Дата документу 21.10.2025Справа № 554/12119/25
Провадження № 2/554/4647/2025
21 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави в складі: головуючого - судді Шевської О.І., за участю секретаря Рябченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
14 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3051612195-625378 від 23.02.2022 року у розмірі 16025 грн., що складається із: заборгованість за сумою кредиту-5000 грн., заборгованість за відсотками за користування позикою-11025 грн., судового збору у сумі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Посилаються на те, що 23.02.2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 3051612195-625378 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту , на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Згідно умов договору сума кредиту становить 5000 грн. Строк кредитування 30 ( тридцять діб) днів (з можливістю продовження). Мета отримання кредиту -на споживчі цілі. Дисконтна процентна ставка в день 0.75% Річна дисконтна відсоткова ставка 273,75% Базова процентна ставка в день - 2.2% Річна відсоткова ставка - 803%.
Позивач свої зобов'язання виконав, кошти відповідачу надав, проте останній свої зобов'язання не виконав, кошти не повернув та не сплатив проценти, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка до цього часу так і не погашена.
15.08.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження.
12.09.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому останні прохають у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві зазначають про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки у матеріалах справи відсутні належні, достатні докази, які підтверджують, що кредитні кошти було переказано саме на рахунок ОСОБА_2 . Із наданих документів не можливо встановити , що номер картки належить саме відповідачеві, жодної інформації про належність картки ОСОБА_2 позивачем не надано. Позивачем не долучено доказів, які б підтверджували зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. Крім того матеріали справи не містять розрахунку заборгованості , який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок , що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити , які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором , не відповідає вимогам закону, а отже є неналежним доказом, який би підтверджував розмір заборгованості за кредитним договором. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже є неналежними доказами існування боргу. Стосовно нарахування відсотків , то вважають, що позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку користування, тобто в межах строку дії договору, а не після спливу такого строку. Отже загальна сума , яку кредитор міг би правомірно вимагати за договором, на думку відповідача, складає 6500 грн.( 5000 грн.-тіло кредиту, 1500 грн.-відсотки). Вимога ж позивача про стягнення 11025 грн. відсотків та 16025 грн. є такою, що грунтується на неправомірному застосуванні завищеної денної ставки 2,2% та прямо суперечить закону. У зв'язку із цим позовні вимоги підлягають відхиленню у частині стягнення відсотків понад 1500 грн., як незаконні та необгрунтовані. У межах строку кредитування до 24.03.2022 відповідач мав повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Доказів того, що в подальшому сторонами пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять.
Прохали зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу( правову) допомогу у розмірі 2000 грн., посилаючись на те, що відповідач є особою із інвалідністю, багато хворіє, що значно погіршує його матеріальний стан, у зв'язку із постійними витратами на лікування, тому сума коштів у розмірі 10000 грн. буде для відповідача надмірним тягарем.
16.09.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача, у яких останній зазначає, що із поясненнями представника відповідача позивач не згоден, зазначає, що договір було укладено у належний спосіб, відповідач успішно пройшов верифікацію, заповнив всі необхідні відомості у електронному вигляді, погодився на умови, і на зазначений ним номер картки отримав кредитні кошти. Крім того матеріали справи містять повідомлення про успішне зарахування на карту клієнта коштів. Вказані обставини свідчать про те, що відповідач здійснив усі дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір та волевиявлення на укладення договору, та без цих дій з боку відповідача, укладення договору було б неможливим. Вказані дії відповідали внутрішній волі відповідача. Оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину, підписали його, тому він вважається укладеним у належний спосіб та у відповідності до вимог закону. Зокрема, доказів того, що вказаний договір був укладений іншою особою внаслідок шахрайських дій і відповідач грошові кошти не отримував, суду надано не було.
Посилання відповідача на неправомірне нарахування процентів за межами лояльного строку кредитування вважають необгрунтованим, оскільки у договорі п. 3.6. сторони погодили , що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому зобов'язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду( п. 3.7. Договору). З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803(вісімсот три) проценти річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування( п. 3.8. Договору). Таким чином сторони погодили продовження строку користування кредитом до 120 днів з моменту укладення договору( 30 днів +90днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов'язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов'язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду.
Оскільки відповідач, до спливу лояльного періоду у 30 днів, не виконав свій обов'язок за договором та не повернув кошти і не сплатив проценти за користування ними, тобто він продовжив користування кредитом після закінчення лояльного періоду , що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 120 днів з моменту укладення договору. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений п. 3.8. Договору є законним.
Крім того, представник позивача зазначає, що наданий розрахунок заборгованості не є безумовним, оскільки розмір заборгованості установлюється саме судом на підставі умов договору, вимог закону, доказів сплати/переплати кредиту.
Стосовно стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, то представник позивача зазначає, що така сума не є завищеною і не перевищує середньо-ринковий розмір послуг адвокатів по Київському регіону. Тому така сума є обгрунтованою.
03.10.2025 року до суду надійшли пояснення від представника відповідача- адвоката Зачепіло З.Я., в якій остання зазначає про те, що у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Тобто сторонами було погоджено порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість кредиту. Доказів того, що в подальшому сторонами пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять. Умови договору є несправедливими, призводять до дисбалансу договірних прав та обов'язків. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства. Спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
20.10.2025 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначає про те, що відповідач зловживає своїми правами, затягує розгляд справи, подає однотипні, без належної контраргументації, заяви у яких заперечує проти позову посилаючись на незаконність умов договору який був укладений між сторонами, несправедливість умов , які містяться у ньому. Проте такі пояснення подаються з метою уникнення виконання відповідачем зобов'язання за договором, а тому не мають враховуватися судом.
Представник позивача до суду не з'явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач у судове засідання не з'явився, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості прохають відмовити та прохають зменшити розмір витрат на правничу( правову) допомогу до розміру 2000 грн.
Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.02.2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 3051612195-625378 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту , на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Вказаний договір був укладений в електронній формі, у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач успішно пройшов верифікацію, заповнив всі необхідні відомості у електронному вигляді, погодився на умови, і на зазначений ним номер картки отримав кредитні кошти. Крім того матеріали справи містять повідомлення про успішне зарахування на карту клієнта коштів.
Відповідач здійснив усі дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір та волевиявлення на укладення договору, та без цих дій з боку відповідача, укладення договору було б неможливим. Вказані дії відповідали внутрішній волі відповідача. Доказів протилежного суду надано не було.
Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору , що в подальшому призвело до підписання вказаного договору.
Згідно паспорту споживчого кредиту сума кредиту становить 5000 грн. Строк кредитування 30 ( тридцять діб) днів (з можливістю продовження). Мета отримання кредиту -на споживчі цілі. Дисконтна процентна ставка в день 0.75% Річна дисконтна відсоткова ставка 273,75% Базова процентна ставка в день - 2.2% Річна відсоткова ставка - 803%.
Згідно п. 1.4.1. договору кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.2.1. договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Згідно п. 1.4.2. Договору проценти за користування кредитом: 1125 грн., які нараховуються за ставкою 0,75 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.4.3. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 1.4.3.1 Договору дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.75 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.
Згідно п. 1.5. Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього Договору.
Позивач свої зобов'язання виконав, кошти відповідачу надав, що підтверджується документально.
Проте відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, кошти не повернув, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 16025 грн., що складається із: заборгованість за сумою кредиту-5000 грн., заборгованість за відсотками за користування позикою-11025 грн., яка до цього часу так і не погашена.
Відповідач порушив умови договору, кошти позивачу у встановлений строк не повернув, а тому для нього настають правові наслідки передбачені умовами договору.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 6125.00 грн., або 122.50% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1125.00 грн., або 22.50% від суми кредиту.
Відповідно до п. 3.5. Договору сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п.2.1 Договору або додатковими угодами між сторонами зобов'язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 0.75% розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов'язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору.
Відповідно до п. 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах:
Відповідно до п. 3.7. Договору зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.
Відповідно до п. 3.8. Договору з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.
Відповідач був ознайомлений із умовами договору, погодився на них та підписав договір. Тому у зв'язку із порушення умов договору, для нього настають правові наслідки передбачені договором.
Відповідач , до спливу лояльного періоду у 30 днів, не виконав свій обов'язок за договором та не повернув кошти і не сплатив проценти за користування ними, тобто він продовжив користування кредитом після закінчення лояльного періоду , що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 120 днів з моменту укладення договору. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений п. 3.8. Договору є законним.
Представник відповідача заперечувала факт отримання відповідачем кредитних коштів взагалі, посилається на те, що кредитні кошти не були перераховані на картку відповідача , доказів перерахування їх саме на рахунок відповідача позивачем надано не було. Крім того, у разі порушення зобов'язання за таким договором для відповідача мають наступати правові наслідки лише в межах строку дії такого договору-30 днів, а проценти не повинні бути нараховані за межами такого терміну.
Суд ставиться критично до тверджень представника відповідача посилаючись на таке.
Із наданих ними письмових пояснень чітко не зрозуміло чи відповідач заперечує сам факт отримання кредиту, чи не згоден із розміром відсотків , які нараховані позивачем. Спочатку представник відповідача ставить під сумнів факт отримання відповідачем кредитних коштів, проте в подальшому зазначає, що нарахування відсотків за кредитом відбулося у порушення умов договору, Доказів того , що коштами відповідача шахрайським шляхом заволоділа якась інша особа, суду надано не було так як і не було надано доказів того , що відповідач звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідач не згоден із сумою відсотків, які нараховані позивачем, проте останній був вільним у виборі контрагента, мав повну цивільну дієздатність, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, і без застосування примусу погодився на умови договору та підписав його.
Відповідач не згоден із наданим розрахунком, проте контрозрахунку, який би спростовував зазначену суму, суду надано не було.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх заперечень, що могли б спростувати позовні вимоги ТОВ «КОШЕЛЬОК», а наведене відповідачем не відповідає матеріалам справи, належними доказами не підтверджено.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" (зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Отже, суд приходить до висновку, що підписавши вище зазначений Кредитний договір відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови, що свідчить про волю відповідача на укладення такого договору.
Доказів, що спростовують висновки суду, стороною відповідача до суду не надано.
З огляду на викладене, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №3051612195-625378 від 23.02.2022 року у розмірі 16025 грн., що складається із: заборгованість за сумою кредиту-5000 грн., заборгованість за відсотками за користування позикою-11025 грн., слід задовольнити.
Нарахування відсотків за вказаним договором здійснено позивачем у відповідності до умов договору та у відповідності до вимог закону.
Отже, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 за кредитним договором №3051612195-625378 від 23.02.2022 року у розмірі 16025 грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).
Питання про судові витрати судом вирішено у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
З огляду на викладене, оскільки позовні вимоги ТОВ « КОШЕЛЬОК» задоволені повністю, із відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року у сумі 10000 грн. та додаток до вказаного договору , що підтверджено документально.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Представник відповідача прохала зменшити суму витрат на правову допомогу із 10000 грн. до 2000 грн., посилаючись на необгрунтованість такої суми.
Суд вважає, що сума витрат ,яку прохає стягнути позивач із відповідача на правову допомогу у розмірі 10000 грн. є завищеною , не відповідає складності справи та виконаних робіт , обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Оскільки дана категорія справи є малозначною , не є складною, тому суд вважає за можливе зменшити суму витрат на правову допомогу до 5000 грн.
Враховуючи вказане із відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3051612195-625378 від 23.02.2022 року у розмірі 16025 грн., що складається із:
-заборгованість за сумою кредиту-5000 грн.,
-заборгованість за відсотками за користування позикою-11025 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок»судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 5000 грн.витрат на професійну правничу допомогу.
Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»,код ЄДРПОУ-40842831, адреса місцезнаходження- Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А,
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .
Суддя О.І.Шевська