Справа № 367/9047/25
Провадження №2/367/5901/2025
Іменем України
24 жовтня 2025 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області
в складі: головуючого - судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №367/9047/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,
05 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 кошти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця та стягувати їх починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення донькою ОСОБА_3 трирічного віку. В обґрунтування позову зазначає, що 06 травня 2022 року зареєструвала шлюб з відповідачем. У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі їх сімейні відносини знаходяться на стадії розлучення та вона не впевнена, що відповідач надалі в добровільному порядку буде натавати матеріальну допомогу на утримання її та доньки. Вона ніде не працює, так як доглядає за дитиною, яка не досягла трирічного віку і отримую соціальну допомогу у розмірі 860,00 грн, чого не достатньо для існування в теперішній час та утримання доньки. Відповідач є військовослужбовцем та отримує гідну заробітну плату та має змогу сплачувати аліменти на утримання малолітньої доньки та дружини.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 серпня 2025 року справу прийнято до провадження, призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28 серпня 2025 року представник відповідача, адвокат Макаревич О.С., через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідач визнає позовні вимоги частково, в частині сплати аліментів на утримання доньки, але в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та просить вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України. В обґрунтування вказує, що звертаючись до суду з позовом відповідач фактично стверджує імперативність її права на отримання аліментів, однак при вирішенні справ про стягнення аліментів позивач зобов'язаний також довести бажаний розмір аліментів, а не лише вказати певний розмір, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку. Також при визначені розміру коштів, що стягуються як аліменти, потрібно прагнути не до зрівняння матеріального становища платника та одержувача аліментів, а до того щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи на мети зобов'язання щодо утримання. Відповідач дійсно станом на день подання позову є військовослужбовцем. В той же час, не дивлячись на характер служби, а саме перебування в зоні постійних бойових дій, останній намагається систематично підтримувати зв'язок, як з позивачкою так і з їх дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема у вигляді грошових переказів на утримання та спільний відпочинок в період відпустки. З огляду на наведене, вважають за можливе сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, як це передбачено ч. 2 ст. 183 СК України. У додаткових поясненнях наданих суду представником відповідача, останній вказує, що позивач має непрацездатних батьків, які є пенсіонерами та отримають пенсію у розмірі 3 038,00 грн, в силу свого віку потребують його матеріальної підтримки, як на утримання так і на лікування, а отже просить це врахувати під час постановлення рішення суду.
Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 06 травня 2022 року Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №443. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (а.с.3).
Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) (а.с.2).
Позивачка в позовній заяві вказує, що сімейні відносини знаходяться на стадії розлучення.
Дитина проживає з матір'ю.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст.51 Конституції України).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов'язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров'я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.
Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Таким чином, Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У зв'язку із викладеним суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлено нижню (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) та верхню межу (10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) розміру аліментів. В межах вказаної суми особа може звернутися до суду зокрема із вимогою про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, ч. 5 ст. 183 СК України). У разі звернення особи, з якою проживає дитина із вимогою про стягнення аліментів у більшому розмірі, чинне законодавство передбачає розгляд такої вимоги в порядку позовного, а не наказного провадження, обмежується при цьому вже максимальний розмір аліментів, які можуть бути стягнуті.
Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Згідно з ч.ч. 2, 4, 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Згідно зі ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначаючи розмір аліментів, які мають стягуватись з відповідача на утримання його малолітньої дитини, а також на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд враховує працездатний вік платника аліментів, відсутність посилань з боку відповідача на його незадовільний стан здоров'я, перебування на його утриманні інших дітей, непрацездатних дружини, дочки, сина.
У зв'язку із викладеним суд доходить до висновку, що доводи відповідача, про те, що відсутнє обґрунтування розміру аліментів, які позивачка просить стягнути на утримання дитини та на своє утримання, не ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання відповідача про те, що на його утриманні перебувають літні батьки (пенсіонери) не заслуговують на увагу, адже не підтверджено належними та допустимими доказами.
Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дитини та дружини судом не встановлено.
Ураховуючи все вище зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від запропонованого позивачем розміру аліментів на утримання дитини, який відповідає положенням ч. 5 ст. 183 СК України, та складає 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд, аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, та враховуючи той факт, що відповідач не довів та не обґрунтував свою неспроможність сплачувати аліменти на дружину у запропонованому позивачкою розмірі, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку, яка потребує постійного материнського догляду, суд вважає можливим задовольнити вимоги в цій частини у розмірі - 1/6 частини заробітку (доходу) боржника, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, такий розмір аліментів достатнім та таким, що не поставить матір з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.
Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає визначені розміри аліментів достатніми та такими, що не поставить матір з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.
Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи, що позов подано до суду 05 серпня 2025 року, саме з цієї дати позивачка має право на стягнення аліментів.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів на утримання дитини, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також, відповідно до ст. 80 СК України розмір аліментів одному з подружжя, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 грн.00 коп.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову з двома вимогами, а саме про стягнення аліментів на утримання дитини та на своє утримання, за результатами розгляду справи судом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 275, 279, 280, 281, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу),щомісячно, починаючи з 23 грудня 2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя М.П. Одарюк