22 жовтня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2976/25
За позовом Приватного акціонерного товариства “МХП», місто Миронівка, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК», м. Чернівці
про стягнення заборгованості - 42000 грн
Суддя Гончарук О.В.
Секретар судового засідання - Медвідчук І.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне акціонерне товариство “МХП» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК» про стягнення заборгованості у розмірі 42000 грн.
В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що між Приватним акціонерним товариством “МХП» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК» 12.05.2025 укладено Договір №1205МЛ про надання транспортно-експедиційних послуг.
На виконання вище згаданого договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу. Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг позивач звернувся до суду.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.10.2025.
Ухвалою суду від 06.10.2025 задоволено заяву представника позивача (вх. №3292) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 07.10.2025 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача відкладено розгляд справи на 22.10.2025.
На день розгляду справи по суті, 22.10.2025, представники сторін у судове засідання, не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі, оскільки представником позивача надіслано клопотання (вх. № 4327) про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки, суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання (в матеріалах справи наявна довідка про отримання відповідачем ухвали суду від 07.10.2025 у системі “Електронний суд»).
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.
« 12» травня 2025 року між Приватним акціонерним товариством “МХП» (далі МХП) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІЛАК» укладено договір №1205МЛ, предметом якого є надання транспортних послуг з перевезення вантажів.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, МХП зобов'язується перевозити належним йому автомобільним транспортом вантажі контрагента та/або надавати контрагенту від власного імені, в інтересах та за рахунок контрагента послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів контрагента автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а контрагент зобов'язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, наданні послуги в порядку та на умовах цього Договору.
Згідно пункту 2.1.6 Договору, контрагент зобов'язується своєчасно сплачувати МХП узгоджену сторонами в замовленні плату після надання останнім в повному обсязі документи, що підтверджують виконання останнім своїх зобов'язань за даним Договором.
Зобов'язання МХП стосовно перевезення вантажу вважаються виконаними в момент своєчасного отримання вантажоодержувачем вантажу в належному стані та кількості, що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на СМR або ТТН з якою поставлено вантаж ( пункт 3.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.2.1 Договору, сторони погодились, що підставою для проведення розрахунків за даним Договором є підписаний сторонами акт прийому-передачі наданих послуг, а також оригіналами належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з відмітками та підписами уповноважених осіб вантажовідправника і вантажоодержувача.
У випадку надання неналежно оформленої, з порушенням вимог Договору та/або чинного законодавства України, СМR або ТТН то контрагент зобов'язаний надати протягом 3 днів з моменту отримання письмову та вмотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі послуг. У випадку відсутності письмових зауважень контрагент протягом вищевказаного строку, послуги вважаються прийнятими контрагентом (пункт 3.3 Договору).
Згідно пункту 3.4 Договору, порядок та умови оплати послуг, ціни на них, визначаються згідно Додатку №2 до Договору.
Даний Договір та Додатки до нього підписані сторонами.
Відповідно до пункту 3 Додатка №2 до Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок МХП не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається з пункту 5.1 Додатка №2 до Договору, строк надання (направлення) акта приймання-передачі послуг на підпис контрагенту не більше 7 календарних днів з моменту надання послуг.
« 15» травня 2025 року сторони погодили заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №1 на суму 42000 грн.
Також, 16.05.2025 підписано товарно-транспортну накладну №149.
В матеріалах справи наявний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №927431 від 20.05.2025 на загальну суму 42000 грн, проте відповідачем даний акт не підписаний.
Вище зазначений акт позивачем направлявся на електрону адресу відповідачу.
Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу транспортні послуги належним чином, що підтверджується копією заявки, товарно-транспортною накладною №149 від 16.05.2025, підписаним сторонами без зауважень.
Однак, у порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг у визначений строк, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 42000 грн.
Як вбачається, із трекінгу Укрпошти позивач 08.08.2025 направив на адресу відповідача письмову вимогу про сплату боргу, яку останній отримав 18.08.2025.
Таким чином, факт існування грошового зобов'язання підтверджується належними доказами, а невиконання відповідачем обов'язку з оплати є порушенням умов договору та норм чинного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору заявки на перевезення вантажу у міжнародному повідомленні.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
На виконання умов Договору позивач як перевізник здійснив транспортне перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною, відповідач письмових претензій, зауважень до перевізника не висловив.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми відповідачем до суду не подано, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 42000 грн та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження належного виконання грошового зобов'язання або заперечень щодо суми заборгованості.
Надані позивачем документи - Договір №1205МЛ, акт приймання-передачі послуг, товарно-транспортна накладна, вимога про оплату - є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт надання послуг та наявність боргу. Відповідачем належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача не подано.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства та умови Договору, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позову та можливість його задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «МХП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» про стягнення заборгованості - 42000 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» (58005, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, 7А, ЄДРПОУ 40220106) на користь Приватного акціонерного товариства «МХП» (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, ЄДРПОУ 25412361) 42000 грн основного боргу та 2422,40 грн судового збору.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24.10.2025.
Суддя О.В.Гончарук