15 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/974/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 (колегія суддів: Філіпова Т. Л. - головуючий, Василишин А. Р., Бучинська Г. Б.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2025 (суддя Лозинська І. В.)
за позовом Регіонального ландшафтного парку "Краматорський"
до Військової частини НОМЕР_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Донецька обласна військова адміністрація,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України,
про визнання протиправним та скасування акта й зобов'язання повернути майно,
за участю:
відповідача: ОСОБА_1 (самопредставництво)
третьої особи, на стороні позивача: Бордюгова В. В. (самопредставництво)
третьої особи, на стороні відповідача: Балтак Д. О. (самопредставництво)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Регіональний ландшафтний парк "Краматорський" (далі - Парк) звернувся до господарського суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина) про:
- визнання протиправним та скасування акта приймання-передавання транспортного засобу від 10.03.2022 № 5, підписаний між Парком та Військовою частиною;
- зобов'язання повернути транспортний засіб: Mitsubishi L200 (тип машини - загальний вантажний пікап, державний номер НОМЕР_2 , р.в. - 2018, номер шасі НОМЕР_3 , колір - коричневий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 ).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що примусове відчуження транспортного засобу здійснено без додержання необхідної форми, встановленої законом (шляхом підписання акта встановленого зразку), без відповідного рішення військового командування щодо примусового відчуження майна та подальшого погодження його Донецькою ОВА.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.03.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025, позов задоволено повністю шляхом визнання спірного акта недійсним та зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб.
2.2 Суд дійшов висновку про те, що спірний акт не відповідає вимогами статті 6 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", що є підставою для визнання його недійсним та зобов'язання повернути транспортний засіб.
2.3 Крім того, суд зазначив, що скасування акта означає втрату чинності на майбутнє, а визнання його недійсним означає, що воно не створює правових наслідків з моменту вчинення, тому з урахуванням правового обґрунтування позовної заяви суд вважав заявлену вимогу про визнання спірного акта недійсним.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
3.2 Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважає, що суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23, щодо способу захисту у спірних правовідносинах.
3.3 Крім того, скаржник зазначив, що всупереч частині 3 статті 13 ГПК України позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію щодо правової природи акта приймання-передачі, а тому з урахуванням категорії стандарту доказування, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, були відсутні достатні підстави для задоволення позовних вимог, що суди не врахували.
3.4 Поданий 06.10.2025 відзив Парку не може бути прийнятий з огляду на положення частини 1, 3 статті 56 ГПК України, оскільки Кліменков Михайло Олександрович, підписавши відзив, не долучив доказів (статут, положення, трудовий договір (контракт)), щодо повноважень діяти від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, або у якості адвоката.
3.5 У відзиві на касаційну скаргу Донецька обласна військова адміністрація просить залишити касаційну скаргу без задоволення та зазначає, що чинне законодавство містить обмеження щодо розпорядження майном комунальної власності у період дії правового режиму воєнного стану, а відповідач зробив передчасні та необґрунтовані висновки щодо безоплатної передачі позивачем спірного транспортного засобу у дар відповідачу.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що відповідно до п.1.1 Положення про Регіональний ландшафтний парк "Краматорський", затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 25.05.2020 №532/5-20 (в редакції розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 23.08.2024 № 571/5-24) Парк (позивач) створено рішенням Донецької обласної ради від 18.05.2004 за № 4/16-451 "Про створення регіонального ландшафтного парку "Краматорський" в місті Краматорськ Донецької області без вилучення земель у землекористувачів та землевласників на момент його створення.
4.2 Згідно з п. 1.4, 1.5 положення парк є неприбутковою установою та спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст, що перебуває в управлінні Донецької обласної ради. Координацію діяльності паку здійснює департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації.
4.3 Управління парком, в межах повноважень, згідно з рішенням Донецької обласної ради від 04.03.1999 № 23/5-116 "Про делегування повноважень Донецької обласної ради Донецькій обласній державній адміністрації щодо управління майном області та про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад, що знаходиться в управлінні обласної ради" здійснює Донецька обласна державна адміністрація.
4.4 Управління парком, в межах повноважень, тимчасово здійснює Донецька обласна державна адміністрація, обласна військова адміністрація протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування згідно із Законом України "Про правовий режим воєнного стану".
4.5 Відповідно до пп. 10.1, 10.2, 10.6 положення парк користується закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради, та іншим майном, переданим парку у встановленому законодавством України порядку. Майно парку становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому обласною радою, вартість яких відображається у самостійному балансі парку.
4.6 Парк не має право відчужувати, списувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди обласної ради, у встановленому законодавством порядку. Парк не має права безоплатно передавати належне йому майно третім особам (юридичним та фізичним особам), крім випадків прямо передбачених законодавством України. Вилучення майна парку може мати місце лише у випадках, передбачених законодавством України.
4.7 Як встановили суди відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником Малого лісопатрульного комплексу на базі MITSUBISHI модель "L-200", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2018, номер шасі НОМЕР_3 , колір - коричневий.
4.8 10.03.2022 між Військовою частиною (отримувач) в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира підполковника ОСОБА_2 та Парком (передавач) в особі дільничного інспектора Альошкіна О. М. складено та підписано акт приймання-передачі транспортного засобу № 5 (далі - акт).
У п. 1.1 акта зазначено, що у порядку та на умовах, визначених цим актом, передавач передає, а отримувач приймає для потреб Збройних Сил України легковий автомобіль: Mitsubishi L200, номер шасі НОМЕР_3 , 2018 р. в., колір - коричневий, номерні знаки - НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 (далі - автомобіль, транспортний засіб).
Згідно з п. 2.1 акта отримувач зобов'язаний використовувати даний автомобіль для потреб Збройних Сил України, на підставі наказу МОУ "Про затвердження керівництва з експлуатації автомобільної техніки в Збройних Силах України" від 01.07.2002 № 219.
За п. 3.1 акта отримувач несе особисту відповідальність і самостійно відшкодовує вартість робіт по ліквідації ДТП, що виникло протягом дії цього акту та шкоду, нанесену третім особам.
У випадку порушень зобов'язань, що виникають з цього акту, сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 4.1 акта).
За умовами п. 5.1, 5.2 акта цей акт вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Акт є безстроковим.
4.9 Спірний транспортний засіб, відповідно до вимог Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1032, був зареєстрований за Військовою частиною 17.04.2022, автомобілю присвоєно військовий реєстраційний номер НОМЕР_6 .
4.10 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.11 Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про те, що спірний акт не відповідає вимогами статті 6 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", зокрема, відсутні звернення військового командування з відповідною ініціативою до обласної ради та рішення відповідної обласної ради щодо передачі комунального майна у державну власність; зазначений акт складено та підписано фактично юридичною особою, за якою було закріплено майно; у додатках до акта відсутній висновок про вартість майна на дату його оцінки. Тому позовна вимога про визнання недійсним зазначеного акту підлягає задоволенню. Відповідно і вимога про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 повернути позивачу спірний транспортний засіб також підлягає задоволенню.
4.12 При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не наділений правомочностями самостійно розпоряджатися майном, яким він володіє і користується на праві оперативного управління, без відповідного дозволу засновника - Донецької обласної ради в особі облдержадміністрації, яка здійснює повноваження власника комунального майна, про що зазначено в оскарженій постанові.
4.13 Як встановлено судами спірний акт приймання-передачі транспортного засобу від Військової частини (отримувач) підписано в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира підполковника ОСОБА_2 та від імені Парку (передавач) підписано в особі дільничного інспектора Альошкіна О. М.
4.14 Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів. Згідно частини 3 цієї статті право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
4.15 Частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
4.16 Судом апеляційної інстанції встановлено, що Парк володів і користувався спірним майном на праві оперативного управління та не наділений правомочностями самостійно розпоряджатися ним.
4.17 Із встановлених судами обставин справи не вбачається, що дільничний інспектор Альошкін О. М. є уповноваженим представником власника спірного майна.
4.18 Отже, право державної власності на спірне майно у спірних правовідносинах могло виникнути з дати підписання акта, який має бути оформлений у відповідності із вказаними вимогами Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
4.19 Враховуючи, що із встановлених судами обставин справи не вбачається, що спірний акт було підписано уповноваженою особою зі сторони власника, отже такий акт не може породжувати відповідних прав та обов'язків, тому для захисту прав Парка немає необхідності визнавати його протиправним та скасовувати.
4.20 Згідно статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина 2).
4.21 Крім того слід зазначити, що відповідно до положень частини 1 статті 317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а оскільки із встановлених судами обставин справи не вбачається, що спірний акт було підписано уповноваженою особою зі сторони власника, відсутні правові підстави вважати, що спірне майно вибуло із володіння і користування Парка у інший, встановлений законом спосіб.
4.22 Юридичний аналіз статей 317, 328 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що спірний акт не може вважатися укладеним в установленому законом порядку, тому не створює для сторін спору юридичних наслідків.
4.23 При цьому слід зазначити, що визнання протиправним та скасування вказаного акта не призведе до поновлення жодних прав чи законних інтересів позивача, отже у цій частині позовних вимог позивач звернувся до суду із неналежним способом судового захисту.
4.24 Посилання у касаційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23 суд вважає безпідставними, оскільки за результатами встановлених у цій справі обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що автомобіль позивачки відчужений з дотриманням приписів законодавства України уповноваженим на те органом, тому немає підстав для зобов'язання військової частини повернути цей автомобіль колишньому власнику.
4.25 Отже, встановлені у наведеній справі обставини є відмінними від обставин справи, що переглядається у касаційному порядку.
4.26 Відповідно до положень частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
4.27 Отже, у позові про визнання протиправним та скасування акта належить відмовити, у зв'язку із чим судові рішення у цій частині належить скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
4.28 Крім того слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (пункт 67).
4.29 Відповідно до положень частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4.30 Враховуючи викладене, у Парка, як законного володільця і користувача спірного майна на праві оперативного управління виникло право на захист своїх прав та законних інтересів, тому позовні вимоги у частині зобов'язати Військову частину повернути Парку транспортний засіб: Mitsubishi L200, задоволено правильно і у цій частині судові рішення належить залишити без змін.
4.31 Відповідно до частини 4 статті 129, пункту "в" частини 1 статті 315 ГПК України, судові витрати у справі належить покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 у справі № 906/974/24 задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2025 в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акта скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення - у позові відмовити, а в решті судові рішення залишити без змін.
Стягнути з Регіонального ландшафтного парку "Краматорський" (код ЄДРПОУ 32934901) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) 8478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов