24 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 922/744/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
на рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2025 року (суддя Жиляєв Є.М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., судді: Гетьман Р.А., Россолов В.В.)
у справі №922/744/25
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латек»
про стягнення 3 227 332,43 грн,
Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - ДП «Агенція оборонних закупівель», позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Латек» (далі - ТОВ «Латек», відповідач) 3 227 332,43 грн, з яких: 1 828 237,58 грн пені та 1 399 094,85 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.
Рішенням від 03 червня 2025 року у справі №922/744/25 Господарський суд Харківської області позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 182 823,75 грн пені, 139 909,49 грн процентів за користування коштами попередньої оплати та 40 522,90 грн судового збору. Решту позовних вимог залишив без задоволення.
Місцевий господарський суд встановив, що оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, позовні вимоги про стягнення пені та процентів за користування коштами обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, оцінюючи наявні матеріали даної справи, доводи відповідача, беручи до уваги інтереси позивача, враховуючи виконання основного зобов'язання за договором в повному обсязі, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо належного виконання контракту, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір пені та процентів за користування коштами на підставі частини третьої статті 551 ЦК України на 90% на підставі клопотання відповідача.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 18 вересня 2025 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у стягненні 1 259 185,36 грн процентів за користування коштами попередньої оплати та ухвалив у цій частині нове рішення, яким задовольнив цю позовну вимогу. Стягнув з ТОВ «Латек» на користь ДП «Агенція оборонних закупівель» 1 259 185,36 грн процентів за користування коштами попередньої оплати. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2025 року у справі №922/744/25 залишив без змін. Здійснив розподіл судових витрат.
Залишаючи без мін рішення суду першої інстанції в частині зменшення на 90% розміру пені, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на очевидність, надзвичайність та невідворотність усіх вказаних обставин, відповідач мав право посилатися на них, як на форс-мажорні та як на правомірну підставу невиконання своїх обов'язків у договірних взаємовідносинах з позивачем у вказаний контрактом строк та можливість зменшення штрафних санкцій.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності зменшення суми пені, оскільки з урахуванням обставин в їх сукупності та ступеню виконання зобов'язання, існує виключність обставин цієї справи, що надавала підстави для зменшення пені на 90%, а тому відхилив доводи ДП «Агенція оборонних закупівель» щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискреційні повноваження для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
14 жовтня 2025 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ДП «Агенція оборонних закупівель», в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №922/744/25 в частині відмови у стягненні 1 645 413,83 грн пені, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги у повному обсязі. Стягнути з ТОВ «Латек» на користь ДП «Агенція оборонних закупівель» судові витрати. Також скаржник просить розглянути справу №922/744/25 у закритому судовому засіданні.
В системі «Електронний суд» документ сформований 13 жовтня 2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 жовтня 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги у справі №922/744/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ДП «Агенція оборонних закупівель», Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
ДП «Агенція оборонних закупівель» у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання зменшення розміру пені і наявності підстав для застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 травня 2024 року у справі №923/77/22, від 04 лютого 2020 року у справі №918/116/19, від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21, від 05 квітня 2023 року у справі №910/18718/21, від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22, від 09 червня 2022 року у справі №910/8425/19, від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21, від 02 листопада 2022 року у справі №910/14591/21.
Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду обґрунтовуючи це таким.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 виснувала, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №910/15705/21, від 01 лютого 2023 року у справі №914/3203/21, від 22 травня 2024 року у справі №911/95/20, від 18 грудня 2024 року у справі №921/320/24, від 08 січня 2025 року у справі №921/299/24, від 19 лютого 2025 року у справі №903/665/24).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі №907/583/22, від 28 листопада 2023 року у справі №916/1504/22, від 03 грудня 2024 року у справі №904/872/24, від 03 грудня 2024 року у справі №909/321/24.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, зокрема пені, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції в частині зменшення розміру пені правильно переглянув судове рішення першої інстанції у справі №922/744/25 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування статей 233 ГК України та 551 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи в оскаржуваній частині судових рішень відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України.
Враховуючи наведене клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору суд залишає без розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №922/744/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
І. Б. Колос