вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Cправа №902/1200/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Пшеничного Віталія Андрійовича, с.Заливанщина Хмільницького району Вінницької області
до Споживчого товариства "Білоусівка", с.Подільське Тульчинського району Вінницької області
про стягнення 26330,44 грн заборгованості за договором поставки
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Вінницької області звернулась Фізична особа-підприємець Пшеничний Віталій Андрійович з позовом про стягнення зі Споживчого товариства "Білоусівка" 26330,44 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на невиконання відповідачем зобов'язань в частині повної оплати отриманого товара за договором купівлі-продажу та поставки №196 від 21.02.2022, а саме: 14088,25 грн - основного боргу; 1000,00 грн - штрафу за порушення вимог п.4.5 договору; 7044,12 грн - штрафу згідно п.8.4 договору; 1901,77 грн - пені; 402,96 грн - 3% річних та 1893,34 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 03.09.2025 відкрито провадження в справі №902/1200/25, призначено судове засідання на 16.10.2025.
На визначену судом дату, 16.10.2025, сторони не з'явились; хоча про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 03.09.2025 на адресу електронної пошти позивача та його представника (а.с.89), а також до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС представника позивача; підписом представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (листа з ухвалою суду від 03.09.2025) (вх. канц. суду №1114/25 від 29.09.2025).
У зв'язку з ненаданням відзиву у встановлений судом строк, відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України, судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
21.02.2022 року між Фізичною особою-підприємцем Пшеничним Віталієм Андрійовичем (далі - Продавець) та Споживчим товариством "Білоусівка" (далі - Покупець) укладено договір "купівлі-продажу та поставки" №196 (а.с.6) (далі - Договір), за умовами п.1 якого Продавець зобов'язується продати та поставити Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар, зазначений у приймально-здавальних документах та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору. Загальна сума товарів, що підлягають поставці, вказані в приймально-здавальних документах.
Продавець здійснює поставку товара до місць поставки, визначених п.2.2. Договору, безпосередньо в торгове приміщення (торговий зал) Покупця (п.2.1 Договору).
Пунктом 2.6 Договору визначено, що після прийняття товара всі претензії покупця щодо його кількості та якості - не приймаються.
У п.4.1 Договору сторони домовились, що Продавець зобов'язаний своєчасно доставити товар належної якості в місце поставки Покупця згідно умов п.2.1, 2.2 Договору.
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товара (п.4.5 Договору).
Згідно з п.5.1 Договору Покупець здійснює оплату по даному Договору у відповідності з супровідними документами на банківський рахунок Продавця або шляхом внесення готівки в касу Продавця у строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами прийомно-здавальних документів.
Відповідно до п.7.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року.
Згідно з умовами п.7.2 Договору у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за 30 днів до закінчення терміну його дії він вважається пролонгованим на строк один рік, кількість пролонгацій не обмежена.
Відповідно до п.8.3 Договору у разі неналежного виконання умов п.4.3, 4.4, 4.5, 4.6 Договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1000,00 грн, який автоматично додається до суми боргу Покупця, та при отриманні коштів від Покупця за товар відраховується позачергово.
У відповідності до п.8.4. Договору за порушення строків, передбачених п.5.1, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки. У випадку, якщо Покупець не провів повний розрахунок за поставлений товар, що призвело до того, що Продавець змушений звернутись до суду за захистом своїх прав, Продавець, при зверненні до суду, має право на стягнення з Покупця додаткового штрафу в розмірі 50% від суми боргу.
В матеріалах справи наявні підписані між сторонами видаткові накладні в підтвердження поставки товару за Договором на суму 90502,19 грн (а.с.7-48), а саме:
№000125596 від 20.02.2024 на суму 5416,08 грн;
№000125473 від 20.02.2024 на суму 2215,79 грн;
№000125556 від 20.02.2024 на суму 1216,32 грн;
№000133314 від 05.03.2024 на суму 3625,81 грн;
№000133083 від 05.03.2024 на суму 6871,49 грн;
№000133078 від 05.03.2024 на суму 3560,46 грн;
№000133897 від 06.03.2024 на суму 4788,28 грн;
№000141245 від 19.03.2024 на суму 1358,64 грн;
№000141535 від 19.03.2024 на суму 2554,78 грн;
№000141969 від 20.03.2024 на суму 6379,32 грн;
№000151195 від 02.04.2024 на суму 1102,92 грн;
№000152185 від 03.04.2024 на суму 3950,28 грн;
№000160703 від 16.04.2024 на суму 1315,92 грн;
№000161480 від 17.04.2024 на суму 10441,16 грн;
№000162792 від 18.04.2024 на суму 4239,29 грн;
№000163492 від 19.04.2024 на суму 8516,54 грн;
№000163498 від 19.04.2024 на суму 5571,71 грн;
№000170493 від 01.05.2024 на суму 1694,28 грн;
№000170494 від 01.05.2024 на суму 3532,62 грн;
№000254450 від 21.08.2024 на суму 5147,36 грн;
№000264295 від 04.09.2024 на суму 7003,14 грн.
З огляду на наявні у справі первинні документи (а.с.49-68) за поставлений товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 76413,94 грн, що підтверджується:
- прибутковими касовими ордерами: №370627 від 23.02.2024 на суму 5416,08 грн; №370627 від 23.02.2024 на суму 1216,32 грн; №371698 від 06.03.2024 на суму 2215,79 грн; №372022 від 11.03.2024 на суму 4788,28 грн; №373158 від 20.03.2024 на суму 3625,81 грн; №373527 від 22.03.2024 на суму 1358,64 грн; №373787 від 25.03.2024 на суму 6379,32 грн; №375496 від 05.04.2024 на суму 1102,92 грн; №375704 від 08.04.2024 на суму 3950,28 грн; №377609 від 19.04.2024 на суму 1315,92 грн; №377814 від 22.04.2024 на суму 9992,06 грн; №378452 від 24.04.2024 на суму 449,10 грн; №379737 від 03.05.2024 на суму 1694,28 грн; №379736 від 03.05.2024 на суму 3532,62 грн;
- платіжними інструкціями: №127 від 10.04.2024 на суму 2554,78 грн; №129 від 16.04.2024 на суму 6871,49 грн; №130 від 18.04.2024 на суму 3560,46 грн; №181 від 28.08.2024 на суму 5147,36 грн; №190 від 10.09.2024 на суму 4239,29 грн; №191 від 11.09.2024 на суму 7003,14 грн.
Отже, на підставі наявних у справі первинних документів, встановлено що розмір боргу відповідача за поставлений товар становить 14088,25 грн.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Як встановлено судом укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
Відповідно до ст.633 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За правилами ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
За умовами п.5.1 Договору Покупець здійснює оплату по даному Договору у відповідності з супровідними документами на банківський рахунок Продавця або шляхом внесення готівки в касу Продавця у строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами прийомно-здавальних документів.
Враховуючи наявні у справі докази суд встановив, що відповідач має прострочену заборгованість в сумі 14088,25 грн; в зв'язку з чим позов в частині стягнення 14088,25 грн основного боргу підлягає задоволенню.
Розглядаючи вимоги щодо стягнення 1901,77 грн пені, яка нарахована з 13.09.2024 по 13.03.2025, суд зазначає таке.
У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до п.8.4. Договору за порушення строків, передбачених п.5.1 даного Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.
Судом враховується, що у визначений позивачем період нарахування пені (з 13.09.2024 по 13.03.2025) був чинним Господарський кодекс України №436-IV від 16.01.2003, зокрема положення ч.6 ст.232 цього кодексу, за якими: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №924/441/20: "Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін."
Здійснивши аналіз укладеного між сторони Договору, суд дійшов висновку, що його положення не містять іншого строку (терміну) нарахування пені, а тому до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Зі змісту наявних у справі доказів слідує, що неоплаченими та, відповідно, на заборгованість згідно з якими нарахована пеня є видаткові накладні: №000170494 від 01.05.2024 (частково) на суму 1937,75 грн; №000254450 від 21.08.2024 на суму 5147,36 грн; №000264295 від 04.09.2024 на суму 7003,14 грн.
Відповідно до положень ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій згідно з такими первинними бухгалтерськими документами припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; в зв'язку з чим правомірним є:
- згідно з видатковою накладною №000170494 від 01.05.2024 нарахування пені до 08.11.2024 (включно);
- згідно з видатковою накладною №000254450 від 21.08.2024 нарахування пені до 28.02.2025 (включно);
- згідно з видатковою накладною №000264295 від 04.09.2024 нарахування пені до 11.03.2025 (включно).
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені з урахуванням зроблених вище висновків в межах визначеного позивачем періоду; суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 1651,62 грн пені; в зв'язку з чим в позов в частині стягнення 250,15 грн пені задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення 402,96 грн - 3 % річних за період з 13.09.2024 по 26.08.2025, суд зазначає таке.
За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про правомірність вимог щодо стягнення 402,62 грн 3% річних, тому в задоволенні вимог в частині стягнення 0,34 грн 3 % річних слід відмовити.
Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 1893,34 грн інфляційних втрат за період з 13.09.2024 по 31.07.2025, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 1893,34 грн інфляційних втрат.
Визначаючись відносно заявлених позивачем штрафів, суд виходить з такого.
Позивач у позовній заяві б/н від 26.08.2025 заявив до стягнення:
- 1000,00 грн - штрафу, нарахованого на підставі п.8.3 Договору, за порушення вимог п.4.5 Договору;
- 7044,12 грн - штрафу, нарахованого на підставі п.8.4 Договору, за порушення вимог п.5.1 Договору.
Як встановлено вище: відповідно до п.4.5 Договору Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару.
Умовами п.8.3 Договору визначено, що у разі неналежного виконання умов п.4.3, 4.4, 4.5, 4.6 Договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1000,00 грн, який автоматично додається до суми боргу Покупця, та при отриманні коштів від Покупця за товар відраховується позачергово.
Натомість умовами п.5.1 Договору визначено, що Покупець здійснює оплату по даному Договору у відповідності з супровідними документами на банківський рахунок Продавця або шляхом внесення готівки в касу Продавця у строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами прийомно-здавальних документів.
Згідно з умовами п.8.4 Договору у випадку, якщо Покупець не провів повний розрахунок за поставлений товар, що призвело до того, що Продавець змушений звернутись до суду за захистом своїх прав, Продавець, при зверненні до суду, має право на стягнення з Покупця додаткового штрафу в розмірі 50% від суми боргу.
Зміст наведених положень Договору свідчить, що нарахування штрафу в розмірі 1000,00 грн та штрафу в розмірі 7044,12 грн здійснено за одне й теж саме порушення - оплата поставленого товару не в повному обсязі.
Частиною 1 ст.62 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначено наступне: "...Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду... .
Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі."
Отже вимоги щодо одночасного стягнення з відповідача двох штрафів за одне й те саме правопорушення суперечать положенням ч.1 ст.62 Конституції України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що правомірними є вимоги про стягнення 7044,12 грн - штрафу, у свою чергу слід відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 1000,00 грн - штрафу.
Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Отже, приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу суд взяв до уваги такі обставини:
- ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати поставленого товару становить понад 84%;
- розмір правомірно заявлених позивачем штрафних та компенсаційних нарахувань становить понад 78% розміру основної заборгованості за Договором.
Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру правомірно нарахованих пені в сумі 1651,62 та штрафу в сумі 7044,12 грн на 50%, і таким чином стягненню підлягає пеня в сумі 825,81 грн та штраф в сумі 3522,06 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 3028,00 грн, розмір якого не може бути меншим одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В позовній заяві б/н від 26.08.2025 позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розглядаючи які суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абзаци 1 та 2 ч.8 ст.129 ГПК України).
Судом встановлено, що 08.08.2025 між позивачем (далі - Клієнт) та Адвокатським бюро "Пастух та Партнери" в особі адвоката Пастуха А.С. (далі - Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.73-75), предметом якого визначено підготовку, складання та подання до господарського суду позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Відповідно до підп.3 п.3 договору про надання правничої допомоги від 08.08.2025 сторонами погоджено, що вартість послуг (гонорару) Адвоката за складання та подання позовної заяви разом із доданими документами становить 5000,00 грн.
Клієнт сплачує гонорар протягом семи календарних днів після винесення відповідним судом ухвали про відкриття провадження у справі (пп.8 п.3 договору про надання правничої допомоги від 08.08.2025).
Відповідно до п.4 договору про надання правничої допомоги від 08.08.2025, означений набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців.
26.08.2025 між сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 08.08.2025 (а.с.77), за яким Адвокатом надано Клієнту послуги на суму 5000,00 грн.
Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №923/560/17 викладені висновки стосовно застосування ст.126 ГПК України, згідно яких: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, на підставі долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що розмір судових витрат, які позивач має сплатити в зв'язку з розглядом цієї справи становить 5000,00 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи часткове задоволення позову, розподілу між сторонами підлягають витрати на правничу допомогу позивача в сумі 4762,54 грн.
Ухвалюючи це рішення суд звертається до правової позиції, висвітленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22, за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст.126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягнення 4762,54 грн є обґрунтованим розміром компенсації за вказані послуги.
Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов у справі №902/1200/25 задовольнити частково.
2. Стягнути зі Споживчого товариства "Білоусівка" (вул.Леонтовича, буд.20, с.Суворовське, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23643; ідентифікаційний код: 25504581) на користь Фізичної особи-підприємця Пшеничного Віталія Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 14088,25 грн - основної заборгованості; 3522,06 грн - штрафу, 825,81 грн - пені; 402,62 грн - 3% річних; 1893,34 грн - інфляційних втрат; 3028,00 грн - витрат зі сплати судового збору та 4762,54 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 1075,96 грн - пені; 0,34 грн - 3% річних та 4522,06 грн - штрафу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повне рішення надіслати сторонам.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
7. Повне рішення складено 21 жовтня 2025 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2 - ФОП Пшеничному В.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
3 - представнику ФОП Пшеничного В.А. адвокату Пастуху А.С. - ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
4 - Споживчому товариству "Білоусівка" (вул.Леонтовича, буд.20, с.Суворовське (Подільське), Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23643) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення