23 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 902/575/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача-1 - не з'явився,
відповідача-2 - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року (суддя Шамшуріна М. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2025 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Мельник О. В., судді: Гудак А. В., Крейбух О. Г.)
у справі № 902/575/24
за позовом ОСОБА_1
до: 1) Махнівської сільської ради, 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок"
про визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації, визнання незаконним рішення виконавчого комітету та визнання недійсним договору купівлі-продажу частки громадського будинку.
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся в Господарський суд Вінницької області з позовною заявою до Махнівської сільської ради (далі - Сільрада, відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" (далі - СТОВ "Агрофірма "Світанок", відповідач-2), у якій просив:
- визнати недійсними результати приватизації об'єкта малої приватизації, оформлені протоколом про результати електронного аукціону від 15 лютого 2024 року № SРЕ001-UА-20240204-74581 щодо приватизації, шляхом викупу 55/100 часток нежитлового приміщення громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 864,9 м2 (далі - громадський будинок), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , єдиним учасником, який подав заяву на участь в електронному аукціоні - СТОВ "Агрофірма "Світанок";
- визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Сільради від 15 лютого 2024 року № 9 "Про приватизацію об'єкта шляхом викупу єдиним учасником аукціону" (далі - Рішення № 9);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 6 березня 2024 року, укладений між Сільрадою та СТОВ "Агрофірма "Світанок", посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Безбахом Ю. А. і зареєстрований в реєстрі за № 301.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він є власником 23/100 частки громадського будинку на підставі договору купівлі-продажу від 2 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. за № 2138. Разом із позивачем одним із співвласників вказаної будівлі була Махнівська сільська територіальна громада в особі Сільради, якій на праві комунальної власності належали 55/100 частки у вказаному об'єкті нерухомості.
3. У березні 2024 року ОСОБА_1 дізнався про те, що Сільрада провела приватизацію об'єкта малої приватизації, а саме належних їй 55/100 часток у громадському будинку, та за результатами проведення електронного аукціону було укладено договір купівлі-продажу вказаного об'єкта нерухомості з СТОВ "Агрофірма "Світанок". Надалі, як зауважує позивач, уповноваженою особою Сільради на електронному майданчику "Рrоzzоrо продажі" від імені Сільради було зареєстровано лист від 16 лютого 2024 року № 206 про необхідність довантажити протокол аукціону № SРЕ001-UА-20240204-74581 та рішення про продаж об'єкта приватизації СТОВ "Агрофірма "Світанок". До вказаного листа було додано Рішення № 9, відповідно до якого було вирішено здійснити приватизацію об'єкта малої приватизації 55/100 часток громадського будинку шляхом викупу єдиним учасником, який подав заяву на участь в електронному аукціоні № SРЕ001-UА-20240204-74581, СТОВ "Агрофірма "Світанок" за запропонованою ним ціною продажу 4 555 577,55 грн без урахування ПДВ. Позивач вважає, що зазначене Рішення № 9 є незаконним, а результати приватизації 55/100 часток нежитлового приміщення громадського будинку та договір купівлі-продажу вказаного об'єкта нерухомості від 06 березня 2024 року, укладений між відповідачами, є недійсними, оскільки вони були здійсненні з порушенням повноважень виконавчого комітету та порядку приватизації, тому позивач звернувся із цим позовом до суду для захисту своїх порушених прав.
Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року у справі № 902/575/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2025 року, у задоволенні позову було відмовлено.
5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, зазначив, що твердження позивача про неможливість взяти участь в процесі приватизації у зв'язку із необізнаністю про оголошений аукціон є необґрунтованими та безпідставними. Суди також зазначили, що позивач обрав неналежний та неефектний спосіб захисту свого права, адже визнання в судовому порядку недійсними результатів електронного аукціону щодо приватизації шляхом викупу 55/100 часток нежитлового приміщення громадського будинку не вплине на правове становище позивача, оскільки протокол, в якому відображено результати електронного аукціону, вже вичерпав свою дію внаслідок укладання договору купівлі-продажу, що завершує процедуру приватизації майна.
6. Щодо позовної вимоги про визнання незаконним спірного Рішення № 9, суди дійшли висновку, що позивач не довів, що оскаржуване рішення порушує його права та інтереси та існують інші підстави, визначені статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для визнання його незаконним. Крім того, суди врахували, що вказане рішення на час звернення позивача з позовом вичерпало свою дію та є повністю виконаним шляхом укладення між відповідачами договору купівлі-продажу частки громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 06 березня 2024 року.
7. Суди також зазначили, що позивач не довів наявність обставин, які за умовами статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки зміст укладеного договору відповідає положенням цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі сторін; правочин вчинений у передбаченій законом формі, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому суди констатували, що позивач як заінтересована особа не обґрунтував, що внаслідок укладення оспорюваного договору порушено його майнові права та інтереси.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2025 року у справі № 902/575/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
9. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
10. Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі № 902/575/24 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
11. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 червня 2021 року № 259540921 частка в розмірі 23/100 об'єкта нерухомого майна, площею 336,1 м2 - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею (м2): 1533,3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав внесено 02 червня 2021 року запис про право власності № 42277171.
14. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06 березня 2024 року, право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано, зокрема, на частку в розмірі 23/100, площею 336,1 м2 - за ОСОБА_1 , та на частку в розмірі 55/100 - за Сільрадою.
15. 16 березня 2023 року Сільрада ухвалила рішення № 22-28-08 "Про затвердження Переліку об'єктів комунальної власності Махнівської сільської ради, які підлягають приватизації у 2023-2024 роках та Положення про діяльність аукціонної комісії для продажу об'єктів малої приватизації комунальної власності Махнівської сільської ради", згідно з пунктами 1, 2 якого затверджено перелік об'єктів комунальної власності Сільради, що підлягають приватизації у 2023-2024 роках (додаток 1).
16. Рішенням Сільради від 28 вересня 2023 року № 67-32-08 внесено зміни до рішення Сільради від 16 березня 2023 року № 22-28-08, зокрема, викладено додаток 1 в новій редакції, доповнивши ще одним об'єктом приватизації: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташований АДРЕСА_1, площею 864,9 м2.
17. 16 листопада 2023 року Сільрада ухвалила рішення № 21-34-08 "Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії щодо умов продажу об'єкта малої приватизації адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, площею 864,9 м2", у відповідності до пунктів 1, 2 якого затверджено звіт про оцінку майна нежитлової адміністративної будівлі, що перебуває в комунальній власності Махнівської сільської ради, площею 864,9 м2, що становить 55/100 частки, за адресою: АДРЕСА_1, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна судова експертиза і оцінка" з метою встановлення стартової ціни продажу об'єкту приватизації, а також затверджено протокол засідання аукціонної комісії щодо умов продажу об'єкта малої приватизації вказаної адміністративної будівлі.
18. Як вбачається з протоколу про результати електронного аукціону №РЕ001-UА-20240204-74581, затвердженого Рішенням № 9, органом приватизації/організатором аукціону - Сільрадою проведено електронний аукціон на електронному майданчику оператора, через якого було заявлено лот ЕТС (опубліковано інформаційне повідомлення про приватизацію об'єкта приватизації) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Універсальна біржа".
19. Згідно з вказаним протоколом, найменуванням лоту є нежитлова частина громадського будинку, до складу якого входять приміщення: підвалу (літ. а/А; № І (14,7 м2), № ІІ (30,9 м2, № ІІІ (51,1 м2), № ІV (69,3 м2), №(71,7 м2) за даними БТІ; 1-го поверху (літ. А): № 1(56,9 м2), № 2 (16,3 м2), № 3 (1,5 м2), № 4 (29,8 м2), № 5 (30,1 м2), № 6 (6,9 м2), № 7 (19,3 м2), № 8 (14,4 м2), № 9 (11,2 м2), № 12 (3,3 м2), № 13 (14,6 м2), № 31 (5,9 м2) за даними БТІ; ІІ-го поверху (літ. А): № 32 (17,3 м2), № 33 (8,6 м2), № 34 (4,6 м2), № 35 (3,6 м2), № 36 (6,0 м2), № 37 (2,4 м2), № 38 (2,5 м2), № 39 (11,0 м2), № 44 (33,4 м2), № 45 (13,7 м2), № 46 (32,5 м2), № 47 (13,4 м2), № 48 (20,9 м2), № 49 (17,6 м2), № 50 (14,8 м2), № 51 (53,3 м2), № 52 (18,5 м2), № 53 (14,8 м2), № 54 (11,3 м2), № 55 (11,0 м2), № 56 (10,4 м2) за даними БТІ; гараж (літ. Б): № 3 (22,5 м2), № 4 (18,7 м2); гараж (літ. В, В1) № 1 (14,4 м2), № 2 (19,9 м2), № 3 (19,9 м2) за даними БТІ. Місце розташування об'єкта продажу: АДРЕСА_1. Площа, що підлягає приватизації - 864,9 м2. Учасники електронного аукціону - СТОВ "Агрофірма "Світанок", код ЄДРПОУ: 03732063.
20. 15 лютого 2024 року Виконавчий комітет Сільради ухвалив Рішення № 9, пунктом 1 якого визначено здійснити приватизацію об'єкта малої приватизації - 55/100 часток нежитлового приміщення громадського будинку шляхом викупу єдиним учасником, який подав заяву на участь в електронному аукціоні № SРЕ001-UА-20240204-74581, - СТОВ "Агрофірма "Світанок", за запропонованою ним ціною продажу - 4 555 577,55 грн без урахування ПДВ, яка не нижча стартової ціни продажу.
21. 16 лютого 2024 року на електронний майданчик "Рrоzzоrо продажі" Сільрада надіслала лист № 206 з проханням довантажити протокол аукціону № SРЕ001-UА-20240204-74581 та рішення про продаж об'єкта приватизації СТОВ "Агрофірма "Світанок" із зазначенням про те, що з технічних причин не було опубліковано до 15:00 год. 15 лютого 2024 року протокол про результати аукціону та рішення про продаж.
22. 06 березня 2024 року між Сільрадою (продавець) та СТОВ "Агрофірма "Світанок" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, згідно з пунктом 1 якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця належні йому на праві приватної спільної часткової власності 55/100 частки у праві спільної часткової власності громадського будинку.
23. Згідно з актом приймання-передачі майна від 06 березня 2024 року продавець передав, а покупець прийняв об'єкт малої приватизації - 55/100 частки у праві спільної часткової власності громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями за спорудами, у стані, що був на момент огляду до підписання договору.
24. 26 березня 2024 року Сільрада ухвалила рішення № 45-37-08 "Про завершення приватизації шляхом викупу об'єкта малої приватизації комунальної власності Махнівської сільської ради - нежитлового господарського будинку розташованого АДРЕСА_1".
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25. Скаржник визначив підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2025 року у справі № 902/575/24 пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:
- застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях статей 15, 16 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 15, 203, 215 ЦК України, частину п'яту статті 7, частину першу статті 10, статтю 15 та абзаци чотири, вісім пункту 74 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон № 2269-VIII) щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду.
26. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що Сільрада повинна була опублікувати інформаційне повідомлення про приватизацію об'єкта малої приватизації протягом 3-х робочих днів після затвердження умов продажу, тобто до 21 листопада 2023 року. При цьому така публікація мала бути здійснена в електронній торговій системі та на офіційному веб-сайті територіальної громади. Проте, за твердженням скаржника, Сільрада опублікувала вказане повідомлення в електронній торговій системі лише 02 лютого 2024 року, а на офіційному веб-сайті Сільради - 20 травня 2024 року. Разом з тим скаржник зазначає, що саме з офіційного веб-сайту Сільради він міг дізнатися про умови продажу об'єкта приватизації. На думку скаржника, в результаті неопублікування вказаної інформації на офіційному веб-сайті Сільради, в аукціоні з продажу частки майна взяло участь лише СТОВ "Агрофірма "Світанок".
27. За твердженням скаржника, Сільрада порушила вимоги закону щодо строків проведення аукціону. Так, скаржник зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону № 2269-VIII аукціони з продажу об'єктів малої приватизації проводяться не раніше ніж через 20 днів, але не пізніше 25 днів після опублікування інформаційного повідомлення про приватизацію об'єктів малої приватизації. З посиланням на абзац восьмий пункту 74 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2269-VIII скаржник зазначає, що Сільрада мала проводити аукціон з продажу об'єкта приватизації не раніше ніж через 5 робочих днів з дня публікації інформаційного повідомлення про приватизацію, тобто не раніше 09 лютого 2024 року. Натомість протокол про результати електронного аукціону було сформовано 08 лютого 2024 року.
28. Крім того, на думку скаржника, Виконавчий комітет Сільради не мав повноважень приймати рішення про приватизацію об'єкта приватизації шляхом викупу, оскільки такі повноваження є виключними повноваженнями Сільради.
Доводи інших учасників справи
29. У відзиві на касаційну скаргу СТОВ "Агрофірма "Світанок" просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2025 року у справі № 902/575/24 - без змін.
30. За твердженням відповідача-2, доводи касаційної скарги зводяться до неправильного розуміння та тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права, а також до переоцінки зібраних доказів.
31. СТОВ "Агрофірма "Світанок" також зазначає, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь та був присутнім на сесії Сільради під час прийняття рішення про приватизацію частини спірного нежитлового господарського будинку, однак скаржник жодних намірів щодо участі в аукціоні не вчиняв.
32. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, поданий відзив, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає зазначити таке.
33. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність порушення прав позивача, оскільки приватизація частини спірного об'єкта шляхом викупу єдиним учасником аукціону відбулася з дотриманням вимог чинного законодавства про приватизацію. При цьому наявне обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав у виді визнання недійсними результатів спірного аукціону є самостійною підставою для відмови в позові (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
34. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у справі № 902/575/24 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
35. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
36. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
37. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
38. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
39. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
40. Також Верховний Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 902/1076/24, від 09 серпня 2024 року у справі № 127/22428/21, висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19, від 27 липня 2021 року у справі № 585/2836/16-ц, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
41. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
42. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є неврахування правових висновків, які зробив Верховний Суд у справі, відносини у якій є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається.
43. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень застосували статті 15, 16 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 293 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, а саме: "У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема, якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред'явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону)".
44. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
45. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
46. Скаржник із посиланням на наведений висновок зазначає, що він обрав належний спосіб захисту своїх прав та інтересів. На думку скаржника, суди, застосувавши до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, не врахували, що вказана постанова була ухвалена раніше за судове рішення на яке посилається скаржник, а тому має застосовуватись остання позиція Верховного Суду, на яку він і посилається в касаційній скарзі.
47. Проаналізувавши висновки, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі, на яку посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, враховуючи таке.
48. Зокрема, за змістом касаційної скарги, доводи скаржника в цій частині ґрунтуються на правовій позиції про те, що звернення до суду з позовною вимогою про визнання результатів аукціону щодо приватизації нерухомого майна є належним та ефективним способом захисту своїх прав та інтересів.
49. Так, у справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації, визнання незаконним рішення виконавчого комітету та визнання недійсним договору купівлі-продажу частки громадського будинку.
50. Натомість Велика Палата Верховного Суду розглядала справу № 910/2592/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Украгрофрут?" до Приватного акціонерного товариства ?Бліц-інформ? про банкрутство. Так, у цій справі Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від власних висновків, сформульованих у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, зробила висновок щодо ефективності способу захисту про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство.
51. Оскільки у справі, на яку посилається скаржник, спірні правовідносини склалися щодо відчуження на аукціоні у справі про банкрутство майна боржника, а у справі, що переглядається - щодо приватизації майна, яке належить сільській територіальній громаді в особі сільської ради, то це свідчить про неподібність правовідносин, як за об'єктом спору так і за змістом цих відносин.
52. Крім того, Верховний Суд зазначає, що висновки у наведеній скаржником постанові та у цій справі також не можуть вважатися подібними через те, що на висновки у вказаній справі скаржник послався, виокремивши їх із контексту судового рішення, не урахувавши викладеної в ньому правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону).
53. Колегія суддів звертає увагу на те, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства та посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з її тексту не є доведеним і переконливим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
54. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
55. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про те, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
56. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині вказаної підстави підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
57. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
58. Частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
59. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
60. Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вказана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 904/8389/17, від 06 грудня 2021 року у справі № 904/6340/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 910/3359/20.
61. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
62. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
63. Колегія суддів враховує, що в обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на необхідність формування Верховним Судом висновків щодо застосування норм статей 15, 203, 215 ЦК України, частини п'ятої статті 7, частини першої статті 10, статті 15 та абзаців четвертого, восьмого пункту 74 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2269-VIII в подібних правовідносинах.
64. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
65. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
66. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
67. Частини п'ятою статті 7 Закону № 2269-VIII передбачено, що повноваження органів місцевого самоврядування у сфері приватизації визначаються законами України і правовими актами органів місцевого самоврядування.
68. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2269-VIII порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
69. Згідно зі статтею 15 Закону № 2269-VIII об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Для продажу об'єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування. Аукціонна комісія розробляє умови продажу, що затверджуються органами приватизації. Після затвердження умов продажу органи приватизації не пізніш як через п'ять робочих днів публікують інформаційне повідомлення про приватизацію об'єкта малої приватизації на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України або на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та в електронній торговій системі. Аукціони з продажу об'єктів малої приватизації проводяться не раніше ніж через 20 днів, але не пізніше 25 днів після опублікування інформаційного повідомлення про приватизацію об'єктів малої приватизації. Протокол про результати електронного аукціону формується та оприлюднюється електронною торговою системою автоматично в день завершення аукціону в електронній формі. Продаж об'єктів на аукціоні, крім аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій, здійснюється за наявності не менше двох учасників аукціону та вважається таким, що відбувся, у разі здійснення на аукціоні не менше одного кроку аукціону на підвищення стартової ціни. У разі якщо для участі в аукціоні подано заяву на участь в аукціоні від одного покупця, формується протокол про те, що наявний один учасник, а орган приватизації протягом п'яти робочих днів з дня формування такого протоколу приймає та оприлюднює рішення про приватизацію зазначеного об'єкта шляхом викупу безпосередньо таким покупцем за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни. У разі якщо аукціон визнаний таким, що не відбувся, або відсутнє рішення органу приватизації щодо викупу, прийняте відповідно до частин восьмої і десятої цієї статті, протягом одного робочого дня з дати формування відповідного протоколу аукціону або з дати закінчення строку для оприлюднення рішення органу приватизації щодо викупу автоматично оголошується новий аукціон, який проводиться не раніше ніж на десятий та не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати його оголошення.
70. Відповідно до абзацу четвертого пункту 74 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2269-VIII тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану аукціонна комісія розробляє умови продажу об'єкта приватизації після отримання органом приватизації листа довільної форми про намір приватизації такого об'єкта від потенційного покупця, який, у тому числі, може потребувати переміщення виробничих потужностей з територій, на яких ведуться бойові дії та/або існує загроза бойових дій, на безпечну територію. Протягом трьох робочих днів після затвердження умов продажу об'єкта приватизації орган приватизації публікує інформаційне повідомлення про приватизацію об'єкта приватизації в електронній торговій системі та, за наявності технічної можливості, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України або відповідної територіальної громади.
