18 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 757/6616/24-ц
провадження № 61-949ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу Київської міської прокуратури, в інтересах якої діє Котляр Тетяна Михайлівна, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,
20 січня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Печерського районного
суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного
суду від 18 грудня 2024 року, повний текст якої складено 20 грудня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду: виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, в якій уточнити клопотання особи, яка подає касаційну скаргу, з урахуванням статті 409 ЦПК України та змісту вказаної ухвали, зазначити
пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав); документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8 000 грн, або документ, що підтверджує підставу звільнення
від сплати судового збору відповідно до закону; докази надсилання виправленої касаційної скарги учасникам справи.
Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2025 року вказану касаційну скаргу визнано неподаною та повернено заявнику, оскільки останній усунув недоліки касаційної скарги частково, а саме не надав виправленої касаційної скарги, оформленої у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, доказів надсилання виправленої касаційної скарги іншим учасникам справи.
24 липня 2025 року Київська міська прокуратура, в інтересах якої діє Котляр Т. М., сформувала у підсистемі «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, яку зареєстровано 25 липня 2025 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і представник заявника у касаційній скарзі заявляє клопотання про його поновлення.
В обґрунтування вказує, що вперше касаційну скаргу подано у строк, визначений законом. Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2025 року касаційну скаргу повернено. Копію ухвали заявник отримав 3 липня 2025 року.
Касаційний суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний строк, зокрема строк на касаційне оскарження, у разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження;
- повторне подання касаційної скарги відбулось в межах строку касаційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих касаційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунені скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Вказаний висновок щодо поновлення процесуальних строків викладений Верховним Судом в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
Касаційний суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин заявнику на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.
Суд враховує, що вперше касаційну скаргу Київської міської прокуратури подано у строк, визначений процесуальним законом; повторне подання касаційної скарги відбулось упродовж розумного строку після отримання копії ухвали про повернення первісної скарги, тому дійшов висновку про поновлення заявнику строку на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва
від 10 червня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми права, а саме застосування
статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 751/4400/21,
від 10 липня 2024 року у справі № 522/10503/22, від 28 листопада 2018 року
у справі № 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18,
від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21, від 5 березня 2025 року
у справі № 166/789/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/6616/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, витребувано матеріали цієї цивільної справи з суду першої інстанції, тому відсутні підстави для витребування зазначеної справи повторно.
До касаційної скарги долучено клопотання про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Клопотання мотивовано тим, що стягнення коштів з Державного бюджету України до ухвалення остаточного рішення у справі може завдати шкоду інтересам держави і призвести до передчасного списання значної суми бюджетних коштів. Заявник вказує, що позивач подав до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві виконавчі листи у справі, на підтвердження чого надав копію листа від 20 лютого 2025 року, копію виконавчого листа.
Вивчивши доводи клопотання та зміст оскаржуваних судових рішень, касаційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання частково з огляду на наступне.
Верховний Суд виходить із того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судових рішень, підтверджені доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі.
Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовлено.
Судові витрати компенсовані за рахунок держави.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 9 вересня
2024 року задоволено заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 13 380 грн
у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Київської міської прокуратури залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва
від 10 червня 2024 року без змін.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Враховуючи характер спірних правовідносин, розмір оспорюваної суми і порядок виконання судового рішення у даній справі, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, усунення необхідності вирішення у майбутньому процесуального питання повороту виконання судового рішення в разі можливого його скасування, касаційний суд вважає необхідним зупинити виконання рішення Печерського районного суду
міста Києва від 10 червня 2024 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Касаційний суд не вбачає правових підстав для зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вказаною постановою рішення суду першої інстанції залишено без змін і примусовому виконанню така постанова не підлягає.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Поновити Київській міській прокуратурі, в інтересах якої діє Котляр Тетяна Михайлівна, строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 18 грудня 2024 року
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської прокуратури, в інтересах якої діє Котляр Тетяна Михайлівна, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.
Клопотання Київської міської прокуратури про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку задовольнити частково.
Зупинити виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
В іншій частині клопотання відмовити.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційногопровадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська