Провадження № 11-сс/821/503/25 Справа № 712/13450/25 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
представника власника майна
адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 42024252010000103 від 05.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України,
Прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, поданим у рамках кримінального провадження № 42024252010000103 від 05.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, про накладення арешту на майно.
В клопотанні зазначав, що під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_9 умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману заволоділа квартирою померлої ОСОБА_10 , підробивши акт про спільне проживання та використавши, ухвалене на підставі нього, рішення суду для оформлення спадщини, а згодом продала квартиру ОСОБА_11 за 1345000 грн, легалізувавши злочинно набуте майно.
24.09.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
30.09.2025 ОСОБА_9 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
Вказував, що ОСОБА_9 не має зареєстрованого за нею майна, натомість усе майно, яке є спільною сумісною власністю зареєстровано за її чоловіком ОСОБА_7 .
В рамках забезпечення кримінального провадження прокурор просив слідчого суддю накласти арешт із забороною розпоряджатися на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за кадастровим номером 7110136400:03:036:0103; земельну ділянку за кадастровим номером 7110136400:03:024:0050.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 у задоволенні клопотання прокурора відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя звернув увагу на те, що прокурором не подано належних і достатніх доказів, що спростовують доводи сторони захисту щодо особистого характеру активів ОСОБА_7 , про арешт яких ставиться питання.
Прокурором не наведено переконливих даних про реальну небезпеку відчуження/перереєстрації чи інші способи втрати контролю над конкретними об'єктами, тим більше - з огляду на те, що йдеться про майно, яке на праві власності зареєстровано за третьою особою, яка не має процесуального статусу підозрюваного.
На думку слідчого судді лише орієнтування на презумпцію спільності майна подружжя без наведення доводів на спростування наданих доказів про належність майна на праві приватної власності ОСОБА_7 не відповідає критеріям законності, необхідності та пропорційності втручання у право власності, а тому не може слугувати достатньою підставою для застосування арешту майна в порядку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку та просив скасувати ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 та задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до того, що ОСОБА_7 не надано доказів, що майно придбано за його особисті кошти, сам договір купівлі-продажу попередньої квартири не є переконливим доказом того, що останній купив дійсну квартиру виключно за свої кошти.
В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказує, що в судовому засіданні 03.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст оскаржуваної ухвали отримано 08.10.2025.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , власника майна ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Прокурором ставиться питання про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 03.10.2025, оскільки ухвалу слідчого судді отримано 08.10.2025.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (ч. 5 ст. 115 КПК України).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що строк на апеляційне оскарження прокурором не пропущений, враховуючи, що апеляційна скарга надійшла до Черкаського апеляційного суду 08.10.2025.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею, при постановлені оскаржуваної ухвали та відмови в задоволенні клопотання прокурора, дотримано в повній мірі з огляду на наступне.
Слідчим суддею встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що Черкаським РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42024252010000103, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.08.2024 в період часу з 09:00 до 18:00 год. ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Симоненка, 5, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа чужим майном, а саме квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала на праві приватно власності померлій ОСОБА_10 , ринковою вартістю 1647301 грн, чим спричинила Черкаській міській територіальній громаді збитки в особливо великому розмірі. Для досягнення цієї мети підозрювана подала до суду заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, використавши завідомо підроблений акт від 15.04.2024, що містив неправдиві відомості. На підставі цього документу рішенням Черкаського районного суду від 26.06.2024 у справі № 707/1216/24 було встановлено факт спільного проживання, що дозволило ОСОБА_9 отримати свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєструвати право власності на квартиру.
Згодом, 09.10.2024, вона відчужила зазначене майно на користь ОСОБА_11 за 1345000 грн, легалізувавши майно, одержане злочинним шляхом.
24.09.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
30.09.2025 ОСОБА_9 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Звертаючись до слідчого судді з вказаним клопотанням, прокурор просив в рамках забезпечення кримінального провадження накласти арешт із забороною розпоряджатися на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за кадастровим номером 7110136400:03:036:0103; земельну ділянку за кадастровим номером 7110136400:03:024:0050.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (ч. 2 ст. 171 КПК України).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельних ділянок за кадастровими номерами 7110136400:03:036:0103 та 7110136400:03:024:0050 є ОСОБА_7 (а.с. 51-56)
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту переліченого в клопотанні майна, виходячи з наданих прокурором матеріалів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що прокурор не навів у клопотанні та не надав жодного належного і допустимого доказу, що майно, на яке просить накласти арешт, дійсно належить підозрюваній ОСОБА_9 , яке, у разі визнання її винною та призначення покарання у виді конфіскації майна, може слугувати заходом забезпечення у кримінальному провадженні, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.
Під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора щодо необхідності накласти заборону розпоряджатися майном, яке належить на праві власності ОСОБА_7 .
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що спірні активи належать ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності, а не як спільна сумісна власність подружжя, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:03:036:0103 набута ним у порядку спадкування, що підтверджується Свідоцтвом про спадщину від 27.07.2022, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, довідкою нотаріуса від 058.11.2021 № 296/02-14, витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі); житловий будинок і інша земельна ділянка придбані у серпні 2020 році за особисті кошти, одержані від відчуження отриманої до шлюбу у власність квартири (2007 рік), на підтвердження надано Договір купівлі-продажу квартири від 24.07.2022, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.10.2007, Договір купівлі-продажу житлового будинку від 05.08.2020 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2020.
На думку колегії апеляційного суду, потреби досудового розслідування, на цьому етапі кримінального провадження, не виправдовують саме таке втручання у права та інтереси ОСОБА_7 як заборона розпорядження вказаним у клопотанні майном.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею були дотримані вимоги кримінального процесуального закону України при розгляді клопотання прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, що у свою чергу вплинуло на правильність прийнятого рішення.
Доводи, що викладені в апеляційній скарзі висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.
При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді від 03.10.2025 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга прокурора з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 171, 172,173, 376, 404, 405,407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4