Cправа № 127/32964/25
Провадження № 1-кс/127/12944/25
Іменем України
18 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 62025240040004388, внесеного до ЄРДР 17.10.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Вінниця Вінницької області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 62025240040004388 від 17.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, в порушення вимог ст.ст.7,12,17,25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60-95-ВР (в редакції Закону № 530-У від 22.12.2006), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров'я України № 481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров'я України № 634 від 29.07.2010, з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів, у жовтні 2025 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Вінниця, отримав від невстановленої органом досудовим розслідуванням особи пропозицію зайнятись збутом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, шляхом розміщення «закладок» на території м. Вінниця та Вінницького району, на що останній погодився за грошову винагороду.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 17 жовтня 2025 року, перебуваючи в місті Вінниця, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин отримав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, в розфасованому вигляді, тим самим, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовини, яку зберігав з метою її подальшого збуту шляхом розповсюдження у вигляді «закладок» у фасованому виді.
Продовжуючи реалізацію умислу, направленого на вчинення кримінально-протиправного діяння, ОСОБА_4 прибув до с. Зарванці Вінницького району Вінницької області з метою розкласти у сховках в землі згортки, обмотані клейкою стрічкою та в середині яких знаходились особливо небезпечні психотропні речовини, тим самим продовжуючи реалізацію незаконного умислу на збут.
В подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту ? PVP, 17 жовтня 2025 року о 16 год. 07 хв., знаходячись поблизу будинку № 14, що по вулиці Інженерній в селі Зарванці Вінницького району Вінницької області був зупинений працівниками сектору кримінальної поліції відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. На запитання працівників поліції яких про наявність заборонених речовин, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його дії спрямовані на зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, були викриті, добровільно повідомив, що при ньому наявні поліетиленові пакунки з особливо небезпечною психотропною речовиною, які він мав намір збути, шляхом розповсюдження «закладок».
Надалі, ОСОБА_4 під час проведення особистого обшуку особи в порядку ст. 208 КПК України, у присутності захисника та двох запрошених понятих, з плечової сумки, що йому належить, добровільно видав п'ятнадцять згортків, обгорнутих клейкою стрічкою з кристалічною речовиною всередині.
Відповідно до висновку в наданій на експертизу кристалічній речовині, міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP. В кристалічній речовині, масою 0,2235 г, маса PVP становить 0,1780 г.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 18 жовтня 2025 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці Вінницької області, громадянина України, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1
повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:
протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України;
допитами свідків;
іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної ОСОБА_4 із вчиненими кримінальними правопорушеннями, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань, кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
1) переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний свою вину не визнає, внаслідок суспільної небезпечності дій ОСОБА_4 є об'єктивні підставі вважати, що підозрюваний може ухилитися від органу досудового розслідування та суду, залишивши район, область та межі держави, перебувати по місцю реєстрації, що у свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Відповідно ризик переховування обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для ОСОБА_4 наслідками, зокрема суворістю передбаченого покарання, оскільки підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попередні ув'язнення, як виключну міру.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. У даному випадку об'єктом охорони є право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних речовин. Вказане вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
2) незаконного впливу підозрюваного на свідків кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків (понятих) у кримінальному провадженні з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності. Так, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії щодо свідків, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Тому такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований та не навчається, немає постійного заробітку та доходу, та те, що кримінально карна діяльність ОСОБА_4 є його своєрідним джерелом доходу.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу обвинуваченого, його репутацію та соціальні зв'язки;
2) особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього в суд на першу вимогу;
3) застава, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має офіційного джерела доходів, а в разі сплати застави іншою особою він зможе продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від суду.
4) домашній арешт, враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу, так як даний запобіжний захід не запобігає доступу підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, в тому числі із свідками у кримінальному провадженні, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому етапі.
Звертаючись із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, репутацію підозрюваного, те що немає постійного заробітку та доходу.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У відповідності з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
У відповідності до ч. 5 ст. 182 розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, з урахуванням особи підозрюваного, конкретних обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, а також враховуючи міру покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини - позбавлення волі на строк до 10 років та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає доцільним застосувати заставу до ОСОБА_4 у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (242 240 гривень), що відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку сторони обвинувачення, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, керуючись вимогами ст. 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, слідчому судді пояснила, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, а також визначити помірний розмір застави.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, військовослужбовець, одружений, має на утриманні дитину, позитивно характеризується.
Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, а також ту обставину, що кримінальне правопорушення по якому повідомлено про підозру відноситься до категорії незаконного обігу, збуту наркотичних засобів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України - обґрунтована.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного ОСОБА_4 , йому необхідно визначити заставу, яка буде гарантувати виконання останнім покладених на нього обов'язків.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 18 години 34 хвилин 15 грудня 2025 року.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 15 грудня 2025 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов'язки:
прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов'язків покласти на слідчого, який провадить досудове розслідування кримінального провадження.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_7