вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5158/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу товару № НП-18/07-2025-П від 18.07.2025 у розмірі 500 000 грн. 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес" (далі - відповідач) заборгованість за попереднім договором купівлі-продажу товару № НП-18/07-2025-П від 18.07.2025 у розмірі 500 000 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу товару № НП-18/07-2025-П від 18.07.2025 в частині неповернення сплаченої позивачем попередньої оплати у розмірі 500 000 грн. 00 коп. у зв'язку з неукладенням сторонами основного договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 500 000 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.
Крім того, у позовній заяві позивач просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг" подано заяву про забезпечення позову (вх. суду № 39529/25/25 від 10.09.2025), в якій заявник просить суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 500 000 грн. 00 коп., які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес" та на інші банківські рахунки, які наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес". В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на таке:
- відповідно до пункту 2.1. попереднього договору на підтвердження дійсних намірів сторін щодо відступлення майнових прав на актив та підписання Акту прийому-передачі оригіналу опціонного контракту покупець передає продавцю грошові кошти в розмірі 25 000 000 грн. 00 коп. без ПДВ, а продавець своїм підписом під договором підтверджує можливість отримання таких коштів. На виконання попереднього договору позивачем було сплачено кошти у розмірі 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 343 від 19.07.2025 на суму 500 000 грн. 00 коп. Згідно з пунктом 6.5. попереднього договору, якщо не було укладено основний договір до закінчення терміну дії попереднього договору, продавець повертає всю суму коштів, які були отримані від покупця протягом 3-х днів з дати закінчення договору. Відповідно до пункту 1.11. договору даний договір діє до 25.07.2025. У той же час, станом на дату звернення до суду з позовною заявою (10.09.2025) відповідачем не було здійснено жодних дій щодо укладання основного договору. Таким чином, відповідач повинен був перерахувати позивачеві суму сплачених ним коштів до 28.07.2025. Однак, станом на дату звернення до суду з позовною заявою відповідачем не було перераховано суму коштів в розмір 500 000 грн. 00 коп. у зв'язку з неукладаннням основного договору;
- також позивач зазначає, що 07.08.2025 засобами поштового зв'язку ним було направлено вимогу вих. № 07.08 від 07.08.2025 про повернення коштів. Однак, 16.08.2025 вказане поштове відправлення повернулося відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання. Враховуючи вказане, позивач зазначає, що попередній договір купівлі-продажу товару № НП-18/07-2025-П від 18.07.2025 припинив свою дію 25.07.2025 у зв'язку з тим, що основний договір не був укладений у граничний строк, встановлений частиною 1 статті 182 Господарського кодексу України, тому підстави для утримання ТОВ "Лайтнем Прогрес" грошових коштів у розмірі 500 000 грн. 00 коп. відсутні;
- ТОВ "Лайтнем Прогрес" ухиляється від укладання основного договору та безпідставно утримує грошові кошти в розмірі 500 000 грн. 00 коп. Позивач також зазначає, що згідно з офіційно оприлюдненими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу ТОВ "Лайтнем Прогрес" становить 145 000 грн. 00 коп. У зв'язку із недостатністю статутного капіталу у грошовому виразі, накладення арешту лише на грошові кошти в межах суми позову досягне мети забезпечення позову - гарантування задоволення вимог позивача;
- позивачу стало відомо про те, що директора/власника ТОВ "Лайтнем Прогрес" - ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 209 Кримінального кодексу України та статтею 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що підтверджується вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2019 у справі № 337/1949/19. З урахуванням вказаного, позивач вважає, що ОСОБА_1 міг розтратити кошти, які було отримано від ТОВ "ГТС Трейдінг", тому позов має бути забезпечений в межах ціни позову, яка становить 500 000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 12.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг" про забезпечення позову було задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес" (п/р НОМЕР_1 у банку АБ "Кліринговий Дім") та на інші банківські рахунки, які наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес", у розмірі ціни позову - 500 000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 15.09.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 15.09.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 17.09.2025 о 15:14 (а.с.69).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 15.09.2025 вважається врученою відповідачу 17.09.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.69).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 15.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130190908) надіслано судом 15.09.2025, зареєстровано в реєстрі 15.09.2025 та забезпечено надання загального доступу 16.09.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від м, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (17.09.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 02.10.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 23.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 15.10.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 14.11.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням попереднього договору, строк дії договору, умови оплати за договором, факт здійснення оплати, обставини укладення основного договору, наявність підстав для повернення отриманих за попереднім договором грошових коштів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 18.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес" (далі - продавець, відповідач) укладено попередній договір купівлі-продажу товару № НП-18/07-2025-П (далі - попередній договір, а.с. 6-8), відповідно до умов пункту 1.1. якого предметом договору є взаємовідносини між покупцем, продавцем/емітентом/виробником щодо переходу майнових прав на товар.
Відповідно до пункту 1.10. попереднього договору продавець зобов'язується під час дії договору забезпечити можливість поставки товару, що є базовим активом за опціонним контрактом протягом одного місяця з дати надходження пропозиції укласти основний договір.
У пунктах 7.1., 1.11 попереднього договору сторони визначили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до виконання взятих сторонами на себе зобов'язань за договором. Договір діє до 25.07.2025.
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного попереднього договору сторонами суду не надано.
За приписами частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Попередній договір щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.
Так, умови укладення основного договору були визначені сторонами, зокрема, в пунктах 1.5., 1.6., 1.7. попереднього договору, а саме:
- основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони (покупця) укласти основний договір на умовах опціонного контракту і прийняття пропозиції другою стороною (пункт 1.5. попереднього договору);
- пропозицію укласти основний договір може зробити тільки покупець такого опціонного контракту. Пропозиція укласти основний договір має містити істотні умови основного договору, включаючи умови, обумовлені опціонним контрактом (пункт 1.6. попереднього договору);
- покупець має право укласти основний договір не пізніше дати закінчення дії опціонного контракту зазначеної у ньому (пункт 1.7. попереднього договору).
У розділі 2 попереднього договору сторони погодили умови щодо порядку оплати, а саме:
- на підтвердження дійсних намірів сторін щодо відступлення майнових прав на актив та підписання Акту прийому-передачі оригіналу опціонного контракту покупець передає продавцю грошові кошти в розмірі 25 000 000 грн. 00 коп. без ПДВ, а продавець своїм підписом під договором підтверджує можливість отримання таких коштів (пункт 2.1. попереднього договору);
- зазначена сума розцінюється сторонами як сплата за опціонним контрактом та аванс (в частині, що може перевищувати суму премії за опціоном) за основним договором, а при оформленні основного договору сума, що підлягає передачі покупцем продавцю, буде зменшена на суму, яка передана за договором (пункт 2.2. попереднього договору);
- якщо до закінчення терміну, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не направить проект такого договору другій стороні, в такому випадку продавець може або продовжити термін укладання такого договору або направити покупцю проект додаткової угоди щодо умов та термінів повернення покупцю отриманих за договором коштів (пункт 2.3. попереднього договору).
Судом встановлено, що на виконання умов попереднього договору позивачем було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 500 000 грн. 00 коп. на користь відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № 343 від 19.07.2025 на суму 500 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "оплата за товар згідно з попереднім договором № НП-18/07-2025-П від 18.07.2025, без ПДВ" (а.с.9).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як було зазначено вище, у пункті 1.11. попереднього договору сторони погодили, що попередній договір діє до 25.07.2025.
Відповідно до пункту 6.5. попереднього договору, якщо не було укладено основного договору до закінчення терміну дії попереднього договору, продавець повертає всю суму коштів, які були отримані від покупця протягом 3-х днів з дати закінчення договору.
Крім того, пунктом 1.12. попереднього договору передбачено, що продавець зобов'язується повернути сплачену суму коштів згідно з договором протягом 5-ти днів з дня отримання вимоги.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із листом вих. №07.08 від 07.08.2025, в якому зазначав, що у зв'язку з невиконанням умов попереднього договору купівлі-продажу товару № НП-18/07-2025-П від 18.07.2025 та недотриманням зі сторони ТОВ "Лайтнем Прогрес" гарантій щодо поставки товару, ТОВ "ГТС Трейдінг" просить повернути раніше перераховані грошові кошти в сумі 24 500 000 грн. 00 коп., які були сплачені згідно з платіжними інструкціями: № 344 від 21.07.2025, № 341 від 19.07.2025, № 343 від 19.07.2025, № 7 від 20.07.2025, № 9 від 20.07.2024, № 11 від 21.07.2025 в межах зазначеного договору (а.с.10). Докази направлення вказаного листа в поштовому відправленні № 0200255386122 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на юридичну адресу відповідача наявні в матеріалах справи (а.с.11-12).
Як зазначає позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Також позивач посилається на те, що основний договір між сторонами укладений не був.
В свою чергу, відповідач вказані доводи позивача не спростував та не оспорив.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами основного договору.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з частиною 1 статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Відповідно до частини 3 статті 571 Цивільного кодексу України у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
У даному випадку забезпечувальний платіж за попереднім договором за своєю суттю є завдатком.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження укладення основного договору відповідач не надав, також відповідачем не надані докази повернення грошових коштів в сумі 500 000 грн. 00 коп. позивачу.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 500 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Застосовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2025 заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становив 6 000 грн. 00 коп. (позивачем було сплачено 7 500 грн. 00 коп.).
На підставі частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6 000 грн. 00 коп.
При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд відзначає, що у зв'язку з внесенням позивачем судового збору за подання позовної заяви у більшому розмірі, частина судового збору (1 500 грн. 00 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Крім того, під час звернення до господарського суду із заявою про забезпечення позову, яку також було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становив 1 211 грн. 20 коп. (позивачем було сплачено 1 514 грн. 00 коп.).
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладаються також на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 211 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
У зв'язку з внесенням позивачем судового збору за подання заяви про забезпечення позову у більшому розмірі, частина судового збору (302 грн. 80 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес" про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу товару № НП-18/07-2025-П від 18.07.2025 у розмірі 500 000 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтнем Прогрес" (вулиця Барикадна, будинок 16, офіс 75, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 45158335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг" (вулиця Ступки Богдана, будинок 3, офіс 7, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 45303300) - 500 000 грн. 00 коп. основного боргу, 6 000 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1 211 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 23.10.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко