вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2025 р. Справа№ 34/557-35/414
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Хрипуна О.О.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 10.02.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - особи, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки: Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Закарпатської області на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021
у справі №34/557-35/414 (головуючий суддя Мандриченко О.В, судді: Балац С.В., Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мотус Анте"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Закарпаття"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІКВА"
4) Малого приватного підприємства "Ольвія"
5) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТРА-ТЕР"
6) Спільного українсько-англійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Інвест"
7) Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-М"
8) Публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево"
9)Великоберезнянська районна державна адміністрація Закарпатської області (Великоберезнянська райдержадміністрація)
10) ОСОБА_1
11) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ МК"
12) ОСОБА_2
про звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 205 128 100,12 грн,-
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі № 34/557-35/414 було задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" повністю, а саме: в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой мандарин Ойл" перед Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" за кредитним договором №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року, яка станом на 26.09.2017 року становить 434 023 608,29 грн. та складається з: 171 000 000,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом за весь період; 13 875 000,01 грн. - сума прострочених процентів по кредиту за весь період; 22 131 616,44 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 26.03.2017 року по 26.09.2017 року; 1 795 767,12 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту за період з 26.03.2017 року по 26.09.2017 року; 42 361 150,68 грн. - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту за весь період; 3 457 914,61 грн. - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту за весь період; 165 852 694,87 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту за весь період, 13 549 464,55 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту за весь період, звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме на:
- земельну ділянку для будівництва АЗС стаціонарного типу з комплексом обслуговування, площею 0,2700 га, кадастровий номер 2121984000:02:001:0005, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради, ур. "Кипи", Іршавський район, Закарпатської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.7-08 від 12.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина - Закарпаття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 року за реєстровим номером 199 та належить ОСОБА_1 . Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
- земельну ділянку для комерційного використання, площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради, Великоберезнянського району, Закарпатської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина - Закарпаття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 року за реєстровим номером 193 та належить Великоберезнянській районній державній адміністрації Закарпатської області. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
- земельну ділянку для будівництва та обслуговування магазину, площею 0,5500 га, кадастровий номер 2121284100:01:005:0003, яка знаходиться за межами населеного пункту Пийтерфолво на території Пийтерфолвівської сільської ради, Виноградівського району, Закарпатської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.5-08 від 12.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина - Закарпаття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 року за реєстровим номером 195 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАТРА-ТЕР". Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
- земельну ділянку для розміщення АЗС з комплексом обслуговування та газоправним пунктом площею 0,6548 га, кадастровий номер 2124886201:01:003:0198, яка знаходиться за адресою с. Соломоново, урочище "Біля КПП Тиса", Ужгородський р-н. Закарпатська область, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.3-08 від 12.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина - Закарпаття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 року за реєстровим номером 197 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-М". Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
- земельну ділянку з цільовим призначенням - будівництво АЗС, площею - 0,3837 га, кадастровий номер 4623681900:04:000:0008, що знаходиться на території Гамаліївської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІКВА", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. 05.03.2009 року за реєстровим номером 306 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АТІКВА". Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
- нежитлову будівлю, літ. "А-1"-автозаправна станція (АЗС) та кафе, загальною площею 386,7 кв.м. та нежитлову будівлю літ. "В-1" - стаціонарна АГЗС, загальною площею 4,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд. 301-А, та основні засоби у вигляді обладнання, опис та розташування (місцезнаходження) яких відображені в додатку, який є невід'ємною частиною договору іпотеки 22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІКВА", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. 05.03.2009 року за реєстровим номером 304 та належить ОСОБА_2 . Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
- будівлю автозаправної станції літ "А", загальною площею 9,8 кв. м, а саме 1-1 кор. пл. 1,8 кв. м., 1-2 прим. пл. 8,0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 40 та основні засоби у вигляді обладнання, опис та розташування яких відображено в додатку, який є невід'ємною частиною договору іпотеки №22.1/357-3.1- 08 від 05.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІКВА", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. 05.03.2009 року за реєстровим номером 302 та належить ОСОБА_3 . Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-М" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 34/557-35/414 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 34/557-35/414 - без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мотус Анте" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 34/557-35/414 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 34/557-35/414 - без змін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - особи, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки: Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Закарпатської області 18.10.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою,
в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволеної позовної вимоги, а саме: у частині звернення стягнення на земельну ділянку для комерційного використання, площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради, Великоберезнянського району, Закарпатської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина - Закарпаття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 року за реєстровим номером 193 та належить Великоберезнянській районній державній адміністрації Закарпатської області та визначення способу реалізації предмету іпотеки та ухвалити нове рішення в цій частині нове про відмову в позові.
Апелянт вважає рішення в оскаржуваній частині помилковим, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відноситься до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до приватної власності, та щодо них встановлений спеціальний режим використання.
Спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за державою в особі Великоберезнянської районною державною адміністрацією Закарпатської області, що було вірно встановлено Господарським судом м. Києва під час розгляду справи №34/557-35/414, проте у відповідності до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 №1009-ІХ, який набув чинності 06.12.2020, Великоберезнянська районна державна адміністрація 16.12.2022 втратила статус уповноваженого органу державної влади в спірних правовідносинах.
З 16.12.2020, тобто з дня прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про початок реорганізації Великоберезнянської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Ужгородської районної державної адміністрації, саме Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області стала уповноваженим суб'єктом владних повноважень до компетенції якого віднесено вирішення питань пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням земельною ділянкою площею 0,6000 та, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та належить до державної форми власності.
Попри це, Господарський суд м. Києва під час розгляду справи №34/557-35/414, вирішуючи юридичну долю вищевказаної земельної ділянки державної форми власності, зазначених законодавчих змін та реорганізації місцевих органів державної влади не врахував і не залучив до участі в розгляді справи Ужгородську районну державну адміністрацію Закарпатської області, при цьому рішенням від 11.02.2021 вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки у земельній сфері, оскільки звернув стягнення на земельну ділянку площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, як предмет іпотеки в приватно-правових відносинах, які виникли між суб'єктами господарювання на підставі договору іпотеки №22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 справу №34/557-35/414 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 прийняти до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - особи, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки: Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Закарпатської області на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Під час апеляційного перегляду з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, у справі оголошувалась перерва для надання сторонам часу для подачі обґрунтованих пояснень щодо обставин справи, доводів кожної із сторін та обґрунтованих заперечень щодо позиції інших учасників, останній раз на 10.02.2025.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати в частині відповідно до прохальної частини апеляційної скарги та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині.
Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував доводи апеляційної скарги прокурора, просив її відхилити.
Інші учасники апеляційного провадження в судові засідання апеляційної інстанції не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 10.02.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Закарпатською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону в процесі вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні та розпорядженні землями оборони, зокрема землями державної прикордонної смуги, які перебувають у постійному користуванні військових частин Державної прикордонної служби України, та за результатами здійснення моніторингу Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (у подальшому - ТОВ «Фінансова компанія «МОТУС АНТЕ») до ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», ТОВ «Калина Закарпаття», ТОВ «АТІКВА», ТОВ «ВАТРА- ТЕР», Спільного українсько-англійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест», ТОВ «АТП-М», ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», Великоберезнянська районна державна адміністрація Закарпатської області та інших про стягнення з ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» заборгованості за кредитним договором №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року в сумі 205 128 100,12 грн та в рахунок погашення заборгованості звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА-ЗАКАРПАТТЯ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «АТІКВА».
Вказаним рішенням суду, серед іншого, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку для комерційного використання, площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009, що укладений між Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА-ЗАКАРПАТТЯ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 за реєстровим номером 193 та належить Великоберезнянській районній державній адміністрації Закарпатської області (89000, Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт Великий Березний, вул. Шевченка, буд. 27, ідентифікаційний код 04053753), та одночасно визначено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Зазначене рішення в частині, що стосується звернення стягнення на вищевказану земельну ділянку прокурор вважає незаконним і необгрунтованим, оскільки судом не встановлено істотні обставини, які мають значення для справи і не надано їм належно правову оцінку, а також грубо порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість звернення стягнення на майно, яке було передано в іпотеку для забезпечення грошових зобов'язань ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» за кредитним договором №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 року, зокрема і на земельну ділянку з кадастровим № 2120883600:03:003:0013, площею 0,6000 га, яка розташована на території Малоберезнянської сільської ради Ужгородського району (раніше - Великоберезнянського району) Закарпатської області.
Разом із тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не виконав належним чином вимоги процесуального законодавства щодо повного і всебічного встановлення обставин справи, оскільки судом не була надана жодна правова оцінка підставам, на яких земельна ділянка площею 0,6000 га, кадастровий, номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області була зареєстрована на праві державної власності за Великоберезнянською районною державною адміністрацією Закарпатської області. Зокрема, поза увагою суду залишилися документи на підставі яких 14.02.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 48246621208, а саме: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.09.2018 у справі №907/355/18.
Так, вказаним судовим рішенням у справі за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 , на даний час - НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до ТОВ «Ватра-Тер» про витребування земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013, яка розташована на території Ужгородського району (раніше - Великоберезнянського району) Закарпатської області, встановлено, що земельна ділянка площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013 відноситься до земель державної власності.
При розгляді цієї справи судом також установлено, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013 є землями оборони, оскільки входить до складу прикордонної смуги і розташована між лінією прикордонних інженерних споруджень та лінією Державного кордону, вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави в особі уповноважених її органів.
Зазначене підтверджується також рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 26.06.2017 у справі №298/1008/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (у редакції від 03.02.2009 чинній станом на 12.03.2009, тобто на дату укладення договору іпотеки №22.1/357-3.608 земельної ділянки з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції від 03.02.2009) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України (у редакції від 03.02.2009) землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
Зі змісту ст. 77 Земельного кодексу України (у редакції від 03.02.2009) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
У силу вимог ст. З Закону України «Про використання земель оборони» (у редакції від 14.01.2009) уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.
Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Навколо військових частин та оборонних об'єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об'єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. З Закону України «Про використання земель оборони» (у відповідних редакціях) уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.
Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» (у редакції від 05.06.2008) передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
В свою чергу, згідно ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим використання.
Отже, встановлення судами факту розташування земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013 в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.
Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України «Положення про прикордонний режим», прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів.
При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».
Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Положення про те, що розміри прикордонної смуги не можуть бути меншими від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, закріплені у постанові Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 й у діючій редакції та діючими нормами законів України.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону», який набрав чинності 01.01.2020, положення ч. З ст. 77 Земельного кодексу України доповнено абзацом 2 наступного змісту - у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.
Зі змісту ч. 2 ст. 77 Земельного кодексу України (у чинній редакції) землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 Земельного кодексу України (у чинній редакції) уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.
За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013, як на предмет іпотеки, неможливе.
Виходячи з державного устрою України, суди не можуть змінювати положення законодавчих актів.
Про те, що землі оборони, зокрема землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить усталена судова практика Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постанова Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №297/1395/15-ц, постанова Верховного Суду від 26.10.2020 №297/1408/15-ц та інші).
Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України (у редакції від 14.01.2009) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України (у редакції від 14.01.2009) встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом (ч. 7 ст. 576 Цивільного кодексу України (у редакції від 14.01.2009)).
Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Зі змісту ч. 2 ст. 14 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 25.12.2008) забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Тобто нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
Відтак, враховуючи, що договір іпотеки №22.1/357-3.608 від 12.03.2009, що був укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Калина-Закарпаття» щодо земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013 спрямований на незаконне заволодіння належній державі земельній ділянці, яка входить до складу земель оборони, Господарський суд м. Києва під час розгляду справи повинен був дійти висновку про нікчемний характер цього правочину та відмовити у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на вказану земельну ділянку, як предмет іпотеки, оскільки вона належить до земель оборони та не може бути об'єктом приватизації.
Зі змісту оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 вбачається, що судовий розгляд справи №34/557-35/414 (первинний номер справи №34/557) тривав з 2011 року, а сама справа неодноразово переглядалася судами апеляційної та касаційної інстанції в порядку визначеному відповідним процесуальним законодавством.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 до участі у справі №34/557-35/414 залучено Великоберезнянську районну державну адміністрацію Закарпатської області (за текстом оскаржуваного судового рішення - Відповідач 9), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в якості співвідповідачів, а підготовче засідання відкладено до 17.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №34/557-35/414 до судового розгляду по суті.
Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцева державна адміністрація, як місцевий орган виконавчої влади, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель, а також координація діяльності державних органів земельних ресурсів.
У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Районні державні адміністрації вправі розпоряджатись земельними ділянками державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району та індивідуального дачного будівництва (ч. З ст. 122 Земельного кодексу України).
Спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за державою в особі Великоберезнянської районною державною адміністрацією Закарпатської області, що було вірно встановлено Господарським судом м. Києва під час розгляду справи №34/557-35/414, проте у відповідності до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 №1009-ІХ, який набув чинності 06.12.2020, Великоберезнянська районна державна адміністрація 16.12.2022 втратила статус уповноваженого органу державної влади в спірних правовідносинах.
Так, Закон України «Про місцеві державні адміністрації» було доповнено статтею 7-1 згідно із Законом України від 17.11.2020 №1009-ІХ, що набув чинності 06.12.2020.
У ч. 3 ст. 7-1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції від 06.12.2020) встановлено, що у разі здійснення реорганізації районних державних адміністрацій шляхом приєднання повноваження з управління справами таких юридичних осіб, забезпечення підготовки та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, та їх посадовими особами рішень як суб'єктами владних повноважень з дня прийняття рішення про початок реорганізації здійснює голова районної державної адміністрації, до якої здійснюється приєднання інших юридичних осіб.
У свою чергу, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» вирішено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1, в тому числі до переліку райдержадміністрацій, які реорганізуються шляхом приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району була включена Великоберезнянська районна державна адміністрація Закарпатської області, яка підлягала приєднанню до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області.
Таким чином, з 16.12.2020, тобто з дня прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про початок реорганізації Великоберезнянської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Ужгородської районної державної адміністрації, саме Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області стала уповноваженим суб'єктом владних повноважень до компетенції якого віднесено вирішення питань пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням земельною ділянкою площею 0,6000 та, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та належить до державної форми власності.
Попри це, Господарський суд м. Києва під час розгляду справи №34/557-35/414, вирішуючи юридичну долю вищевказаної земельної ділянки державної форми власності, зазначених законодавчих змін та реорганізації місцевих органів державної влади не врахував і не залучив до участі в розгляді справи Ужгородську районну державну адміністрацію Закарпатської області, при цьому рішенням від 11.02.2021 вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки у земельній сфері, оскільки звернув стягнення на земельну ділянку площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, як предмет іпотеки в приватно-правових відносинах, які виникли між суб'єктами господарювання на підставі договору іпотеки №22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009.
З огляду на викладене, клопотання позивача про закриття апеляційного провадження колегією суддів відхиляється з підстав необґрунтованості.
Рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 набрало законної сили 05.01.2023 та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129-1 Конституції України є обов'язковим до виконання.
Разом з тим, із набранням чинності 15.12.2017 новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до господарського процесу був введений механізм, який дозволяє так званий «повторний» апеляційний та касаційний перегляд судового рішення.
Норми статті 272 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють процедуру повторного апеляційного перегляду є достатньо однозначними щодо того, які саме рішення судів першої та/або апеляційної інстанції можуть бути повторно переглянуті.
Відповідно до ч. 1 ст. 272 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, а особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами гл. 1 «Апеляційне провадження» розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Зі змісту частин 3, 4 ст. 272 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
У силу положень ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд у своїй постанові від 16 березня 2023 року у справі №911/2780/20 наголосив на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.10.2021 у справі №910/2795/20.
Ужгородська районна державна адміністрація - районна військова адміністрація до первісного розгляду справи №34/557-35/414 залучена не була, тоді як резолютивна частина оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у вказаній справі, яким, серед іншого, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку державної форми власності площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради Ужгородського району (раніше - Великоберезнянського району) Закарпатської області, безпосередньо вирішено права, інтереси та обов'язки Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації, як місцевого органу виконавчої влади уповноваженого розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 встановлено, що земельна ділянка для комерційного використання, площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради, Великоберезнянського району, Закарпатської області належить Великоберезнянській районній державній адміністрації Закарпатської області.
Попри це, при ухваленні рішення від 11.02.2021 Господарським судом м. Києва не було належним чином встановлено підстави, на яких земельна ділянка площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради, Великоберезнянського району, Закарпатської області була віднесена до державної форми власності, а також не враховану ту обставину, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» вирішено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1, в тому числі до переліку райдержадміністрацій, які реорганізуються шляхом приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району була включена Великоберезнянська районна державна адміністрація Закарпатської області, яка підлягала приєднанню до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області.
Зважаючи на наведені обставини, оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва, від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 містить висновки, якими вирішено питання про права, законні інтереси та обов'язки Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації, стосовно прав та компетенції останньої, тому вона має право на апеляційне оскарження рішення зазначеного судового рішення, як особа, яка не брала участі у справі, яка є правонаступником відповідача-9, який не брав участь під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Ужгородська районна державна адміністрація - районна військова адміністрація не була залучена до розгляду судової справи №34/557-35/414, у зв'язку з цим не мала підстав вживати заходів щодо скасування рішення Господарського суду м. Київ від 11.02.2021 у вказаній справі до моменту надходження до неї скерованого в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» запиту Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №30.52/02-2868ВИХ-23 від 08.09.2023.
Прокурор звертає увагу на необхідність врахування того, що
земельна ділянка з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013 є землями оборони, оскільки входить до складу прикордонної смуги і розташована між лінією прикордонних інженерних споруджень та лінією Державного кордону, вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави в особі уповноважених її органів;
земельна ділянка з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013, яка належить до земель оборони не підлягає приватизації та, відповідно, не може бути предметом іпотеки;
земельна ділянка з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться у межах прикордонної смуги, у випадку її повторної передачі в приватну власність не зможе належним чином використовуватися за призначенням у військових цілях, а саме з метою забезпечення цілісності та недоторканості державного кордону України;
16.12.2020, у день прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про початок реорганізації Великоберезнянської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Ужгородської районної державної адміністрації, уповноваженим суб'єктом владних повноважень до компетенції якого відносено вирішення питань пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням земельною ділянкою площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради Ужгородського району (раніше - Великоберезнянського району) Закарпатської області та належить до державної форми власності стала Ужгородська районна державна адміністрація - районна військова адміністрація;
11.02.2021 прийнято оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва у справі №34/557-35/414 без залучення Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації до участі в розгляді справи;
оскаржуваним рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 вирішено юридичну долю земельної ділянки площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради Ужгородського району (раніше - Великоберезнянського району) Закарпатської області та належить до державної форми власності, а саме накладено на неї стягнення, як на предмет іпотеки в договірних відносинах, що виникли між суб'єктами господарювання приватної форми власності;
06.04.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АТП-М» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 по справі №34/557-35/414;
26.10.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис номер 1003111120024000078 про припинення юридичної особи - Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04053753);
05.01.2023, за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги ТОВ «АТП-М» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 по справі №34/557-35/414 без залучення Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації до участі в розгляді справи, Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 року у справі №34/557-35/414 залишено без змін;
мотиви та підстави з яких в інтересах Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації подається апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 по справі №34/557-35/414 не були предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою ТОВ «АТП-М»;
необхідність відходу від принципу res judicata у цій справі пов'язана із виключним правовим статусом земельної ділянки з кадастровим номером 2120883600:03:003:0013, яка належить до земель оборони, входить до складу прикордонної смуги та використовується для забезпечення територіальної цілісності України і недоторканості її державних кордонів, а також переслідуванням легітимної мети, що полягає у недопущенні порушення прав та інтересів держави, а також третіх осіб внаслідок відчуження в ході прилюдних торгів на підставі оскаржуваного рішення суду вказаної земельної ділянки.
Щодо підстав представництва інтересів держави, у даній справі, прокурором, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст. 1 Закону України «Про прокуратуру»).
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом або іншою заявою (п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до ч. ч. З, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною чи іншою заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відтак, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року, справа №1-1/99, роз'яснено поняття «інтереси держави». Зокрема, Конституційний Суд України роз'яснив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №910/11919/17 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. У справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02 пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній із сторін, може бути виправдана за певних обставин. Наприклад, в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або коли потрібно захистити інтереси держави».
Звернення заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону до суду з цією апеляційною скаргою фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо цільового та функціонального призначення земельної ділянки державної власності, що необхідна для забезпечення безпеки держави та збереження цілісності державного кордону.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/19 зазначено, що представництво прокурором в суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 10 липня 2018 року у справі № 812/1689/16, а також у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
У даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що звернення стягнення за відсутності законних підстав в судовому порядку на земельну ділянку площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013 порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно, оскільки в силу обставин (юридичних фактів) преюдиційного характеру встановлених судовими рішеннями у справах
№298/1008/16-ц та №907/355/18 ця земельна ділянка входить до складу земель оборони прикордонної смуги, у свою чергу, землі в межах прикордонних смуг як землі оборони перебувають виключно у державній власності та не можуть бути предметом іпотеки, укладеної між фінансовою уставною та приватним підприємством, що унеможливлює продаж таких земель на прилюдних торгах.
Таким чином, прокурором, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
До схожих висновків щодо застосування положень ч. З та ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дійшов Верховний Суд за аналогічних обставин у постановах від 28.05.2020 за №718/785/17 та від 25.08.2020 у справі №760/21223/17-ц.
Так, в частині встановлення наявності підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду у іншій справі суд вищої інстанції дійшов до висновку, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи щодо неможливості самостійного звернення до суду фактичним обставинам, сам факт незвернення до суду з апеляційною скаргою, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що відповідний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту таких інтересів та звернення до суду з такою апеляційною скаргою, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Адже матеріали справи містять направлення прокурором до уповноваженого органу повідомлення про звернення до суду із відповідною скаргою в інтересах держави в особі такого органу, якого судом не було залучено до участі у справі. А відповідач, орган місцевого самоврядування, дій щодо оскарження незаконного рішення не вжив, а навпаки, приймаючи участь в суді першої інстанції - визнав позов.
З огляду на викладені обставини, Верховний Суд у вищенаведених справах вважає, що у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді.
Вказані висновки Верховного Суду в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального України повинні бути враховані судом.
Отже, у даному випадку прокурором встановлено та визначено необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, враховуючи факт невжиття Ужгородською районною державною адміністрацією - районною військовою адміністрації заходів щодо захисту інтересів держави протягом розумного строку.
Положеннями п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Проте рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 у частині звернення стягнення на земельну ділянку кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, як предмет іпотеки, зазначеним критеріям не відповідає, у зв'язку з чим підлягає скасуванню у відповідній частині із одночасним ухваленням нового рішення у відповідній частині.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про відмову в позові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку для комерційного використання, площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради, Великоберезнянського району, Закарпатської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина - Закарпаття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 року за реєстровим номером 193 та належить Великоберезнянській районній державній адміністрації Закарпатської області та визначення способу реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - особи, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки: Ужгородської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Закарпатської області на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 у справі №34/557-35/414 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку для комерційного використання, площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради, Великоберезнянського району, Закарпатської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина - Закарпаття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 року за реєстровим номером 193 та належить Великоберезнянській районній державній адміністрації Закарпатської області та визначення способу реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мотус Анте" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку для комерційного використання, площею 0,6000 га, кадастровий номер 2120883600:03:003:0013, яка знаходиться на території Малоберезнянської сільської ради, Великоберезнянського району, Закарпатської області, яка є забезпеченням за договором іпотеки №22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина - Закарпаття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічником С.Г. 12.03.2009 року за реєстровим номером 193 та належить Великоберезнянській районній державній адміністрації Закарпатської області (89000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт Великий Березний, вул. Шевченка, 27, ідентифікаційний код 04053753) - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мотус Анте" (код ЄДРПОУ 40952794, провул. Жуковського, буд.15, корп.3, офіс 1, м.Київ, 03022) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, вул. Клепарівська, 20, м.Львів, Львівська область, 79007) витрати по сплаті судового збору в сумі 4026,00 грн.
5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №34/557-35/414 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 24.10.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді О.О. Хрипун
А.О. Мальченко