71. Згідно з абзацом восьмим пункту 74 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2269-VIII тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану аукціони з продажу об'єктів малої приватизації проводяться не раніше п'яти робочих днів та не пізніше двадцяти робочих днів з дня опублікування інформаційного повідомлення про приватизацію об'єктів приватизації. У разі якщо об'єкт, який пропонувався для продажу на аукціоні, не продано, крім приватизації такого об'єкта шляхом викупу, оголошується повторний аукціон із зниженням стартової ціни на 50 відсотків протягом одного робочого дня з дати формування відповідного протоколу аукціону або з дати закінчення строку для оприлюднення рішення органу приватизації щодо викупу, який проводиться не раніше трьох робочих днів та не пізніше шести робочих днів з дня його оголошення.
72. Суди попередніх інстанцій встановили, що інформаційне повідомлення щодо умов продажу об'єкта приватизації відповідачем-1 було опубліковано в електронній торговій системі "Прозорро продажі" 02 лютого 2024 року, тобто з порушенням строків передбачених пунктом 74 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2269-VIII. При цьому суди встановили, що вказане повідомлення було опубліковано лише в електронній торговій системі "Прозорро продажі".
73. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що він міг дізнатися про оголошений аукціон лише з сайту Сільради. При цьому, за твердженням скаржника, Сільрада мала технічну можливість опублікувати відповідні відомості на офіційному веб-сайті територіальної громади, що підтверджується фактом публікації на вказаному сайті в період з жовтня 2023 року до березня 2024 року інших рішень Сільради.
74. Суди попередніх інстанцій підтвердили твердження позивача про недотримання відповідачем-1 абзацу четвертого пункту 74 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2269-VIII, однак суди не встановили яким чином неопублікування інформаційного повідомлення про умови продажу об'єкта приватизації на веб-сайті Сільради вплинуло на права та інтереси позивача, та на його можливість взяти участь в аукціоні з приватизації об'єкта малої приватизації.
75. Суди першої та апеляційної інстанцій також не встановили причини неопублікування Сільрадою на офіційному веб-сайті відповідного інформаційного повідомлення, що призвело до порушення абзацу четвертого пункту 74 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2269-VIII, та чи мала Сільрада відповідну технічну можливість.
76. Також суди попередніх інстанцій мали б дослідити причини, через які Сільрада не завантажила 15 лютого 2024 року рішення про викуп об'єкта малої приватизації, адже, як вбачається з матеріалів справи, Сільрада в запереченнях на відповідь на відзив зазначала, що причиною невчасного направлення вказаного рішення було вимкнення електроенергії. Водночас, як слідує з відповіді на адвокатський запит, Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" зазначило, що з 07 лютого 2024 року до 16 лютого 2024 року розподіл електричної енергії до будівлі Сільради не припинявся. Однак суди попередніх інстанцій не надали оцінки вказаним обставинам.
77. Таким чином Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог передчасними.
78. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності
79. Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
80. Відповідно до частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
81. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
82. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази суд не взяв до уваги. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої ухвалюється рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
83. Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій були порушені наведені вище норми статей 2, 236, 237, 238 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а саме яким чином вплинуло на права та інтереси позивача неопублікування на офіційному веб-сайті Сільради інформаційного повідомлення про приватизацію об'єкта малої приватизації та які причини призвели до того, що вказане повідомлення не було опубліковано на офіційному веб-сайті Сільради.
84. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в цій частині знайшли своє підтвердження. Іншим доводам касаційної скарги колегія суддів не надає оцінку з огляду на необхідність встановлення зазначених вище обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
85. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
86. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
87. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
88. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, не підтвердилися, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
89. Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
Судові витрати
90. Верховний Суд розподіл судового збору не здійснює відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, оскільки такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 236, 237, 238, 296, 300, 301, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2025 року у справі № 902/575/24 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2. В іншій частині касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2025 року у справі № 902/575/24 скасувати.
4. Справу № 902/575/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
5. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
І. Б. Колос