22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 308/12585/22
провадження № 61-5506св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі реєстранта доменного імені ОСОБА_9, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рутковського Сергія Васильовича на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2024 року у складі судді Хамник М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі реєстранта доменного імені
ОСОБА_9, ОСОБА_3 про захист честі і гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав.
Позовна заява мотивована тим, що наприкінці вересня-початок жовтня
2021 року йому телефонувати колеги-медики, пацієнти, знайомі, друзі та повідомили про те, що відносно нього у мережі Інтернет поширено публікації з недостовірною інформацією.
Напочатку жовтня 2021 року він дізнався, що відповідачами на загальнодоступній сторінці у мережі Інтернет за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 у статтях: «ІНФОРМАЦІЯ_8», « ІНФОРМАЦІЯ_9», було поширено невизначеному колу осіб від імені ОСОБА_2 , як автора, інформацію стосовно нього, яка наведена у неправдивому та образливому вигляді.
Позивач вважав, що вищезазначені публікації направлені на завдання шкоди його діловій репутації з метою формування у громадськості негативного іміджу стосовно нього. Такі неправдиві відомості та безпідставні твердження суттєво принижують його ділову репутацію та завдають значної моральної шкоди.
За свою багаторічну трудову діяльність він жодного разу не притягувався до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності, не порушив медичну етику.
За багаторічну сумлінну працю та значні досягнення у медичній діяльності він неодноразово був нагороджений Почесними грамотами Закарпатської обласної державної адміністрації, обласної ради тощо.
Зазначав, що вищезазначена публікація є безпідставною заявою про те, що він
є хабарником та корупціонером, чим завдано шкоди його діловій репутації людини та лікаря. Поширення таких відомостей дають вагомі підстави для сумніву у його порядності перед громадянами - населенням області та за її межами.
Окрім цього, вищезазначені звинувачення, які, на його думку, підпадають під дію КК України, очевидно, зумовлять численні перевірки діяльності правоохоронними органами, що також негативно позначиться на діловій репутації та авторитеті перед підлеглими, пацієнтами та іншими колегами.
Вказаним приниженням ділової репутації йому завдано значних душевних страждань, викликаних почуттям сорому перед рідними, знайомими, колегами та пацієнтами. Додаткових моральних страждань завдає і та обставина, що відповідач порівнює його із злочинцем та апелює до правоохоронних органів. Моральні та фізичні страждання посилюються тим, що вказані відомості опубліковані одразу серед великої кількості користувачів мережі Інтернет для акцентування уваги читачів статті з додаванням його фото.
Позивач зазначав, що відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що інформація є суб'єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про фактичні дані свідчить також загальний тон висловлювань.
Щодо діяльності медичного закладу за час його керівництва, що свідчить про недостовірність поширеної інформації, то позивач зазначав, що рішенням Закарпатської обласної ради 26 вересня 2019 року № 1576 створено Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр Закарпатської обласної ради» у результаті перетворення комунального закладу «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер». У 2021 році розроблена Програма покращення якості надання медичних послуг шляхом покращення матеріально-технічної бази закладів сфери охорони здоров'я, яка передбачає модернізацію обладнання для проведення променевої терапії. Завдяки проведеній роботі у закладі встановлений лінійний прискорювач, персонал підготовлений на курсах, розпочата робота.
За підсумками роботи за грудень 2021 року 11 пацієнтів закінчили променеву терапію на прискорювачі. З метою удосконалення надання медичної допомоги онкологічним хворим в області розроблено та затверджено рішенням обласної ради від 16 листопада 2006 року № 128 «Програму профілактики, діагностики та лікування злоякісних новоутворень у населення області на 2007-2010 роки». Фінансування програми становить 5 800 грн. Рішенням обласної ради затверджено «Про обласну програму боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року» від 16 грудня 2010 року № 49, загальний обсяг фінансування становить 22 972,30 грн.
«Обласна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на період до
2021 року» затверджена розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2016 року № 556, загальний обсяг становить 90 450 грн. Розроблено Програму боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2026 року та подана на затвердження. Розробка та затвердження програм дало змогу забезпечити онкологічних пацієнтів спеціальними медичними препаратами, засобами реабілітації, засобами для проведення профілактичних обстежень.
