79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" жовтня 2025 р. Справа № 914/2372/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від стягувача (скаржника) - Єфімов О. В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)
від боржника - Кремса Б. Б.
від органу ДВС - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничий комплекс “Фотоприлад» від 21 травня 2025 року
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08 травня 2025 року (повний текст підписано 13.05.2025), суддя Березяк Н.Є.
винесену за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця
у справі № 914/2372/19
за позовом Державного підприємства Науково-виробничий комплекс “Фотоприлад», м. Черкаси
до відповідача Державного підприємства “Львівський державний завод “Лорта», м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 5 822 027,32 грн
встановив:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08 травня 2025 року у справі № 914/2372/19 задоволено скаргу Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» на дії (бездіяльність) державного виконавця від 28.04.2025. Суд: визнав неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65952278; зобов'язав старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65952278.
Ухвала суду мотивована тим, що факт внесення підприємства до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №48 від 09 квітня 2025 року, є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Судом встановлено, що виконавцем не вчинено жодних дій з метою зупинення виконавчого провадження № 65952278, боржником у якому є ДП «Львівський державний завод «Лорта», яке включене до зазначеного вище переліку.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, стягувач - Державне підприємство Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 08 травня 2025 року у справі № 914/2372/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ДП «Львівський державний завод «Лорта». Зокрема зазначає, що судом не було враховано абзац 23 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3048-IX від 11.04.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», а саме: «положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення». Наголошує, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12 2010 № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» утворено Державний концерн «Укроборонпром» з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком, де було включено Державне підприємство Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», а також Державне підприємство «Львівський державний завод «Лорта». Звертає увагу, що ТОВ «НВК «Фотоприлад» та Державне підприємство «Львівський державний завод «Лорта» є підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними в абзаці двадцять другому п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3048-IX від 11.04.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», а також суб'єктами відповідно абзац 23 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону. Відтак наголошує, що положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, яким і є ТОВ «НВК «Фотоприлад».
У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зокрема, зазначає, що скаржник неправильно тлумачить норми абз. 22 та 23 пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень наведеного вище Закону. Наголошує, що у п.23 поряд із конкретно визначеними суб'єктами-стягувачами (держава, органи пенсійного фонду, інші цільові державні фонди) законодавець вживає словосполучення «суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту». У абзаці 22 пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону міститься перелік як стягувачів так і боржників: суб'єктами-стягувачами є фізичні особи і лише стосовно певних категорій справ (стягнення заробітної плати, стягнення грошового забезпечення військовослужбовців, перерахунок грошового забезпечення військовослужбовців, забезпечення військовослужбовців житлом); суб'єктами-боржниками є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України. Таким чином вважає, що ТОВ «НВК «Фотоприлад» не належить до суб'єктів-стягувачів, коли дія абзацу 22 пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону не застосовується.
07 жовтня 2025 року від апелянта до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії наказу ДК «Укроборонпром» № 296 від 25 липня 2022 року «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю» (яким створено (засновано) ТОВ «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», шляхом перетворення ДП Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад»); копію постанови КМУ № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» з Додатком (Переліком державних підприємств - учасників ДК «Укроборонпром»). Наголошує, що стягувач є підприємством оборонно-промислового комплексу, відтак, у спірній ситуації не підлягає застосуванню абзац 22 п.102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3048-IX від 11.04.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану».
10 жовтня 2025 року від боржника до суду надійшли заперечення на клопотання апелянта про долучення доказів. Так боржник зазначає, що заявником не наведено причин неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції, відтак, такі не можуть бути прийняті апеляційним судом. Водночас заперечує доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» з Додатком (Переліком державних підприємств - учасників ДК «Укроборонпром») відноситься до нормативних актів КМУ та міститься у відкритому доступі на офіційному сайті: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1221-2010-%D0%BF#Text, відтак, така не є доказом в розумінні ч.3 ст.269 ГПК України, та не потребує вирішення питання щодо її долучення до матеріалів справи. Щодо наказу ДК «Укроборонпром» № 296 від 25 липня 2022 року «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю» (яким створено (засновано) ТОВ «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», шляхом перетворення ДП Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад») не стосується розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу ДВС, оскільки стягувачем у виконавчому провадженні № 65952278 є Державне підприємство Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», при цьому, сторони не зверталися до суду із заявами про заміну сторони виконавчого провадження.
Представник стягувача (апелянта) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник боржника в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник органу ДВС в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги.
Оскільки явка представника органу ДВС не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2372/19 за позовом Державного підприємства Науково-виробничий комплекс “Фотоприлад» до відповідача Державного підприємства “Львівський державний завод “Лорта» про стягнення заборгованості в розмірі 5 822 027,32 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16 березня 2020 року у справі № 914/2372/19 затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі.
У зв'язку з невиконанням умов мирової угоди, затвердженої судом в повному обсязі, стягувач звернувся до органу ДВС щодо примусового виконання вказаної ухвали суду, яка є виконавчим документом.
Постановою державного виконавця Залізничного відділу ДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Панчишина В. Р. від 02 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65952278 (ВП № 65952278) з примусового виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16 березня 2020 року у справі № 914/2372/19. Стягувач за виконавчим документом - Державне підприємство Науково-виробничий комплекс “Фотоприлад», м. Черкаси; боржник - Державне підприємство “Львівський державний завод “Лорта».
16 квітня 2025 року боржник звернувся до виконавчої служби з заявою про зупинення виконавчого провадження № 65952278 на підставі п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки боржника включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 48 від 09 квітня 2025 року.
28 квітня 2025 року боржник звернувся до місцевого господарського суду з скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця та просив суд: визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65952278; зобов'язати старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65952278.
Як зазначалось вище, ухвалою суду першої інстанції скаргу боржника задоволено в повному обсязі, однак, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст.327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Положеннями ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено випадки, коли виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (ч.2 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Крім цього, абзацом 22 п.10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Водночас згідно з абзацом 23 п.10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження» положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
Відтак, з 25 серпня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні: зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу; такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Водночас, таке правило не застосовується до виконання:
- рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом;
- рішень, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому пункту 10-2;
- рішень про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
04 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України постановою №101 затвердив Порядок, який встановлює процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
У п.2 вказаного Порядку під підприємством оборонно-промислового комплексу (далі - підприємство) слід розуміти підприємство, що розробляє та / або виробляє, та / або модернізує, та / або ремонтує, та / або утилізує продукцію військового призначення, та / або надає послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і оборони, та / або здійснює постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час військово-технічного співробітництва України з іншими державами.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» з Додатком (Переліком державних підприємств - учасників ДК «Укроборонпром»), яка є у відкритому доступі на офіційному сайті: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1221-2010-%D0%BF#Text, утворено Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком, в якому зазначено і Державне підприємство “Львівський державний завод “Лорта» і Державне підприємство Науково-виробничий комплекс “Фотоприлад».
Як встановлено судом обидва підприємства (стягувач та боржник) відносяться до підприємств оборонно-промислового комплексу, в розумінні положень абзацу 22 п.10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження», відтак, до спірних правовідносин підлягав застосуванню абзац 23, згідно з яким положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту (тобто зупинення вчинення виконавчих дій) не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту.
Разом з тим, суд відхиляє доводи боржника про те, що стягувач не надав суду доказів включення його підприємства до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №48 від 09 квітня 2025 року, оскільки він є стягувачем за виконавчим документом (ухвалою Господарського суду Львівської області від 16 березня 2020 року у справі № 914/2372/19 про затвердження мирової угоди), а не боржником.
Місцевий господарський суд наведеного вище не врахував, відтак, дійшов помилкових висновків про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65952278 з примусового виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16 березня 2020 року у справі № 914/2372/19 про затвердження мирової угоди, стягувачем за якою є Державне підприємство Науково-виробничий комплекс “Фотоприлад», м. Черкаси, а боржником - Державне підприємство “Львівський державний завод “Лорта», тобто обидва підприємства оборонно-промислового комплексу.
Слід зазначити, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Право на виконання судового рішення є невід'ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України", "Горнсбі проти Греції").
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно з ст.339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч.3 ст.343 ГПК України).
Частиною 1 ст.255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця (п.25).
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначені вище встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги стягувача, скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні скарги боржника.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні скарги на рішення (бездіяльність) органу ДВС, з боржника на користь стягувача (апелянта) слід стягнути 2 422,40 грн - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 236, 255, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 08 травня 2025 року у справі № 914/2372/19 скасувати.
Відмовити у задоволенні скарги Державного підприємства “Львівський державний завод “Лорта» на дії (бездіяльність) державного виконавця від 28.04.2025 року.
Стягнути з Державного підприємства “Львівський державний завод “Лорта» (79040, м. Львів, вул. Патона, 1; код ЄДРПОУ - 30162618) на користь Державного підприємства Науково-виробничий комплекс “Фотоприлад» (18000, м. Черкаси, вул. Вишневецького Байди, 85; код ЄДРПОУ - 14312329) 2 422,40 грн - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання постанови видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 20 жовтня 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.