490/8161/25 від23.10.2025
нп 3/490/2859/2025
23 жовтня 2025 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Ведмеденко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від УПП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП,
Згідно з протоколу серії ВАБ №661963 від 20.09.2025, 20.09.2025 приблизно о 08 годині 30 хвилин, за адресою: місто Миколаїв, вулиця Аляуди, біля будинку №2, громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ображала громадянку ОСОБА_2 , а саме висловлювалась грубою нецензурною лайкою в її бік, чим порушила громадський порядок і спокій громадян, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.
16.10.2025 постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Вовчанчину О.С. було піддано приводу в судове засідання на 23 жовтня 2025 на 09 годину 40 хвилин до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Зазначена постанова виконана не була, в судове засідання ОСОБА_1 доставлено не було, жодних відомостей, щодо неможливості доставлення ОСОБА_1 в судове засідання працівниками поліції суду надано не було.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщалась про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не подавала письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явилась, її поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважаєза можливе провести розгляд справи, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, передбачені статтею 173 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Згідно ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, та відповідно до ст.268 КУпАП дана категорія справ розглядається з обов'язковою участю правопорушника, а також приймаючи до уваги те, що правопорушник на виклик суду у судове засідання не з'явився, працівниками поліції не був доставлений, тобто постанова про привід не виконана, у зв'язку з чим суд не має можливості розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутністю правопорушника та встановити наявність або відсутність даної події без відібрання у правопорушника пояснень, з'ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення.
В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки в громадському місці, що стало наслідком порушення громадського порядку та спокою громадян, які б вказували на причетність до їх вчинення саме ОСОБА_1 .
Так, протокол про адміністративне правопорушення складений на громадянку ОСОБА_1 , а згідно пояснень потерпілої ОСОБА_2 до події причетна громадянка ОСОБА_3 .
В матеріалах справи відсутні докази щодо встановлення особи стосовно якої складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За такого, суд позбавлений можливості допитати особу, яка притягається до адміністративної відповідальності для повного та всебічного розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом по справі та обвинувачення не може ґрунтуватись лише адміністративним протоколом, без інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, з матеріалів, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх, належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Наявний в матеріалах справи диск з відеозаписом не є належним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки на ньому зафіксовано факт складення протоколу працівником поліції, та не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і тому в контексті положень статті 251 КУпАП не може бути доказом по даній справі.
Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до складання протоколу та матеріалів справи, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з'ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.
У відповідності до рішень ЄСПЛ у справах Малофеєва проти Росії та Карєлін проти Росії, у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Вказане вище в сукупності дає підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В.Л.Лященко