23 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/47/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Фіш"
на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025
у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Гребінківської селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Фіш"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом та шляхом зобов'язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом,
Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Гребінківської селищної ради, в якій просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Гребінківською селищною радою майном шляхом: припинення використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Фіш" (далі - відповідач, скаржник, ТОВ "Аква Фіш") земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - Саливонківським водосховищем, що розташоване в межах Білоцерківського району Київської області; зобов'язання ТОВ "Аква Фіш" повернути державі в особі Гребінківської селищної ради земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - Саливонківським водосховищем.
Позовні вимоги Прокурор обґрунтував, зокрема, тим, що відповідач використовує земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом - Саливонківським водосховищем, в межах території Білоцерківського району Київської області на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації Саливонківського водосховища всупереч вимогам діючого законодавства України, а саме без документів, які надають право на користування земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом. Водночас Саливонківське водосховище, в якому відповідач здійснює рибогосподарську діяльність зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, та їх вилов, є водосховищем комплексного призначення, у зв'язку з чим не може бути об'єктом оренди з огляду на приписи статті 51 Водного кодексу України (далі - ВК України).
Господарський суд Київської області рішенням від 29.04.2024, залишеним без змін постановою від 16.09.2025, позов задовольнив.
Суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що:
- у відповідача відсутні правовстановлюючі документи, які б надавали йому право користування землями водного фонду та визначали правові підстави користування водним об'єктом, оскільки ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (далі - Дозвіл) не є правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав для користування водними об'єктами;
- використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, щодо якої відповідачем було отримано Режим, промислового вилову та вирощування риби може здійснюватися за наявності права на водний об'єкт разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду;
- Саливонківське водосховище, яке в своїй рибогосподарській діяльності використовує відповідач, є водосховищем комплексного призначення, проте за змістом статті 51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
ТОВ "Аква Фіш" через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункти 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Обґрунтовуючи неправильне застосування судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ "Аква Фіш" вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 29.08.2023 у справі № 911/1937/21, щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 51 ВК України, частини першої статей 1, 11 та 14 Закону України "Про аквакультуру", статті 1, статті 25, абзацу 2 частини першої статті 34, частин першої та третьої статті 36, абзацу 5 статті 53 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідач зазначає про порушення апеляційним судом норми процесуального права, а саме частини третьої статті 3 ГПК України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 241 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якого всі землі, зайняті водними об'єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності.
Відсутність такого висновку Верховного Суду, на думку скаржника, призведе до того, що рішення судів в таких справах фактично не можна буде виконати, адже сільські, селищні, міські ради, в особі яких виступає прокуратура за такими позовами, не зможуть прийняти водний об'єкт загальнодержавного значення та землі водного фонду під ним, які за рішеннями відповідачі повинні повернути таким радам, оскільки після набрання чинності пунктом 241 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України такі ради фактично втратили правомочність власника щодо спірних водних об'єктів загальнодержавного значення, які перейшли у розпорядження держави в особі відповідних державних (військових) адміністрацій.
Водночас ТОВ "Аква Фіш" вказує на порушення судом першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях статей 50, 236 ГПК України.
Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та вивчивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 29.08.2023 у справі № 911/1937/21, відповідно до яких законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів як окремими об'єктами користування; чинним законодавством не передбачена можливість використання водних біоресурсів без обов'язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема, і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів; таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі й земель водного фонду (зокрема, і під цими об'єктами).
Верховний Суд звертає увагу на те, що Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.11.2024 зупиняв апеляційне провадження у цій справі до закінчення перегляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/1168/23 у подібних правовідносинах.
Водночас, обґрунтовуючи підстави передачі справи № 922/1168/23 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів в ухвалі від 22.05.2024 пропонувала відступити від правових висновків Верховного Суду, викладених у справах № 923/213/18, № 914/1326/16 та № 908/2153/20 (про які також зазначає ТОВ "Аква Фіш" у касаційній скарзі); вказати, що спеціальне використання водних біоресурсів фізичними та юридичними особами державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування; при цьому вимоги такого користування можуть визначатися режимом рибогосподарської експлуатації водного об'єкта; отже, у разі встановлення Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, укладання окремого договору оренди такого водного об'єкта не є необхідним.
Однак відповідно до висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23 "…ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів від 21.06.2018 № 30 та № 31, не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами, зокрема права користування ТОВ "Фіш-Торг" водосховищем комплексного призначення для цілей аквакультури".
Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/1168/23 також зазначила, що для здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), крім дозволу, законом визначено й необхідність укладення відповідного договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Водночас у вказаній постанові у справі № 922/1168/23 Верховний Суд вказав, зокрема, що Закон України "Про аквакультуру" визначає необхідність отримання права на користування водоймою (її частиною) та земельною ділянкою.
Північний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові від 16.09.2025, переглядаючи рішення суду першої інстанції, врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23.
Таким чином, Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судові рішення у цій справі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
У пунктах 7.6- 7.8 Рішення Конституційного Суду України від 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд з прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та вирішенні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою вирішення Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З огляду на те, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судові рішення, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/47/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Фіш" на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський