ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2025Справа № 910/9990/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
про стягнення 17469,72 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення 17469,72 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.21.2605540 від 22.05.2021 в редакції додаткової угоди № 2 від 17.04.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 108 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Ford Fusion", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС", позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 17469,72 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9990/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
27.08.2025 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
05.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
05.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок ДТП, яка відбулася 15.04.2024 було пошкоджено транспортний засіб "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований у ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.21.2605540 від 22.05.2021 в редакції додаткової угоди № 2 від 17.04.2023.
Відповідно до рахунку-фактури № ST24007277 від 18.04.2024, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 17469,72 грн.
Посилаючись на норми ст.108 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, позивач заявив позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 17469,72 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що підстави для вирахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 відсутні.
Позивач звертався до відповідача із досудовою вимогою, однак у строки, встановлені законодавством, відповідачем не було прийнято рішення ні про відмову, ні про виплату страхового відшкодування.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечив та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилаючись на постанову Верховного Суду України у постанові №914/1319/16 від 14.06.2017 відповідач зазначає, що під час вирішення спору про стягнення страхового відшкодування необхідно враховувати обсяг відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам з урахуванням ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування.
Однак, на виконання вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач при визначенні розміру шкоди врахував суму ПДВ, що суперечить приписам зазначеного Закону України, оскільки не проведено ремонт пошкодженого транспортного засобу, а тому в частині ПДВ даний позов повинен бути зменшений на суму ПДВ.
Також відповідач зазначає, що позивачем не враховано фізичний знос автомобіля.
Відповідно до ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власник транспортного засобу та страховик, до якого перейшло право вимоги не зверталися до страховика винуватця ДТП, у свою чергу, позивачем в порушення ст.34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не було надано фото пошкодженого транспортного засобу та не проведено його огляд за участі представника відповідача. У зв'язку із чим на підставі пп.37.1.3. п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
Також у відзиві відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу.
Згідно з матеріалами справи, 15.04.2024 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Ford Fusion", державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно із постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.05.2024 у справі № 756/5451/24 вище зазначена ДТП відбулася з вини водія транспортного засобу "Ford Fusion", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 .
Автомобіль "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований в позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.21.2605540 від 22.05.2021 в редакції додаткової угоди № 2 від 17.04.2023.
Згідно із рахунком № ST24007277 від 18.04.2024, виконавцем за якими є ТОВ "АВТОСАМФТ НА СТОЛИЧНОМУ", вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 становить 17469,72 грн.
На підставі рахунку№ ST24007277 від 18.04.2024 позивач склав страховий акт № 3.24.01906-1, згідно із якими розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 13563,13 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 13563,13 грн на рахунок СТО, відповідно до заяви вигодонабувача від 23.04.2024 № 172/11917/2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 68817655 від 25.04.2024.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Ford Fusion", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/000044719.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 17469,72 грн страхового відшкодування.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 03.05.2024 у справі № 756/5451/24 підтверджено вину водія транспортного засобу "Ford Fusion", державний номерний знак НОМЕР_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 15.04.2024.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Ford Fusion", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/000044719 (термін дії з 30.01.2024 по 29.01.2025).
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно із ст. 102 Закону України "Про страхування", здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України "Про страхування" якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Згідно із матеріалами справи, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі рахунку СТО та затверджено страховий акт № 3.24.01906-1 на суму 13563,13 грн.
Позивачем здійснено страхове відшкодування в розмірі 13563,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст.993 Цивільного кодексу України та ст.108 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст.22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Ford Fusion", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
У пункті 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 (копія якого міститься у матеріалах справи), вбачається, що рік випуску автомобіля - 2021 рік, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років, у зв'язку із чим, при визначені вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля коефіцієнт фізичного зносу, згідно з п.7.38 Методики, не визначається.
У пункті 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, а саме: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
Відповідно до акту огляду транспортного засобу від 16.04.2024 пробіг - 64116 км. Доказів на підтвердження того, що пробіг перевищує нормативний відповідач не надав. Водночас відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які є винятковими відповідно до п.7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 при визначенні розміру страхового відшкодування.
Щодо доводів відповідача про зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ, суд зазначає, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані із компенсацією страховиком збитків понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. У зв'язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі ПДВ не нараховується. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц).
Акт наданих послуг № 2024009509 від 06.08.2024 підтверджує фактичне надання послуги з проведення ремонту транспортного засобу "Toyota" державний номерний знак НОМЕР_2 , виконавцем, який є платником ПДВ, а тому відсутні підстави для зменшення заявленої до стягнення суми страхового відшкодування на суму ПДВ.
Також заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування згідно із пп.37.1.3. п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме у зв'язку із тим, що власник транспортного засобу та страховик, до якого перейшло право вимоги не зверталися до страховика винуватця ДТП та позивач не надав фото пошкодженого транспортного засобу і провів його огляд без участі представника відповідача.
Так, відповідно до пп.37.1.3. п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Суд зазначає, що вирішальним питанням, яке повинен з'ясувати суд при застосуванні п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є те, чи призвело невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування своїх обов'язків до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Однак, відповідач не обґрунтував неможливості встановлення ним, як страховиком, внаслідок такого невиконання факту дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розміру заподіяної шкоди.
При цьому відповідач, посилаючись на пп.37.1.3. п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", жодним чином не оспорює і не спростовує факту настання страхового випадку і вини водія автомобіля "Ford Fusion", державний номерний знак НОМЕР_1 у скоєнні ДТП, та окрім того, обґрунтованої відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема, на заяву позивача, відповідач не надав.
За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять даних про невиконання власником транспортного засобу та позивачем своїх обов'язків, які призвели до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розмір заподіяної шкоди, за висновками суду посилання відповідача на положення пп.37.1.3. п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є необґрунтованими.
Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/000044719 передбачено, що франшиза становить 0 грн, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну складає 160000,00 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 17469,72 грн, в той час як сума виплаченого позивачем страхового відшкодування становить 13563,13 грн, а не 17469,72 грн.
В той же час, як встановлено судом вище, відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України "Про страхування" якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума страхового відшкодування у розмірі 13563,13 грн, а тому вимоги підлягають частковому задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС", а саме в частині стягнення 13563,13 грн страхового відшкодування.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, ідентифікаційний код 19350062) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22, ідентифікаційний код 36086124) 13563,13 грн страхового відшкодування та 1880,70 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.10.2025.
Суддя С.О. Турчин