22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 369/7450/21
провадження № 61-2984св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження -приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович,
заінтересована особа (стягувач)- Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року, постановлену у складі судді Янченка А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, ухвалену в складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 рокуу справі № 369/7450/21, постановленої за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М. А. (далі - приватний виконавець Корольов М. А.), заінтересована особа: АТ КБ «Приватбанк».
Заяву обґрунтовано тим, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, визнано протиправними дії приватного виконавця Корольова М. А. щодо:
визначення вартості (оцінки) нерухомого майна - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
ненадіслання боржнику ОСОБА_1 повідомлення про визначення вартості нерухомого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Судом визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця
Корольова М. А. про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 29 липня 2020 року.
Вважало, що є нововиявлені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що судом не були встановлені при задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л., та не були відомі заявнику.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2024 року відкрито провадження у справі за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року у справі № 369/7450/21 за скаргою адвоката Касьяненка Д. Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на протиправні дії приватного виконавця, постанову про опис та арешт майна боржника, акт приватного виконавця від 23 липня 2020 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня
2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 29 січня 2025 року, провадження за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд цивільної справи № 369/7450/21 за скаргою ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець Корольов М. А., заінтересована особа - АТ КБ «ПриватБанк», на протиправні дії приватного виконавця, постанову про опис та арешт майна боржника, акт приватного виконавця від 23 липня 2020 року за нововиявленими обставинами та скасування ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року у вказаній цивільній справі закрито.
Судові рішення мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції, якою задоволено скаргу адвоката Касьяненка Д. Л., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: приватний виконавець Корольов М. А., заінтересована особа: АТ КБ «ПриватБанк», на протиправні дії приватного виконавця, постанову про опис та арешт майна боржника, акт приватного виконавця, не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об'єктом перегляду за нововиявленими обставинами.
Перегляд ухвали суду в порядку виконання основного рішення суду, яка є лише процесуальним етапом по відношенню до основного рішення, буде порушенням принципу рівності усіх учасників судового процесу.
У зв'язку з помилковим прийняттям судом до розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, провадження у справі за вказаною заявою АТ КБ «ПриватБанк» слід закрити відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Суди послалися на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11, щодо неможливості перегляду за нововиявленими обставинами ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
06 березня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13 березня 2025 року приватний виконавець Корольов М. А. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є рішенням суду, ухваленим за результатами розгляду справи щодо рішень, дій чи бездіяльності державних та приватних виконавців, такою ухвалою закінчено розгляд справи, а тому таке судове рішення може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.
Касаційна скарга приватного виконавця Корольова М. А.мотивована тим, що ухвали, постановлені у порядку судового контролю, не можуть бути позбавлені права на перегляд за нововиявленими обставинами, оскільки суб'єкти примусового виконання судового рішення створюють права та обов'язки для сторін виконавчого провадження, а також є тим суб'єктом, який здійснює реалізацію майна, у тому числі іпотечного, у спосіб, визначений спеціальним законодавством.
На переконання заявника, усі рішення, прийняті у порядку судового контролю, мають право на перегляд за нововиявленими обставинами, оскільки здійснення судового контролю може містити нововиявлені обставини, як і під час розгляду спору по суті.
Суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційні скарги, поданому до суду у квітні 2025 року, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Касьяненко Д. Л., заперечує проти доводів АТ КБ «ПриватБанк» та приватного виконавця Корольова М. А., просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року касаційну скаргу приватного виконавця Корольова М. А. залишено без руху.
20 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про усунення недоліків з додатками.
24 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява приватного виконавця Корольова М. А. про усунення недоліків з додатками.
31 березня 2025 року ухвалами Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами АТ КБ «ПриватБанк» та приватного виконавця Корольова М. А., витребувано матеріали справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
03 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2005 року № К2Н0GК00260889 в розмірі 920 102,85 доларів США, що еквівалентно 7 351 621,77 грн, звернуто стягнення на будинок, загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 16 червня 2005 року № К2Н0GК00260889) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. В іншій частині позову відмовлено (справа № 369/8077/13-ц).
На виконання вказаного заочного рішення 16 травня 2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до примусового виконання. Постановою приватного виконавця Корольова М. А. від 14 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Корольова М. А., постанову про опис та арешт майна боржника, акт приватного виконавця від 23 липня 2020 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 30 січня 2024 року, скаргу адвоката Касьяненка Д. Л., який діє в інтересах
ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: приватний виконавець Корольов М. А., заінтересована особа: АТ КБ «ПриватБанк», на протиправні дії приватного виконавця, постанову про опис та арешт майна боржника, акт приватного виконавця від 23 липня 2020 року задоволено.
Визнано протиправними дії приватного виконавця Корольова М. А. щодо визначення вартості (оцінки) нерухомого майна - домоволодіння, (літ. А, цегла), при ньому гараж (літ. Б, цегла), навіс-барбекю (літ. В, цегла), огорожа (1-5, метал, цегла), що розміщується на земельній ділянці площею 0,1076 га, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Визнано протиправними дії приватного виконавця Корольова М. А. щодо ненадіслання боржнику ОСОБА_1 повідомлення про визначення вартості нерухомого майна - домоволодіння, (літ. А, цегла), при ньому гараж (літ. Б, цегла), навіс-барбекю (літ. В, цегла), огорожа (1-5, метал, цегла), що розміщується на земельній ділянці площею 0,1076 га, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,
у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця
Корольова М. А. про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні від 29 липня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця Корольова М. А. на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Кирплюка Д. В. на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.