Було закуплено обладнання для діагностики та лікування хворих. На базі протипухлинного центру працює кафедра онкології медичного факультету Ужгородського національного університету з курсами радіаційної медицини, анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії. Щороку в закладі проводиться лікування 97 % хворим з вперше встановленим діагнозом раку. Кількість пацієнтів, які перебувають на обліку, збільшилась з 16 000 у 2004 році до 24 000 на кінець 2021 року. Медична допомога онкологічним хворим проводиться
відповідно до затвердженим локальним протоколам, у закладі організована робота мультидисциплінарної комісії для визначення програми лікування пацієнтів. У 2021 році заклад отримав сертифікат на систему управління якістю ДСТУ ISO 9001:2015. 18 січня 2022 року заклад акредитований та отримав вищу категорію. У 2006 році виділено 6 ліжок для відділення реанімації та інтенсивної терапії. У 2009 році закінчена реконструкція лікувально-діагностичного корпусу шляхом добудови поверху, добудований радіологічний корпус та встановлений новий гаматерапевтичний апарат Со 60, покращені умови перебування хворих
у стаціонарі, умови роботи персоналу. У травні 2016 році відбулася реорганізація хірургічного відділення у два незалежних відділення: хірургії пухлин на 32 ліжка та мамологічне на 24 ліжка. У центрі на 250 ліжок організовані відділення: хірургії пухлин - 32 ліжок, мамологічне -24, гінекологічне - 38 ліжок, хіміотерапевтичне - 50 ліжок, радіологічне - 70 ліжок, у складі відділення виділені ліжка для хірургічного лікування патології голови та шиї, відділення денного перебування хворих на 30 ліжок, анестезіології та інтенсивної терапії - 6 ліжок, діагностичне (кабінети ендоскопії, ультразвукової діагностики, рентгендіагностичний кабінет та кабінет комп'ютерної діагностики), приймальне, патологоанатомічне відділення, централізована цитологічна лабораторія, клінічна лабораторія, операційний блок. Кількість госпіталізацій збільшилась з 4 000 у 2003 році до
8 000 у 2021 році. У середньому за рік диспансер надає лікарські та консультативні послуги: понад 50 000 відвідувань, 8 000 госпіталізацій у стаціонарні відділення, виконується біля 1 500 хірургічних втручань.
Органозберігаючі операції при злоякісних новоутвореннях грудної залози
не проводились до 2004 року. У 2020 році 60 пацієнткам виконана така операція.
Не проводились операції при пухлинах голови та шиї, зараз щороку проводиться біля 250 операцій з приводу злоякісних новоутворень голови та шиї. Онкоурологічні хворі області отримують лікування гормональне, променеве, хіміотерапевтичне лікування проводиться біля 100 операції у рік з приводу онкоурологічної патології.
Клінічна лабораторія оснащена сучасним автоматичним обладнанням для проведення загальноклінічних, біохімічних досліджень, онкомаркерів злоякісних пухлин, які не проводились взагалі, за підсумками роботи у 2021 році проведено 291 дослідження. Лікування пацієнтів розпочинається тільки після отримання повного імуногістохімічного дослідження. Для проведення гістологічних досліджень патоморфологічне відділення оснащене відповідним обладнанням.
У 2004 році вказані дослідження не проводились, а у 2021 році проведено
720 досліджень (180 пацієнтів). Встановлено обладнання та проводяться лапароскопічні операції біля 200 операцій та гістероскопії - 2021 рік. Укладений договір із Національної службою здоров'я України по 14 пакетам надання медичних послуг.
У закладі встановлена електронна система охорони здоров'я: робочі місця укомплектовані персональними комп'ютерами та програмним забезпеченням. Збережений кадровий потенціал: 2003 рік - 45 лікарів, середній медичний персонал - 135, 2021 рік: лікарів - 57, середній медичний персонал - 135. Заклад є одним із найефективніших за результатами економічного аналізу.
Позивач зазначав, що за більш ніж 15 років його безперервного керівництва закладом він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності,
а лише мав чисельні подяки та грамоти від Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради, Кабінету Міністрів України тощо.
У нього є вчене звання професора, а також має багато відзнак та нагород, серед яких: орден «За заслуги» III ступеня - Указ Президента України від 22 січня
2021 року № 24/2021, почесне звання «Заслужений винахідник України»
від 2009 року та багато інших. Наведене свідчить про його відданість як професії так і закладу, який під його керівництвом у процесі перехідного періоду реформування системи охорони здоров'я, першим у Закарпатській області уклав договір медичного обслуговування населення з Національною службою здоров'я.
З наведених обставин, позивач вважав, що вищевказана інформація є недостовірною, а її поширення ганьбить його честь, гідність, ділову репутацію, чим йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 200 000 грн.
Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність інформацію, а саме:
- «КНП «ЗПЦ» ЗОР очолює людина, котра з часу перебування на цій посаді систематично порушує Закони України і цілеспрямовано розвалює онкологічну службу Закарпаття».
- «вимагаю не допустити цього індивідуума до конкурсу на займання посади керівника».
поширену відповідачами у Інтернет-мережі, за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10
Також інформацію, а саме:
- « ОСОБА_1 руйнує Закарпатський онкодиспансер і обдирає хворих».
- «незаконні масові звільнення висококваліфікованих спеціалістів».
- « ОСОБА_2 розповів про перепони з боку адміністрації у виконанні своєї роботи».
- « ОСОБА_2 наголосив, що його сім'я піддалась приниженню, потуранню людської гідності зі сторони керівника онкодиспансеру ОСОБА_1 ».
- «я і двоє моїх синів піддались приниженню, потуранню людської гідності».
- « ОСОБА_1 заборонив нам відвідувати з'їзди, конференції, симпозіуми».
- « ОСОБА_1 приходив є суд як на рибалку, обіймався з суддями в коридорі».
- « ОСОБА_1 приходив у суд першої інстанції як на «рибалку», обіймався з суддями, просто в коридорі, перед судовим засіданням, важко було сподіватись на судове рішення на нашу користь» - Є такий вислів в Україні: « Якщо вам кажуть - звертайтесь у суд, це означає - іди собі «степом»». От так і сказав мені головний лікар ОСОБА_6 , - сказав ОСОБА_2 »;
- « ОСОБА_2 звертається до керівництва Закарпатської області і вимагає
не допустити ОСОБА_1 до конкурсу на займання посади керівника КНП «ЗПЦ» ЗОР, бо він, перебуваючи на цій посаді, систематично порушує закони України і цілеспрямовано розвалює онкологічну службу Закарпаття »;
- «Станом на сьогодні Закарпатський онкодиспансер пасе задніх в загальній статистиці по областям»;
- «антилюдська робота головного лікаря онкодиспансеру ОСОБА_8 , який
не тільки є псевдолікарем, але й на кожному кроці грабує пацієнтів, які хворіють на рак закупляючи в 4 рази дорожче ліки, ніж їх придбала держава».
- «Станом на осінь 2021 рік ОСОБА_1 знищив багаторічну роботу лікарів - онкологів зі світовим іменем, яких знають в США. Канаді, Ізраїлі та ЄС.».
- «варварській» системі, яку створив директор КНП «ЗПЦ» ЗОР ОСОБА_1 ».
поширену відповідачами у Інтернет-мережі, за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11
Зобов'язати відповідачів не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, видалити вказані у позовній заяві відомості, у Інтернет мережі за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13 та за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12 із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_14 » того ж розміру і шрифту» спростувати перелічені
у позовних вимогах недостовірні відомості шляхом опублікування спростування наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 заявляю, що є неправдивими, такими що є недостовірними та не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, наведені у статтях: «ІНФОРМАЦІЯ_8» та « ІНФОРМАЦІЯ_9».
Зобов'язати ОСОБА_2 не пізніше десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення відео на ІНФОРМАЦІЯ_15, в якому ОСОБА_2 має зачитати резолютивну частину рішення.
Стягнути з відповідачів на його користь 200 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації та приниженням ділової репутації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 25 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що наведені факти і судження стосуються чутливої сфери суспільних відносин - охорони здоров'я, тому критика у таких відносинах є ширшою. Оскаржувана інформація має характер оціночних та особистих суб'єктивних суджень ОСОБА_2 , не є наклепом. Позивач є посадовою особою обласного рівня, він повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо. Обираючи кар'єру посадової особи, позивач уже погодився на таку увагу, відповідно, посадова особа має бути готова виявляти більшу толерантність до висловлювань у засобах масової інформації.
У спірних правовідносинах відсутній юридичний склад правопорушення, який
є підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації (стаття 277 ЦК України). Вимоги щодо зобов'язання відповідачів спростувати зазначену інформацію є похідними, а тому не підлягають задоволенню. Вказане стосується й позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка
є безпідставною.
Судом першої інстанції враховано положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також релевантні прецедентні рішення Європейського суду з прав людини. Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦК України, Закону України «Про інформацію», врахував судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рутковського С. В. залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки по суті вирішення спору, оскільки поширена відповідачем інформація не є фактичними твердженнями, вона є оціночними судженнями і особистою критикою, яка не виходить за межі допустимої критики публічної особи. Враховуючи те, що відсутні підстави для визнання інформації недостовірною, та такою, що порушує честь, гідність службової особи
ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, яка є похідною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рутковський С. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рутковського С. В., з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у вищевказаній справі. Витребувано матеріали з суду першої інстанції.
У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2025 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» в особі реєстранта доменного імені ОСОБА_9, ОСОБА_3 про захист честі і гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових правпризначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Рутковського С. В. мотивована тим, що наведена у позовній заяві інформація за своїм змістом спрямована на те, щоб створити у сторонньої особи негативне уявлення про позивача. Відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб'єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації. Відповідачами не наведено та не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження того, що інформація мала достатнє підтвердження, щоб подавати її як факти. Отже відповідачами, не було доведено, що оспорювана інформація на час її поширення була повною та перевіреною, а тому є наявні правові підстави щодо визнання оспорюваної інформації недостовірною. У даному випадку оспорювана інформація за своїм змістом не може бути віднесена до критики, оскільки відповідачами не доведено наявність підґрунтя для такої «критики». Зокрема, про критику могла би йти мова, якби існував певний привід, тобто, певні події або дії за участі публічного діяча (позивача), що стали підставою для дискусії. Однак, коли мова йде про звинувачення, під яким немає будь-якого підґрунтя, то воно
не могло бути віднесене судом до «критики» або «публічних дебатів».
Вважає, що висловлювання ОСОБА_2 щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які він заявляє, підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення його слів щодо діяльності позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, а тому, на думку представника позивача, слід дійти висновку про задоволення позову.
Посилається на практику Європейського суду з прав людини та відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, яку, на думку заявника касаційної скарги, не враховано судами попередніх інстанцій.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
У липні 2025 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суди правильно застосували норми права й встановили усі фактичні обставини у справі. Висновки судів узгоджуються з висновками щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
У липні 2025 року від ОСОБА_9 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги та законність судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 працює керівником Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради.
У мережі Інтернет, за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16, ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщено відеосюжети, що сторонами не заперечується.
Судом досліджено диск на якому містяться відеозаписом розміщених публікацій, з яких вбачається відсутність згадування про позивача у наведеному у позовній заяві сюжеті: «ІНФОРМАЦІЯ_8», оскільки йдеться про подію, яка мала місце у місті Житомирі.
Також досліджено публікацію на ІНФОРМАЦІЯ_17, а саме інформацію:
- « ОСОБА_1 руйнує Закарпатський онкодиспансер і обдирає хворих».
- «незаконні масові звільнення висококвапіфікованих спеціалістів».
-« ОСОБА_2 розповів про перепони з боку адміністрації у виконанні своєї роботи».
- « ОСОБА_2 наголосив, що його сім'я піддалась приниженню, потуранню людської гідності зі сторони керівника онкодиспансеру ОСОБА_1 ».
- «я і двоє моїх синів піддались приниженню, потуранню людської гідності».
- « ОСОБА_1 заборонив нам відвідувати з'їзди, конференцїї, симпозіуми».
- « ОСОБА_1 приходив в суд як на рибалку, обіймався з суддями в коридорі».
- « ОСОБА_1 приходив у суд першої інстанції як на «рибалку», обіймався з суддями, просто в коридорі перед судовим засіданням, важко було сподіватись на судове рішення на нашу користь» - Є такий вислів в Україні: « Якщо вам кажуть - звертайтесь у суд, це означає - іди собі «степом»». От так і сказав мені головний лікар ОСОБА_6 - сказав ОСОБА_2 »
- ОСОБА_2 звертається до керівництва Закарпатської області і вимагає
не допустити ОСОБА_1 до конкурсу на займання посади керівника КНП «ЗПЦ» ЗОР, бо він, перебуваючи на цій посаді систематично порушує закони України і цілеспрямовано розвалює онкологічну службу Закарпаття».
- «Станом на сьогодні Закарпатський онкодиспапсер пасе задніх в загальній статистиці по областям».
- «антилюдська робота головного лікаря онкодиспансеру ОСОБА_8 , який не тільки є псевдолікарем, але й на кожному кроці грабує пацієнтів, які хворіють на рак закупляючи в 4 рази дорожче ліки, ніж їх придбала держава».
- «Станом на осінь 2021 рік ОСОБА_1 знищив багаторічну роботу лікарів- онкологів зі світовим іменем, яких знають в США, Канаді, Ізраїлі та ЄС.».
- «варварській» системі, яку створив директор КНП «ЗПЦ» ЗОР ОСОБА_1 ».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Рутковського С. В. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду,
суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити
у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 32 Конституції України зазначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
У статті 68 Конституції України зазначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Зазначене узгоджується із роз'ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (пункти 1, 4, 15, 19 постанови).
Подібні за змістом правові висновки викладені також Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 12 листопада 2019 року у справі
№ 904/4494/18, провадження № 12-110гс19 (пункт 6.26), від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52гс21 (пункт 6.18), та Верховним Судом у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц,
від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц
та багатьох інших.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них
не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів
не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати
і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується
не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, правильно виходив із того, що позивачем не доведено протиправності дій відповідачів та відповідно порушення його особистих немайнових прав унаслідок поширення останнім спірної інформації.
Крім того, позивачем не доведено, що така інформація є твердженнями про факти, а не оціночними судженнями.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року у підпункті «g» пункту 46 суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom» від 26 листопада 1991 року, пункт 59, Series A no. 216).
Верховний Суд наголошує, що у даній категорії справ відповідач не повинен доводити правдивість оціночних суджень, думок чи переконань, які не можуть бути предметом судового захисту на підставі статті 277 ЦК України, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.
Крім того, статтею 29 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Доводи касаційної скарги про те, що поширена відповідачем інформація сформувала негативну громадську думку про нього, не свідчать про наявність підстав для задоволення цього позову, оскільки за таких обставин засоби масової інформації та громадськість не позбавлені можливості в обговоренні і висвітлені питань, що мають суспільно важливе значення.
Поширена відповідачем інформація стосується, зокрема, професійної лікарської діяльності позивача, він є публічною особою, виконання ним своїх службових обов'язків, є суспільно значимим та мають великий резонанс, відомості про них обов'язково підлягають поширенню, у тому числі у засобах масової інформації, та осмисленню, у тому числі особами, які обіймають публічні посади, оскільки лише за таких умов може бути досягнуто недопущення їх повторювання, та ступінь серйозності сприйняття критичних висловлювань будь-якою особою, ім'я якої згадано у відповідній статті, не є підставою для застосування положення частини першої статті 277 ЦК України.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо нього при виконанні ним своїх обов'язків свідчить про більш ширші межі допустимої критики відносно нього, що узгоджується зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою Європейського суду з прав людини, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя (див.: пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висловлювання відповідача щодо позивача не переходять межі допустимої критики, як публічної особи, хоч і можуть зачіпати його особисті почуття.
Крім того, Верховний Суд наголошує, що, визнаючи недостовірною інформацію
у вигляді одного речення та спростовуючи його, суд повинен урахувати, оцінити зміст й направленість всієї публікації (її контекст). Тому не слід одне речення «виривати» із контексту всієї публікації при його спростуванні.
Європейський суд з прав людини указує, що «у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (Ukrainian Media Group v. Ukraine, № 72713/01, § 41, 42, ЄСПЛ, 29 березня 2005 року).
У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» (рішення від 31 липня 2007 року) Європейський суд з прав людини зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».
Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності
(на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду:
від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження № 61-319св21), від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186св20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки по суті вирішення спору й обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката
Рутковського С. В. про наявність підстав для визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь та гідність позивача, є необґрунтованими та недоведеними.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_2 зазначив лише власну думку, яка є оціночним судженням, висловленим емоційно із використанням зворотів мови, у тому числі епітетів та гіпербол, які є вираженням його суб'єктивної думки, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом судового захисту у розумінні положень статей 94, 277 ЦК України.
Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 є публічною особою, тому його публічний статус та суспільний інтерес щодо нього при виконанні ним своїх обов'язків свідчить про більш ширші межі допустимої критики відносно нього, що узгоджується зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою Європейського суду з прав людини, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя (див.: пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Наведені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, вони були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й зроблені судами висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ, яка є сталою та сформованою, застосовані правові позиції є релевантними до спірних правовідносин. У зв'язку з цим, безпідставними є доводи касаційної скарги у цій частині.
Оскільки судами вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання інформації недостовірною, тому вимоги щодо зобов'язання відповідача спростувати зазначену інформацію є похідними від основних позовних вимог, як і вимога про відшкодування моральної шкоди, й відсутні правові підстави для їх задоволення.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави
їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рутковського Сергія Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 25 березня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 25 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець