Cправа № 127/31632/25
Провадження № 1-кс/127/12455/25
Іменем України
15 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , за вихідним №522 від 01 жовтня 2025 року, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , за вихідним №522 від 01 жовтня 2025 року.
Скарга мотивована тим, що представником ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_3 01.10.2025 було направлено заяву (вих № 522) на ім'я начальника Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про вчинене кримінальне правопорушення, в якій просив: - внести до ЄРДР відомості за частиною 3 статті 382 КК України за фактом вчинення начальником Головного управління ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_5 умисного невиконання рішення суду, що набрало законну силу, надати витяг з ЄРДР, розпочати досудове розслідування.
Особа, яка звернулась до суду, у своїй скарзі зазначає, що у зверненні від 01.10.2025 № 522 ним було наведено відомі йому обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а тому, на його переконання бездіяльність органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей до ЄРДР за вказаною вище заявою є протиправною.
У зв'язку з наведеним адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив суд зобов'язати службову особу Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 382 КК України, відповідно до заяви адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 (вих № 522 від 01.10.2025), направити заявнику витяг з ЄРДР, розпочати досудове розслідування.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та розгляд справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Разом з тим, 13.10.2025 на офіційну електронну адресу Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про розгляд скарги за її відсутності. Також у даній заяві слідчим зазначено, що заява адвоката ОСОБА_3 від 01.10.2025 надійшла до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, зареєстрована в Журналі єдиного обліку Вінницького РУП за №29343 від 06.10.2025, до ЄРДР вказана заява не вносилась.
Тож з огляду на строки розгляду даної категорії скарг, визначені кримінально-процесуальним законодавством, та оскільки у відповідності до ч.2 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не перешкоджає розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників судового розгляду.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Вимогами п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше обмеження прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності уповноважених осіб під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Зокрема п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Судом встановлено, що адвокатом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , 01.10.2025 на ім'я начальника Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області було направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій заявник просив внести до ЄРДР відомості за частиною 3 статті 382 КК України за фактом вчинення начальником Головного управління ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_5 умисного невиконання рішення суду, що набрало законну силу, надати витяг з ЄРДР, розпочати досудове розслідування.
Із заяви слідчого СВ Вінницького РУП ОСОБА_6 від 13.10.2025 вбачається, що заява адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 від 01.10.2025 надійшла до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, зареєстрована в Журналі єдиного обліку Вінницького РУП за №29343 від 06.10.2025, однак відомості на її підставі до ЄРДР не вносились.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач та прокурор.
Отже, обов'язок із внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення покладається на слідчого, дізнавача, прокурора, до якого надійшла заява, повідомлення про таке діяння.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені в ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, зокрема: дата надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Також, згідно з ч. 1 розділу 2 Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, до Реєстру вносяться відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Статтею 11 КК України визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб тощо), суб'єктивна та об'єктивна сторони кримінального правопорушення.
Діючим КПК України передбачена спрощена процедура початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки викладених в заяві обставин), яка полягає в тому, що для внесення відомостей до ЄРДР необхідно лише перевірити зміст самої заяви про кримінальне правопорушення на предмет викладення в ній конкретних, відомих заявнику обставин об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). При цьому такі обставини мають бути достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статі КК).
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).
Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, перевантажувати правоохоронну систему держави численними повідомленнями, які завідомо не містять відомостей саме про кримінальне правопорушення, задля досягнення власних інтересів та виконання нею невластивих їй функцій. Такими запобіжниками, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення. Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Так за змістом заяви адвоката ОСОБА_3 від 01.10.2025, поданої в інтересах ОСОБА_4 , рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2025, частково зміненим постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025, у справі №200/1601/25, Головне управління ПФУ у Вінницькій області зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 09.10.2024 про перерахунок належної йому пенсії. Однак попри пряму вказівку суду про повторний розгляд заяви ОСОБА_4 , до теперішнього часу відповідні дії Головним управління не вжиті , його заява від 09.10.2024 не розглянута. Натомість у листі від 26.09.2025 Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області зазначено про відмову у виконанні зазначеного вище судового рішення, посилаючись на заборону виконання судових рішень, запроваджену постановою КМ України від 14.07.2025 № 821, хоча ані сама постанова, ані затверджений нею порядок здійснення видатків на виплату пенсій не містять норм щодо заборони виконання судових рішень, що набрали законної сили. Тож, у зв'язку з наведеним, на переконання заявника, зазначені дії начальника Головного управління ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_5 , як службової особи, яка займає відповідальне становище, свідчать про умисне невиконання нею судового рішення.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів скарги, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального МУЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження №79181131 за виконавчим листом №200/1601/25, виданим Донецьким окружним адміністративним судом від 11.09.2025 у справі за позовом ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, що знайшло своє відображення, зокрема, і в адміністративному судочинстві.
За змістом статті 14 Кодексу адміністративного судочинства судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статей 372-373 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/201). Однак, слідчий суддя звертає увагу заявника, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.373 КАС виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), за змістом ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», являє собою сукупність дій визначених цим Законом органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, є виконавче провадження.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.09.2025, на який посилається заявник у своїй заяві та, відповідно, у скарзі, адресовано головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального МУЮ (м. Київ) ОСОБА_8 , що свідчить про вчинення відповідними уповноваженими особами як з боку органу забезпечення примусового виконання рішень, так і зі сторони боржника дій в межах відкритого виконавчого провадження.
Відповідно до ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника. У разі ж повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, діям або бездіяльності боржника в рамках виконавчого провадження органом забезпечення примусового виконання рішень надається належна правова оцінка, внаслідок чого таким органом приймається відповідне рішення та вчиняються передбачені законом дії.
Тож ретельно дослідивши зміст скарги та надані до неї письмові матеріали, слідчим суддею встановлено, що заява адвоката ОСОБА_3 від 01.10.2025, подана в інтересах ОСОБА_4 , за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, ґрунтується на суб'єктивних думках заявника щодо зазначуваних ним обставин, власному тлумаченні дій вказаних у заяві осіб та наданні їм оцінки, а також на трактуванні на власний розсуд змісту нормативно-правових актів, що у сукупності та окремо не може слугувати підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У відповідності до ст.94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ч. 1 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляє ухвалу згідно з правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись 22, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , за вихідним №522 від 01 жовтня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_9