Справа № 640/14955/21 Головуючий у 1-й інстанції: Жук Р.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
22 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах по списку № 1 з 16.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 з врахуванням періодів в пільговому обчисленні з 13.02.1989 по 18.05.1989, з 22.05.1989 по 30.05.1991, з 12.08.1991 по 25.04.1993, з 03.05.1993 по 10.07.1996, з 06.09.1996 по 11.03.1997, з 21.03.1997 по 30.06.1997, з 23.09.2002 по 12.01.2003, з 20.01.2003 по 18.02.2004, з 29.06.2005 по 09.12.2009.
Ухвалою Оружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX справу № 640/14955/21 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 прийнято справу № 640/14955/21 до провадження, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 періоди роботи з 13.02.1989 по 18.05.1989, з 12.08.1991 по 25.04.1993, з 03.05.1993 по 10.07.1996, з 06.09.1996 по 11.03.1997, з 21.03.1997 по 30.06.1997, з 23.09.2002 по 12.01.2003, з 20.01.2003 по 18.02.2004, з 29.06.2005 по 09.12.2009 та період проходження військової служби з 22.05.1989 по 30.05.1991, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 21.08.2017 №3002-28214 (а.с. 12).
Позивач звернувся 16.03.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 06.04.2021 №2600-0303-8/58282 відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 оскільки відсутній необхідний пільговий (10 років) та страховий стаж (25 років) (а.с. 13-14).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по списку № 1, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що записи про вказані вище періоди роботи містять вичерпну інформацію, яка дозволяє віднести такі періоди до пільгового стажу, оскільки назви посад передбачені Списком № 1, а також записи містять відомості про характер виконуваної роботи, зокрема зайнятість протягом повного робочого дня під землею у шахті.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Частиною 1 статті 114 Закону України №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Отже, основними умовами для призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-IV є:
1) досягнення 50-річного віку;
2) наявність страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на роботах за Списком №1;
3) зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
4) проведення атестації робочих місць.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, згідно з копією трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- з 09.11.1988 прийнятий слюсарем черговим і по ремонту обладнання 1-го розряду на шахті №21;
- з 13.02.1989 переведений учнем гірничого робочого підземного з повним робочим днем в шахті;
- з 30.03.1989 переведений на посаду гірничого робочого підземним 1 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 18.05.1989 звільнений за ч. 3 ст. 36 КЗпП УРСР у зв'язку з призивом до армії;
- з 22.05.1989 по 30.05.1991 проходив службу в армії;
- з 12.08.1991 прийнятий на посаду гірничого робочого підземного 2 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 20.11.1991 переведений на посаду прохідника підземного з повним робочим днем в шахті;
- з 24.01.1992 переведений прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- з 25.07.1992 переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 25.04.1993 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;
- з 03.05.1993 прийнятий прохідним 1 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- з 10.07.1996 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;
- з 06.09.1996 прийнятим підземним гірничим робочим 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 10.11.1996 переведений підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 01.02.1997 переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 11.03.1997 звільнений за ст. 31 КЗпП РФ за власним бажанням;
- з 21.03.1997 по 30.06.1997 працював прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті;
- з 23.09.2002 по 12.01.2003 працював прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті.
- з 20.01.2003 по 18.02.2004 працював прохідником підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 29.06.2005 по 09.12.2009 працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті.
Підпунктом "а" пункту 1 розділу І "Гірничі роботи" Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №36, передбачалися всі робітники зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на державних шахтах, на будівництві шахт, рудників.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, вищезазначені записи у трудовій книжці позивача про періоди роботи містять вичерпну інформацію, яка дозволяє віднести їх до пільгового стажу, оскільки назви посад передбачені Списком № 1, а також записи містять відомості про характер виконуваної роботи, зокрема зайнятість протягом повного робочого дня під землею у шахті.
Щодо наявності підстав для зарахування періоду проходження позивачем військової служби з 22.05.1989 по 30.05.1991, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788 до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (далі - Положення №590) встановлено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" і "б" пункту 16), [...] періоди, зазначені у підпунктах "к" і "л", прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Таким чином, умовою для зарахування періоду військової служби до пільгового стажу є безпосередня робота за Списком № 1 як до, так і після військової служби.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 13.02.1989 переведений учнем гірничого робочого підземного з повним робочим днем в шахті, з 22.05.1989 по 30.05.1991 проходив службу в армії, з 12.08.1991 прийнятий на посаду гірничого робочого підземного 2 розряду з повним робочим днем в шахті.
Оскільки позивачем підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 за періоди до та після проходження військової служби, а тому наявні підстави для зарахування періоду проходження строкової військової служби до пільгового стажу позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги не стосуються предмету спору у даній справі, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Мельничук В.П.