Справа № 127/32471/25
Провадження № 3/127/6846/25
24 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
11.10.2025 року о 01 год 00 хв у місті Вінниця по вулиці Київська, 74 ОСОБА_1 керував електросамокатом VEVI VV30250 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння з його згоди проводився в установленому законом порядку та в повному обсязі на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 0054 тест 414 при безперервній відеофіксації на портативний відеореєстратор 472973, 470766. Результат позитивний - 1,05 проміле.
До судового засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Крім того, суд враховує, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, шляхом SMS-повідомлення.
Відомості про неможливість з'явитись у судове засідання з поважних причин суду надані не були. Тому право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на справедливий суд, яке гарантоване ст. 6 Конвенції, є забезпеченим, проте означеним правом особа не скористалась.
Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, у постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов'язковою.
В зв'язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як прямо слідує з диспозиції означеної статті, відповідальності, за визначених нею умов, підлягає особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Означений пункт 1.10 ПДР розрізняє декілька видів транспортних засобів, що класифікуються за різними підставами.
Згідно з п.1.10 ПДР, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
Згідно з п.1.10 ПДР, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно з п.1.10 ПДР, мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.
Згідно з п.1.10 ПДР, велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
Згідно з п. 1.10 ПДР, причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.
Згідно з п 1.10 ПДР, рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями.
Електросамокат, який має електродвигун потужністю до 4 кВт, підпадає під нормативне визначення «мопед», оскільки є двоколісним транспортним засобом. А якщо потужність двигуна електросамоката не більше 3 кВт - він є немеханічним транспортним засобом.
Окрім того, стаття 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24.02.2023 зазначає, що електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Тобто, стаття 1 Закону № 2956-IX від 24.02.2023 прямо передбачає, що електросамокат є транспортним засобом, ідентифікуючи його як «електричний колісний транспортний засіб».
Поряд з цим, диспозиція статті 130 КУпАП не розрізняє механічні та немеханічні транспортні засоби, електричні та неелектричні, двоколісні та багатоколісні, мопеди, мотоцикли та велосипеди, рейкові та нерейкові тощо, а передбачає відповідальність, за визначених нею умов, для осіб, які керують будь-якими транспортними засобами.
Також суд зауважує, що суб'єктом відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП є «особа, яка керує транспортним засобом». Про це свідчить формулювання самої диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП: «керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані … сп'яніння», «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження…огляду…».
Обсяг поняття: «особа, яка керує транспортним засобом» ширший від обсягу поняття: «водій».
Так, відповідно до визначення п.1.10 ПДР, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, кожен водій є «особою, яка керує транспортним засобом», однак не кожна особа, яка керує транспортним засобом, обов'язково має бути водієм.
Особа, яка керує транспортним засобом, може і не мати статусу водія за визначенням пункту 1.10 ПДР, проте це не позбавляє її бути суб'єктом адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.
Суд наголошує, що диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП не є бланкетною нормою, оскільки не встановлює безпосередньої відповідальності за порушення водіями механічних транспортних засобів вимог підпункту «а» пункту 2.9 ПДР (заборона водієві керувати ТЗ в стані сп'яніння) та пункту 2.5 ПДР (обов'язок водія ТЗ пройти на вимогу поліцейського медичний огляд на стан сп'яніння).
Відповідальність, передбачена статтею 130 КУпАП, настає за конкретно визначенні в диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП дії особи:
- керування особою транспортним засобом в стані сп'яніння
або
- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Такі вищевказані дії особи, яка керує транспортним засобом, є протиправними в силу прямої вказівки диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП. І тому вже немає юридичного значення, чи становлять ці дії при цьому порушення водієм вимог пп. «а» п. 2.9 ПДР або п. 2.5 ПДР, чи не становлять (по причині відсутності в особи, яка керує транспортним засобом, статусу водія, або по причині, що транспортний засіб, яким керує особа, не є механічним).
Відтак, та обставина, що електросамокат не є механічним транспортним засобом, а тому на особу, яка ним керує, не поширюються вимоги розділу 2 Правил дорожнього руху «ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ», сама по собі не звільняє особу, яка керує електросамокатом в якості немеханічного транспортного засобу, від відповідальності, передбаченої відповідною частиною статті 130 КУпАП, за керування цим немеханічним транспортним засобом в стані сп'яніння або за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 під час керування означеним електросамокатом міг і не мати не мав статусу «водій» за визначенням пункту 1.10 ПДР.
Як зазначалось вище, згідно з п. 1.10 ПДР, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
При цьому, згідно з положеннями пункту 2.13 Правил дорожнього руху, право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку; автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - з 18-річного віку; автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ), а також тими, що призначені для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - з 19-річного віку; автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1Е, DЕ, Т) - з 21-річного віку.
Згідно з означеним пунктом 2.13 ПДР, транспортні засоби належать до таких категорій:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;
Т - трамваї та тролейбуси.
З системного аналізу положень пунктів 1.10 та 2.13 Правил дорожнього руху прямо вбачається, що для керування електросамокатом, який не є механічним транспортним засобом, посвідчення водія не потребується, оскільки категорія права керування для немеханічних транспортних засобів - законом не передбачена.
Відтак, особа, яка керує немеханічним транспортним засобом, в т.ч. електросамокатом, не є «водієм» за визначенням п.1.10 ПДР (за критерієм не передбачення законом для керування таким ТЗ посвідчення водія).
За таких обставин судом встановлено, що ОСОБА_1 не є водієм у розумінні п. 1.10 ПДР. При цьому він є суб'єктом відповідальності, передбаченої диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП - «особа, яка керує транспортним засобом». У визначенні санкції частини 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 має статус не «водій», а - «інша особа».
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено різні санкції в залежності від наявності або відсутності в особи, яка керувала транспортним засобом, статусу водія:
- на водіїв накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;
- на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (без позбавлення права керування транспортними засобами).
Наявність складу адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 479908 від 11.10.2025 року, який підписано ОСОБА_1 ; актом огляду з приладу «Alcotest Drager 7510» від 11.10.2025 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат - 1,05 проміле; безперервними відеозаписами з портативних відеореєстраторів № 472973 та № 470766; рапортом інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Владислава Годза від 11.10.2025 року.
Згідно рапорту інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Владислава Годза від 11.10.2025 року, під час несення служби у складі екіпажу Юнкер 108, спільно з лейтенантом поліції Бондаренко Д.І., о 01 год 00 хв за порушення комендантської години було зупинено ТЗ а саме електросамокат VEVI номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході спілкування, відповідно до спільного наказу МОЗ/МВС 1452/735 у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та з його згоди проводився на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 0054, тест №414, результат позитивний 1,05 проміле, на водія було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серія ЕПР1 479908, ОСОБА_1 відсторонено від керування шляхом залишення ТЗ на місці зупинки без порушень ПДР України. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори 470766, 472973.
З відеозаписів, долучених до протоколу чітко вбачається факт керування ОСОБА_1 електросамокатом VEVI номерний знак НОМЕР_2 , а також те, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, результати огляду на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ підтвердили стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 ..
Крім того, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції та складання протоколу про адміністративне правопорушення, не заперечував факту керування ним транспортним засобом на момент зупинки, а також підтвердив факт вживання алкоголю, сказавши, що пив сидр.
Наявні в матеріалах справи докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному законом порядку, в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом і знаходиться в матеріалах справи.
ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, оскільки досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, відомості про його неосудність відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до довідки старшого інспектора ВАП: ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, тобто право керування транспортним засобом йому не надавалось.
Відтак, неможливо позбавити громадянина права керування транспортними засобами, яке йому не надавалось, позбавити права «на майбутнє», що суперечило б положенням ч. 2 ст. 30 КУпАП.
Вказана позиція суду узгоджується з п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якої, позбавлення права керувати транспортними засобами не можна застосовувати до винної особи, яка взагалі такого права не мала, а також з висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 708/40/18 (провадження № 51-7569 км 18).
Враховуючи положення ст. 33 КУпАП при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь її вини. А тому суд вважає за доцільне задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в сумі 605 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 7, 9-12, 23, 30, 33-35, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: