Справа № 357/14670/25
3/357/5930/25
21.10.2025 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Полку патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: в матеріалах справи немає, паспорт № НОМЕР_1 виданий 03.07.2023 органом 3210,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Грабового В.С., потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Пакало А.В.,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 444147, 05.09.2025 о 10:09 год на бульварі Олександрійському, 20, в м. Біла Церква Київської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus» з д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог пп. 2.3 б, 10.1, 16.11 ПДР України, був не уважний, не слідкував за дорожньою обстановкою та на перехресті нерівнозначних доріг, будучи на другорядній дорозі, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», не надав переваги у русі транспортному засобові «Renault Megane» з д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, здійснив виїзд на перехрестя, що призвело до їх зіткнення. Під час дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.
За даним фактом стосовно водія ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 444147 від 05.09.2025 за ст. 124 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні адмінправопорушення не визнав та повідомив наступне. 05.09.2025 близько 10:00год він рухався по бульварові Олександрійському у напрямку центра міста, потім на перехресті бульвара Олександрійського і вул. Водопійної повернув на вул. Водопійну. На острівці між двома смугами руху бульвару Олександрійського у зворотному напрямку біля нього проїздили ШМД та вантажівка, які поїхали прямо відразу після того як він повернув, це він побачив у бокове подвійне дзеркало заднього виду. Праворуч від нього він бачив як під'їжджаючи до перехрестя зупинявся автобус громадського транспорту у правій смузі руху, а також бачив два світлофора для пішоходів. На світлофорі для пішоходів для переходу вул. Водопійної був червоний сигнал, а на світлофорі для пішоходів через бульвар Олександрійський червоний сигнал світлофора переходив на зелений. Коли він побачив, що ШМД та вантажівка поїхали, він також поїхав, і в цей момент він бачив ОСОБА_2 , який рухався у крайній лівій смузі, але знаючи, що він повинен зупинитися, продовжив рух. У ОСОБА_2 на світлофорі був жовтий чи червоний сигнал світлофора, тому він розраховував, що той зупиниться як і автобус. Він бачив дорожній знак «Дати дорогу», але не виконав його вимоги, бо вважав, що ОСОБА_2 зупиниться, тому що автобус вже зупинився. Під час руху на перехресті він керувався рухом автомобілів навколо, та тими, які поїхали позаду нього, дорожньою обстановкою, світлофорами та розраховував, що ОСОБА_2 зупиниться перед стоп-лінією, оскільки автобус зупинився. Він рухався повільно та не прискорюючись, але на самому перехресті сталося ДТП.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, Грабовий В.С. в судовому засіданні просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, посилаючись на наступне. Зі складеним протоколом сторона захисту не погоджується, з інкримінованими ОСОБА_1 працівниками поліції діями, оскільки він, керуючи автомобілем був уважним, стежив за дорожньою обстановкою та, наближаючись до перехрестя, керувався світлофором, автобусом, який зупинився та розраховував на те, що інші учасники руху також дотримаються ПДР. Працівниками поліції ОСОБА_1 ставлять у провину порушення п. 16.11 ПДР, за дії на нерегульованому перехресті, але при цій дорожній обстановці, перехрестя обладнане світлофором, тобто воно є регульованим. Вважає винуватцем ДТП є ОСОБА_2 , який рухався на червоний сигнал світлофора. Також ставиться у провину порушення п. 10.1 ПДР, однак ОСОБА_1 їхав прямо по вул. Водопійній, не перестроювався, їхав на зелений сигнал світлофора, який згідно із схемою розташований по вул. Водопійній.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що він рухався по бульварові Олександрійському із центру міста у лівій смузі руху прямо, під'їжджаючи до світлофора, підняв погляд на нього, був зелений мигаючий сигнал світлофора, він оцінивши обстановку, розумів, що встигає проїхати і пришвидшився. На перехресті в цей момент у розриві заїхав автомобіль «Форд», але він не зупинився, поїхав прямо на перехрестя і тому він застосував екстрене гальмування, але зіткнення відбулося. Він рухався зі сталою швидкістю 50 км/год, напрямок руху не змінював. Коли увімкнувся мигаючий зелений сигнал світлофора, він був від світлофора на відстані 20-30 м, який сигнал світлофора був увімкнений під час його екстреного гальмування він не знає, бо увага вже була вся на перехрестя. Коли проїздив світлофор, він добавив газу, щоб проїхати перехрестя, не збирався гальмувати, а екстрене гальмування застосував, бо побачив, що автомобіль «Форд» не збирався зупинятися, однак сталося ДТП. Протокол про адміністративне правопорушення склали стосовно нього за проїзд на жовтий сигнал світлофора, такі обставини поліцейські встановили на свій розсуд.
Представник потерпілого ОСОБА_2 , адвокат Пакало А.В., в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_2 проїхав перехрестя на жовтий, а не на червоний сигнал світлофора. По дорозі, якою рухався ОСОБА_1 , стоїть знак «Дати дорогу», але він зупинився і не виконав вимоги знаку, навіть не гальмував, котився, а потім пришвидшився, тому сталося ДТП.
Допитаний в судовому засіданні поліцейський 2 вздвод 1 рота 1 батальйон ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержант поліції Гашенко П.О. повідомив, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п. 16.11 ПДР, оскільки із тієї сторони, з якої їхав ОСОБА_1 , не має світлофора, там є знак «Уступи дорогу», але ОСОБА_1 замість того щоб зменшити швидкість, зупинитися, хоча знак і не вимагає зупинки, не пропустив автомобіль справа від нього, хоча мав пропустити. Не зважаючи на те, що на перехресті і є світлофори, але у нього знак, вимогу якого ОСОБА_1 не виконав.
Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, потерпілого, його представника, свідка ОСОБА_3 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно із п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п. 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Статтею 124 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Попри не визнання своєї винуватості самим правопорушником, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними матеріалами справи, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 444147 від 05.09.2025, у якому викладені фактичні обставини справи;
схемою місця ДТП від 05.09.2025, яка підписана обома водіями, та на якій серед іншого, зображено розташування транспортних засобів після ДТП, місце зіткнення, світлофорний об'єкт, точку прив'язки - край дороги, бетонний бордюр, електроопора № 203, дорожній знак «Дати дорогу», перелік видимих зовнішніх пошкоджень транспортних засобів, а саме: на транспортному засобові «Ford Focus» з д.н.з. НОМЕР_2 пошкоджено задній бампер, його лакофарбове покриття, праве заднє крило, його лакофарбове покриття, пошкоджено заднє праве колесо; на транспортному засобові «Renault Megane» з д.н.з. НОМЕР_3 пошкоджено передній бампер, його лакофарбове покриття, решітка радіатора, передній підсилювач, капот, лобове скло, передня оптика, переднє праве крило;
відеозаписом із нагрудних камер поліцейських та із камери спостереження «Безпечне місто», доданими до протоколу про адміністративне правопорушення.
На підставі досліджених доказів, суддя погоджується із позицією сторони захисту, що поліцейським невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , що полягають у порушенні п. 16.11 ПДР України з наступних підстав.
Пункт 16.11 ПДР України знаходиться у розділі «Нерегульовані перехрестя» ПДР, тобто регулює дії водія на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг.
Зі схеми місця ДТП вбачається, що на даній ділянці дороги, а саме даному перехресті встановлено світлофорні об'єкти, а також дорожні знаки, а отже це є складним перехрещенням проїзних частин, проїзд яких регулюється розділом «Регульовані перехрестя» ПДР України.
Враховуючи викладене, суддя виключає п. 16.11 ПДР України із переліку порушень, що ставляться у провину ОСОБА_1 та які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, оскільки таке не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Поряд з цим, суддя встановив, що невиконання водієм ОСОБА_1 пп. 2.3 б, 10.1 та вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» ПДР України перебувають у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, наслідками у виді спричинення пошкодження транспортних засобів.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не порушував п. 10.1 ПДР України, оскільки не змінював напрямку руху, суд вважає безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки встановлено, що ДТП сталося на складному хрестоподібному перехресті бульвару Олександрійського з вулицею Водопійна, яке розділене острівцем (пішохідною зоною), а водій ОСОБА_1 , рухаючись по бульварові Олександрійському, змінив напрямок руху, повернувши ліворуч на вул. Водопійну, почав проїжджати складне перехрестя, а саме проїхав острівець після чого виїхав на проїзну частину бульвару Олександрійського, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим транспортним засобам, що рухалися по бульварові Олександрійському.
Вимоги п. 10.1 ПДР України встановлюють повну відповідальність водіїв за забезпечення безпеки дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням або зміною напрямку руху. Водій зобов'язаний пам'ятати, що кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ПДР, що передбачено п. 1.3 та 1.4 ПДР України.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимог цих Правил, а також бути ввічливими, тобто будь-який учасник дорожнього руху повинен знати і виконувати ПДР. Незнання ПДР не звільняє від відповідальності за їх порушення. Учасники дорожнього руху мають дотримуватися етики поведінки.
Сторона захисту стверджує, що ОСОБА_1 мав право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, що передбачено п. 1.4 ПДР України, однак цей пункт не відміняє того, що ОСОБА_1 мав би також дотримуватися ПДР, оскільки дотримання правил має бути гарантією передбачуваності розвитку ситуації на дорозі, будь-яке відхилення від вимог та положень Правил може призвести до порушення встановленого порядку руху на дорогах і створення аварійної ситуації.
Не заслуговують на увагу також доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_1 не мав зупинятися перед знаком «Дати дорогу», а розраховував на те, що на перпендикулярній головній дорозі до його смуги руху зупинявся автобус, а тому інші автомобілі також зупиняться, тому продовжив рух.
Відповідно п. 2.1 «Дати дорогу» розділу «Знаки пріоритету» ПДР водій повинен дати дорогу транспортним засобом, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. Так, водій проїжджаючи знак «Дати дорогу», зобов'язаний дати дорогу іншим транспортним засобам, зупинка перед даним знаком необов'язкова. Знак «Дати дорогу» не діє, якщо на перехресті працює світлофор або рух через перехрестя регулюється регулювальником.
В даній справі встановлено, що на ділянці дороги, якою рухався ОСОБА_1 по його смузі руху не встановлено світлофора, що підтверджується схемою місця та ДТП та поясненнями поліцейського 2 вздвод 1 рота 1 батальйон ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержант поліції ОСОБА_3 , а отже ОСОБА_1 виїжджаючи з другорядної дороги на перехрестя мав би керуватися вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», незалежно від того, який сигнал світлофора ввімкнений для автомобілів, що рухаються по головній дорозі.
Суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суддя дії ОСОБА_1 кваліфікує за ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, зазначені ч. 2 ст. 33 КУпАП - характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З метою виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів, запобігання вчинення ним інших правопорушень, вважаю, що необхідним та достатнім адміністративним стягненням, що підлягає застосуванню за вчинене ним адмінправопорушення, є визначений санкцією ст. 124 КУпАП штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 40-1, 124, 221, 246, 248, 249, 251, 256, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА