ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"24" жовтня 2025 р. Справа № 906/1068/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б.
розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.09.2025 р. про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору,
постановлену у м. Житомир
у справі № 906/1068/25 (суддя Нестерчук С.С.)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
про стягнення 391 606 275,32 грн. справедливої ціни акцій
Відповідно до ухвали від 23.09.2025 р. Господарський суд Житомирської області задоволив клопотання відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмет спору. Суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Навігатор-Інвест» і Товариство з обмеженою відповідальністю “Балтік Фінанс Груп» та залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство “Рудь», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування можливості прийняття апеляційної скарги до розгляду позивач зазначає, що при існуванні даної ухвали задовільнити позовні вимоги позивача неможливо, а тому буде недоцільним та неефективним шляхом включення заперечень на таку ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду.
Розглянувши апеляційну скаргу скаржника/позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною 1 статті 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 36) про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України і не підлягає розширеному тлумаченню.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал суду першої інстанції окремо від остаточного рішення суду встановлені з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал суду першої інстанції взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України (аналогічно за змістом статті 255 ГПК України), є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України (аналогічно за змістом пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 (провадження N 61-19138сво18) зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Такі правові висновки щодо застосування процесуальних норм враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Аналогічний підхід прослідковується у практиці Європейського суду з прав людини, і відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 р. у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивачем оскаржується ухвала про залучення до участі у справі третіх осіб.
Як зазначено вище, статтею 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи та витребування оригіналів документів. Частиною третьою статті 255 ГПК України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача про те, що при існуванні даної ухвали задовільнити позовні вимоги позивача неможливо і оскарження залучення третіх осіб буде недоцільним та неефективним шляхом включення таких заперечень на таку ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду. Такі заперечення є необґрунтованими припущеннями позивача щодо результату розгляду справи судом, тоді як у відповідності до норм ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучаються судом до участі у справі у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін, і оскаржувана ухвала суду є мотивованою.
Отже, ухвала суду першої інстанції про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, не входить до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведеному у статті 255 ГПК України, та не перешкоджає подальшому провадженню у справі № 906/1068/25. Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду, і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до частин 7, 8 статті 260 ГПК України про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, копія якої надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.09.2025 р. у справі № 906/1068/25 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.