м.Чернівці
22 жовтня 2025 року Справа № 926/2763/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/2763/25
За позовом Приватного підприємства “Інвест-Сервіс» (21100, м.Вінниця, вул.Київська, б.14, оф.408)
До відповідача Фізичної особи - підприємця Боднарюка Богдана Івановича ( АДРЕСА_1 )
Про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 49873,00 грн
За участі представників:
Від позивача: Мосійчук В.І. - керівник (згідно витягу з ЄДР)
Від відповідача: не з'явився
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку “EasyCom».
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство “Інвест-Сервіс» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Боднарюка Богдана Івановича про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 49873,00 грн шляхом використання фішингових програм.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 22.04.2025 року з його розрахункового рахунку здійснено платіж шахрайським шляхом на розрахунковий рахунок ФОП Боднарюка Б.І. в розмірі 49873,00 грн, у зв'язку із чим, позивач просить стягнути безпідставно набуті кошти ФОП Боднарюком Б.І.
20.08.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2763, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.
Ухвалою суду від 25.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.09.2025 року.
Ухвалою суду від 05.09.2025 року задоволено заяву представника позивача (вх.№2964) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
Ухвалами суду від11.09.2025 року та 30.09.2025 року відкладено судові засідання.
20.10.2025 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№4245).
У зв'язку із технічними несправностями системи відеоконференцзв'язку під час судового засідання 22.10.2025 року, представник позивача звернувся із письмовим клопотанням про розгляд справи без його участі (вх.№4325).
В судове засідання 22.10.2025 року відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, тим самим не скористався своїми правами.
Суд зазначає про належне ним виконання обов'язку щодо повідомлення усіх учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача повідомлено, шляхом надіслання ухвал суду на його юридичну адресу, яка міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 60000, Чернівецька обл., Дністровський р-н, м.Хотин, вул.Київська, б.59, вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресоюи та повернулася до суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 2 статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Окрім того, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача до суду, його було повідомлено також через офіційний сайт Господарського суду Чернівецької області.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами п.91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п.92 правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п.102 правил).
У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п.116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв'язку з відсутністю адресата.
Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю.
В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Пунктом 1 ч.3 ст.202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
Судом враховується, що за приписами ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст.202 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020 року у справі №914/6968/16.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, а також за наявності заяви позивача про розгляд справи без його участі, суд приходить висновків про відсутність підстав відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що за заявою ОСОБА_1 від 23.04.2025 року, за правопорушення встановлене ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, Вінницьким районним управлінням поліції ГУНП у Вінницькій області відкрито кримінальне провадження №12025020040000273.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2025 року у справі №127/17675/25 (провадження №1-кс/127/7481/25) постановлено накласти арешт на банківський рахунок Акціонерного товариства “Комерційний Банк “Приват Банк» НОМЕР_1 відкритий на ім'я ФОП Боднарюка Б.І. на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, шляхом заборони користування та розпорядження вказаним майном.
01.08.2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 49873,00 грн, яка залишена відповідачем без відповіді.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Слідчий СВ відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням, погодженим з прокурором про накладення арешту на майно, яке мотивоване тим, що слідчим відділенням відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020040000273 від 24.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.04.2025 року до чергової частини відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від Мосійчука В.В. (далі - потерпілий), про те, щоб прийняти міри до невідомої особи, яка 22.04.2025 року в період часу з 13:00 год по 14:00 год шахрайським шляхом, заволоділа грошовими коштами останнього на загальну суму 49873,00 грн.
В ході проведення допиту потерпілий показав, що 22.04.2025 року з рахунку АТ “Укрексімбанк», що належить ПП “Інвест-Сервіс» проведено платіж на розрахунковий рахунок АТ “КБ “Приват Банк» НОМЕР_1 , який, як встановлено слідчим, належить ФОП Боднарюку Б.І., в розмірі 49873,00 грн, призначення платежу “Оплата за товар, за рахунком №0000821 від 22.04.2025 року, Без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією за №743.
В ході проведення слідчих дій, на підставі ухвал про тимчасовий доступ слідчого судді Вінницького міського суду, були проведені виїмки у відділення банків АТ "Укрексімбанк" та АТ “КБ “ПриватБанк» та встановлено, що з рахунка АТ "Укрексімбанк" НОМЕР_2 , що належить ПП “Інвест-Сервіс» 22.04.2025 року був здійснений платіж на рахунок АТ “КБ "ПриватБанк" НОМЕР_1 , що належить ФОП Боднарюку Б.І. (ідент.код НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Так, враховуючи те, що на банківський рахунок АТ “КБ "ПриватБанк" НОМЕР_1 незаконно перераховувалися грошові кошти потерпілого, є достатні підстави вважати, що даний банківський рахунок, відповідно до п.1, 3, ч.2 ст.167 Кримінального процесуального кодексу України є використаним, як засіб та знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2025 року у справі №127/17675/25 (провадження №1-кс/127/7481/25) постановлено накласти арешт на банківський рахунок Акціонерного товариства “Комерційний Банк “Приват Банк» НОМЕР_1 відкритий на ім'я ФОП Боднарюка Б.І. на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, шляхом заборони користування та розпорядження вказаним майном.
Згідно із ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Отже, встановлені в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2025 року у справі №127/17675/25 (провадження №1-кс/127/7481/25) обставини щодо шахрайського заволодіння коштами ПП “Інвест-Сервіс» саме ФОП Боднарюком Б.І. - є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
Згідно з ст.387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 ст.11 ЦК України.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст.1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.
Отже, норми ст.1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10.09.2018 року у справі №638/11807/15-ц (провадження №61-1215св17), від 12.09.2018 року у справі №154/948/16 (провадження №61-4497ск18), від 12.12.2018 року у справі №205/3330/14-ц (провадження №61-1133св18), від 24.03.2021 року у справі №369/8126/17 (провадження №61-5137св19).
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що ст.1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Як зазначав Верховний Суд України, норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст.1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 року у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 року у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 року у справі №6-3090цс15 та ін.).
Водночас у постанові Верховного Суду України від 02.02.2016 року у справі №6-3090цс15, суд відзначив, що конструкція ст.1212 ЦК України, як і загалом норм гл.83, свідчить про необхідність установлення так званої “абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Судом встановлено, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання, кошти в розмірі 49873,00 грн, які надійшли на банківський рахунок відповідача без достатніх правових підстав, що підтверджено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2025 року у справі №127/17675/25 (провадження №1-кс/127/7481/25), якою накладено арешт на банківський рахунок Акціонерного товариства “Комерційний Банк “Приват Банк» НОМЕР_1 відкритий на ім'я ФОП Боднарюка Б.І.
Доказів стосовно правомірності володіння (збереження) та набуття грошових коштів відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд приходить висновку, що грошові кошти в сумі 49873,00 грн були набуті ФОП Боднарюком Б.І. за рахунок позивача без достатньої правової підстави (кондикційні зобов'язання).
У відповідності п.п.42-43 ст.1 Закону України “Про платіжні послуги», неналежна платіжна операція - це платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний отримувач - це особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
Як встановлено судом, відповідач кошти, які отримані неналежною платіжною операцією (шахрайськими діями) не повернув, що призвело до виникнення підстави у позивача про звернення до суду з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 49873,00 грн, доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позовні вимоги Приватного підприємства “Інвест-Сервіс» (21100, м.Вінниця, вул.Київська, б.14, оф.408) до Фізичної особи - підприємця Боднарюка Богдана Івановича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 49873,00 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Боднарюка Богдана Івановича ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_4 ) на користь Приватного підприємства “Інвест-Сервіс» (21100, м.Вінниця, вул.Київська, б.14, оф.408, код 13303082) безпідставно набуті кошти в розмірі 49873,00 та 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 24.10.2025 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК