24 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 569/5826/23
провадження № 61-12198ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення аліментівна утримання непрацездатного батька та додаткових витрат на лікування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від обов'язку утримувати батька,
встановив:
30 вересня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Гаврильчик М. А. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надіславдо суду касаційної інстанції квитанцію про сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2 422, 40 грн.
Верховний Суд зауважує, що заявнику слід було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині оскарження вимоги немайнового характеру за зустрічним позовом у сумі 1 717, 76 грн, а в частині оскарження вимоги майнового характеру за первісним позовом про стягнення аліментів заявнику необхідно було самостійно визначити розмір судового збору, ураховуючи вимоги пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України, та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні первісної позовної заяви.
Проте заявник жодним чином не обґрунтовує розмір сплаченого ним судового збору в сумі 2 422, 40 грн. Оскільки за подання касаційної скарги в частині оскарження вимоги немайнового характеру за зустрічним позовом судовий збір мав бути сплачений у сумі 1 717, 76 грн, то фактично в частині оскарження вимоги майнового характеру за первісним позовом про стягнення аліментів заявник сплатив судовий збір у сумі 704, 60 грн, проте заявником не вказано, чому саме у такому розмірі ним сплачений судовий збір у цій частині.
Більш того, всупереч вимогам ухвали Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху заявником так і не було подано до суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги із зазначенням у ній всіх осіб, які є учасниками справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки заявником вимоги ухвали Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в повному обсязі виконано не було, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтям 185, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року визнати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов