Справа № 473/2714/25
іменем України
"23" жовтня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У травні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому вказувало, що 13 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75254227.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 13 500 грн, а відповідач зобов'язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів - не пізніше 13 липня 2021 року.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 1 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до Програми лояльності);
- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами (базова процентна ставка);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
14 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №14/06/21 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з договору позики №75254227 від 13 червня 2021 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 36 282,46 грн, у тому числі:
-заборгованість за позикою - 13 500 грн;
-заборгованість за процентами - 22 782,46 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
21 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та стягнути понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, вказуючи на те, що ОСОБА_1 не укладав кредитний договір з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», у тому числі не підписував його. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на укладення вказаного правочину, у тому числі на проставлення підпису на вказаному документі. Також представник відповідача просив прийняти до уваги ті обставини, що зазначена у договорі позики умова щодо встановлення розміру процентів за ставкою 2,70 % за кожен день користування коштами є несправедливою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», як така, що призводить до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань та дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, що вказує на те, що договір позики був укладений на вкрай невигідних для відповідача умовах, а тому вказував на безпідставність нарахування процентів на таких умовах.
В судове засідання представниця позивача не з'явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі відповідача та представників сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 13 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75254227.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 13 500 грн, а відповідач зобов'язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів - не пізніше 13 липня 2021 року.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 1 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до Програми лояльності);
- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами (базова процентна ставка);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
14 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №14/06/21 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з договору позики №75254227 від 13 червня 2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (у редакції Закону, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що договір позики був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «vzpsQg4zVI».
Таким чином, на підставі договору позики у ОСОБА_1 виникли відповідні права та обов'язки позичальника.
Твердження відзиву про те, що матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем договору позики (у тому числі його підписання ОСОБА_1 ) суд вважає безпідставними, враховуючи дії відповідача, направлені на укладення договору позики, у тому надання позикодавцю (заповнення на сайті позикодавця) усієї інформації про свою особу (повного імені, дати народження, паспортних даних, індивідуального податкового коду, поштової адреси, номера телефону, електронної скриньки, банківського рахунку для зарахування коштів), а також накладення на договорі отриманого від позикодавця цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, тобто вчинення передбаченого ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» алгоритму дій, направлених на укладення електронного правочину.
При цьому, без реєстрації позичальника на сайті позикодавця та входу до свого особистого кабінету, а також формування заявки на отримання позики, без отримання позичальником смс-повідомлення із зазначенням одноразового ідентифікатора для підписання договору та введення ідентифікатора з метою підписання правочину договір позики між сторонами не був би укладений. Тому вчинення позичальником вказаного алгоритму дій свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов правочину та уклали договір.
Аналогічні правові висновки висловлював й Верховний Суд у подібних справах, зокрема у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 та багатьох інших.
Водночас, суд не приймає до уваги зазначені у відзиві на позовну заяву посилання представника відповідача на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №757/40209/20 та від 29 червня 2024 року у справі №545/1750/21, оскільки правовідносини та обставини у вказаних справах та у справі, що розглядається, не є релевантними (відрізняються предмет, підстави позову, встановлені судом обставини).
Крім цього, оспорюючи факт укладення договору позики, сторона відповідача у своєму відзиві водночас вказує на те, що договір позики був укладений між сторонами, однак на вкрай невигідних для відповідача умовах, що додатково свідчить про укладення правочину.
Відповідно до ст. 629 договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов'язання та зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Таким чином, з укладенням договору факторингу до ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли усі права та обов'язки первісного кредитора за договором.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно наданого позивачем розрахунку боргу за договором позики №75254227 від 13 червня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 березня 2025 року становить 36 282,46 грн, у тому числі:
-заборгованість за позикою - 13 500 грн;
-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 13 червня 2021 року до 24 лютого 2022 року) - 22 782,46 грн.
Представник відповідача оспорює вказаний розрахунок з підстав несправедливості умов договору позики в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» (в частині завищеного розміру процентів).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення правочину) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Аналізуючи положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.
З поданого відзиву вбачається, що представник відповідача ОСОБА_2 оспорює законність розрахунку та нарахувань процентів виключно стосовно процентної ставки за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70 % за кожен день понадстрокового користування позикою, тобто узгоджених сторонами процентів, які підлягають до застосування при простроченні виконання боржником грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Проте з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за позикою (а.с. 36-45) вбачається, що позикодавець або його правонаступник не здійснювали нарахування позичальнику процентів за вказаною ставкою (за винятком останнього місяця нарахування), а тому відповідні твердження відзиву щодо незаконності нарахування процентів за вказаною ставкою не можуть бути прийняті до уваги.
У той же час, суд констатує, що вказаний розрахунок в частині нарахування процентів суперечить умовам договору позики, згідно якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» позику у розмірі 13 500 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів - до 13 липня 2021 року.
Договір не містить умов щодо можливості продовження його дії, а матеріали справи не містять жодних доказів щодо узгодження сторонами позикових правовідносин іншого строку користування позикою.
Посилання в договорі позики на Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті позикодавця та які встановлюють порядок продовження строку користування позикою, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи вказані Правила відсутні, суд не має можливості перевірити умови цих Правил, також позивачем не доведено ту обставину, що Правила були доведені до відома позичальника та погоджені (підписані) ним, а тому, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17, вказані Правила не можуть вважатися частиною договору позики.
При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вказані правові позиції також стосуються договорів позики.
Вимог щодо застосування передбачених ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов'язання позивач не заявляв. Водночас, застосування вказаних наслідків за останній місяць нарахування процентів (24 лютого 29022 року) є неможливим згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
За встановленого, нарахування позикодавцем договірних процентів поза межами строку користування позикою не відповідає вимогам закону, а тому нараховані проценти з 14 липня 2021 року до 24 лютого 2022 року не підлягають стягненню.
Згідно Таблиці обчислення вартості кредиту (який є частиною договору позики) та розрахунку заборгованості за позикою розмір процентів, нарахованих за період з 13 червня 2021 року до 13 липня 2021 року становить 4 029,75 грн.
Водночас, з розрахунку заборгованості за позикою вбачається, що в порядку виконання умов договору ОСОБА_1 сплатив: 11 липня 2021 року - 3 761,24 грн; 09 серпня 2021 року - 3 875,85 грн; 07 вересня 2021 року - 3 875,85 грн; 07 жовтня 2021 року - 4 009,50 грн; 06 листопада 2021 року - 4 009,50 грн; 06 грудня 2021 року - 935,55 грн; 13 грудня 2021 року - 935,55 грн, а всього в загальному розмірі 21 403,04 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 повністю виконав умови договору позики в частині повернення позики (13 500 грн) та сплати процентів (4 029,75 грн).
За такого, вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача також підлягають стягненню підтверджені та обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
При цьому, суд вбачає обґрунтованими наступні витрати позивача на правничу допомогу: правова консультація - 0,5 год, вартість послуги 500 грн; вивчення документів - 1 год, вартість послуги 1 000 грн; визначення правової позиції та судових перспектив - 1 год, вартість послуги 1 000 грн; складання відзиву, оформлення додатків до нього - 2 год, вартість послуги 2 000 грн.
У той же час, подання відзиву та контроль за рухом справи не можуть вважатися окремими послугами, а тому в цій частині витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКомбанк») на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв