Справа № 463/6125/25
Провадження №2/148/1120/25
15 жовтня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У вересні 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.11.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 94670 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 гривень; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 15600,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 4000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 11600,00 грн.
На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору Відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.
28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . В зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 94670 від 26.11.2019 в розмірі 15600,00 грн. та понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
24.09.2025 на адресу суду надійшла заява від представника ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчука С.В. про розподіл судових витрат, в якій він просить стягнути із ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній він просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка та її представник, адвокат Пастернак О.О., в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника відповідачки до суду надійшла заява, в якій вона просить розглянути дану справу без її участі та участі відповідачки,в задоволенні позову відмовити.
Згідно відзиву на позов (а.с. 54-57) представник відповідачки зазначає, що відповідачка не укладала жодного договору із ТОВ "ЗАЙМЕР". 26.11.2019 невідомі особи, без згоди відповідачки, використовуючи дані останньої, здійснили неправомірні дії, а саме оформили від її імені онлайн - кредити на загальну суму 13400 грн. 27.11.2019 відповідачка звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Також вказує на те, що матеріалах справи відсутня виписка по картковому рахунку, яка б підтверджувала рух коштів та те, що відповідачка користувалася кредитними коштами на власний розсуд.
Вважає, що додані позивачем документи, не є документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Отже, позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору позики.
Також представник відповідачки вважає. що позивачем не доведено факту переходу до нього прав вимоги до відповідаяки згідно з договором факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, оскільки він не містить жодної інформації про боржників та договори кредиту, право вимоги за якими ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Позивачем не надано суду Реєстру боржників до договору факторингу №01¬28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року лише витяг, також не додано Акту приймання - передачі цього Реєстру боржників, що позбавляє можливості встановити факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки по справі.
Вважає, що до позовної заяви не долучено жодного доказу, який би підтверджував перехід права вимоги від ТОВ "ЗАЙМЕР" до ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" щодо відповідачки по справі.
Також вважає, що право нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припинилося після спливу визначеного договором строку надання кредиту, тобто після 25.12.2019, а тому з 25.12.2019 відсутні підстави нарахування процентів за договором позики.
Крім того, зазначає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами і не підлягає до стягнення у вказаному розмірі у разі ухвалення рішення на користь позивача у справі. В зв'язку з викладеним просить в задоволенні позову відмовити.
У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.11.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 94670 про надання фінансового кредиту, про що свідчить копія індивідуальної частини даного договору (а.с. 27-28). Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL3223 та нею зазначено дату народження, свої паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу та номер рахунку НОМЕР_1 .
Згідно з п. 1.1, 1.2 вказаного договору, ТОВ «ЗАЙМЕР» надає клієнту фінансовий кредит в сумі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 25.12.2019. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п. 1.3 цього договору за користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «ЗАЙМЕР» 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 1.4 договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Також, 26.11.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 підписано Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №94670, який містить графік розрахунків, про що свідчить його копія (а.с. 29). Даний додаток підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL3223.
Відповідно до копії довідки ТОВ «ЗАЙМЕР» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №94670 від 26.11..2019, ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР» Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифіктора) здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www/cly. com.ua. Одноразовий ідентифікатор KL 3223, час відправки ідентифікатора позичальнику 26.11.2021, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380992432928 (а.с. 26 зв.бік).
З копії інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» № 8141/05 від 30.05.2025 вбачається, що ТОВ «Платежі онлайн» як технологічний оператор платіжних систем повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена транзакція: номер транзакції 27480-54826-27178, сума 4000,00 грн., дата і час 26.11.2021 23:58:04, номер банківської картки НОМЕР_1 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, опис: видача кредиту #94670 (а.с. 24 зв.бік).
Судом також встановлено, що 28.10.2021 ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» уклали договір факторингу № 01-28/10/2021, про що свідчить його копія (а.с. 33 зв.бік - 37).
Відповідно до п.6.1. договору факторингу, Клієнт передає (відступає) Фактору Права вимоги до Боржників, які виникли у Клієнта внаслідок невиконання Боржниками умов Кредитних договорів, та які входять до Портфелю Заборгованості. Загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються, складає 355 346 652,97 грн. станом на дату підписання Сторонами цього Договору.
Згідно п. 6.2.3. договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору. В разі невиконання фактором вимог п. 7.2 Договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов'язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7.2 договору.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору факторингу,в якості ціни за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Фактор сплачує Клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 1 444 834,08 грн. (без ПДВ.
Фактор здійснює оплату Клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.1 цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, двома платежами: 722 417,04 грн., (50%) - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору; 722 417,04 грн.. (сімсот двадцять дві тисячі чотириста сімнадцять гривень 04 коп.) (інші 50%) - протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору.
На виконання умов договору факторингу ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало на рахунок ТОВ «ЗАЙМЕР» визначені договором суми, що підтверджується копіями платіжних доручень №1653 від 02.11.2021 та № 1672 від 23 .11.2021 (а.с. 23).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №94670 від 26.11.2021 в сумі 15600 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11600 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 30).
Згідно копії виписки з особового рахунку за кредитним договором №94670 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить15600 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11600 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 33).
Відповідно до копії вимоги про виконання зобов'язання за кредитним договором від 14.04.2025 №б/н, ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення прав вимоги її заборгованості на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» з вимогою погасити борг в сумі 15600 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11600 грн. - сума заборгованості за відсотками, однак відповідачка суму боргу не погасила (а. с. 29 зв.бік).
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд входить із такого.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до норм ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, договір про надання фінансового кредиту № 94670 від 26.11.2019 укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника ОСОБА_1 , акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/.
Відповідно до п. 1.6. договору невід'ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.cly.com.ua/.
Згідно п. п. 6.3., 6.4. договору всі додатки та додаткові угоди, складені Сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід'ємними частинами Договору. Підписанням цього Договору Клієнт дає свою згоду на те, щоб Графік розрахунків розміщувався в електронному вигляді в Особистому Кабінеті Клієнта, зареєстрованому на веб- сторінці Товариства - https://www.cly.com.ua/.
Вказаний Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, її паспортні дані, номер картки платника податків, адресу, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, а також номер банківської платіжної картки, на який перераховуватимуться грошові кошти, реквізити якої надано ОСОБА_1 . Також в даному кредитному договорі визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
У постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 Верховний Суд погодився з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.
При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідачки, наведені нею у відзиві на позов, щодо заперечення факту укладання 26.11.2019 кредитного договору № 94670 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 , з підстав того, що даний договір нібито укладено невідомими особами без згоди відповідачки з використовуючи дані останньої.
Так, з копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.01.2020, наданої відповідачкою, судом встановлено, що 28.11.2019 Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області до ЄРДР внесено відомості за №12019140090003998 про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, виклад обставин: 27.11.2019 у Шевченківський ВП ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 28.11.2019 приблизно о 20:00 год. невідома особа, використовуючи особисті дані завника, які потерпіла надала в телефонному режимі, оформила онлайн кредит від її імені на загальну суму 13400 грн. (а.с. 59).
При цьому, з вказаної копії витягу не вбачається, що вказана заява відповідачки стосується саме укладення кредитного договору № 94670 від 26.11.2019.
Також суду не надано доказів того, що досудовим розслідуванням було оголошено підозру невідомій особі, яка, як стверджує відповідачка, оформила онлайн кредит від її імені.
Сама по собі наявність кримінального провадження в 2019 році, порушеного за заявою ОСОБА_1 не може свідчити, про вчинення кримінального правопорушення щодо відповідачки, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише обвинувальним вироком суду, а також не може бути підставою для звільнення позичальника від обов'язку належного виконання кредитного зобов'язання і виконання умов договору, в разі настання певних обставин, передбачених ними.
Крім того, для отримання грошових коштів через систему онлайн-кредитування, недостатньо зазначити лише номер мобільного телефону та дані позичальника, а потрібно вчинити певну сукупність дій із зазначенням персональних даних позичальника, які були відомі лише їй.
Відповідачки не спростовано того, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить.
Також не надано належних доказів того, що зазначена в договорі адреса електронної пошти належить не їй, доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті ТОВ «Займер», доказів того, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка ОСОБА_1 не належить.
Що стосується доводів представника відповідачки про відсутність в матеріалах справи виписки по картковому рахунку, яка б підтверджувала рух коштів, а також доказів користування відповідачкою кредитними коштами на власний розсуд та підтверджень отримання кредиту, суд зазначає наступне.
Представником позивача до позовної заяви додано копію інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» № 8141/05 від 30.05.2025, з якої вбачається, що ТОВ «Платежі онлайн» через платіжний сервіс «Platon» була проведена транзакція: номер транзакції 27480-54826-27178, сума 4000,00 грн., дата і час 26.11.2021 23:58:04, номер банківської картки НОМЕР_1 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, опис: видача кредиту #94670 (а.с. 24 зв.бік).
Відповідачкою не надано суду доказів, які б спростовували неналежність їй банківської картки № НОМЕР_1 , номер якої зазначено у кредитному договорі № 94670 26.11.2019, відсутність надходжень коштів на неї від первісного кредитора на підставі вказаного кредитного договору.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про факт укладення кредитного договору № 94670 26.11.2019, погодження всіх істотних умов договору. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких суду не надано.
Що стосується доводів представника відповідачки про недоведеність позивачем факту переходу права вимоги позивачу до відповідачки від первісного кредитора, оскільки договір факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 не містить жодної інформації про боржників та договори кредиту, право вимоги за якими ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», та того, що позивачем не надано суду Реєстру боржників до вказаного договору, а також не додано Акту приймання - передачі цього Реєстру боржників, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що згідно п. 3.1. договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 підписанням цього Договору Клієнт гарантує, що йому належить Право Вимоги за Портфелем Заборгованості до Боржників, зазначених у Реєстрі Боржників.
Реєстр боржників - це погоджена Сторонами форма Реєстру Боржників з переліком їх особистих даних і розмірів грошових зобов'язань кожного з Боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про Боржника у разі їх наявності у Клієнта, разом з додатком у електронному вигляді бази даних. Форма Реєстру Боржників наведена в Додатку №1 до цього Договору, форма злектронного Реєстру Боржників - в Додатку №1.1 до цього Договору.
Відповідно до п.6.1. договору факторингу, Клієнт передає (відступає) Фактору Права вимоги до Боржників, які виникли у Клієнта внаслідок невиконання Боржниками умов Кредитних договорів, та які входять до Портфелю Заборгованості. Загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються, складає 355 346 652,97 грн. станом на дату підписання Сторонами цього Договору.
Згідно п. 6.2.3. договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору. В разі невиконання фактором вимог п. 7.2 Договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов'язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7.2 договору.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору факторингу, в якості ціни за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Фактор сплачує Клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 1 444 834,08 грн. Фактор здійснює оплату Клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.1 цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, двома платежами: 722 417,04 грн., (50%) - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору; 722 417,04 грн.. (сімсот двадцять дві тисячі чотириста сімнадцять гривень 04 коп.) (інші 50%) - протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору.
Отже, для встановлення факту переходу права грошової вимоги від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» наданням позивачем до суду Акту приймання - передачі цього Реєстру боржників не є обов'язковим.
При цьому, факт укладання договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 підтверджується копіями платіжних доручень №1653 від 02.11.2021 та № 1672 від 23.11.2021 (а.с. 23).
Також судом встановлено, що витяг з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, копія якого наявна в матеріалах справи, стосується саме заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 94670 від 26.11.2019. Вказаний витягмістить печатки та підпис представників ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Отже, наявні у справі докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 94670 від 26.11.2019.
Тому суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині основної суми боргу в розмірі 4000 грн. за за кредитним договором № 94670 від 26.11.2019. Разом з тим, не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості по відсотках за даним договором з огляду на наступне.
Позивачем, окрім основної суми боргу за договором про надання фінансового кредиту № 94670 від 26.11.2019 заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості, яка, за твердженням позивача, є сумою заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, в розмірі 11600 грн.
Однак наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу та виписка з особового рахунку не є належними доказами наявності такої заборгованості, оскільки з наданої виписки не вбачається, як саме та відповідно до яких пунктів договору нараховувались відсотки за користування кредитними коштами до укладання договору факторингу. Вказану заборгованість за несплаченими відсотками в позовній заяві позивачем не обґрунтовано та інших доказів на підтвердження розміру даної заборгованості позивачем не надано.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналізуючи вказані норми закону, суд зазначає, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно встановлених судом обставин справи, за умовами укладеного 26.11.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 електронного договору про надання фінансового кредиту № 94670, сторони домовились, що сума кредиту становить 4000 грн., кредит надається строком на 30 днів, тобто до 25.12.2019, строк дії договору 30 днів, процентна ставка 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу (а.с. 27-28). Згідно Додатку № 1 до вказаного договору графіку розрахунків та загальної вартості кредиту: строк, на який надано кредит - 30 днів, сума кредиту - 4000 грн., проценти за користування кредитом - 2400 грн., загальна вартість кредиту - 6400 грн (а.с. 29).
Тобто, відсотки на залишок суми кредиту позивачем мали нараховуватися протягом 30 днів, починаючи з 26.11.2019 і до 25.12.2019. У той же час, позивачем відповідно до виписки з особового рахунку відсотки були нараховані до 16.04.2025.
Однак позивачем до позовної заяви не долучено детального розрахунку нарахування прострочених процентів у розмірі 11600 грн., а у позовній заяві не обгрунтовано, відповідно до яких саме умов договору та за який період їх нараховано.
Відповідно до усталеної судової практики, правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ст. 1050 ч. 2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.
В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання від дати спливу строку кредитування.
Отже, не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ", відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути з відповідачки за договором про надання фінансового кредиту № 94670 від 26.11.2019 заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тому позовні вимоги в цій частині, на переконання суду, підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за договором про надання фінансового кредиту № 94670 від 26.11.2019 сума відсотків за користування кредитними коштами за період з 26.11.2019 по 25.12.2019 в розмірі 2400 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися а припущеннях.
Виходячи зі змісту вказаних вище законодавчих норм, обовязок доведення своїх вимог лежить не лише на позивачеві, такий обов'язок лежить і на відповідачеві щодо доведеності заперечень проти позову.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" заборованості за договором про надання фінансового кредиту № 94670 від 26.11.2019 в розмірі 6400 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2400 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Верховний Суд в постанові від 24 січня 2022 року зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, суд звертає на увагу на те, що відповідачка в своїй заяві просила зменшити суму витрат на правничу допомогу, так як вважає їх необґрунтованими.
Суд погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.
Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач сплатив за надання правової допомоги в сумі 10500 грн. (а.с. 1-10).
В матеріалах справи наявна копія довіреності на представництво інтересів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 65).
29.12.2023 між адвокатом Пархомчуком С.В. та позивачем ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір про надання правової допомоги б/н, предметом якого є надання адвокатом юридичної допомоги клієнту, в обсязі та умовах, передбачених даним договором. (а.с. 30 зв.бік-32).
15.09.2025 між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» складено та підписано акт про отримання правової допомоги, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 - 1 година, 2000 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до п/з), моніторинг аналіз судової практики - 2,5 години, 5000 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи - 1,5 година, 3000 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн. Кількість годин - 5, загальна сума - 10500 грн., про що свідчить копія даного акту (а.с. 67
Згідно копії рахунку номер 15.09.2025-92 від 15.09.2025 вказаний рахунок був виписаний адвокатом Пархомчуком С.В. ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на суму 10500 грн. за надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 66 зв.бік).
Також адвокатом Пархомчуком С.В. на підтвердження отримання ним та здійснення позивачем ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 в сумі 10 500 грн. надано копію платіжної інструкції від 15.09.2025 № 39575 (а.с. 66).
Судом встановлено, що у зв'язку з представництвом позивача, адвокатом Пархомчуком С.В. складено та подано до суду позовну заяву (підготовлено докази/додатки доп/з), здійснено моніторинг аналіз судової практики. Також, адвокат Пархомчук С.В. поніс канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправку поштової кореспонденції.
Однак, зазначена адвокатом Пархомчуком С.В. сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у
спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, та є типовою для фактора, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в аналізі доказів і документів для подання позовної заяви, складання позовної заяви в даній справі та подання її до суду, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, оскільки такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.
Складання позовної заяви - 2,5 годин, як зазначено адвокатом, не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи, та є шаблонною. Судом також враховується, що адвокат Пархомчук С.В. надає свої послуги позивачу на регулярній основі, що вбачається із договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, тому певної мірою є сумнівним необхідність зустрічі та надання будь-яких консультацій, враховуючи типовість вказаної справи та рід діяльності позивача.
З огляду на викладене, оскільки позов ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 задоволено частково, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, їх фінансового стану, суд вважає можливим задовольнити клопотання представника відповідачки про зменшення судових витрат як неспівмірних із заявленими позовними вимогами, та стягнути їх на користь позивача в розмірі 4000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 993,80 грн.
На підставі викладеного, керуючисьЗаконом України «Про електронну комерцію», Законом України "Про електронні довірчі послуги", ст.ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження якого за адресою: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 42228158, заборгованість за кредитним договором № 94670 від 26.11.2019 в розмірі 6400 грн. (шість тисяч чотириста гривень).
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в сумі 993,80 грн. (дев'ятсот дев'яносто три гривні вісімдесят копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 23.10.2025.
Суддя Л.А. Штифурко