нп 2/490/180/2025 Справа № 490/7304/23
Центральний районний суд м. Миколаєва
23 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І.,за участі предтсавника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Управління ДАБК ММР Кубишиної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Миколаївська міська рада до ОСОБА_2 , третя особа - Управління державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ,-
В серпні 2023 року ММР звернулася до суду з позовом до відповідача , в якому просить зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у комунальній власності , шляхом знесення самочинно збудованого гаражу, який розташований поблизу квартири АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у комунальній власності, шляхом знесення самочинно збудованого гаражу, який розташований поблизу квартири АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію змін розділу до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.11.2020 року щодо вказаних квартир: судові витарти стягнути з відповідача.
В обгрунтування позову посилається на те, що 21.10.2021 комісією за участі представників адімінстартації Центрального району ММР, департаменту архітектури ат містобудування Миколаївської міськоїради, управління ДАБК ММР, управління земельних ресурсів ММР, ТОВ ЖЕК "Забота" відповідно до положення про порядок розгляду питань, пов'язаних із самочинним будівництвом та повернення самовільно зайнятих ділянко, затв. рішенням ММр від 21.04.2011 № 5/15 проведено обстеження прибудинкової території житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 . За результатами цього комісійного обстеження було виявлено факт самочинного капітального будівництва та складано відповідний Акт , згідно якого встановлено факт самовільного будівництва на прибудинковій території житлового будинку по АДРЕСА_3 та нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 - а саме двох гаражів орієнтованими розмірами 7,5Х6,24 м та висотою 3,4 м.Згідно з реєстром будівельної діяльності документів, що надають право на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 - не зареєстрвоано. В управлінні земельних ресурсів ММР відсутня інформація щодо відведення земельної ділянки під будівництво гаражів . Також згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в описі об'єктів нерухомості - квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_2 наявні інформація про гаражі літер І та Ї, загальною площею 52,8 кв.м., що є приватною власністю ОСОБА_2 , проте згідно правовстановлюючих документів у власність відповідача переждавалаися лише житлові квартири без гаражів.
Отже, дії державного реєстратора були направлені на внесення свідомо неправдивих відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою подальшої легалізації самочинно збудованих гаражів, які фактично розташовані поблизу квартир житлових в б. АДРЕСА_3 , які належать на праві власності відповідачу.
Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 14.02.2022 року встанволено, що на зазначеній спірній земельній ділянці розміщено вже дві споруди гаражів.
Так, відповідачем без жодних прав на хземельну ділянку , без прав на забудову земельної ділянки комунальної власнсоті та без будь-яких дозвільних документів було самовільно збудовано два гаражі та зареєстрвоано на нихї правл власності. Такі дії відповідача порушують права територіальної громади міста Миколаєва в особі ММР як власника земельної ділянки шляхом самовільного зайняття та перешкоджання в її вільному володінні та користуванні та розпорядженні .
Посилаючись на норми чинного законодавства України та численну судову практику Верховного Суду, просять про зщадволення позову.
07.10.2023 року від представника третьої особи Управління ДАБК ММР надійшли письмові посянення, згідно яких підтримують позовні вимоги . Просять суд врахувати , що відповідачем були вчиненні адміністративні правопорушення у вигляді самочинного будівництва двох гаражів за адресою: АДРЕСА_5 та за адресою: АДРЕСА_8 .
Відзиву на позов від відповідача та його представника не надходило.
В липні 2025 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов, згідно яких вважають наразі відсутні підстави для задоволення позову, так як позивачем не надано доказів технічної можливості демонтажу частини квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , які належать відповідачу, без пошкодження конструкції квартир у цілому та не прийняття вмотивованого рішення за наслідком розгляду звернень відповідача (вхідні № 813/УЗР від 02.03.2024 та №814/УЗР від 02.03.2024). Так, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови. Реконструкція відповідачем належного йому об'єкта нерухомого майна з істотним порушенням будівельних норм і правил не свідчить про те, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і інші заходи впливу неможливі або вже використані.
В березні 2024 року відповідач звернувся до позивача з приводу надання у власність земельних ділянок для обслуговування індивідуальних гаражів у дворі по АДРЕСА_3 (вхідні № 813/УЗР від 02.03.2024 та №814/УЗР від 02.03.2024). Станом на теперішній час рішення за результатом розгляду зазначених звернень позивачем не прийнято.
Ухвалою суду від 03.08.2024 року прийнято позов до розгляду та призначено підготовче судове засідання .
Ухвалою суду від 03.08.2024 року витребуватно у Департаменті з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи з Державного реєструречових прав на нерухоме майно на :
об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1197861648101);
Витребувано у Департаменті з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи з Державного реєструречових прав на нерухоме майно на : об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1197861648101); об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1819613848101);
22.03.2024 року представником відповідача за довіреністю Манніх Роланд подано клопотання про зупинення провадження у справі , оскільки сам відповідач перебуває за кордоном , проходить постійне лікування , потребує постійного нагляду лікаря , постійно приймає ліки , отже не може свідомо займатися спрвами та бути присутнім в судовому засіданні. Крім того має намір привести документи у відповідності до законів україни, отже його представник ОСОБА_3 звернувся 02.03.2024 року з заявами про надання лозвлу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідувального гаражного будівництва за адресами АДРЕСА_5 та кв. АДРЕСА_6 . Відповідач від ММр наразі він не отримав.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі - відмовлено.
Витребувано у КП ММБТІ інвентарні справи за адресами об'єктів нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , а також план прибудинкової території по АДРЕСА_3 .
Зобов'язано представника Миколаївської міської ради надати суду відомості щодо стану розгляду заяв Маніх Роланд звернувся 02.03.2024 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідувального гаражного будівництва за адресами АДРЕСА_5 та кв. АДРЕСА_6 , а також документи щодо відведення земельної ділянки під прибудинкову територію для обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_3 ( з графічним планом відведення).
21.05.2024 року від Миколаївської міської ради надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 01.04.2024 року
03.06.2024 року КП ММБТІ виконало вимоги ухвали суду від 01.04.2024 року.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті .
12.08.2025 року представником відповідача адвокатом Мотельчук Ю.І. подано клопотання про зупинення провадження у справі , в якому просить зупинити провадження у справі № 490/7304/23 за цивільним позовом Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа - Управління державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою до набрання законної сили судовим рішенням у справі No 400/7661/25 за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обгрунтування клопотання посилається на те, що згідно заявлених вимог у справі №400/7661/25 ОСОБА_2 просить суд визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо не розгляду по суті його заяв №813/УЗР та №814/УЗР від 02 березня 2024 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального гаражного будівництва у дворі по АДРЕСА_3 та зобов'язати Миколаївську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяви Маніх Поль Жержі №813/УЗР та №814/УЗР від 02 березня 2024 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального гаражного будівництва у дворі по АДРЕСА_3 , за рахунок земель комунальної форми власності, у порядку, визначеному ст. ст. 118, 122 Земельного кодексу України. Тобто по суті позовних вимог, які скеровані до Миколаївського окружного адміністративного суду, ОСОБА_4 намагається у встановленому законом порядку, поновити своє порушене право на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального гаражного будівництва.
Представником позиваач ММР Грумінською Д.О. подано заперчення на клопотання, в якому посилається на те, що відповідно до постанови Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 22.02.2024 у справі № № 673/554/21 вбачається: Отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом. Отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 28.11.2018 року у справі № 826/5735/16. Враховуючи вищевикладене, можна дійти до висновку, що навіть у випадку прийняття міською радою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального гаражного будівництва у дворі по АДРЕСА_3 , зазначене не означає прийняття у подальшому міською радою позитивного рішення про надання їх у власність, а тому не створює правових наслідків - не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Мотельчук Ю.І. про зупинення провадження в справі - відмовлено.
В судовому засіданні представник позивача Грумінська Д.О. та представник третьої особи УДАБК ММР Кубишина А.С. підтримали позовні вимоги з підстав , виклдаених у позові та письмових поясненнях по суті справи, просили про задоволення позовних вимог.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, направивив свого представника. Представник відповідача адвокат Мотельчук Ю.І. в останнє судове засідання не з'явилася , відзиву на позов не надала. Надала суду клопотання про відкладення розгляду справи ,тпризначененого на 13.10.2025 року - з метою надання відповідачу можливості надати всі докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти),які є предметом даного судового розгляду ,а саме рішенняМиколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/7661/25.
Оскільки позиція суду з приводу цього клопотання викладена в ухвалі від 13.08.2025 року, а інших причин неявки в судове засідання сторона відповдіача не зазначила, судом не встановлено підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 223, 240 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи КП МБТІ № 14258, прийшов до наступного.
Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:09:040:0009 площею 13208 кв.м, яка перебуває в оренді у співвласників майна по АДРЕСА_3 , є комунальною власністю територіальної громади м. Миколаєва.
Матеріалами справи підтверджується, що вказана земельна ділянка у власність, користування або оренду для індивідуального гаражного будівництва - в устанволеному заокном порядку з земель комунальної власності не надавалася.
05.10.2021 посадовою особою управління ДАБК ММР було виявлено факт самочинного будівництва будівель невизначеного призначення за адресою: АДРЕСА_5 та за адресою: АДРЕСА_8 . За даними Реєстру будівельної діяльності, документів, які надають право виконувати будівельні роботи за вищевказаною адресою не зареєстровано. На підставі виявлення факту самочинного будівництва було призначено проведення позапланових перевірок на об'єкті: «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_5 » та на об'єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_5 » у період з 06.10.2021 по 21.10.2021.
Під час проведення позапланових перевірок посадовими особами управління встановлено, що ОСОБА_2 виконується нове будівництво двох гаражів розмірами 7,5 м х 3.6 м кожний
Повідомлення про початок виконання будівельних робіт (дозвіл), декларація про готовність до експлуатації об'єкта, в Єдиному реєстрі будівельної діяльності, у тому числі, через електронний кабінет, за адресою: АДРЕСА_5 та за адресою: АДРЕСА_8 зареєстровано не було. Листом від 19.10.2021 вих. № 43755/12.01-24/21-2, департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, повідомив управління, що містобудівні умови та обмеження, будівельний паспорт на будівництво гаражів за адресою: АДРЕСА_5 та кв. АДРЕСА_6 - не видавались .
Листом від 21.10.2021 № 44003/12.01-21/21-2 департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради було надано викопіювання з топографо геодезичного плану у масштабі М 1:500. Згідно даного плану, за адресою: АДРЕСА_5 та кв. АДРЕСА_6 розміщена бетонна площадка, тобто, місце вільне від забудови. Натомість, позаплановими перевірками за адресою: АДРЕСА_5 та кв. АДРЕСА_6 , встановлено факт здійснення будівельних робіт гаражів з газобетону, що підтверджується матеріалами фото фіксації та не заперечувалось Відповідачем. Окрім цього, ОСОБА_2 виконував будівельні роботи з порушенням вимог ст. 9,11 Закону України «Про архітектурну діяльність»,
Під час проведення позапланових перевірок за адресою: АДРЕСА_5 та за адресою: АДРЕСА_8 , виміряно відстань від існуючого житлового багатоквартирного будинку до об'єкту нового будівництва гаражу, що склала 0,63 м, що є порушенням вимог п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Таким чином, управлінням було встановлено, що ОСОБА_2 здійснює нове будівництво гаражів за адресою: АДРЕСА_5 та за адресою: АДРЕСА_8 , без відповідних документів, які дають право на виконання будівельних робіт та без набуття права власності або користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог частини 4 статті 26, пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За результатами проведення позапланових перевірок за адресою: АДРЕСА_5 та за адресою: АДРЕСА_8 , управлінням Відповідачу було надано припис від 21.10.2021 № 120, припис від 21.10.2021 № 121, якими вимагалось негайно зупинити підготовчі та будівельні роботи, припис від 21.10.2021 №120/1 та припис від 21.10.2021 № 121/1, якими вимагалось усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, акт від 21.10.2021 № 173/2021 та від 21.10.2021 № 174/2021, протоколи про адміністративне правопорушення від 21.10.2021 по кожному об'єкту перевірки. У відповідності до пункту 24 Порядку № 553, документи оформлені за результатами перевірок були направлені Відповідачу.
28.10.2021 за результатами розгляду матеріалів адміністративних справ, управлінням було винесено постанову № 107, якою Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 13 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. (об'єкт: «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_8 ») та постанову № 108, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 13 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. (об'єкт: «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_5 »).
Ухвалою від 04/10/2023 Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/11367/21 позов ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування приписів від 21.10.2021 р. № 121 і № 121/1, постанови від 28.10.2021 р. № 107 - залишено без розгляду.
Рішенням від 01.01.2024 року Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/11361/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасувати припис № 120 від 21.10.21 р. про зупинення підготовчих та будівельних робіт; визнання протиправним та скасувати припис № 120/1 від 21.10.21 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; визнання протиправною та скасувати постанову від 28.10.21 р. № 108, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 13 ст. 96 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн..
Як вбачається з даного судового рішення, яке набуло законної сили та не було оскаржене відповідачем, суд дійшов висновку про доведеність правомірності спірних приписів та постанови і відсутності підстав для їх скасування.
Таким чином, Управління встановило, що позивач здійснює нове будівництво гаражу за адресою: АДРЕСА_5 без відповідних документів, які дають право на виконання будівельних робіт та без набуття права власності або користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; виконує будівельні роботи без належно розробленої та затвердженої проектної документації, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 7.2, 8.4.1 ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва» А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва». Під час виконання будівельних робіт ОСОБА_2 не забезпечено здійснення на об'єкті технічного нагляду особою, яка має кваліфікаційний сертифікат, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність». Крім того, під час виїзду на місце 18.10.21 р. за адресою: АДРЕСА_5 , виміряно відстань від існуючого житлового багатоквартирного будинку до об'єкту нового будівництва гаражу, що склала 0,63 м., що є порушенням вимог п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
Згідно Державного реєстру прав на нерухоме майно, об'єкт житлової нерухомості - квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 03.03.17 р., видавник: 4801. Право власності ОСОБА_2 було набуто на підставі договору купівлі-продажу № 386 від 18.04.18 р. Реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1197861648101. Загальна площа 65,2 кв.м., житлова площа 18,4 кв.м. Опис: двокімнатна, Гараж-І (26,4 кв.м.)
Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи МБТІ, в червні 2019 року була проведена технічне обстеження квартири АДРЕСА_7 за цією адресою, яка належить на праві власнсоті відповідачеві , та встановлено загальну площу трикімнатної квартири 62,9 кв.м. , збільшена і житлова площа квратири - при цьому документи про введення в експлуатацію не надані, але гараж не входить до складу квартири.
Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи МБТІ, в червні 2019 року була проведена технічне обстеження квартири АДРЕСА_6 за цією адресою, яка належить на праві власнсоті відповідачеві , та встановлено загальну площу трикімнатної квартири 75,4 кв.м. , збільшена загальна площа квратири на 31,9 кв.м. - при цьому документи про введення в експлуатацію не надані, але гараж не входить до складу квартири.
З інформації вбачається, що 02.12.2020 внесено зміни до реєстру згідно рішення державного реєстратора Мостецького Д.О. Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області .Опис змін: загальна площа 55,7 кв.м., житлова площа 33,8 кв.м. - змінено на загальна площа 65,2 кв.м., житлова площа 18,4 кв.м.
Відповідно до предмету договору купівлі-продажу № 386 від 18.04.18 , квартира розташована за адресою: АДРЕСА_5 має наступні характеристики: загальна площа: 55,7 кв.м, житлова площа: 33,8 кв.м, кількість кімнат:
Згідно Державного реєстру прав на нерухоме майно, об'єкт житлової нерухомості - квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 03.03.17 р., видавник: 4801. Право власності ОСОБА_2 було набуто на підставі договору купівлі-продажу № 464 від 25.04.2019 р. Реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1819613848101. Загальна площа 75,4 кв.м., житлова площа 21,3 кв.м. Опис: двокімнатна, Гараж-Ї (26,4 кв.м.)
З інформації вбачається, що 02.12.2020 внесено зміни до реєстру згідно рішення державного реєстратора Мостецького Д.О. Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області .Опис змін: загальна площа 58,2 кв.м., житлова площа 25,9 кв.м. - змінено на загальна площа 75,4 кв.м., житлова площа 21, 3 кв.м.
Відповідно до предмету договору купівлі-продажу № 464 від 25.04.2019 р. квартира розташована за адресою: АДРЕСА_8 має наступні характеристики: загальна площа: 58,2 кв.м, житлова площа: 25,9 кв.м, кількість кімнат: 3.
Таким чином, положення договорів купівлі-продажу від 18.04.2018 № 386 та від 25.04.2019 № 464 не містять інформацію про наявність гаражів під літ. «І» та під літ. «Ї»
Відповідно до листа КП ММБТІ від 20.10.2021 № 2816, за результатами технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , яка проводилась 25.06.2019, відсутня інформація щодо наявності гаражів, які належать власнику кв. АДРЕСА_7 та кв. АДРЕСА_2 .
Проте, до матеріалів архівної інвентаризаційної спрваи приєднано матеріали технічної інвентаризації іншого суб'єкта господарювання ТОВ "Нік Експерт" щодо квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6 та гаражів по АДРЕСА_3 , що належатить на праві власності ОСОБА_2 - згідно Плану цих гаражів вони входять у склад квартири АДРЕСА_7 - гараж літер І, у склад квартири АДРЕСА_6 - гараж літер Ї , площею по 26, 4 кв.м. кожний, розмірами 3,60х8,20 метрів кожний.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи , при реєстрації права власнсоті на спірні гаражі заявником ПольМаніх Жержі були подані документи , що, начеб-то зазначені гаражі розміщенні на земельній ділянці яка передана рішення міської ради від 13.06.2013 №12/13 АТЗТ “ЯШМА» в оренду строком на 10 років із співвласниками будівель.
Згідно з містобудівною документацією - Генеральним планом м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 за №35/18, зазначена земельна ділянка відноситься до території багатоквартирної житлової забудови в зоні регулювання історико-культурної забудови. Відповідно до Плану зонування міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2018 №36/13 зазначена територія відноситься до ділової зони загальноміського центру (Г-1).
Згідно Акту від 21.10.2021 року комісії по обстеження гаражів поблизу квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_2 та Акту від 14.02.2022 року , складеного уповноваженою особою Управління земельних ресурсів ММР, - на земельній ділянціна прибудинковій території житлового будинку по АДРЕСА_3 - розміщена споруда з двома гаражами , загальною площею 52,8 кв.м.
Так, 02 березня 2024 року представник відповідача звернувся до Миколаївського міського голови із заявами №813/УЗР та №814/УЗР від 02 березня 2024 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального гаражного будівництва у дворі по АДРЕСА_3 .
Відповідно до службової записки департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 14.08.2025 № 45631/12.01-17/25-2 , під час розгляду звернень громадянина Маніх ОСОБА_5 від 02.03.2024 №813/УЗР та від 02.03.2024 №814/УЗР (реєстраційні номери в АСКОДі 492/11.02-14/24 та 497/11.02-14/24 відповідно) щодо прийняття рішень Миколаївської міської ради про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального гаражного будівництва у дворі по АДРЕСА_3 , було виявлено факт самочинного будівництва та самовільно зайнятих земельних ділянок.
Зазначені в зверненнях громадянина Маніх ОСОБА_5 земельні ділянки знаходяться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:09:040:0009 площею 13208 кв.м, яка перебуває в оренді у співвласників майна по АДРЕСА_3 .
Додатково інформують, що за зверненнями громадянина Маніх ОСОБА_5 від 02.03.2024 №813/УЗР та від 02.03.2024 №814/УЗР (реєстраційні номери в АСКОДі 492/11.02-14/24 та 497/11.02-14/24 відповідно) підготовлені проєкти рішень s zr210/470 та s-zr-210/471 щодо відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального гаражного будівництва Проєкти рішення після погодження відповідно до вимог Регламенту Миколаївської міської ради VIIІ скликання, який затверджено рішенням міської ради від 24.12.2020 № 2/35 (зі змінами та доповненнями) та згідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» буде оприлюднено на офіційному сайті Миколаївської міської ради (https://mkrada.gov.ua/content/proektirishenmiskradi.html) та далі проєкти рішень s-zr 210/470 та s-zr-210/471 будуть винесені депутатами Миколаївської міської ради для подальшого розгляду на пленарному засіданні міської ради.
Згідно розпорядження Миколаївського міського голови №28р от 19.02.2016 «Про перейменування об'єктів топонимики», вул.Радянська перейменована у вул.Соборна.
На підставі рішення Миколаївської міської ради від 03.03.2007 № 11/34 п.7.2 - затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договру оренди землі , загальною площею 13210 кв.м. у межах прибудинкової території кварталу, обмеженого вулицями Радянською-Спаською-Московоською-Великою Морською, для обслуговування приміщень магазинку по АДРЕСА_10 . Змельна ділянка має обмеження у викорситанні - зміна цільовоговикористання тільки за проектом землеустрою. Затверджено розмір ідеальної частки ЗАТ "Яшма" 146/10000 від земельною ділянки, площею 13210 кв.м., що складає 193 кв.м. (комерційне викорситання) - для обслуговування приміщень магазину по АДРЕСА_10 в оренду із співвласниками будівель на 10 років земельну ділянку, площею 13210 кв.м. у межах прибудинкової території квраталу - для обслуговування приміщень магазину по АДРЕСА_10 . Визначено, що в разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва об'єкта, який відповідає цільовому використанню земельної ділянки , питання оформлення дозвільної документації вирішувати в порядку, встановленому законом.
Як вбачається з Технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди , що посвідчує право на земельну ділянку ЗАТ "Яшма" для обслуговування магвзину по АДРЕСА_10 - земельна ділянка передається в ооренду 18 співвласникам/співкорситувачам , з яких 14 були юридичними особами, з приміткою : в зв'язку з технічною неможливістю реального виділення часток на земельній ділянці, порядок корситування встановлюється юридичними особами згідно з сумісним протоколом, а в разі непогодження - в судовому порядку.
Згідно Свідоцтва про право власнсоті на нерухоме ймано , виданого ивконкомом ММР від 27.08.2004 року, власником нежитлових приміщень магазину по АДРЕСА_10 , загальною площею 213, 2 кв.м. 9 на першому та другому поверхах) , є ЗАТ "Яшма".
З технічного паспорту цього об'єкту нерухомості слідує, що площа загальна цих приміщень ( перший поверх - забудова земельної ділянки) становить приблизно 150-160 кв.м.
Згідно збірного кадастрового плану земельної ділянки , площею 13210 кв.м. - земельна ділянка для обслуговування вказаного магазину по АДРЕСА_10 , знаходиться в межах прибудинкоовї території обмеженої вулицями Радянська ( наразі соборна) -Спаська- Московська (наразі Маріупольська) -Велика Морська. Загальна мета використання всієї ділянки : змішане використання- житлова забудова, громадське призначення і комерційне використання.
Рішенням ММР від 28/23 від 27.12.2004 року про несення змін ... п. 13 роділом ! -затверджено проект відведення земельної ділянки в межах прибудинкоовї території загальною площею 13210 кв.м., зарахувавши її до земель змішаного використання ( житлова забудова, громадське призначення і комерційне використання) , у тому числі 7143 кв.м. під забудовою, 62 кв.м. під тимчасовою забудовою, 5387 кв.м. під проїздами , проходами та майданчиками , 618 кв.м. під зеленими насадженнями - для обслуговування багатоповерхових житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення та будівель громадського призначення по АДРЕСА_10 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_11 .
Рішенням ММР від 16/38 від 19.04.2012 року припинено право ЗАТ "Яшма" користування ідеальною частковю земельної ділянки з загальної площі 13210 кв.м. по АДРЕСА_10 .
При цьому ні з матеріалів справи МБТІ, ні з поданих документів на проведення оспорюваної державної реєстрації не вбачається , яке відношення має відповідач до ЗАТ "Яшма", яке припинено 14.08.2012 ( номер запису: 1 522 111 0007 004175), уповноваженими особами та учасниками були ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 також взагалі не зазначено та не вбачається, яке відношення мають гаражі, які входять до складу житлових квратир в будинку АДРЕСА_3 , до нежитлових приміщень магазину по вул.Соборна, 2,а.
Як вбачається з витребуваних судом матеріалів реєстраційної справи, державна реєстрацію змін розділу до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.11.2020 року щодо вказаних квартир проведена на підставі нових технічних паспортів, складеного ТОВ "НІК-комфорт" без зазначення номеру інвентарної справи;та матеріалів щодо відведення в 2007 році земельної ділянки ЗАТ "Яшма".
Державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Мостецьким Д.О. від 27.11.2020 року прийнятим рішенням індексний № 55456561 - змінено загальну площу квартири на 65,2 кв.м., житлова площа 18,4 кв.м. , додано в описі : гараж - І (26,4 кв.м.) - щодо картири житлової за адресою АДРЕСА_5 .
Державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Мостецьким Д.О. від 27.11.2020 року прийнятим рішенням індексний № 55456802 змінено загальну площу квартири на 75,4 кв.м., житлова площа 121,3 кв.м. , додано в описі : гараж - Ї (26,4 кв.м.) - щодо картири житлової за адресою АДРЕСА_8 .
Таким чином, первісні державні реєстрації права власності на вказані квратири - змінені, в тому числі шляхлм включенян до складу житлової квратири в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 двох гаражів літер І та літер Ї.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворену річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до п.1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції чинній на час здійснення спірної реєстраційної дії, надалі Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно..
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону про реєстрацію, перелік документів, необхідних для здійснення державної реєстрації прав, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону про реєстрацію,державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно зі статтею 13 Закону про реєстрацію, у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.
Відповідно до ст.10 вищевказаного Закону,державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційнихдій,зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1січня 2013року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію(довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Таким чином, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Згідно із п. п. 6, 7, 8 ч. 1 ст. 27 Закону про реєстрацію, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, відповідачем у встановленому законом порядку не набуто права власності на спірні гаражі, оскільки державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомості здійснено на підставі документів, які не посвідчують факт виникнення речових прав на такі об'єкти нерухомості, як гаражі у Поль Маніх Жержі.
Вищезазначене свідчить, що у даному випадку метою державної реєстрації прав на самовільно збудовані гаражі є саме створення підстав для заволодіння земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.
Будівництво гаражів літер І та літер Ї за адресою АДРЕСА_3 відбулось за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, яка не була відведена для таких цілей у встановленому законом порядку.
Таким чином, у відповідача немає жодних документів на право володіння чи користування вказаною земельною ділянкою.
Також судом приймається до уваги що жодним із наявних рішень, якими Миколаївська міська рада передавала у користування спірну земельні ділянки, не передбачалось право користувача здійснювати на вказаних ділянках будівництво нових об'єктів нерухомості.
Згідно із ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання у сфері регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.
Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.
Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до статей 124-126 ЗК України обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у зазначеної особи таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.
Земельна ділянка за вкзаною адресою використовується за відсутності документів, оформлення яких є необхідним для землекористування.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 року у справі № 1940/1655/18 дійшов до висновку, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об'єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.
Таким чином, на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, розташовані самочинно збудовані гаражі, що безпосередньо перешкоджає здійсненню правомочностей територіальної громади міста Миколаєва як власника такої земельної ділянки щодо володіння, користування та розпорядження нею.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» проєкт об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю головного архітектора проєкту та/або головного інженера проєкту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Проєкт об'єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою головного архітектора проекту та/або головного інженера проєкту, які мають кваліфікаційний сертифікат.
Відсутність проектної документації є істотним порушенням ст. ст. 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст. 26, 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН А.2.1-1-2014 «Інженерні вишукування для будівництва». Таким чином, будівництво гаражів за вказаною адресою здійснено з істотним порушенням приписів законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, тобто є самочинним.
У відповідності до приписів ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю та видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з ч. 7 цієї ж статті виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
На даний час самочинно збудовані гаражі за вказаними вище адресами використовуються без введення в експлуатацію у передбаченому законом порядку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року по справі №201/5625/17 (провадження №61-6193св21) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих приписах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року у справі №727/7282/15-ц (провадження №61-9671св21) зазначено, що:
«відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі №523/8263/20 (провадження №61-8041св23) вказано, що: «рішення суду щодо демонтажу об'єкта нерухомості має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідачки, але її коштом), враховуючи мету відповідного позову міської ради, формулювання такого рішення у резолютивній частині слід змінити, а саме: за рахунок відповідачки привести об'єкт за адресою: АДРЕСА_2 , до попереднього стану шляхом знесення самочинної прибудови до цієї квартири на земельній ділянці, що є власністю територіальної громади м. Одеси».
У матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано жодних доказів наявності у нього права власності або користування на земельну ділянку, на підставі яких він міг б реалізувати право на її забудову, відповідно до норм частини четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI.
Миколаївська міська рада не виділяла земельну ділянку відповідачеві під зведені гаражі, які не є за своїми ознаками ( і таке підтверджується і даними технічної інвентаризації) не є частниої житлових квратири №№ 6,9 і таке будівництво відповідач зробив за рахунок зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста.
Таким чином, в даній ситуації наявні декілька ознак самочинно будівництва, а саме будівництво гаражів проводилось на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена у встановленому законом порядку, за відсутності відповідного документа який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, що зумовлює наявність на землях комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва самочинно збудованих об'єктів та унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження власником цими землями.
З огляду на вказане міська рада має право на позов, бо захищає право власності територіальної громади міста на земельну ділянку (стаття 12, пункт «б» статті 80, частина перша та пункт «а» частини другої статті 83 ЗК України). Самочинний характер будівництва є істотним порушенням будівельних норм і правил та суттєвим порушенням прав власника земельної ділянки.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, суд вважає доведеним, щ зазначений вище гаражі є самочинним будівництвом, на яке відповідач право власності, незважаючи на державну реєстрацію останнього, не набув (частини перша-друга статті 376 ЦК України), тому власник земельної ділянки (позивач) має право усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нею шляхом знесення самочинної будівлі за рахунок відповідача як особи, яка допустила порушення права комунальної власності на земельну ділянку (частина друга статті 212 ЗК України, стаття 391 ЦК України).
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Крім цього, відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності. Відповідно до п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України до способів захисту прав на земельні ділянки належить, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав .
Такий спосіб судового захисту спрямований на припинення порушення прав осіб, які є власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких здійснено самочинне будівництво, а також відновлює становище, яке існувало до здійснення протиправної забудови.
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 року у цивільній справі № 755/3782/17 дійшов до висновку, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності, а формулювання статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Верховний Суд дійшов висновку, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Згідно ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, зокрема, шляхом: - відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; - визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачами, з якими позивач не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 26 Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Таким чином суд приходить до висновку що позовні вимоги Миколаївської міської ради як стосовно усунення перешкод в корситуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих відповідачем гаражів за вказаною адресою, так і щодо захисту порушеного права власника щодо скасування державної реєстрації прав власності на вказані об'єкти є доведеним у судовому засіданні належними та допустимими доказами та заявлені вимоги відповідають ефективності захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд не може взяти до уваги заперечення відповідача щодо недоведеності можливості знесення гаражів через відстуність доказів технічної можливості демонтажу частини квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , які належать відповідачу, без пошкодження конструкції квартир у цілому - оскільки вказані гаражі є відокремленими об'єктами нерухомості, які не є частинами цих квартири , отже їх знесенян не призводить до демонтажу частини кваратир.
Щодо запереченян представника відповідчаа щодо неможливості задволення позову доприйняття вмотивованого рішення за наслідком розгляду звернень відповідача про надання йому у власність спірної земельної ділянки - то суд розглядає спірні правовідносини на момент їх виникнення .
Цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались.
Доказів того, що спірне нерухоме майно в установленому законом порядку введено в експлуатацію не має. Вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що відповідач набув право власності на нього.
Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Доказів наявності спірної будівлі в натурі та понесення витрат на її утримання (наприклад, сплата комунальних платежів, податку на нерухомість тощо) відповідач суду не подав.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).
Разом з тим, оскільки оспорюваною державною реєстрацією змін розділу до запису про право власнсоті на вказані квратири, що належать відповідачу по справі, права позивача порушуютья лише щодо включення до складу квартир гаражів літер І та літер Ї ( окремі об'єкти нерухомості), тоді як зміни в описі житлових квартир в частині зміни розміру загальної та житлової площ квартир внаслідок внутрішньої реконструкції чи перепланування не стосуються самовільного зайняття земельної ділянки клмунальної власнсоіт - то позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).
Враховую чи що судом задоволені позовні вимоги у повному обсязі то сплачений , при подачі позовної заяви, у загальному розмірі 10 736,00 грн., підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Позов Миколаївська міська рада до ОСОБА_2 , третя особа - Управління державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою - задвольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) усунути перешкоди в корситуванні земельною ділянкою комунальної власнсоті та звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного збудованого гаражу , загальною площею 26, 4 кв.м., який розташований поблизу квартири АДРЕСА_1 , та приведення її до поперднього стану.
Зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) усунути перешкоди в корситуванні земельною ділянкою комунальної власнсоті та звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинного збудованого гаражу , загальною площею 26, 4 кв.м., який розташований поблизу квартири АДРЕСА_2 , та приведення її до поперднього стану.
Скасувати державну реєстрацію змін розділу до запису про право власності у Державному реєстьрі речових прав на нерухоме майно від 27.11.2020 року щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1197861648101 - квартири за адресою АДРЕСА_5 , внесені до реєстру 02.12.2020 ОСОБА_8 , Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, індексний номер рішення: 55456561) - щодо змін опису об'єкта в частині включення відомостей про гараж І (26,4 кв.м.)
Скасувати державну реєстрацію змін розділу до запису про право власності у Державному реєстьрі речових прав на нерухоме майно від 27.11.2020 року щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1819613848101 - квартири за адресою АДРЕСА_8 , внесені до реєстру 02.12.2020 ОСОБА_8 , Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, індексний номер рішення: 55456802) - щодо змін опису об'єкта в частині включення відомостей про гараж Ї (26,4 кв.м.)
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Миколаївської міської радичерез виконавчий комітет миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612) сплачений судовий збір у загальному розмірі 10 736,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23.10.2025.
Суддя О.А. Гуденко