23 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5264/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л. , Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
представників учасників справи:
позивача - Когана Геннадія Миколайовича - не з'явились,
відповідача - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Фінєєв Д.С., в порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2025 (суддя Лічман Л.В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Принцевська Н.М.)
у справі № 916/5264/24
за позовом Когана Геннадія Михайловича (далі - Коган Г.М. ; позивач)
до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК; Комітет)
про визнання рішення недійсним.
Короткий зміст позовних вимог
Коган Г.М. звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить скасувати рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.09.2024 № 65/83-р/к (далі - Рішення АМК) щодо визнання дій Фізичної особи-підприємця Когана Г.М. порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю "Одеський дворик"/Residence Odesskiy dvorik".
В обґрунтування позову вказано на те, що відповідач ухвалив необґрунтоване рішення внаслідок неналежного з'ясування обставин справи, що ним розглядалась, адже Коган Г.М. виконав рекомендації Комітету щодо усунення неправдивої інформації, розміщеної ним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 , позов задоволено частково. Визнано недійсним Рішення АМК щодо визнання дій Фізичної особи-підприємця Когана Г.М. порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю "Одеський дворик"/Residence Odesskiy dvorik". У решті позову відмовлено.
Обґрунтовуючи судові рішення суди посилались на те, що Комітет, вірно встановивши наявність порушень законодавства, що регламентує захист від недобросовісної конкуренції, не мав достатніх правових передумов для постановлення Рішення, адже повинен був закрити розпочате провадження, керуючись положеннями частини третьої статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Така позиція господарського суду зумовлена тим, що в матеріалах справи існують докази вжиття Коганом Г.М. дій з метою виконання рекомендації Комітету від 10.08.2021 № 65/28-рк/к.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій у справі, АМК звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій з посиланням на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, просить Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Когана Г.М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на таке.
1. Застосовані статті 1, 3, 12, 12-1, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", 1, 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", 1, 3, 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, постановах колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 924/55/25, від 15.04.2021 № 910/17929/19 щодо обов'язку суду не перебирати на себе не притаманних йому функцій, які відносяться до виключної компетенції органу Антимонопольного комітету України, а також при розгляді судової справи не втручатись у дискреційні повноваження зазначеного органу щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції шляхом виявлення та припинення будь-яких проявів недобросовісної конкуренції, а також у питання щодо джерел збору доказів, здійснення їх оцінки та дослідження.
2. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка встановлює специфічну підставу для закриття справи про захист економічної конкуренції та яка неправильно застосована судами першої та апеляційної інстанції.
3. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", про визначення цією статтею того, що відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються поряд із законами та міжнародними правовими актами, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України, зокрема релевантного для спірних правовідносин Порядком надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 297, який безпідставно не застосований судами першої та апеляційної інстанції до спірних правовідносин, а саме пункт 13, відповідно до якого відповідальність за надання споживачам достовірної інформації стосовно послуг з тимчасового розміщення (проживання) та їх якості несуть юридичні та фізичні особи, що надають ці послуги, відповідно до закону.
4. Застосована стаття 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 06.06.2023 у справі № 904/4227/20 щодо самостійного визначення органом Антимонопольного комітету України джерел, способу одержання та обсягу відомостей, які є необхідними для повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Доводи інших учасників справи, розгляд заяв, клопотань
Від Когана Г.М. відзив на касаційну скаргу не надійшов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
За результатами розгляду справи № 65/34-03/2024 адміністративною колегією Комітету постановлено Рішення АМК, яким визнано дії фізичної особи-підприємця Когана Г.М. порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю "Одеський дворик/Residence Odesskij dvorik".
В Рішенні АМК зазначено, що:
- листом від 18.03.2021 № 236/1 Громадська організація "Антикорупційний контроль України" повідомила Комітет про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції з боку ФОП Когана Г.М., який здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг тимчасового розміщення (проживання) у засобі тимчасового розміщення "Одеський дворик" за адресою: м, Одеса, вул. Успенська, 19 та розміщував інформацію на сайті www.odesskiy.dvorik.ua (Сайт), відповідно до якої готель " Одеський дворик " мав категорію 4 зірки;
- Комітетом направлено вимогу щодо надання інформації стосовно суб'єкта, який звернувся за послугами просування Сайту від 03.06.2021 р. № 65-02/2131 на адресу ТОВ "Справа-Україна", яке відповідно до інформації, зазначеної на Сайті, надає послуги з просування. У відповіді від 31.05.2021 р. б/н ТОВ "Справа-Україна" поінформувало Комітет, що суб'єктом, який звернувся до нього з просування Сайту, є ФОП Коган Г.М.;
- Комітетом направлено вимогу на адресу ПП "Фріхост" від 14.06.2021 № 65-02/2318 щодо надання інформації про суб'єкта, якому надано послуги з реєстрації доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1. Листом від 02.07.2021 р. № 2/07/1 ПП "Фріхост" поінформувало, що назване доменне ім'я зареєстровано на Когана Г.М.;
- в ході дослідження співробітниками Комітету на веб-сайті з доменним ім'ям www.booking.com зафіксовано інформацію щодо наявності у готелю "Одеський дворик" категорії 4 зірки та відповідний напис, про що складено акт фіксації інформації від 16.07.2021;
- ознайомившись з цією інформацією, у пересічного споживача могло скластися враження про те, що засобу тимчасового розміщення "Одеський дворик" встановлено категорію "****" (чотири зірки), а це є одним із суттєвих факторів для замовлення послуг з розміщення (проживання) у готелі з огляду на його приналежність до певного рівня якості/рівня послуг та відповідності вимогам, встановленим для готелів такої категорії;
- у зв'язку з наявністю в діях ФОП Когана Г.М. ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції адміністративною колегією Комітету на підставі статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції" надані ФОП Когану Г.М. обов'язкові для розгляду рекомендації від 10.08.2021 р. № 65/28-рк/к щодо припинення цих дій шляхом інформування споживачів щодо зірковості засобу тимчасового розміщення "Одеський дворик" у спосіб, що не вводитиме в оману. У зазначених рекомендаціях повідомлено про необхідність у місячний термін з дня їх отримання повідомити Комітет про результати їх розгляду з наданням підтверджуючих документів. Крім того, було зазначено про частину третю статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої за умови виконання положень рекомендацій, у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається;
- листом від 12.08.2021 р. № 65-02/3043 Комітетом направлено ФОП Когану Г.М. копію рекомендацій адміністративної колегії від 10.08.2021 р. № 65/28-рк/к;
- листом від 27.09.2021 р. № 27-09/21 ФОП Коган Г.М. поінформував Комітет про те, що припинив дії, які полягали у поширенні неправдивої інформації, що вводить в оману невизначене коло споживачів щодо зірковості/обладнання за стандартом чотирьох зірок засобу тимчасового розміщення "Одеський дворик", а саме: видалено на веб-сайті з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію/напиc "оборудован по стандарту четыре звезды" (мова оригіналу); створено запит на видалення інформації про зірковість засобу тимчасового розміщення на сайті інтернет-рecypcy Google та направлено лист-звернення на адресу ТОВ "БУКІНГ. КОМ ЮКРЕЙН" з проханням видалити з сайту www.booking.com недостовірну інформацію стосовно засобу тимчасового розміщення "Одеський дворик";
- на вимогу Комітету від 25.01.2022 № 65-02/293 листом від 15.02.2022 № 15-02/22 ФОП Коган Г.М. зазначив, що відповіді на запит відносно видалення інформації про зірковість засобу тимчасового розміщення "Одеський дворик" на сайті Інтернет-ресурсу Google не надійшло, намагання зв'язатись зі службою підтримки видались нерезультативними;
- крім того, ФОП Коган Г.М. інформував, що направлений на адресу ТОВ "БУКІНГ. КОМ ЮКРЕЙН" як офіційного представника компанії "Booking.com" лист-звернення повернувся з причин закінчення терміну зберігання. Спроби зв'язатись з працівниками ТОВ "БУКІНГ. КОМ ЮКРЕЙН" за вказаним в ЄДР номером телефону виявились марними;
- з огляду на зазначене, ФОП Коган Г.М. не надав Комітету документального підтвердження щодо виконання рекомендацій від 10.08.2021 № 65/28-рк/к у повному обсязі;
- крім того, співробітниками Комітету у лютому 2024 року виявлено, що на сайтах з бронювання засобів тимчасового розміщення (проживання) www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com значиться інформація щодо наявності " 4 зірок" у готелю "Одеський дворик" за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 19, про що складено акт фіксації інформації від 20.02.2024 р.;
- Комітетом направлено ФОП Когану Г.М. вимогу про надання інформації від 22.02.2024 № 65-02/460 щодо вичерпних вжитих дій для виконання рекомендацій адміністративної колегії від 10.08.2021 № 65/28-рк/к та в рамках здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції на регіональному ринку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) у готелях в Одеській області інформації щодо додатково виявлених місць/ресурсів розміщення інформації про зірковість засобу тимчасового розміщення "Одеський дворик";
- на зазначену вище вимогу ФОП Коган Г.М. листом за вх. № 65-01/631 від 11.03.2024 зазначив, що: "між словосполученням "оборудован по стандарту четыре звезды" (мова оригіналу) та "готель 4 зірки" чітка та зрозуміла різниця, тому що бути обладнаним це ще не означає мати " 4 зірки"... Я, ФОП Коган Г.М., ніколи і нікому не надавав інформації, що резиденція "Одеським дворик" це готель " 4 зірки", ані в письмовому вигляді, ані в усному, ані в якомусь іншому, тому з мого боку ніколи не було дій, які вводять в оману...";
- слід зауважити, що, ознайомлюючись з інформацією "оборудован по стандарту четыре звезды" (мова оригіналу) в мережі Інтернет або за допомогою засобів зовнішньої реклами, у невизначеного кола споживачів могло скластися хибне враження про те, що готель "Одеський дворик" відповідає/може відповідати категорії " 4 зірки", при цьому не маючи у суб'єкта господарювання свідоцтва про встановлення відповідної категорії готелю та суб'єктивно оцінуючи матеріально-технічну базу засобу тимчасового розміщення (проживання), його рівень якості;
- відповідно до Правил співпраці з веб-сайтами, які надають можливість споживачам бронювати варіанти тимчасового розміщення в мережі Інтернет, реєстрація, наповнення інформацією про об'єкт розміщення та внесення змін до неї здійснюється особою (суб'єктом господарювання), яка уклала договір/публічну оферту з відповідною системою бронювання;
- викладені обставини умов співпраці осіб (суб'єктів господарювання), які бажають надавати можливість споживачам бронювати варіанти тимчасового розміщення в мережі Інтернет за допомогою відповідних систем бронювання, спростовують твердження ФОП Когана Г.М. щодо відсутності будь-якої співпраці з системами бронювання, оскільки інформацію щодо послуг, цін та рівня засобу розміщення надає саме така особа (суб'єкт господарювання);
- ураховуючи, що ФОП Коган Г.М. не надав Комітету інформацію та документи, які підтверджували б факт виконання/розгляду рекомендацій від 10.08.2021 № 65/28-рк/к у повному обсязі, та наявність нових виявлених обставин щодо місць розміщення інформації про зірковість готелю "Одеський дворик", адміністративною колегією Комітету розпочато розгляд справи про порушення ФОП Коганом Г.М. законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю;
- крім того, співробітниками Комітету у червні 2024 року встановлено, що ФОП Коган Г.М. продовжував розміщувати на сайтах з бронювання засобів тимчасового розміщення (проживання) www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com інформацію щодо наявності " 4 зірок" у готелю "Одеський дворик" за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 19, про що складено акт фіксації інформації від 18.06.2024.
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у Постанові Великої Палати від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, постановах колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 924/55/25, від 15.04.2021 № 910/17929/19 щодо обов'язку суду не перебирати на себе не притаманних йому функцій, які відносяться до виключної компетенції органу Антимонопольного комітету України, а також при розгляді судової справи не втручатись у дискреційні повноваження зазначеного органу щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції шляхом виявлення та припинення будь-яких проявів недобросовісної конкуренції, а також у питання щодо джерел збору доказів, здійснення їх оцінки та дослідження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 (справа № 910/23000/17) зазначила таке: "Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
Так само і в постановах від 12.06.2025 у справі № 924/55/25, від 15.04.2021 у справі № 910/17929/19 зазначено про те, що перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України, з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/ необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Саме до повноважень органів АМК віднесено вирішення питання щодо початку розгляду справи, здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об'єктивної його сторони. А на суд покладено обов'язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог (близька за змістом правова позиція суду є послідовною та викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19).
Верховний Суд виходить з того, що дискреція (адміністративний/процесуальний розсуд) є юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби особи правозастосовної діяльності органів влади та будучи видом повноваження органу, надає останньому певний простір, оскільки, він може здійснювати вибір між декількома допустимими під кутом зору закону (права) рішеннями. Він може діяти або не діяти, а коли він діє, то обирає один або декілька з можливих варіантів дій.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зв'язаність дискреції органу законом (правом) робить можливим здійснення судами перевірки рішень (дій), прийнятих органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
Судова практика ЄСПЛ щодо статті 6 (1) Конвенції (з питань необхідного обсягу судового контролю) встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов'язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема, для надання змістовного тлумачення.
У практиці ЄСПЛ вироблено низку принципів і тестів, які дають судам орієнтири під час судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень органами.
Дискреція зазвичай не є абсолютним повноваженням (правом). Обов'язковою умовою для її застосування є зв'язаність дискреції нормативними актами, що, як наслідок, виключає існування «вільного розсуду» або розсуду за межами закону (права). Орган влади має (= зобов'язаний) здійснювати свою дискрецію відповідно до мети і наданих повноважень та дотримуватися меж дискреції, передбачених законом. Якщо орган влади не виконує цих юридичних зобов'язань, він діє «з помилковим застосуванням дискреції» і, отже, протиправно.
Безпосередній вміст документа, який надходить від органу АМК належить до дискреційних повноважень органу АМК, водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах дискреційних повноважень державного органу. Суд виходить з того, що, з'ясовуючи зміст документа, який судом/судами досліджується та оцінюється, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту, адже, форма не може превалювати над змістом такого документа.
Предметом касаційного перегляду є висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Когана Г.М .
Оскаржувані судові рішення мотивовані зокрема, відсутністю достатніх правових передумов для постановлення Рішення АМК, що зумовлено таким.
В матеріалах справи існують докази вжиття Коганом Г.М. дій з метою виконання рекомендації Комітету від 10.08.2021 р. № 65/28-рк/к, а саме ним:
-видалено інформацію на веб-сайті з доменним ім'ям odesskiy-dvorik.uа щодо зірковості/обладнання за стандартом чотирьох зірок засобу тимчасового розміщення "Одеський дворик", що підтверджується відсутністю на вказаному веб-сайті такої інформації;
-на сайті Інтернет-ресурсу Gооglе створено запит на видалення недостовірної інформації стосовно об'єкта тимчасового розміщення ,,Одеський дворик в частині вказівки на 4-х зіркову категорію даного об'єкта;
-представником Когана Г.М. направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БУКІНГ.КОМ ЮКРЕЙН лист-звернення з проханням видалити з веб-сайту www.booking.com недостовірну інформацію стосовно об'єкта тимчасового розміщення ,,Одеський дворик;
- Коган Г.М. звертався з проханням до менеджера веб-сайту бронювання booking.com, щоб прибрати зірковий рейтинг, змінити назву та опис, повністю виключивши слово готель та позначення щодо зірок, внаслідок чого на сайті змінено назву об'єкта розміщення з ,,Одеський дворик на ,,Residence Odesskiy dvorik та видалено зірковий рейтинг.
При цьому господарські суди погодились з позивачем у тому, що останній позбавлений можливості безпосередньо контролювати, регулювати та впливати на інформацію, яка зазначена на названих інтернет-ресурсах, а, відтак, не може бути відповідальним за продовження розповсюдження недостовірної інформації, з метою видалення якої Коган Г.М. вчинив достатні дії.
Також суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги зроблені в Рішенні висновки про те, що ФОП Коган Г.М. у 2024 році продовжував розміщувати на веб-сайтах з бронювання засобів тимчасового розміщення (проживання) www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com недостовірну інформацію, оскільки на момент постановлення Рішення, яке датовано 19.09.2024, Коган Г.М. вже припинив свою діяльність як ФОП (27.06.2024), а, отже, не міг законно займатись підприємницькою діяльністю, розміщуючи за плату замовників його послуг. Наведені обставини не перевірено Комітетом, хоча є важливими, оскільки принаймні нелогічним являється те, що позивач, не здійснюючи підприємницьку діяльність та не отримуючи прибуток від відвідувачів його закладу, замовляє послуги у веб-сайтів бронювання засобів тимчасового розміщення.
Враховуючи викладене, господарські суди, встановивши порушення під час постановлення Рішення вимог статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до прийняття неправильного рішення), визнає недійсним оспорюване Рішення.
Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці щодо належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Скаржник у касаційній скарзі посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287ГПК України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 46 Закону №236/96 яка встановлює специфічну підставу для закриття справи про захист економічної конкуренції та яка неправильно застосована судами першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які створюють підстави для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Водночас, Верховний Суд наголошує, що кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, які АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норми права в їх системному взаємозвязку, які зазначив скаржник у касаційній скарзі, у подібних правовідносинах, відсутні.
Як вбачається із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, дії позивача кваліфіковано за ознаками статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236/96) у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю "Одеський дворик/Residence Odesskij dvorik".
Стаття 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначає останню як будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Відповідно до статті 15-1 цього ж Закону поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов'язково з'ясовувати настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. Достатньо встановити сам факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і19 Закону №236/96), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (статті 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 15-1, 16-18 Закону №236/96).
Верховний Суд зазначає, що положення статті 15-1 Закону №236/96 в основному ґрунтуються на тому, що введенням в оману є певні дії суб'єкта господарювання, які направлені на свідоме вчинення дій визначених законом як недобросовісна конкуренція, зокрема, повідомлення безпосередньо самим суб'єктом або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, неповних, неточних, неправдивих відомостей, які пов'язані із власною господарською діяльністю відповідного суб'єкта господарювання.
При цьому, поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується повідомленням лише очевидно недостовірних відомостей. Поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, може створювати у споживачів невірне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг.
Скасовуючи рішення АМК суди не звернули увагу та не дослідили той факт, що порушення яке інкриміноване Когану Г.М. (стаття 15-1 Закону № 236/96) полягає саме в поширенні недостовірної інформації, а не в з'ясуванні обставин усунення такого порушення на момент ухвалення Рішення АМК.
Адже приписи частини третьої статті 46 Закону №236/96 в яких передбачено, що за умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається, віднесені до дискреційних повноважень АМК вчинити або не вчинити такі дії.
При цьому, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку стосовного того, що суд першої інстанції неправомірно втрутився у дискреційні повноваження АМК, визначивши необхідність закриття справи №65/34-03/2024.
Отже, за відсутності підстав для закриття розпочатого провадження, АМК виніс рішення про порушення Коганом Г.М. статті 15-1 Закону № 236/96, і саме правомірність встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об'єктивної його сторони мало бути предметом дослідження судами попередніх інстанцій.
Крім того, Суд звертає увагу, що передумовою для закриття є встановлення не лише факту виконання рекомендацій, але і відсутність/наявність обставин суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, завдання значних збитків окремим особам чи суспільству та оцінки таких обставин в межах дискреції відповідного органу.
Наведене судами попередніх інстанцій враховано не було.
Отже, з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, з урахуванням суті інкримінованого ФОП Когану Г.М. порушення, судам попередніх інстанцій насамперед належить встановити: факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція ФОП Коганом Г.М. та дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/ доведеності/ обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Без з'ясування та встановлення наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій зроблені без урахування дійсного змісту Рішення АМК.
Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи №916/5264/24 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене Судом не оцінюється доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", про визначення цією статтею того, що відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються поряд із законами та міжнародними правовими актами, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України, зокрема релевантного для спірних правовідносин Порядком надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 297, який безпідставно не застосований судами першої та апеляційної інстанції до спірних правовідносин, а саме пункт 13, відповідно до якого відповідальність за надання споживачам достовірної інформації стосовно послуг з тимчасового розміщення (проживання) та їх якості несуть юридичні та фізичні особи, що надають ці послуги, відповідно до закону та застосування статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" без урахування висновку Верховного Суду про які зазначає скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України в цій частині.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Комітету слід задовольнити частково, а судові рішення попередніх інстанцій скасувати, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові витрати
Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі № 916/5264/24 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос