Справа № 137/519/25
"23" жовтня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницькоїобласті в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судового засідання Голота О.В. розглянувши у судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після смерті матері до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся його покійний брат ОСОБА_4 , який помер02.09.2021, але спадщини не оформив. Після його смерті спадкоємцем є його дружина ОСОБА_2 , відповідач по справі. Після смерті матері залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку із погосподарськими спорудами, який розташований за адресою по АДРЕСА_1 . Також залишилася спадщина, а саме земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8352 га, каадствройи нмоер 0522483600:01:000:0223, яка розташована на території Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області, проте оригінал Державного акту не зберігся. Відповідно до рішення Кулизької сільської ради від 26.04.1996 року, було вирішено передати гр. ОСОБА_3 в приватну власність земельну ділянку площею 0,53 га, яка була розділена на декілька частин та присвоєно кадастрові номери. В нотаріальному порядку оформити спадщину, позивачу було відмовлено, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Тому позивач змушений звернутися до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати за ним право власності на житловий будинок, на земельні ділянку кадастровий номер 0522483600:03:002:0295, площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування будинку, кадастровий номер 0522483600:03:002:0294 площею 0,2800 га для ведення особистого селянського господарства та на частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 12.08.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, в якій позивач просить визнати право власності на частки земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8325 га, кадастровий номер 0522483600:01:000:02223, яка розташована на території Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Представник позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Данилюк П.П. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя. Позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. Судові витрати просить залишити за позивачем. Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги своєї зустрічної позовної заяви підтримує в повному обсязі. Проти задоволення збільшених позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує. Судові витрати залишає за собою. Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Так, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.6) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7) його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.8) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно додовідки Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області за №231/02-14 від 19.03.2025 (а.с.9) відповідно до даних спадкової справи №446/2017 ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до виписки із книги погосподарського обліку Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за №08-00-08/165 від 12.09.2024 (а.с.10) згідно запису погосподарської книги №2 (2016-2020 роки) житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , рахується за померлою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до технічного паспорту (а.с.11-15) зазначається технічна характеристика житлового будинку з по господарськими будівлями та спорудами, який розташований АДРЕСА_1 . Ринкова вартість якого відповідно до висновку про вартість нерухомого майна (а.с.16) становить 63151,00 грн. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.17-22) внесено відомості про земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8325 га, кадастровий номер 0522483600:01:000:02223, яка розташована на території Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області, нормативна грошова оцінка якої становить 86614,21 грн. (а.с.24). Даний факт підтверджується Державним актом (а.с.23). В судовому засіданні досліджено спадкову справу №446/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.36-47). Відповідно до рішення Кулизької сільської ради від 26.04.1996 року, було вирішено передати гр. ОСОБА_3 в приватну власність земельну ділянку площею 0,53 га, розташована по АДРЕСА_1 . Українки біля хати (так у документі) (а.с.54). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.55) внесено відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 0522483600:03:002:0295 площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 202834,26 грн. (а.с.58). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.56) внесено відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 0522483600:03:002:0294 площею 0,2800 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Вінницька область Вінницький район скло Кулига вулиця Лесі Українки, нормативна грошова оцінка якої становить 10791,32 грн. (а.с.58). Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути в тому числі визнання права. У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів"). Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини позивачі не може зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позови підлягають до задоволення, оскільки вони є спадкоємцями за законом і мають право на оформлення спадщини. На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,
Первісний позов ОСОБА_1 задовільнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на частки земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8325 га, кадастровий номер 0522483600:01:000:02223, яка розташована на території Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 21,1 кв.м. літ. «А», веранда літ. «а1», ганок, сарай літ. «Б», погріб літ. «В», огорожа №1, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0522483600:03:002:0295 площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0522483600:03:002:0294 площею 0,2800 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Вінницька область Вінницький район село Кулига вулиця Лесі Українки, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на частки земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8325 га, кадастрвоий номер 0522483600:01:000:02223, яка розташована на території Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.