнення пожежі, складеному 05 березня 2022 року провідним інспектором ВЗНС по Київському району ОМТГ ОРУ ГУ ДСНС України в Одеській області лейтенантом служби цивільного захисту Петренчуком Ю. П. зазначено, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі може бути: аварійний режим роботи електричної печі (баномату).
Представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції надано висновок № 15/15/02.03.2022 з дослідження технічної причини виникнення пожежі, що виникла 02 березня 2022 року у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», за адресою: АДРЕСА_1, складений 08 березня 2022 року інженером ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області, старшим лейтенантом служби цивільного захисту Юрієм Сагуновим, погоджений начальником ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області підполковником служби цивільного захисту Олексієм Панкратовим.
Вказаним висновком встановлено, що осередок пожежі, яка сталась 02 березня 2022 року у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», за адресою: АДРЕСА_1 , знаходився в приміщенні кухні, в районі розташування північно-східної стіни кухні, де здійснювалось з'єднання алюмінієвого та мідного проводу. Найбільш ймовірною причиною виникнення даної пожежі в приміщенні кухні кафе-бару є аварійний режим роботи електромережі (великий прохідний опір), що призвело до виникнення та розповсюдження пожежі. Приймаючи до уваги пояснення та свідчення працівників кафе-бару, мешканців житлових будинків, що розташовувались поряд з кафе-баром, де виникла пожежа, свідків, що перші виявили пожежу, можливо зробити припущення, що виникненню аварійного режиму роботи, що призвело до виникнення пожежі, сприяли перепади електричної напруги, що спостерігались протягом останнього часу та в момент виникнення пожежі.
У дослідницькій частині висновку зафіксовано, що в розподільному електричному щиті кафе-бару, частина автоматичних розмикачів були зафіксовані в положенні «Увімкнено». Зазначено, що це свідчить про те, що на момент виникнення пожежі в приміщенні кафе-бару електромережа знаходилась під напругою та деяке електрообладнання працювало.
Висновок здійснено інженером ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області, старшим лейтенантом служби цивільного захисту Юрієм Сагуновим до пред'явлення позову у цій справі, не містить інформації про те, що особа, якою складено висновок попереджена (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як і не містить належної кваліфікації її виконавцем на проведення відповідного дослідження.
Відповідно до висновку експерта №29-06/23 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи, складеного 19 жовтня 2023 року судовим експертом Долгих М. Є. повна кошторисна вартість капітального ремонту нежитлової будівлі загальною площею 139,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 2 922 551 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Гудзими О. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно зі статтею 780 ЦК України, шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.
Шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталось внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.
Умова договору про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.
Положеннями статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
У деліктних правовідносинах обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою покладається на позивача. Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема, щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною шостою статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно із частиною п'ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Повно та всебічно встановивши обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім доказам у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у тому числі наданим сторонам експертним дослідженням, обґрунтувавши підстави їх прийняття та відхилення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про доведеність позовних вимог щодо відшкодування ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди, які були їй завдані внаслідок пожежі з вини орендаря належного їй нежитлового приміщення.
При цьому, зменшуючи грошовий розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із засад розумності і справедливості, глибини заподіяних позивачу моральних страждань.
Доводи касаційної скарги про те, що цей спір відноситься до юрисдикції господарського суду, є безпідставними, оскільки судами було встановлено, що договір оренди приміщення від 01 лютого 2019 року укладався між ОСОБА_1 саме як фізичною особою, та ФОП ОСОБА_3 .
Подальша реєстрація ОСОБА_1 , як ФОП, сама по собі, без укладення нового договору оренди, чи внесення змін до нього, не свідчить, що такий договір був укладений між двома суб'єктами господарювання.
Доказів того, що нежитлова будівля, загальною площею 139,9 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передавалася ОСОБА_1 в оренду з метою отримання прибутку як ФОП, а не як фізичною особою, відповідачем надано не було, а нерухоме майно належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності.
Не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що суди встановили обставини у справі на підставі неналежних і недопустимих доказів, а саме до матеріалів справи позивачем було долучено висновок експерта від 19 жовтня 2023 року № 29-06/23, проте таке експертне дослідження було проведено на підставі договору між експертом ОСОБА_5 та адвокатом Рябоконем К. Ю., а не позивачем, чи в його інтересах.
Суд апеляційної інстанції правильно відхилив аналогічні доводи апеляційної скарги сторони відповідача, вказавши, що відповідно до частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно із частини першої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
На підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань.
Відповідно до частин першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги від 10 травня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Рябоконь К. Ю., передбачено, що адвокат користується без винятку усіма правами, що передбачені положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ордеру про надання правової допомоги серії ВН № 1232199 адвокат Рябоконь К. Ю. на підставі договору про надання правової допомоги від 10 травня 2023 року надає правову допомогу ОСОБА_1 у Київському районному суді м. Одеси, та діє без обмежень повноважень.
Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що представник позивача - адвокат Рябоконь К. Ю., який здійснює від імені позивача його процесуальні права та обов'язки та повноваження якого відповідно до ордеру про надання правової допомоги серії ВН № 1232199 не обмежені, відповідності до вимог ЦПК України та положень договору про надання правової допомоги звернувся до судового експерта із заявою про проведення судово-будівельної експертизи. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Замовлення вказаного експертного дослідження, очевидно, було здійснено в інтересах та для захисту прав саме ОСОБА_1 та подання до суду у цій справі, а тому вказані доводи заявника про недопустимість цього доказу є безпідставними.
Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про ненадання належної оцінки доказам, поданим стороною відповідача, зокрема, й висновку експертизи від 08 березня 2022 року № 15/15/02/03.2022 щодо причин виникнення пожежі, оскільки суди у передбаченому нормами ЦПК України мотивували причини відхилення такого висновку (стаття 110 ЦПК України).
Отже, вказані, а також інші доводи, зокрема щодо доведеності та розміру відшкодування моральної шкоди, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Гудзимою Олександром Васильовичем, залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року, у нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець