10.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/129/22(908/1980/24)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі № 908/129/22(908/1980/24)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»
відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»
про визнання договору поруки припиненим
в межах справи № 908/129/22 про банкрутство - Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», м.Київ, відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», м. Запоріжжя про визнання договору поруки № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-П11 від 06.08.2020 припиненим.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 у справі №908/129/22(908/1980/24) позов задоволено частково.
Визнано припиненою поруку фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) за Договором поруки № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-П1 від « 06» серпня 2020 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерним Банком «УКРГАЗБАНК» (вулиця Єреванська, будинок 1, місто Київ, 03087; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій Україди 23697280), Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» (вулиця Святого Миколая, будинок 7, місто Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00382094) та фізичною особою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на суму 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 23697280 (вул. Єреванська, буд.1, м.Київ, 03087) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товаристві «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» (вулиця Святого Миколая, будинок 7, місто Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00382094) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 по справі №908/129/22(908/1980/24) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК", Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика", ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АБ "УКРГАЗБАНК" судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- Договір Поруки був укладений 06.08.2020 на виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором в рамках якого укладалися Додаткові договори, в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження того, що ліміт ГКД ніколи не перебільшував 15 000 000,00 грн;
- пунктом 1.1. Договору поруки визначені умови ГКД: ліміт - 15 000 000,00 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок, строк кредитування з « 06» серпня 2020 року по « 05» серпня 2025 року (включно), процентна ставка тощо;
- аналіз норми частини першої статті 559 Цивільного кодексу України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, що не відповідає дійсним обставинам даної справи;
- після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
06.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
14.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 (апелянта) надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив проти аргументів позивача та підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, наголосив на наявності підстав для її задоволення.
Відповідач-2 своїм правом на подання відзиву не скористався.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 10.09.2025 брали участь представники відповідача-1 (апелянта) та позивача. Відповідач-2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини відсутності суд не проінформував.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для здійснення апеляційного провадження, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі відповідача-2.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник відповідача-1 (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06 серпня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» (надалі - Відповідач 1, Банк) та Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» (надалі - Відповідач 2, Позичальник) укладено Генеральний кредитний договір № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД (надалі - ГКД; Генеральний кредитний договір).
Відповідно до Розділу 1, Генеральний кредитний договір визначає загальні умови та порядок здійснення Банком на користь Позичальника Кредитних операцій у межах Загального ліміту визначеного п.1.3. Генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов'язки, відповідальність Сторін та інші умови, які визнаються Сторонами обов'язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі Генерального кредитного договору та Додаткових договорів, укладених в рамках Генерального кредитного договору, які зазначені в Додатку 1 до Генерального кредитного договору (п. 1.1.).
Кредитні операції здійснюються у порядку, визначеному у відповідних Додаткових договорах та з урахуванням положень Генерального кредитного договору Кредитні операції за Генеральним кредитним договором проводяться виключно після укладання Додаткових договорів до Генерального кредитного договору, які є невід'ємною частиною Генерального кредитного договору та містять посилання на Генеральний кредитним договір (п. 1.2.).
Загальний ліміт за Генеральним кредитним договором встановлюється в розмірі 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок. Ліміт кредитування за кожним Додатковим договором встановлюється в межах Загального ліміту кредитування. У випадку, якщо у будь-яку дату з будь-якої причини сума Основної заборгованості Позичальника у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на поточну дату за всіма Додатковими договорами перевищуватиме Загальний ліміт кредитування, зазначений у цьому пункті, Позичальник зобов'язується здійснити Погашення заборгованості у сумі, що призводить до такого перевищення, протягом 5 (п'яти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення (п. 1.3.).
Строк кредитування та проведення Кредитних операцій за Генеральним кредитним договором встановлюється з «06» серпня 2020 року по « 05» серпня 2025 року (включно). Строки кредитування та строки проведення Кредитних операцій за Додатковими договорами встановлюються в Додаткових договорах, але в будь - якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення Кредитних операцій, що встановлений даним пунктом Генерального кредитного договору (п. 1.4.).
Пунктом 2.1. Генерального кредитного договору визначено: «У забезпечення зобов'язань за Генеральним кредитним договором прийнято:
- в іпотеку об'єкти нерухомості майновий комплекс, а саме; склад готової продукції інв. № 36, площею 3 712,0 кв.м., позначений на плані літерою Б-3; будівля котельно-компресорної інв. № 34, 31, площею 1 262,6 кв.м., позначена на плані літерою В-2; будівля контори інв. № 1,5,23, площею 1 063,9 кв.м., позначена на плані літерою Г-2; дрожейний цех інв. № 2, площею 449,8 кв. м., позначений на плані літерою Д-2; будівля їдальні інв. № 37, площею 393,7 кв.м., позначена на плані літерою Е; будівля Гаражу з деревообробним цехом інв. № 7, площею 139,7 кв.м., позначена на плані літерою И, И1; склад сировини інв. № 3, площею 605,5 кв.м., позначений на плані літерою Ж; склад - навіс інв. № 20, площею 360,9 кв.м., позначений на плані літерою К; будівля двоповерхова інв. № 35, площею 195,4 кв.м., позначена на плані літерою 3-2, 31-2; будівля цукеркового цеху № 1 інв. № 8, площею 14 646,0 кв.м., позначена на плані літерою А-5, A-3 з підвалом літерою пд1, та підвалом літерою пд2; пожежна водойма інв. № 66, позначена на плані цифрою 8; будівля вагової, площею 82,0 кв.м., позначена на плані літерою М; будівля складу панельного, площею 965,4 кв.м., позначена на плані літерою Н; будівля складу Док, площею 223,1 кв.м., позначена на плані літерою О; будівля гаражу, площею 45,9 кв.м., позначена на плані літерою С; будівля складу балонів, площею 9,9 кв.м., позначена на плані літерою Т; який належать Позичальнику та знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Святого Миколая (вулиця Артема), будинок 7. Майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер: 2310100000:01:017:0105, площею 2,0935 га, цільове призначення: для розташування промислового майданчика, адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Артема, 7;
- в заставу майно, що передається як складова нерухомого майна разом з усіма його приналежностями та складовими частинами, які забезпечують повний цикл/функціонування нерухомого майна для здійснення його основної діяльності та забезпечують завершений цикл виробництва, а саме:
- Вузол обліку електроенергії АСКУЭ (7055);
- Водопровід 1 відділ діаметром 89 мм довж.160 м;
- Газопровід середнього тиску до 3кг/см3 діаметром 100 мм довжиною 160 м, 1відділення;
- Ворота секційні з ланцюговим приводом;
- Система відеоспостереження для складу готової продукції;
- Ліфт (7243);
- Система контролю та доступу до приміщення прохідної (8269);
- Ворота відкатні в комплекті з автоматикою (7094);
- Шлагбаум механічний;
- Вузол обліку електроенергії (склад ГП);
- Ліфт вантажний Q-3,2 т (3501);
- Ліфт вантажний в/п 1 т (1432);
- Ліфт вантажний 0.5 т (7017);
- Ліфт пасажирський (1768);
- Ворота гаражні з пультом;
- Трансформатор ТД (602);
- Трансформатор ТДМ (603);
- Система освітлення (07371);
- Вузол обліку електроенергії (ОГМ);
- Вузол обліку електроенергії (ОГМ);
- Вузол обліку електроенергії (ОГМ);
- Вузол обліку електроенергії (ОГМ);
- Вузол обліку електроенергії (адміністративний корпус);
- Вузол обліку електроенергії (ОГМ);
- Насос багатоступеневий для водопостачання (6669);
- Система обліку АСКУЭ;
- Система протипожежного захисту;
- Система кондиціонування та повітряного опалення;
- Пристрій топічної (адміністративна будівля) (7096);
- Лічильник електроенергії ЕТ 3A5E7ULRT (9064);
- Трансформатор напруги НТМИ-6 (8510);
- Система оповіщення цивільної оборони (5262), яке належить Позичальнику на підставі Балансової довідки від 06.08.2020 року та знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая (вулиця Артема), буд. 7;
- поруку ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 );
- поруку ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_2 ).
06 серпня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» та Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» укладено Додатковий договір № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ до Генерального кредитного Договору № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі - Додатковий договір).
Відповідно до пункту 1 Додаткового договору - «Банк на умовах Генерального кредитного договору та цього Додаткового договору відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію в сумі 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень 00 копійок (далі - «Ліміт кредитування за Додатковим договором)» в межах встановленого Загального ліміту кредитування за Генеральним кредитним договором, а Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитними коштами та повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених цим Додатковим договором та Генеральним кредитним договором».
Відповідно до пункту 2.2. Додаткового договору - «Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредит у строки визначення в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за Додатковим договором (Додаток 1 до цього Додаткового договору) та у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін по « 05» серпня 2021 року (включно)».
Згідно Графіку зменшення ліміту відновлювальною кредитної лінії (Додаток 1) до Додаткового договору, Позичальник зобов'язується виплатити Банку суму Кредиту відповідно до наступного графіку:
1) з 06.08.2020 року по 15.06.2021 року - 10 000 000,00 грн.;
2) з 16.06.2021 року по 15.07.2021 року - 6 666 666,00 грн.;
3) з 16.07.2021 року по 05.08.2021 року - 3 333 332,00 грн.
30 квітня 2021 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» та Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» укладено Додатковий договір № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ2 до Генерального кредитного договору № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі - Додатковий договір 2).
Відповідно до пункту 1 Додаткового договору 2 - «Банк на умовах Генерального кредитного договору та цього Додаткового договору відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію в сумі 12 000 000,00 (дванадцять мільйонів) гривень 00 копійок (далі - «Ліміт кредитування за Додатковим договором)» в межах встановленого Загального ліміту кредитування за Генеральним кредитним договором, а Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитними коштами та повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених цим Додатковим договором та Генеральним кредитним договором».
Відповідно до пункту 2.2. Додаткового договору 2 - «Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредит у строки визначення в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за Додатковим договором (Додаток 1 до цього Додаткового договору) та у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін по « 29» квітня 2022 року (включно)».
Згідно Графіку зменшення ліміту відновлювальною кредитної лінії (Додаток 1) до Додаткового договору, Позичальник зобов'язується виплатити Банку суму Кредиту відповідно до наступного графіку:
1) з 30.04.2021 року по 15.02.2022 року - 12 000 000,00 грн.;
2) з 16.02.2022 року по 15.03.2022 року - 8 000 000,00 грн.;
3) з 16.03.2022 року по 29.04.2022 року - 4 000 000,00 грн.
06 серпня 2020 року, в забезпечення зобов'язань за Генеральним кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 (надалі - Поручитель, Позивач) укладено Договір поруки № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-П1 (надалі - Договір поруки).
Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки - «Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по Генеральному кредитному договору № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 року, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, згідно якого Позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі, не пізніше 05.08.2025 року (включно)».
Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки - «У випадку невиконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору Кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язання по кредитному договору до Позичальника та Поручителя».
Відповідно до пункту 2.4. Договору поруки - «Позичальник зобов'язаний повідомити в письмовій формі Поручителя про внесення до Кредитного договору будь-яких змін та доповнень стосовно суми кредитних коштів, розміру комісії, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строків виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами на адресу Поручителя».
Пунктом 5.1. Договору поруки визначено - «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по « 05» серпня 2035 року».
Пунктом 5.2. Договору поруки встановлено, що: «Порука за цим Договором припиняється у разі:
5.2.1. припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором;
5.2.2. якщо після настання строку виконання зобов'язання Кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Позичальником або Поручителем.
Відповідно до пункту 6.2. Договору поруки - «Зміни і доповнення до цього Договору приймаються зі згодою Сторін і укладаються в простій письмовій формі».
21 травня 2021 року, між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» та Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» укладено Додаткову угоду № 1 до Додаткового договору №1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ2 від 30.04.2021 року до Генерального кредитного договору № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1 до Додаткового договору 2 - «Банк на умовах Генерального кредитного договору та цього Додаткового договору відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію в сумі 15 000 000,00 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок (далі - «Ліміт кредитування за Додатковим договором)» в межах встановленого Загального ліміту кредитування за Генеральним кредитним договором, а Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитними коштами та повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених цим Додатковим договором та Генеральним кредитним договором».
Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою).
Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів.
Оскільки АБ «УКРГАЗБАНК» ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у справі № 908/1067/22, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою).
Вказане є підставою для відмови у позові. За наявності доводів про припинення поруки суд має їх оцінити у справі № 908/1067/22, вирішуючи за вимогою Банку питання про стягнення заборгованості з поручителів.
Відповідач-2 у поданому до суду відзиві зазначив, що наразі ПрАТ «ЗКФ» не порушено зобов'язання, забезпечене порукою. Погодженим заставним кредитором АТ «Укргазбанк» та затвердженим судом планом санації ПрАТ «ЗКФ» змінено умови зобов'язання кредитора щодо порядку та строків повернення суми кредиту, тому строк виконання даного зобов'язання шляхом повернення усієї суми кредиту не настав. Відповідно не настали і підстави для виникнення у поручителів солідарної відповідальності перед АТ «Укргазбанк» на всю суму боргу у розмірі 15 292 284,08 грн.
Також відповідач 2 зазначає, що на підставі договорів застави та іпотеки вимоги АТ «Укргазбанк» забезпечені заставою майна боржника на загальну суму 30 715 970,62 грн, що вдвічі перевищує розмір вимог АТ «Укргазбанк».
Таким чином, Банк являється забезпеченим кредитором. Враховуючи викладене, господарським судом Запорізької області ухвалою від 04.04.2022 по справі № 908/129/22 були визнані грошові вимоги в загальному розмірі 15 292 284,08 грн основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника. На підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.04.2022, до реєстру вимог кредиторів було включено відомості про майно боржника ПрАТ «ЗКФ», яке є предметом застави загальною вартістю 30 715 970,62 грн. Стан та наявність заставного майна щорічно перевіряється уповноваженими представниками АТ «Укргазбанк», про складаються відповідні акти огляду.
ПрАТ «ЗКФ» визнає наведені у позовній заяві обставини щодо укладення Генерального кредитного договору, додаткових угод до нього та договору поруки з Позивачем.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке письмове повідомлення про укладення Додаткової угоди № 1 до Додаткового договору №1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ2 від 30.04.2021 року до Генерального кредитного договору №1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії, якою збільшено відповідальність Поручителя щонайменше на 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок.
Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов'язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, порука за Договором від 06 серпня 2020 року № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-П 1 у розмірі 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень, є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України.
При цьому суд зазначив, що у зазначених правовідносинах за цією позовною заявою вбачається, що Кредитор збільшив відповідальність Позичальника з 10 000 000,00 грн до 15000000,00 грн, а строк виконання зобов'язань з 05 серпня 2021 року по 29 квітня 2022 року. Такі зміни свідчать про збільшення відповідальності Поручителя у порівнянні з відповідальністю, яка діяла на момент підписання Договору поруки.
Таким чином, за даною позовною заявою, порука у розмірі 5 000 000,00 грн припинилася, оскільки в Додатковій угоді № 1 до Додаткового договору, укладеного без згоди Поручителя, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 Цивільного кодексу України збільшують обсяг відповідальності поручителя.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», м.Київ, відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», м. Запоріжжя про визнання договору поруки № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-П11 від 06.08.2020 припиненим.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що 08 червня 2020 року між АТ «Укргазбанк» та ПрАТ «ЗКФ» було укладено Генеральний кредитний договір № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД та цього ж дня - Додатковий договір № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ до нього.
До зазначеного Генерального кредитного договору 30.04.2021 було укладено Додатковий договір № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ2 і на умовах цих угод Банк відкрив Боржнику - позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 12 000 000,00 грн під сплату процентів та інших, передбачених угодами платежів.
Пізніше, згідно з Додатковою угодою № 1 від 21.05.2021 до Додаткового договору № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД- ВВКЛ2 від 21.05.2021 ліміт кредитування було збільшено до 15 000 000,00 грн.
Згідно з представленим банківським розрахунком заборгованості ПрАТ «ЗКФ» за кредитним договором № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ2 від 30.04.2021, Боржник має заборгованість по кредиту в сумі 14 999 394,51 грн.
Заборгованість перед Банком у цій сумі обліковується у наданій Боржником Довідці № 1 про загальну суму заборгованості перед кредиторами ПрАТ «ЗКФ» станом на 27.01.2022.
Також, згідно з банківським розрахунком станом на 30.01.2022 Боржник має прострочену заборгованість по процентах в сумі 274 848,91 грн. та по комісії в сумі 14907,20 грн. Розрахунки відповідають умовам кредитних угод, заявлені правомірно та обґрунтовано. Розрахунок (станом на 30.01.2022) та заявлення до визнання 3 133,46 грн. - суми збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції також є правомірним та обґрунтованим, відповідає ст. 625 ЦК України.
В забезпечення зобов'язань Боржника за Генеральним кредитним договором №1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 05.08.2020 між Банком та Боржником укладені:
- договір іпотеки № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-І від 06.08.2020, згідно з яким Боржником в іпотеку Банку передано майновий комплекс, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:017:0105 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Артема (наразі - вул. Святого Миколая), 7, ринковою вартістю 21305000,00 грн.;
- договір застави № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-З (обладнання) від 06.08.2020, за умовами якого в заставу передано майно згідно з переліком, наведеним в додатку № 1 до цього договору застави (майно як складова нерухомого майна, яке забезпечує повний цикл/функціонування нерухомого майна для здійснення основної діяльності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Артема (наразі - вул. Святого Миколая), 7, ринковою вартістю 2 158 770,62 грн.;
- договір застави № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-З1 (обладнання) від 30.04.2021, за умовами якого в заставу передано обладнання згідно з переліком, наведеним в додатку № 1 до цього договору, ринковою вартістю 7 252 200,00 грн.
Таким чином, Банк являється забезпеченим кредитором ПрАТ «ЗКФ».
Враховуючи викладене, господарським судом визнані його грошові вимоги у справі №908/129/22 про банкрутство ПрАТ «ЗКФ» в загальному розмірі 15 292 284,08 грн. основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника.
На підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.04.2022, розпорядником майна Боржника ПрАТ «ЗКФ» грошові вимоги АТ «Укргазбанк» в загальному розмірі 15 292 284,08 грн включені до реєстру вимог кредиторів, як вимоги, забезпечені заставою майна боржника. Також, до реєстру вимог кредиторів було включено відомості про майно боржника ПрАТ «ЗКФ», яке є предметом застави загальною вартістю 30 715 970,62 грн.
В свою чергу, 06 серпня 2020 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ «УКРГАЗБАНК» та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» було укладено Генеральний кредитний договір №1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД (надалі - ГКД).
Відповідно до Розділу І ГКД Генеральний кредитний договір визначає загальні умови та порядок здійснення Банком на користь Позичальника Кредитних операцій у межах Загального ліміту, визначеного п.1.3. Генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов'язки, відповідальність Сторін та інші умови, які визнаються Сторонами обов'язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі Генерального кредитного договору та Додаткових договорів, укладених в рамках Генерального кредитного договору, які зазначені в Додатку 1 до Генерального кредитного договору. Кредитні операції здійснюються у порядку, визначеному у відповідних Додаткових договорах та з урахуванням положень Генерального кредитного договору. Кредитні операції за Генеральним кредитним договором проводяться виключно після укладання Додаткових договорів до Генерального кредитного договору, які є невід'ємною частиною Генерального кредитного договору та містять посилання на Генеральний кредитний договір. Загальний ліміт за Генеральним кредитним договором встановлюється в розмірі 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок. Ліміт кредитування за кожним Додатковим договором встановлюється в межах Загального ліміту кредитування. У випадку, якщо у будь-яку дату з будь-якої причини сума Основної заборгованості Позичальника у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на поточну дату за всіма Додатковими договорами перевищуватиме Загальний ліміт кредитування, зазначений у цьому пункті, Позичальник зобов'язується здійснити Погашення заборгованості у сумі, що призводить до такого перевищення, протягом 5 (п'яти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення. Строк кредитування та проведення Кредитних операцій за Генеральним кредитним договором встановлюється з « 06» серпня 2020 року по « 05» серпня 2025 року (включно). Строки кредитування та строки проведення Кредитних операцій за Додатковими договорами встановлюються в Додаткових договорах, але в будь - якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення Кредитних операцій, що встановлений даним пунктом Генерального кредитного договору.
В забезпечення зобов'язань за Генеральним кредитним договором Банком прийнято поруку фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - Поручитель) на умовах договору поруки №1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-П 1 від 06.08.2020 року, з додатковою угодою №1 від 13.10.2020 р.
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по Генеральному кредитному договору №1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 р., а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, згідно якого Позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 05.08.2025 року (включно);
- повернути кредит у розмірі 15 000 000,00 грн.
- сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з п.3.7. кредитного договору, яка не може перевищувати 35, процентів річних та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість),згідно з умовами п.3.13 кредитного договору, при настанні умов, передбачених п.3.7. кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі підвищеної процентної ставки згідно з умовами п.3.7. кредитного договору;
- сплатити комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами;
- відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальниками умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
У разі зміни умов кредитного договору Поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором в обсязі, що встановлюється після внесення таких змін.
Поручитель надав звою згоду на зміни умов Кредитного договору, які призведуть або можуть привести до збільшення обсягу його відповідальності а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання кредитором будь якого додаткового погодження у майбутньому, в тому числі укладення сторонами за цим Договором додаткових договорів тощо, (п.1.1. Договору поруки)
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Договору поруки Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього. Поручитель відповідає за повернення заборгованості у тому обсязі, що і Позичальник.
Як передбачено ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.
Водночас, як свідчать наявні у матеріалах справи докази, Договір Поруки був укладений 06.08.2020 на виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором в рамках якого укладалися Додаткові договори.
Відповідно до умов додаткових договорів видача траншів по Додатковому договору здійснюється в межах діючого ліміту кредитування по Додатковому договору та по відновлювальній відкличній кредитній лінії, що надана Позичальнику відповідно до Додаткового договору № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ до Генерального кредитного Договору № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06.08.2020 року на дату видачі траншу не перевищує 15 000 000,00 грн (з врахуванням траншу, що надається по Додатковому договору).
При цьому ліміт ГКД ніколи не перебільшував 15 000 000,00 грн, що не спростовано позивачем.
Пунктом 1.1. Договору поруки визначені умови ГКД: ліміт - 15 000 000,00 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок, строк кредитування з « 06» серпня 2020 року по « 05» серпня 2025 року (включно), процентна ставка тощо.
Посилання Позивача на пункт 2.4 Договору поруки, яким передбачено, що «Позичальник зобов'язаний повідомити в письмовій формі Поручителя про внесення до Кредитного договору будь-яких змін та доповнень стосовно суми кредитних коштів , розміру комісії, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строків виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами на адресу Поручителя», є безпідставним, адже жодного доказу на підтвердження факту змін умов ГКД, що зазначені в Договорі поруки, ним не надано.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про внесення Відповідачем-1 до ГКД будь-яких змін та доповнень стосовно суми кредитних коштів, розміру комісії, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строків виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом на підставі наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів.
В результаті чого господарський суд помилково виснував, що Кредитор збільшив відповідальність Позичальника з 10 000 000,00 грн до 15 000 000,00 грн, а строк виконання зобов'язань з 05 серпня 2021 року по 29 квітня 2022 року, що свідчить про збільшення відповідальності Поручителя у порівнянні з відповідальністю, яка діяла на момент підписання Договору поруки.
У цих висновках суд послався на відсутність в матеріалах справи будь-якого письмового повідомлення про укладення Додаткової угоди № 1 до Додаткового договору № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД-ВВКЛ2 від 30.04.2021 року до Генерального кредитного договору №1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії, якою збільшено відповідальність Поручителя щонайменше на 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень 00 копійок.
Проте, поза увагою залишено те, що в договорі поруки Сторони обумовили про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати, і що такі зміни не звільняє сторони основного зобов'язання без узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення) та укладення додаткових договорів.
Тобто, навіть у випадку внесення Сторонами змін до умов Генерального кредитного договору, такі зміни та доповнення умов основного договору не потребують отримання кредитором будь якого додаткового погодження у майбутньому, в тому числі укладення сторонами за цим Договором додаткових договорів тощо.
Слід зауважити, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 523/3082/14-ц наведено правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Отже, порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов'язанні.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц) вказано, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам потрібно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 Цивільного кодексу України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, обставин чого у даній справі позивачем всупереч ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України не доведено, а судом не встановлено.
Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання поруки позивача за Договором поруки, укладеним з відповідачем-2, припиненою.
Крім того, господарським судом не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (пункт 71).
Так, в провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа №908/1067/22 за позовом АБ «УКРЗАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 3-я особа на стороні Відповідачів - ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» про солідарне стягнення заборгованості. Відповідачі в зазначеній справі є Поручителями ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» за Генеральним кредитним договором № 1239/2020/ЗОД-МСБ-ГКД від 06.08.2020 року.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 62-63) після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою).
Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів.
Оскільки АБ «УКРГАЗБАНК» ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у справі № 908/1067/22, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою).
При цьому необхідно наголосити, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов'язку) є способом захисту інтересу у юридичній визначеності. Застосування такого способу захисту інтересу є належним лише тоді, якщо юридична невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше. За цих умов боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), зокрема, про визнання поруки припиненою, і такий спосіб захисту буде належним та ефективним (див постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №462/5368/116-ц (пункти 60-61).
Однак, зважаючи на те, що між Сторонами існує спір про солідарне стягнення заборгованості, переданий на розгляд компетентного суду, ініціювання окремого судового спору з вимогами про визнання поруки припиненою є неналежним та неефективним способом захисту з позиції Великої Палати Верховного Суду, яка своїми висновками формує сталу судову практику при вирішенні справ у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55)). Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
В свою чергу, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством/договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 43); постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Вищенаведене не було враховано судом першої інстанції та зроблено помилкові висновки про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Натомість за результатом апеляційного перегляду справи судом встановлено, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких умов, доводи апелянта знайшли своє підтвердження, апеляційним судом встановлено наявність правових та фактичних підстав для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 як такого, що прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам, при неправильному застосуванні норм матеріального права, та прийняття в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи та вирішення справи, суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином: витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача та з останнього належить стягнути на користь відповідача-1 витрати зі сплати судового збору за подання ним апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 у справі № 908/129/22(908/1980/24) задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 у справі №908/129/22(908/1980/24) скасувати.
Постановити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати у справі покласти на ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 23697280 (вул. Єреванська, буд.1, м.Київ, 03087) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн, про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 23.10.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко