23 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4793/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-1, скаржник)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 (головуюча - суддя Хачатрян В.С., судді: Россолов В.В., Склярук О.І.)
у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», банк, позивач)
до:
1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2);
3) ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач-3)
про стягнення 9 873 299,52 доларів США та 112 216 149,03 грн.
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить:
1) стягнути з ОСОБА_1 як із солідарного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» (далі - ТОВ «Торговий дім Агродар») боржника за генеральною кредитною угодою на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за генеральною кредитною угодою по кредиту, процентам за користування кредитом, комісії за управління кредитом з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 9 873 299,52 доларів США та 112 216 149,03 грн;
2) стягнути з ОСОБА_2 як із солідарного із ТОВ «Торговий дім Агродар» боржника за генеральною кредитною угодою на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за генеральною кредитною угодою по кредиту, процентам за користування кредитом, комісії за управління кредитом з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 9 873 299,52 доларів США та 112 216 149,03 грн;
3) стягнути з ОСОБА_3 як із солідарного із ТОВ «Торговий дім Агродар» боржника за генеральною кредитною угодою на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за генеральною кредитною угодою по кредиту, процентам за користування кредитом, комісії за управління кредитом з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 9 873 299,52 доларів США та 112 216 149,03 грн;
4) судові витрати покласти на відповідачів;
5) залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ТОВ «Торговий дім Агродар».
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Харківської області ухвалою від 06.01.2025 повернув АТ «Державний експортно-імпортний банк України» позовну заяву та додані до неї документи з посиланням на пункт 2 частину п'яту статті 174 та статтю 173 ГПК України.
2.2. Східний апеляційний господарський суд постановою від 27.02.2025 задовольнив апеляційну скаргу банку та скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.01.2025, а справу №922/4793/24 направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №922/4793/24 скасувати повністю, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.01.2025 залишити в силі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України зазначає, що неповідомлення відповідача про розгляд справи і, як наслідок, розгляд справи за його відсутності є грубим порушенням не лише процесу, а і прав відповідача на судовий захист та публічний розгляд справи, а також основоположних принципів господарського судочинства та з посиланням на приписи статей 177, 195, 236 ГПК України зазначає, що апеляційним судом було ухвалено невірне по суті рішення, що узгоджується абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційну скаргу (з огляду на аналогічний зміст відзивів Суд розглядає їх як один) банк просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, а у випадку не встановлення підстав для закриття касаційного провадження - відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 залишити без змін.
5.1.1. Щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження банк зазначив, що ухвала про повернення позовної заяви скасована апеляційним судом, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскарження постанови, якою скасовано ухвалу про повернення позовної заяви, в касаційному порядку ГПК України не передбачено.
5.2. Відзиви від інших учасників справи до Суду не надходили.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 для розгляду справи №922/4793/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
6.2. Верховний Суд ухвалою від 16.04.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №922/4793/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.3. Верховний Суд ухвалою від 15.05.2025 зупинив касаційне провадження у справі №922/4793/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №367/252/24.
6.4. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.06.2025 у зв'язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/4793/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Власов Ю.Л.
6.5. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2025 провадження у справі №922/4793/24 поновлено.
6.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.7. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, якою скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.01.2025 про повернення позовної заяви у справі №922/4793/24.
7.2. Переглядаючи у касаційному порядку судове рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
7.3. Пунктом 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
7.4. Згідно з частиною першою статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
7.5. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднані можуть бути вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
7.6. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
7.7. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
7.8. Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 27.03.2019 у справі №910/15326/18).
7.9. За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
7.10. Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті (об'єднані вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об'єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).
7.11. Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
7.12. У той же час аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
7.13. Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини шостої статті 173 ГПК України як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов (схожі за змістом правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 19.12.2022 у справі №921/318/22).
7.14. Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).
7.15. Крім того, обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об'єднання/роз'єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин першої, шостої статті 173 та пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України. А тому великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об'єднання позовних вимог. Наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №910/21280/21.
7.16. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 06.01.2025 у цій справі, виходив з того, що позивачем об'єднано позовні вимоги за трьома різними договорами, які не пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами. Сумісний розгляд таких позовних вимог, на думку суду, перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у цьому випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правової природи кожного з них, встановити обставини щодо виконання відповідачем умов договорів за вказаний позивачем у позові період, оплати отриманих послуг, обставини укладання та виконання сторонами договорів поруки. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає поверненню без розгляду з огляду на те, що джерелом і підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю у предметах їх регулювання.
7.17. Натомість суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив таке:
- статтею 174 ГПК України не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об'єднання позовних вимог перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору;
- позовна заява є процесуальним документом банку, який містить матеріально-правові вимоги про стягнення заборгованості за одним і тим самим основним зобов'язанням одного й того ж позичальника - ТОВ «Торговий дім Агродар» (далі - позичальник) та трьох поручителів: ОСОБА_1 (поручитель-1), ОСОБА_2 (поручитель-2); ОСОБА_3 (поручитель-3);
- порука поручителя-1 виникла на підставі укладеного між ним, банком та позичальником договору поруки №68116Р12 від 16.03.2016 (договір поруки-1); поручителя-2 на підставі укладеного між ним, банком та позичальником договору поруки №68116Р13 від 16.03.2016 (договір поруки-2); поручителя-3 на підставі укладеного між ним, банком та позичальником договору поруки №68116Р14 від 17.03.2016 (договір поруки-3), які іменуються разом договори поруки;
- підставою звернення банку з позовними вимогами до поручителів є не лише невиконання зобов'язань за забезпечувальними правочинами (договорами поруки), але насамперед - невиконання зобов'язань за основним правочином (кредитним), що визначає умови виконання основного зобов'язання, забезпеченого порукою, про що зазначалося у позовній заяві;
- з аналізу змісту норм, що мітяться у параграфі 3 «Порука» Цивільного кодексу України вбачається, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий (акцесорний) характер поруки стосовно основного зобов'язання. Відповідно, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель;
- основним договором, яким встановлено обсяг зобов'язань позичальника, забезпечення виконання яких здійснюють всі поручителі, є генеральна кредитна угода від 16.03.2016 №68116N2 з усіма додатками, що є її невід'ємною частиною. В межах генеральної угоди між кредитором та позичальником укладено вісім кредитних договорів, які є чинними та згідно із статтею 1 та підпунктом 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 генеральної угоди є додатками до генеральної угоди та її невід'ємними частинами;
- розглядаючи вимоги до поручителів, суд повинен встановити обставини щодо виконання одного і того ж основного договору - генеральної угоди на підставі одних і тих же доказів, що надані банком на підтвердження обставин виникнення та невиконання забезпеченого поручителями основного зобов'язання у відповідній сумі;
- наведені у позовній заяві правові підстави позову (посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача) є однаковими для вимог банку до всіх поручителів. Таким чином, заявлені банком позовні вимоги до поручителів є однорідними. Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачено у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання (такі висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у постановах у справі №1519/2-3165/11 і від 19.06.2019 року у справі №523/8249/14-ц);
- колегія суддів погодилася з доводами апелянта, що невірне формулювання у позовній заяві позовних вимог всупереч вимогам пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України, не може бути підставою для повернення позовної заяви. Крім того посилання на те, що позивачем не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, як того вимагає пункт 8 частини третьої статті 162 ГПК України, то воно спростовується самою позовною заявою.
7.18. Апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала про повернення позовної заяви на підставі частини тринадцятої статті 176, частини четвертої статті 226 ГПК України винесена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, а тому, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, ухвала Господарського суду Харківської області від 06.01.2025 року у справі №922/4793/24 підлягає скасуванню, а справа з урахуванням положень частини третьої статті 271 ГПК України підлягає переданню на розгляд суду першої інстанції.
7.19. Перевіркою дотримання статей 177 (завдання та строк підготовчого провадження), 195 (строки розгляду справи по суті), 236 (законність і обґрунтованість судового рішення) ГПК України, Верховний Суд виходить із того, що суд апеляційної інстанції правильно застосував частини першу - п'яту статті 173 та частину другу статті 174 ГПК України з огляду на правову природу спірних правовідносин, які виникли з кредитного договору, забезпеченого порукою та встановив, що правові підстави позову є однаковими для всіх поручителів, а позовні вимоги банку є однорідними та випливають з генеральної кредитної угоди від 16.03.2016 №68116N2 дійшов заснованого на правильному тлумаченні статей 162, 173, 174 ГПК України висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви винесена з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального права.
7.20. Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на неповідомлення його про розгляд справи є безпідставним, оскільки з матеріалів справи убачається, що апеляційний господарський суд ухвалу від 05.02.2025 про призначення справи №922/4793/24 до розгляду надіслав ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд», і така ухвала доставлена останньому 07.02.2025.
7.21. Інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для повернення банку позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
7.22. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
7.23. Верховний Суд також відхиляє доводи банку щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження з мотивів того, що оскарження постанови, якою скасовано ухвалу про повернення позовної заяви, в касаційному порядку ГПК України не передбачено з огляду на таке.
7.24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 (до закінчення розгляду якої зупинявся розгляд касаційної скарги у цій справі) виснувала, що ухвали суду першої інстанції, перелік яких міститься у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України [частині другій статті 328 КАС України, пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України] після їх перегляду в апеляційному порядку є предметом касаційного оскарження незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції.
7.25. Інші доводи банку, викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.26. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
7.27. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №922/4793/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов