Справа № 373/2511/25
Номер провадження 2/373/1330/25
24 жовтня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого - судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 373/2511/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора ТОВ «Аванс Кредит», заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 від 19 березня 2024 року в розмірі 39000 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 27000 грн 00 коп. Також просить стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн 00 коп.
Посилається на те, що 19 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024. Договір був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, який був створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства, доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток. Кредитні кошти були надані відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну карту позичальника. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з істотними його умовами. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу були надані у кредит грошові кошти в розмірі 12 000 грн 00 коп. строком на 120 днів із 19 березня 2024 року, із сплатою відсотків у розмірі 2,50 % в день в межах строку кредитування. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі. 19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 19092024, відповідно до якого право вимоги за вищезазначеним кредитним договором перейшло до позивача, який і звернувся до суду.
28 серпня 2025 року було відкрито провадження по даній справі і справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.41). Крім того, даною ухвалою було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про
розгляд справи, не надано відзиву на позов, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
19 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 12000 грн 00 коп. строком на 120 днів із 19 березня 2024 року (а.с.7-9) .
Відповідно до п.1.4 Договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування Кредитом. Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2. цього Договору.
Дата погашення кредиту - 16 липня 2024 року.
Договір був укладений в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (W2940).
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 представником позивача подано копію листа ТОВ «Універсальні платіжні доручення» № 3466_2501300165111 від 30 січня 2025 року (а.с.13) з якого вбачається, що товариство надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. 19 березня 2024 року о 12:55:06 на карту НОМЕР_1 були зараховані кошти в розмірі 12000 грн 00 коп., номер транзакції в системі iPay.ua - 359302060. Призначення платежу: зарахування 12000 грн на карту НОМЕР_1 .
Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 28 серпня 2025 року АТ «СЕНС БАНК» були надані лист № 11750-БТ-32.3/2025 від 02 вересня 2025 року та виписка про рух коштів на рахунку, що належить ОСОБА_1 , за період із 19 березня 2024 року по 25 березня 2024 року.
Із листа АТ «СЕНС БАНК» № 11750-БТ-32.3/2025 від 02 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є клієнтом банку, на його ім'я відкрита картку, маска якої НОМЕР_1 , рахунок до картки № НОМЕР_3 за період . Операції зарахування/списання коштів на/з карткових рахунків відбуваються через транзитний рахунок Банку. Фінансовим номером телефону за платіжною картою № НОМЕР_1 в період із 19 березня 2024 року по 25 березня 2024 року був НОМЕР_4 .
Із виписки по рахунку НОМЕР_3 за період із 19 березня 2024 року по 25 березня 2024 року вбачається, що 19 березня 2024 року (час проведення операції - 13:44:50) були зараховані кошти в розмірі 12000 грн 00 коп.
ТОВ «Аванс Кредит» складено розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 від 19 березня 2024 року станом на 19 вересня 2024 року складає 39000 грн 00 коп.:
- заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн 00 коп.;
- заборгованість за відсотками - 27000 грн 00 коп.;
19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 19092024, за умовами якого (п. 1.1) Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються відповідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.
На підтвердження факту оплати коштів за Договором факторингу № 19092024 від 19 вересня 2024 року представником позивача надано копію платіжної інструкції № 455 від 23 вересня 2024 року (а.с.24).
Із копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 19 вересня 2024 року (а.с.22), копії Реєстру боржників від 19 вересня 2024 року (а.с.23) вбачається, що право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 від 19 березня 2024 року на суму 39000 грн 00 коп. (заборгованість за тілом кредиту- 12000 грн 00 коп., заборгованість за процентами - 27000 грн 00 коп.) було передане ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Також до позову представником позивача додано копії установчих та дозвільних на здійснення фінансової діяльності документів; докази на підтвердження повноважень представника.
Суд приймає до уваги подані представником позивача докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов'язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За правилами статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону № 675-VIII передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2020 року, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно п.63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;
5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Відповідно до п.46 вищезазначеного Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, первинними бухгалтерськими документами, які можуть підтвердити факт перерахування коштів на картковий (поточний) рахунок фізичної особи можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт укладення 19 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 та перерахування на карту, зазначену відповідачем, грошових коштів за даним договором в розмірі 12000 грн 00 коп., що підтверджено належними, допустимим та достатніми доказами.
Відповідно до вимог ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ст.1056-1 ЦК України тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п.1.4.1 Договору про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 від 19 березня 2024 року процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.
Згідно з п.1.2 Договору кредит надається на строку 120 днів. Дата надання кредиту - 19 березня 2024 року. Дата погашення кредиту - 16 липня 2024 року.
Із доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що відсотки нараховані за період із 19 березня 2024 року по 16 липня 2024 року на суму 27000 грн 00 коп.
Суд не може погодитися із поданим розрахунком нарахованих відсотків з наступних підстав.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповненого його пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.
Враховуючи, що Договір про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 між первісним кредитором (ТОВ «Аванс Кредит») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений 19 березня 2024 року, тобто після спливу 86 днів з моменту набрання чинності вказаних вище змін до Закону України «Про споживче кредитування», то нарахування процентів за вказаною в договорі денною стандартною ставкою - 2,5 % могло здійснюватися протягом 34 днів від дня укладання кредитного договору (120 днів - 86 днів = 34 дні). В подальшому, в наступні 120 днів кредитування кредитодавець повинен був передбачити в договорі розмір денної ставки процентів - 1,5 % в день, чого ним не було зроблено.
Отже, умови Договору про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 від 19 березня 2024 року про надання споживчого кредиту, а саме: п. 1.4.1 договору, де зазначається про застосування стандартної процентної ставки 2,5 % в день в межах строку користування кредитом, суперечить законодавчим нормам, а саме пункту 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» та ч. 5 ст. 8 цього Закону в редакції Закону № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Вказане порушення, в розумінні положень п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», є порушенням прав споживача щодо визначення йому належної плати (процентів) за кредит, що у свою чергу згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є підставою вважати нікчемним положення кредитного договору (п. 1.4.1) в частині застосування протягом строку кредитування протягом 360 днів денної ставки процентів 2,5 %, а також усі інші похідні від цього положення умови договору.
Кредитодавець повинен був привести відповідні умови договору у відповідність до вимог Закону, однак не зробив цього. Суд не вправі самостійно вносити будь-які зміни у кредитний договір.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та, керуючись принципами законності та справедливості, зменшує суму процентів, які підлягають стягненню з відповідача, визначивши їх розмір в сумі 25500 грн 00 коп. (за період із 19 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року за ставкою 2,5 % (300 грн 00 коп. х 34 днів = 10200 грн 00 коп.); із 22 квітня 2024 року по 16 липня 2025 року за ставкою 1,5 % ( 180 грн 00 коп. х 85 днів = 15300 грн 00 коп.).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. (ч. 2 ст. 1081 ЦК України)
З досліджених доказів судом встановлено, що позивач правомірно набув права вимоги за даним кредитним договором, тому має право на належне виконання відповідачем зобов'язань за ним.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором про споживчий кредит № Договором про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 від 19 березня 2024 року в розмірі 37500 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 25500 грн 00 коп.
В силу ч.1 ст.141 судовий збір підлягає частковому стягненню із відповідача в розмірі 2911 грн 42 коп. (3028 грн 00 коп. : 100% х 96,15 %) , пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 31783-03/2024 від 19 березня 2024 року в розмірі 37500 (тридцять сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за процентами - 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2911 (дві тисячі дев'ятсот одинадцять) гривень 42 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30; код ЄДРПОУ 35625014;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Я. І. Керекеза