Мотивувальна частина
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» та приватного виконавця Корольова М. А. підлягають задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року не відповідають.
Закриваючи провадження за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд цивільної справи № 369/7450/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця за нововиявленими обставинами у вказаній цивільній, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ухвала суду першої інстанції, якою задоволено скаргу представника ОСОБА_1. на протиправні дії приватного виконавця, постанову про опис та арешт майна боржника, акт приватного виконавця, не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Суди зазначили, що перегляд ухвали суду в порядку виконання основного рішення суду, яка є лише процесуальним етапом по відношенню до основного рішення, буде порушенням принципу рівності усіх учасників судового процесу.
Верховний Суд вважає такі висновки помилковими.
У контексті порушеного заявниками питання щодо можливості перегляду ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року за нововиявленими обставинами, слід надати оцінку вказаній ухвалі на предмет того, чи є вона рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судові рішення - це правозастосовчі акти суду, пов'язані із розглядом конкретної справи.
Види судових рішень передбачені частиною першою статті 258 ЦПК України, у якій зазначено, що судовими рішеннями є:
1) ухвали;
2) рішення;
3) постанови;
4) судові накази.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що узагальнюючий термін «судові рішення» розрізняє такі поняття, як ухвала та рішення суду, та які є складовими терміну «судові рішення».
Питання про місце стадії судового контролю за виконанням судових рішень у структурі цивільного процесу було предметом розгляду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19) вказано, що: «за змістом розділів II, III, IV ЦПК України, першої-другої глав розділу V ЦПК України термін «провадження» застосовується до наказного, позовного та окремого провадження, а також до апеляційного і касаційного провадження. Разом з тим, термін «провадження» також застосовується при визначені комплексу певних процесуальних дій у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів (розділ 8 ЦПК України); у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів (глава 4 розділу 9 ЦПК України); провадження у справах з участю іноземних осіб (розділ 11 ЦПК України), а також термін «провадження» застосовується до судового провадження, зокрема у розділі 10 щодо відновлення втраченого судового провадження.
Термін «провадження» застосовується також до виконавчого провадження. Аналіз терміну «провадження» у контексті цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін у цивільному законодавстві означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так і комплекс певних процесуальних дій у їх системі. При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов'язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес). Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Питання, пов'язані із судовим контролем за виконанням судових рішень передбачено розділом VII ЦПК України, відповідно до якого скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі. Однак розгляд скарги на дії державного або приватного виконавця має наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 176/1715/23, провадження
№ 61-13883сво24, вказано, що: «Стадія судового контролю за виконанням судових рішень є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу. Судовий контроль за виконанням судових рішень має свої властивості, що відрізняються від розгляду справ в порядку позовного, окремого та наказного проваджень. Предметом судового розгляду в таких справах є додержання вимог законодавства про виконавче провадження державних виконавців, інших посадових осіб органу державної виконавчої служби або приватних виконавців».
Судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних або приватних виконавців підлягають оскарженню у апеляційному та касаційному порядку (статті 353 та 389 ЦПК України).
За наслідками розгляду такої скарги суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або не виконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.
Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права та розгляд справи потрібно продовжити по суті.
Разом з тим, за змістом розділу 7 ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» скарга на дії судових виконавців розглядається по суті шляхом постановлення ухвали, а тому при її перевірці у апеляційному порядку апеляційний суд, визначаючи свої повноваження, повинен керуватись положеннями
статей 375-378 ЦПК України, які містять термін «судове рішення», до складу якого включаються й ухвали суду, зокрема ухвали постановлені за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних виконавців.
Таким чином, тлумачення указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд не має повноважень на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Також слід зазначити, що право на касаційне оскарження судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України існує без залежності від такої ознаки, як наприклад малозначність справи і розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження. А тому таке касаційне оскарження допускається на загальних підставах, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
За таких обставин у справі, яка переглядається Верховним Судом, судам слід було виходити з того, що ухвала суду першої інстанції, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у вказаній цивільній справі, по суті є судовим рішенням, ухваленим за результатом розгляду «провадження у справі», тобто є судовим рішенням, яким це провадження (розгляд справи на цій стадії) закінчено, а, отже, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року може бути переглянута за нововиявленими обставинами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди дійшли помилкового висновку про закриттяпровадження у справі за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, який до спірної ситуації не має правового зв'язку.
Посилання судів на постанову Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі
№ 2-1210/11 є помилковим і нерелевантним до обставин цієї справи, оскільки зазначена постанова Верховного Суду стосувалася саме процесуальної ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, тоді як ухвалене судове рішення, яке є предметом перегляду у цій справі, не є такою процесуальною ухвалою.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, касаційні скарги підлягають задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець