24 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3479/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Державної служби геології та надр України
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансоіл"
до Державної служби геології та надр України
про визнання недійсним аукціону та визнання недійсним договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрансоіл" (далі - позивач, ТОВ "Будтрансоіл") звернулось до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, скаржник, ДСГН України) про визнання недійсним укладеного 12.02.2024 між ДСГН України та ТОВ "Будтрансоіл" договору № 6/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піщано-гравійних порід ділянки "Підмихайле" Калуського родовища, яка знаходиться у Калуському районі Івано-Франківської області, та застосування наслідків його недійсності.
В процесі розгляду справи позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, яку суд прийняв, у зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснювався за вимогами ТОВ "Будтрансоіл" до ДСГН України про визнання недійсним аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - ділянки "Підмихайле" Калуського родовища (№ лоту: SUE001-UA-20231228-94220), організатором якого виступила ДСГН України, і результатів його проведення, та визнання недійсним укладеного між ДСГН України та ТОВ "Будтрансоіл" 12.02.2024 договору № 6/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, на аукціоні з метою видобування піщано-гравійних порід ділянки "Підмихайле" Калуського родовища, яка знаходиться у Калуському районі Івано-Франківської області, та застосування наслідків його недійсності.
Господарський суд міста Києва рішенням від 25.02.2025, залишеним без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025, позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним проведений 17.01.2024 аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки "Підмихайле" Калуського родовища, яка знаходиться у Калуському районі Івано-Франківської області, організатором якого була ДСГН України, і результати його проведення; визнано недійсним укладений 12.02.2024 між ДСГН України та ТОВ "Будтрансоіл" договір № 6/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піщано-гравійних порід ділянки "Підмихайле" Калуського родовища та застосовано наслідки його недійсності; стягнуто з відповідача 1 000 000,00 грн гарантійного внеску та 27 691,54 грн оплати за пакет аукціонної документації; стягнуто з ДСГН України 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору.
ДСГН України через підсистему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник у касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що суди застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2022 у справі № 551/1099/21, щодо того, що гарантійний внесок - це кошти, що є доходами загального фонду Державного бюджету України та не можуть бути стягнуті з Державної служби геології та надр України; у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 щодо того, що "…резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України".
З огляду на зміст вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.
Водночас колегія суддів зазначає, що у постанові від 14.12.2022 у справі № 551/1099/21, на яку посилається ДСГН України, Верховний Суд не викладав висновок щодо гарантійного внеску.
Щодо доказів про сплату судового збору
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 910/3479/24) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено в розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, від розміру оспорюваної суми.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовій сбір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом позову у цій справі є дві вимоги немайнового характеру.
З урахуванням викладеного на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9689,60 грн ((3028,00 х 2) x 200 % x 0,8).
Однак ДСГН України до касаційної скарги не додала доказів про сплату судового збору за її подання.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору в сумі 9689,60 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ,
- код банку отримувача (МФО): 899998,
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055").
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі № 910/3479/24 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 910/3479/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач