вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Cправа № 902/670/25(148/773/25)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
за відсутності представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01104, код 44127243)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором
в межах справи № 902/670/25
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/670/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 25.06.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Яковенка Д.Е.
12.08.2025 до Господарського суду Вінницької області від Томашпільського районного суду Вінницької області надійшла справа № 148/773/25 за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Так, ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 17.07.2025 постановлено матеріали цивільної справи № 148/773/25 за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2025, справу № 148/773/25, розподілено судді Лабунській Т.І., з призначенням єдиного унікального номеру судової справи - № 902/670/25(148/773/25).
Ухвалою суду від 21.08.2025 матеріали цивільної справи № 148/773/25 прийнято до свого провадження для розгляду в межах справи № 902/670/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи № 902/670/25(148/773/25) по суті призначено на 22.10.2025.
На визначену дату представники сторін не з"явилися.
Як вбачається із змісту позовної заяви у цій справі, позивач просить суд проводити розгляд цієї позовної заяви без участі представника ТОВ "Іннова Фінанс" в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала суду від 21.08.2025, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в Єдиному державному демографічному повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Крім того, ухвала суду від 21.08.2025 направлена до електронного кабінету позивача та відповідачу системі ЄСІТС, отримана останніми 22.08.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення сторін про розгляд справи у суді, проте, останні не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що 03.10.2024 між ТОВ "Іннова Фінанс" (далі - Позивач, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник) було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 5605631024 (далі по тексту - "Договір позики").
Відповідно до договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму у розмірі 7 000 грн 00 коп., шляхом перерахунку на вказаний Позичальником рахунок, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_2 ), на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.п. 4.1.-4.2. та п. 4.4. цього договору, його додатків.
На підтвердження укладання договору Позики між Кредитодавцем та Позичальником у додатку до позовної заяви позивач додає доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора для підпису договору позики 5605631024 та паспорту споживчого кредиту на фінансовий номер телефону Відповідача - НОМЕР_3 . Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також у договорі позики та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.
Разом з цим, перерахування Позичальнику кредитних коштів у розмірі 7 000 грн 00 коп., в рамках виконання умов Договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної Відповідачем під час укладання договору, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів (копія якої додаються до цієї позовної заяви), а також довідкою про успішність здійснення перерахування коштів, як операції з використанням платіжного сервісу "EasyPay", із зазначенням найменування отримувача кредитний коштів, виданою ТОВ ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ".
Отже, ТОВ "Іннова Фінанс", як Позикодавець, свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн.
В той же час, Відповідач, всупереч умовам договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Таким чином, станом на дату підготовки цієї позовної заяви (включно) заборгованість Відповідача перед позивачем складає 19 110,00 грн, з яких : 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 110,00 грн - заборгованість за процентами (7000 * 1,0% * 173, де 7000 - тіло позики, 1,0 % - процентна ставка, 173 - кількість днів прострочення). Разом з цим, вказана сума процентів нараховувалась по 25.03.2025 року (включно).
На підставі викладеного, Позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Іннова Фінанс" загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі - 19 110,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається із матеріалів справи № 902/670/25, Позивач - ТОВ "Іннова Фінанс" станом на дату розгляду справи № 902/670/25(148/773/25), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/670/25 про неплатоспроможність Відповідача - ОСОБА_1 .
Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 03.10.2024 між ТОВ "Іннова Фінанс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений договір про надання грошових коштів у позику № 5605631024, зокрема, на таких умовах :
Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери) (п. 2.1.).
На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 2.2.).
Сума кредиту (загальний розмір) складає: 7 000 гривень (п. 2.3.). Тип кредиту - кредит (п. 2.4.). Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 2.5.).
Тип процентної ставки - фіксована (п. 2.6.).
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,0% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору (пп. 2.6.1.).
За стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,0 %. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": ((ЗВСК п. 2.10.2.1. договору) 25 200,00 грн / (ЗРК п. 2.3. договору) 7000грн))/ (t п. 2.5. договору) 360 днів х 100% = 1,00% в день (пп. 2.10.3.1).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 (п. 3.1.).
Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 03.10.2024 року або наступний за ним календарний день (п. 3.2.).
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 3.1. Договору (п. 3.4.).
Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 3.5.).
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п. 4.1.).
До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 4.2.).
Позичальник зобов'язаний : у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (пп. 5.4.1., п. 5.4.).
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 6.3. Договору (п.6.1.).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов'язань за ним (п. 10.2.).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 10.17.).
Цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в ІКС Товариства, та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 10.24.).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд звертає увагу на те, що вказаний вище договір про надання грошових коштів у позику № 5605631024 від 03.10.2024, підписаний Позичальником - ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, а саме 1982, що узгоджується із наведеними вище умовами цього договору та нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Також, Позивачем долучені до позову копії таких документів : Анкета клієнта (витяг з інфомаційно-телекомунікаційної системи), в якій зазначені, зокрема, такі відомості : Позичальник - ОСОБА_1 , сума бажаного кредиту - 7000 грн, дата отримання кредиту - 03.10.2024; номер банківського рахунку - НОМЕР_2 ; роздруківка відправки одноразового ідентифікатора для підписання договору, в якій вказаний ОСОБА_1 та код 1982; Паспорт споживчого кредиту; Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 5605631024 від 03.10.2024 (Графік платежів, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 1982).
Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "Іннова Фінанс" були перераховані ОСОБА_1 грошові в сумі 7 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 19999-1354-148370415 від 03.10.2024.
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Іннова Фінанс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) договору про надання грошових коштів у позику № № 5605631024 від 03.10.2024, і надання Товариством позики згідно цього договору Позичальнику в сумі 7 000,00 грн.
Водночас, ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитом по договору № 5605631024 від 03.10.2024 станом на 25.03.2025 року, загальна суму заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 19 110,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 110,00 грн - заборгованість за процентами (нараховані за період з 03.10.2024 по 25.03.2025 за ставкою 1,0 % на суму кредиту 7 000,00 грн).
Також, суд, звертає увагу на те, що вказана вище сума заборгованості за процентами нарахована до відкриття провадження у справі № 902/670/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - ухвала суду від 25.06.2025.
Водночас, як вказано вище та встановлено судом, згідно п. 2.5., пп. 2.6.1. договору про надання грошових коштів у позику № 5107590824 від 20.08.2024 року, строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,0% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору.
Судом встановлено, що згідно Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 5605631024 від 03.10.2024 (Графік платежів), передбачені платежі по процентам за користування позикою, з розрахунку 1,0 % в день за період з 03.10.2024 по 28.09.2025 на суму кредиту 7 000,00 грн., що відповідає описаним вище умовам вказаного договору.
Враховуючи викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитом по договору № 5605631024 від 03.10.2024 станом на 25.03.2025, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку загальна сума заборгованості 19 110,00 грн, є правомірною, відповідає умовам даного договору та наявним у справі доказам.
Відповідачем зазначеного позивачем розрахунку не спростовано, власного розрахунку суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також обставин та доказів наданих позивачем.
Таким чином, суд приймає доводи позивача, так як вони обгрунтовані та підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Іннова Фінанс" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 5605631024 від 03.10.2024 в розмірі 19 110,00 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 7 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 12 110,00 грн., є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову повністю на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства; ст. 2,3, 4, 11, 12,13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 96, 123, 196, 210, 232, 233, 236-238, 240-242, 255, 256, 326, 327 ГПК України -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (вул. Болсуновська, 8, поверх, 9, м. Київ, 01104, код 44127243) 19 110,00 грн - заборгованість за договором позики, а також 2 422,40 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Копію рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; арбітражному керуючому Яковенку Д.Е. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Іннова Фінанс" - support@finsfera.ua; ІНФОРМАЦІЯ_6
Повне рішення складено 24 жовтня 2025 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ТОВ "Іннова Фінанс" (вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01104)
3 - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 )