79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" жовтня 2025 р. Справа №907/1014/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді О.І. Матущак
І.Ю. Панова,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Поштака Василя Івановича за №16/25-07-3 від 16.07.2025 року (вх.№01-05/2224/25 від 17.07.2025 року)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2025 року (суддя Мірошниченко Д.Є.)
у справі № 907/1014/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" (надалі ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані")
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Поштак Василя Івановича (надалі ФОП Поштак В.І.)
про стягнення 2139911,84 грн заборгованості,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Яворський В.Є. - адвокат (ордер серії АО №1196261 від 26.09.2025 року);
від відповідача: Стець Р.Я. - адвокат (ордер серії ВС №1384805 від 16.07.2025 року),
Короткий зміст позовних вимог
29.11.2024 року ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Поштака В.І. про стягнення 2139911,84 грн заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем як позичальником умов укладеного між сторонами 19.04.2023 року договору поворотної фінансової допомоги №3 в частині повернення позивачу як позикодавцю у визначений договором строк отриманих за цим договором коштів.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2025 року у справі №907/1014/24 задоволено позов ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані". Стягнуто з ФОП Поштака В.І. на користь ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" 2138911,84 грн заборгованості, з яких 2000000,00 грн основного боргу, 103829,87 грн інфляційних втрат, 35081,97 грн 3% річних, а також 25666,95 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 19.04.2023 року між ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" як позикодавцем та ФОП Поштак В.І. як позичальником було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 3.
Судом також встановлено, що ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" перерахувало відповідачу 2000000,00 грн у якості фінансової допомоги, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями з відповідним призначенням платежу.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б підтвердили повернення грошових коштів у сумі 2000000,00 грн станом на час подання позову (29.11.2024) у цій справі.
Стосовно поданої відповідачем довідки № 22 від 22.03.2024 про відсутність заборгованості суд вказав, що за відсутності інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення фінансових операцій за укладеним договором (наприклад оформлення прибуткового касового ордеру як первинного документу, який підтверджує приймання готівки в касу підприємства та складання на підтвердження такого факту квитанції), сама по собі довідка про відсутність заборгованості не може бути достатньою підставою для висновку про виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повернення отриманих від позивача коштів у спірній сумі у якості поворотної фінансової допомоги.
Суд прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 року № 3, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими.
Також здійснивши розрахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що розрахунок позивача є арифметично вірним, відтак вимоги в цій частині є також обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що судом залишено поза увагою відсутність предмета спору у вказаній справі, надуманість та безпідставність позовних вимог, зважаючи на те, що наявність Довідки про відсутність заборгованості від 22.03.2024 року вказує про те, що у апелянта перед позивачем заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 року немає. Звертає увагу суду на те, що всі кошти, які були отримані за договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 року були використані відповідачем для задоволення потреб ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані", а не його власних. Також зазначає, що відповідач поставкою товару на потреби ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" повернув позивачу поворотну фінансову допомогу за договором, з чим погодився позивач, надавши в березні 2024 року відповідну розписку та видавши 22.03.2024 року довідку про відсутність заборгованості, яку суд не дослідив. В апеляційній скарзі відповідач покликається на безпідставну та невмотивовану відмову суду в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, невмотивованому долученні до справи висновку експерта, необґрунтованій відмові у призначенні додаткової судової-технічної експертизи документу, неаргументованій відмові у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача документів. Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2025 року у справі №907/1014/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти доводів скаржника та просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.
Обставини справи
Як вбачається з наявних у справі копій документів, 19.04.2023 року між ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" як позикодавцем та ФОП Поштак В.І. як позичальником було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 3.
За умовами розділу 1 цього договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 2000000,00 грн.
Згідно з пунктом 2.2 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не сплачується).
Відповідно до пункту 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається позикодавцем на поточний рахунок позичальника повною сумою або частинами.
Відповідно до пункту 2.4 договору кошти, залучені від замовника як поворотна фінансова допомога повертаються у строк до 01.04.2024 року.
За умовами пункту 2.6 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в установі банку.
Згідно з пунктом 3.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України.
За приписами пункту 4.1 договору при виконанні договору та врегулюванні розбіжностей, що випливають із нього, сторони керуються чинним законодавством України.
Пунктом 5.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного повернення позичальником поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до пункту 5.2 договору строк повернення позики, установлений у пункті 2.4 цього договору, не може бути продовжений
Згідно з пунктом 5.3 договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов.
На виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" здійснило перерахування грошових коштів на рахунок ФОП Поштака В.І., що підтверджується копіями платіжних інструкцій, наявних у матеріалах справи, а саме №1087 від 19.04.2023 року на суму 300000,00 грн, №1093 від 25.04.2023 року на суму 200000,00 грн, №1134 від 31.05.2023 року на суму 400 000,00 грн, №1158 від 15.06.2023 року на суму 300000,00 грн, №1215 від 15.08.2023 року на суму 150000,00 грн, №1221 від 16.08.2023 року на суму 150000,00 грн, №1325 від 10.11.2023 року на суму 100000,00 грн,
У матеріалах справи наявна копія вимоги від 28.05.2024 року ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" до ФОП Поштака В.І. про повернення суми в розмірі 2000000,00 грн.
Матеріали справи також містять копію опису вкладення до цінного листа, в графі «Найменування вкладення» зазначено «Вимога про сплату заборгованості за Договором про надання фінансової допомоги №3 від 19.04.2023 року» з відтиском печатки АТ «Укрпошта», на якій відображена дата 30.05.2024 року, а також копію накладної №8801709692307 від 30.05.2024 року та копію фіскального чеку з аналогічним номером від 30.05.2024 року.
Також позивачем до позову додано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8801709729901, в якій зазначена дата подання 07.09.2024 року, адресат вказаний Поштак В.І., а також дата отримання поштового повідомлення 10.09.2024 року.
У справі № 907/1014/24 відсутні первинні бухгалтерські документи (платіжні інструкції, касові ордери, квитанції тощо), які могли б свідчити про повернення відповідачем позивачу грошових коштів, отриманих за договором про надання поворотної фінансової допомоги №3 від 19.04.2023 року.
До відзиву на позовну заяву, поданого 26.12.2024 року через систему «Електронний суд», відповідачем додано, зокрема, копію довідки №22 від 22.03.2024 року про відсутність заборгованості, в якій вказано, що заборгованість ФОП Поштака В.І. по договору №3 від 19.04.2023 року про надання поворотної фінансової допомоги перед ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" станом на 22.03.2024 року відсутня, а також сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій одна до одної, пов'язаних з виконанням договору.
Також до відзиву на позов додано документ під назвою «копія розписки», зі змісту якого неможливо встановити, кому видана розписка, не вказано реквізитів договорів (номеру, дати, назви сторін), а також того, що розписку видано саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" у відносинах, пов'язаних із наданням відповідачу поворотної фінансової допомоги.
До заяви від 26.03.2025 року, поданої представником відповідача Стець Р.Я., додано довідку про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024 аналогічного змісту, яка в додатках зазначена як «оригінал довідки про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024 року».
В матеріалах справи наявна копія висновку експерта від 10.03.2025 року №СЕ-19/107-25/3264-КТ, в резолютивній частині якого зазначено, зокрема про наявність переписки у мобільному телефоні Поштака В.І. між ним та абонентом (контактом) «Ivan Lovska».
Матеріали справи містять копію висновку експерта від 19.03.2025 року №СЕ-19/107-25/3617-ДД, в резолютивній частині якого зокрема вказано, що відбитки печаток на документі «Довідка про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024 р.» у графі «директор ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" та документі «Договір про надання поворотної фінансової допомоги №3 від 19.04.2023 року у графі «Позикодавець ТзОВ «Кейтеригн Сервіс Компані» перед текстом «Ловска І.Д» нанесені одним кліше печатки.
10.06.2025 року позивач подав до суду першої інстанції клопотання (вх.№02.3.1-02/5485/25 від 10.06.2025 року про долучення доказів, в якому просив приєднати до матеріалів справи висновок експерта від 12.05.2025 року за №СЕ/19/107-25/6444-ДД.
В додатках до вказаного клопотання додано копію висновку експерта від 12.05.2025 року №СЕ-19/107-25/6444-ДД, в якому зазначено, що відбиток факсиміле на довідці про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024 року у графі «директор ТзОВ «Кейтеринг Сервіс Компані» перед текстом «Ловска І.Д.» нанесені за допомогою кліше факсиміле. Також зазначено, що відбиток факсиміле у графі «директор ТзОВ «Кейтеринг Сервіс Компані» перед текстом «Ловска І.Д.» нанесений не кліше факсиміле, яке було надано на експертизу.
Неповернення відповідачем грошових коштів за договором стало підставою для звернення із вказаним позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору, умови, за яких відповідні права та обов'язки настають, а також відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.03.2025 року у справі №910/6422/24).
Згідно з статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У цій справі суд встановив, що 19.04.2023 року між ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" як позикодавцем та ФОП Поштак В.І. як позичальником було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 3.
Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Суд встановив, що в матеріалах справи № 907/1014/24 відсутні докази про визнання недійсним чи розірвання договору у встановленому цивільним законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2.4 договору кошти, залучені від замовника як поворотна фінансова допомога повертаються у строк до 01.04.2024 року.
Отже, сторонами укладеного договору про поворотну фінансову допомогу (що за своєю правовою природою є договором позики) узгоджено строк повернення фінансової допомоги, а саме до 01.04.2024 року.
Зважаючи на правову природу договору про поворотну фінансову допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що поворотна фінансова допомога є такою, що підлягає обов'язковому поверненню. Водночас, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б підтвердили повернення грошових коштів у сумі 2000000,00 грн станом на час подання позову (29.11.2024) у цій справі.
Колегія суддів констатує, що матеріали справи № 907/1014/24 не містять первинних бухгалтерських документів (платіжних інструкцій, касових ордерів, квитанцій тощо), які могли б свідчити про повернення відповідачем позивачу грошових коштів, отриманих за договором №3 від 19.04.2023 року.
Стосовно доданого до відзиву на позовну заяву документа під назвою «копія розписки», необхідно зазначити про те, що з його змісту неможливо встановити, кому було видано розписку, не вказано реквізитів договорів (номеру, дати, назви сторін), а також того, що розписку видано саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" у відносинах, пов'язаних із наданням відповідачу поворотної фінансової допомоги.
Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що вказана «копія розписки» не може прийматись судом як належний доказ виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3 від 19.04.2023 року.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи у сукупності з іншими доказами наявну в матеріалах справи копію довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтеринг Сервіс Кампані" від 22.03.2024 року №22 про відсутність заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 року № 3, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що за відсутності інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення фінансових операцій за укладеним договором (наприклад оформлення прибуткового касового ордеру як первинного документу, який підтверджує приймання готівки в касу підприємства та складання на підтвердження такого факту квитанції), сама по собі довідка про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024 року не може бути достатньою підставою для висновку про виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повернення отриманих від позивача коштів у спірній сумі в якості поворотної фінансової допомоги.
Щодо доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального закону України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального закону України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, при розгляді справи суд аналізує і оцінює подані учасника справи докази в межах заявлених позовних вимог, причому суд оцінює такі докази в сукупності.
Щодо доводів скаржника про безпідставну та неаргументовану відмову судом у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача документів колегія суддів зазначає наступне.
04.03.2025 року відповідач подав до суду першої інстанції клопотання (вх.№02.3.1-02/2124/25 від 05.03.2025 року) про витребування доказів, в якому просив витребувати у ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" платіжні інструкції, які складались у зв'язку з перерахуванням коштів згідно договору поворотної фінансової допомоги №3 від 19.04.2023 року в період з 20.04.2023 року по 22.12.2023 року; документів податкової та бухгалтерської звітності ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані", де відображено перерахування коштів на адресу ФОП Поштака В.І. в сумі 3270000,00 грн, а також обліку поворотної фінансової допомоги товариством за період 2023-2025 роки; оригінал договору поворотної фінансової допомоги №3 від 19.04.2023 року та оригіналів документів ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані", на яких міститься факсиміле підпису Ловскі І.Д.
Враховуючи вищевказані норми процесуального закону, колегія суддів вважає, що, зважаючи на предмет спору у вказаній справі, матеріали справи містять достатньо доказів, які дають можливість встановити обставини та вирішити питання про задоволення позовних вимог.
Як було вказано вище, у встановленому порядку договір не оспорений та не визнаний недійсним, а матеріали справи містять копії платіжних інструкцій, які дозволяють встановити факт перерахування коштів позивачем відповідачу.
Колегія суддів вважає, що докази, наявні у матеріалах справи, з урахуванням предмета спору та керуючись положеннями процесуального закону щодо доказів при розгляді вказаної справи, дали можливість суду першої інстанції встановити обставини, які мають значення для справи, та прийти до законного та обґрунтованого висновку, а відтак доводи апелянта щодо безпідставної та немотивованої відмови судом у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача документів не знайшли свого підтвердження.
З приводу аргументів скаржника про невмотивоване долучення до справи висновку експерта колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
За приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Отже, у взаємозв'язку із вищеописаними нормами процесуального закону, висновок експерта є одним із доказів, який підлягає оцінці судом в сукупності з іншими поданими учасниками справи доказами.
Процесуальний закон дає можливість суду приймати висновок експерта як один із доказів, та оцінювати його відповідно до вимог статті 86 ГПК України, а відтак доводи апелянта щодо про невмотивоване долучення до справи висновку експерта суд оцінює критично.
Стосовно доводів апелянта про необґрунтовану відмову у призначенні додаткової судової-технічної експертизи документу.
26.06.2025 року відповідач подав до суду першої інстанції клопотання (вх.№02.31/02/5995/25 від 26.06.2025 року), в якому просив призначити додаткову судово-технічну експертизу, на вирішення якого винести наступне питання: Чи відтиск факсиміле підпису Ловскі І.Д., який міститься в Довідці про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024р., нанесений факсиміле підпису Ловскі І.Д., що міститься в договірних та бухгалтерських документах ТзОВ «Кейтеринг Сервіс Кампані», оригінали примірників які серед іншого наявні в комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» та управлінні майна спільної власності Львівської обласної ради? Проведення вказаної ескпертизи просив доручити Закарпатському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.
Згідно із частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Отже, вказана норма надає право суду можливість призначати експертизу лише у зазначених двох випадках, які закріплені у статті 99 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні копії висновків експерта від 19.03.2025 року №СЕ-19/107-25/3617-ДД та від 12.05.2025 року №СЕ-19/107-25/6444-ДД.
Зокрема матеріали справи містять копію висновку експерта від 19.03.2025 року №СЕ-19/107-25/3617-ДД, в резолютивній частині якого вказано, зокрема що відбитки печаток на документі «Довідка про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024 р.» у графі «директор ТзОВ "Кейтеринг Сервіс Кампані" та документі «Договір про надання поворотної фінансової допомоги №3 від 19.04.2023 року нанесені одним кліше печатки.
10.06.2025 року позивач подав до суду першої інстанції клопотання (вх.№02.3.1-02/5485/25 від 10.06.2025 року про долучення доказів, в якому просив приєднати до матеріалів справи висновок експерта від 12.05.2025 року за №СЕ/19/107-25/6444-ДД.
В додатках до вказаного клопотання було додано копію висновку експерта від 12.05.2025 року №СЕ-19/107-25/6444-ДД, в якій було зазначено, що відбиток факсиміле на довідці про відсутність заборгованості №22 від 22.03.2024 року нанесені за допомогою кліше факсиміле, а також зазначено, що відбиток факсиміле нанесений не кліше факсиміле, яке було надано на експертизу.
З урахуванням наявних висновків, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставини, що мають значення для справи, зокрема наявні вище висновки експертів, а відтак суд критично оцінює доводи скаржника про необґрунтовану відмову у призначенні додаткової судової-технічної експертизи.
Щодо доводів скаржника про безпідставну та невмотивовану відмову суду в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
25.06.2025 року відповідач подав до суду першої інстанції клопотання (вх.№02.31-02/5994/25 від 26.06.2025 року), в якому просив зупинити провадження у справі №907/1014/24 до закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12025078030000249 від 07.04.2025 року.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі врегульований статтею 227 ГПК України.
Зокрема пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, підставою для суду в обов'язковому порядку зупинити провадження у справі є, зокрема неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи.
Причому наведена норма містить імперативну норму про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи ст. 227 ГПК України, у взаємозв'язку з вищеописаними нормами процесуального закону в сукупності, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин з метою розгляду вказаної справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у цій справі.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що докази, надані відповідачем до відзиву, а також у клопотанні про долучення доказів (зокрема, відтворений у судовому засіданні аудіозапис розмови двох чоловіків (попередньо відповідача та директора позивача), виписки з банківського рахунку відповідача, видаткові накладні щодо постачання відповідачу продуктів харчування від третіх осіб, листування з контрагентами відповідача з цього приводу), не можуть підтвердити як факту наявності зустрічних грошових вимог відповідача до позивача у спірній сумі, так і підстав для такого зарахування в рахунок виконання відповідачем зобов'язань з повернення спірної суми за договором поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 року № 3.
Таким чином, за сукупністю наданих доказів, відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги від 19.04.2023 року № 3, у зв'язку з чим суд першої інстанції мотивовано виснував про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та стягнення з відповідача на користь позивача 2000000,00 грн основного боргу.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши розрахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції зазначив, що розрахунок позивача є арифметично вірним, відтак вимоги в цій частині є також обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду, а відтак суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 103829,87 грн інфляційних втрат, 35081,97 грн 3% річних.
З врахуванням вищенаведених мотивів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині неповернення в повному обсязі поворотної фінансової допомоги у визначений договором від 19.04.2023 року № 3 строк та спосіб у заявленій до стягнення сумі, а також обґрунтованість та доведеність відповідно до здійсненого позивачем розрахунку розміру 3% річних та інфляційних втрат, правильність якого (розрахунку) відповідачем не спростована та не заперечувалась, а відтак суд прийшов до правомірного висновку про задоволення позову.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2025 року у справі №907/1014/24.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 за №16/25-07-3 від 16.07.2025 року (вх.№01-05/2224/25 від 17.07.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2025 року у справі №907/1014/24 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя О.І. Матущак
Суддя І.Ю. Панова