Справа № 137/683/25
"23" жовтня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницькоїобласті в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судового засідання Голота О.В. розглянувши у судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . В позові зазначає, що вона та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після його смерті. Після смерті батька залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку із погосподарськими спорудами, який розташований за адресою по АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення №25 Соснівської сільської ради від 17.03.1994 року ОСОБА_3 в приватну власність передано земельну ділянку площею 0,50 га, яка була розділена на декілька частин та присвоєно кадастрові номери. В нотаріальному порядку оформити спадщину, позивачу було відмовлено, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Тому позивач змушена звернутися до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати за нею право власності на житловий будинок та на земельну ділянку кадастровий номер 0522486400:05:001:0483, площею 0,2000 га для будівництва і обслуговування будинку. 21.08.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, в якій позивач просить визнати за ним право власності на земельні ділянки кадастровий номер 0522486400:05:001:0482 площею 0,1231 га та кадастровий номер 0522486400:05:001:0481 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства. Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Представник позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Данилюк П.П. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя. Позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. Судові витрати просить залишити за позивачем. Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги своєї зустрічної позовної заяви підтримує в повному обсязі. Судові витрати залишає за собою. Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Так, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.9) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10) та свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11) їх батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно до довідки Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області за №429/02-14 від 05.05.2023 (а.с.12) відповідно до даних спадкової справи №398/2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за №247 від 26.04.2024 р. (а.с.13) житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до технічного паспорту (а.с.14-18) зазначається технічна характеристика житлового будинку з по господарськими будівлями та спорудами, який розташований АДРЕСА_1 . Ринкова вартість якого відповідно до висновку про вартість нерухомого майна (а.с.19) становить 99279,00 грн. Відповідно до рішення №25 Соснівської сілсьької ради від 17.03.1994 року ОСОБА_3 в приватну власність передано земельну ділянку площею 0,50 га, яка знаходиться в межах с. Городище 0,20 га - АДРЕСА_1 , 0,30 га - на "башні". Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за №402 від 02.07.2024 (а.с.21) рішенням 16 сесії 21 скликання Соснівської сільської ради народних депутатів від 31.03.1994 року гр. ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,5000 га, з них: - 0,2000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 0,1500 га та 0,1231 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.22) внесено відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 0522486400:05:001:0483 площею 0,2000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, гсоподарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 176452,52 грн. (а.с.34). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.23) внесено відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 0522486400:05:001:0482 площею 0,1231 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Вінницька область Вінницький район село Городище, нормативна грошова оцінка якої становить 3526,37 грн. (а.с.27). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.24) внесено відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 0522486400:05:001:0481 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства, яка яка розташована Вінницька область Вінницький район село Городище, нормативна грошова оцінка якої становить 4296,89 грн. (а.с.26). Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути в тому числі визнання права. У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів"). Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини позивачі не може зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позови підлягають до задоволення, оскільки вони є спадкоємцями за законом і мають право на оформлення спадщини. На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,
Первісний позов ОСОБА_1 задовільнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м. літ. "А", прибудова літ. "а.", ганок, сарай літ. "Б", погріб літ. "п/Б", огорожа №4, ворота з хвірткою №5, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0522486400:05:001:0483 площею 0,2000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, гсоподарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522486400:05:001:0482 площею 0,1231 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Вінницька область Вінницький район село Городище, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0522486400:05:001:0481 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства, яка яка розташована Вінницька область Вінницький район село Городище, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.